Розвиток творчих здібностей дитини як передумова успішної соціалізації особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток творчих здібностей дитини як передумова успішної соціалізації особистості

Кузьменко Ю.В., Жиляєва Л.С.

У даній статті авторами висвітлюється проблема нарощення творчого потенціалу учнів початкової школи, зокрема висвітлюється розвиток творчих здібностей дитини як передумова успішної соціалізації індивіда.

Сьогодні, в умовах швидкого зростання ритму і темпу нашого життя, на перший план серед вимог до людини як члена суспільства виходить її індивідуальність та здатність до творчої взаємодії індивіда і суспільства на основі предметно-перетворювальної діяльності, результатом якої є гармонізація відносин особистості й соціуму. За таких умов посилюється актуальність досліджень питань щодо соціалізації людини: її гармонійне входження в суспільство, адаптація до змінних умов життя, дотримання соціальних норм та вимог, прийняття й передача з покоління в покоління системи національних, культурних та релігійних цінностей, здатність будувати конструктивні стосунки, відчуття себе членом певної спільноти, перенесення своїх знань в нові умови, творчий підхід у вирішенні життєвих ситуацій та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що проблема соціалізації особистості досліджується досить широко, зокрема у дослідженнях Є. Кузьміна, В. Мухіна, О.Главник, В. Зона, Л. Виготського, А. Петровського, Т. Репіна Ю. Васількова, В. Іванова, Н. Лавриченко, А. Мудрик та ін.

На сьогодні науковці виділяють три підходи щодо розуміння сутності соціалізації, які різняться уявленнями про людину та її ролі у процесі власного розвитку. Окреслимо ці підходи:

перший характеризує особистість як об'єкт соціалізації - зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб його члени успішно опановували громадські ролі (робітника, сім'янина, законослухняного громадянина, патріота своєї країни та ін.);

другий характеризує особистість як об'єкт і суб'єкт соціалізації - людина як повноцінний член суспільства засвоює соціальні норми, культурні цінності в єдності з реалізацією своєї активності, самовдосконалення, самореалізації в оточуючому середовищі. Індивід адаптується до суспільства й активно приймає участь в процесі соціалізації, впливає на самого себе і своє життя;

третій характеризує особистість з точки зору необхідності реалізації цілей держави, суспільства, людини. Відповідно до цього підходу соціалізація індивіда може проходити як розвиток індивідуальності і виховання особистості в інтересах індивіда; в інтересах суспільства та індивіда; в інтересах держави, але не індивіда; в інтересах певних груп.

Але під яким кутом би не досліджувалося питання соціалізації особистості, слід відмітити той фат, що освіта відіграє в цьому процесі не останню роль. Тому метою нашої статті є висвітлення питання розвитку творчих здібностей учнів як передумови успішної соціалізації особистості.

Науковці відмічають, що «творчість обумовлює вміння вирішувати нові завдання, орієнтуватися в нових умовах, долати різноманітні труднощі, пробуджує і стимулює розвиток інтересу до діяльності, оскільки завжди пов'язана з відкриттям нового, пошуком чогось раніше невідомого. Згідно з дослідженнями розвитку творчості, вона гарантує в майбутньому успішну діяльність у менш складних умовах, а також постійну спрямованість на раціоналізацію своєї праці, покращення її якості та ефективності і полегшення адаптації до нового» [1, с. 5]. Отже, творчість виступає однією з передумов здатності людини до адаптації взагалі, й соціалізації зокрема. «Звичайно, найвищий вияв творчості, як вважав Л. Виготський, і досі доступний лише небагатьом представникам людства, але у повсякденному житті, що оточує нас, творчість є необхідною умовою існування, і все, що виходить за межі рутини і в чому міститься хоча б йота нового, зобов'язане своїм походженням творчості людини» [2, с. 7].

Саме тому сучасні теорія і практика освіти характеризуються пошуком шляхів нарощення творчого потенціалу молоді як актуального й прогнозованого реагування на виклики часу, в тому числі й щодо успішної соціалізації особистості. Постать педагога в цьому процесі є визначальною. Як говорив А. Макаренко, добрий учитель, на відміну від поганого, здатний проектувати особистість, а навчання і виховання - це керівництво індивідуальним становленням людської особистості.

На жаль, в Україні сформувалася орієнтація шкільного освітнього процесу на середнього учня, але реалії сьогодення показують невідповідність такого підходу викликам нашого часу. Тому сучасний учитель повинен скеровувати навчально- виховний процес у бік розвитку творчих здібностей особистості, яка постійно нарощує свій інтелектуальний потенціал. Такий підхід враховує вимоги сучасності, сприяє формуванню «Я- концепції».

Творчі здібності особистості, - за визначенням В. Калошина і Д. Гоменюка, - це синтез властивостей і особливостей особистості, що характеризують ступінь її відповідності вимогам певного виду творчої діяльності й обумовлюють рівень її результативності [3, с.11].

Учитель, організовуючи навчально-виховний процес, повинен впливати на всі складові творчих здібностей дитини: мотиваційно-творчу активність; інтелектуально-логічні, творчі, комунікативно-творчі та інтелектуально-евристичні здібності;

світогляд і моральні властивості (якості) індивіда; здатність до самоорганізації власної творчої діяльності; індивідуальні особливості особистості, що сприяють успішній навчально-творчій діяльності.

Формування творчих здібностей учнів обумовлено розвитком особистісних рис, як-от: впевненість у своїх силах, оптимізм, висока самооцінка, самостійність і самоорганізація, здатність до критичного аналізу і формулювання проблеми, схильність до ризику, допитливість, точність, сміливість, оригінальність, толерантного ставлення до ідей інших людей, образність, швидкість, гнучкість мислення, концентрація уваги. Важливо зауважити, що ці риси допомагають дитині успішно адаптуватися в соціумі як сьогодні, так і в майбутньому.

Освітній процес складний і багатогранний, з великою кількістю методів і методик, а тому за умови творчого підходу вчителя і правильної організації творчої активності учнів на уроках, заняттях, виховних заходах буде відбуватися нарощення творчого потенціалу учнівської молоді. Педагог повинен не лише використовувати весь розроблений на сьогодні інструментарій розвитку творчих здібностей особистості, а й продовжувати пошуки дієвих стимулів для активізації творчості школярів.

Спираючись на науково-методичні розробки з даного питання та власний педагогічний досвід, наведемо приклади різних методичних прийомів, що допоможуть вчителю початкових класів у вирішенні питання розвитку творчих здібностей дітей та їх успішній соціалізації.

Так, наприклад, для розвитку мовленнєвих умінь і творчого розвитку мислення можна використовувати такі вправи й завдання:

«Крісло автора». Учні за бажанням сідають у »крісло автора» і розповідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя, історію про своє ім'я тощо.

«Опиши (намалюй) навпаки». Учитель показує сюжетний малюнок, а групи учнів описують його, замінюючи основні предмети, їх ознаки, дії, явища на протилежні.

Дуже люблять учні початкових класів працювати із загадками, але діти повинні не лише відгадувати їх. Учитель на уроці може запропонувати складати загадки. Такі завдання можна використовувати на всіх уроках з метою формування творчого потенціалу школярів. Такий підхід допомагає навчити дітей висловлювати свої думки, розвивати фантазію та креативність мислення. Загадка найбільше зацікавлює дітей, коли вона стає відправним моментом для бесіди про тварину чи подію або явище, використовується, щоб учні здогадалися, яку нову тему вивчатимуть, щоб закріпити словникові слова, для логічних вправ тощо. Загадки можна складати:

- за описом, розглядаючи сам предмет чи його ілюстрацію та складаючи опис згідно з планом. Наприклад, «І в огні не горить, і в воді не тоне» (лід), «І по небу літає, і на землю сідає» (літак);

за аналогією, розглянувши і проаналізувавши подану загадку, скласти аналогічну вже про інше;

за темою. Наприклад, зимова тематика: про сніг, річку, кригу.

Снігом все позамітала.

Річку в кригу закувала.

В іній одягла дерева.

Хто ця сніжна королева?

із поданим словом. Наприклад, з прикметником червоний.

Червоний, гіркенький, для соусу добренький (перець).

Навчаючи дітей працювати із загадками, обов'язково опишіть та розберіть разом із дітьми алгоритм складання загадки і тоді вони із задоволенням і легкістю будуть виконувати такі завдання.

Уважно розгляньте предмет (чи пригадайте явище).

Опишіть його за планом:

а) предмет (форма, колір, смак, запах, дотик);

б) явище (позитивне чи негативне, для чого воно? Коли відбувається?);

в) тварина (рослина) (назва, розмір, форма, колір, дотик, де живе, що їсть, користь).

Зробіть висновок про суттєві особливості предмета і за

висновком складіть загадку.

Не можна забувати про те, що коли дитина приходить до школи відбувається процес її адаптації до нових видів діяльності, які супроводжуватимуть її все життя. Впровадження в навчальний процес технології «Ситуативне моделювання» дозволяє вчителю створити ситуації, за яких учні намагаються відтворити свою діяльність ніби в реальному житті, або, принаймні, так, як вони б хотіли діяти в реальності. Наприклад, на уроці з основ здоров'я запропонуйте дітям відтворити ситуацію «Ми відвідуємо хворого товариша». Ця технологія не лише дозволяє педагогу скерувати процес формування соціально бажаної поведінки молодших школярів та пошуку нестандартного вирішення життєвих проблем, а й сприяє розвитку комунікативної компетенції учнів, що є необхідним чинником успішної соціалізації.

Технологія «Карусель» допомагає навчати дітей співпрацювати один з одним, формувати вміння працювати в колективі. При обговоренні тем, запропонованих вчителем («Де в природі міститься вода», «Шкідливі та корисні звички», «Де на світі живе доброта», «Що означає бути Людиною»), діти вчаться переконувати у своїй правоті співрозмовника, з повагою ставитися до думок інших, бути толерантними в діалозі з однокласниками, проявляти творчість тощо. творчій потенціал учень соціалізація

Ігрова діяльність також сприяє розвитку творчих здібностей особистості та допомагає успішній соціалізації молодшого школяра. Гра для дитини - одна з можливостей проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. Тому педагоги повинні активно впроваджувати в навчально-виховний процес різні ігри, наприклад: «Відгадай потребу» (за сюжетами казок учні повинні відгадати потребу), «Яку фірму можна відкрити» (за зображеннями інструментів, учні визначають сферу їх застосування), «З яких звуків складається слово?» (навчити дитину вслухатися в слово, чути звуки, з яких воно складається, і визначати послідовність цих звуків), «Чому так трапилось?» (діти повинні поміркувати над проблемою і зробити висновки, установити причинно-наслідкові зв'язки - річка вийшла з берегів і затопила навколишні поля) та ін.

Учитель повинен пам'ятати, що розвивати творчість - означає виховувати в учнівської молоді інтерес до знань, самостійність у навчанні. Дитина буде добре навчатися за умови, коли переживає успіх, хоча б невеликий. Тому не дивно, що дуже цінними щодо успішної соціалізації дитини в освітньому просторі школи є переживання нею ситуацій успіху. Усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значущості допомагає здоланню своєї боязливості та невпевненості у собі. Тому вже с перших уроків учитель повинен створювати ситуації успіху, зокрема через такий алгоритм їх створення:

«Лінія горизонту». Перший успіх дитини вчитель має відмітити і створити умови для його повторення на більш складному рівні, немов «відсуваючи» лінію горизонту.

«Авансування». Спочатку завдання учень виконує в індивідуальному порядку, наприклад, вдома чи разом з вчителем. Потім подібне завдання виконується ним самостійно в класі, і в цей момент школяр відчуває успіх.

«Радість класу». Емоційний відгук однокласників на успішне виконання завдання учнем.

Отже, цілеспрямована і систематична робота педагога щодо розвитку творчих здібностей дитини є передумовою успішної соціалізації особистості. Лише за умови залучення школярів до творчості можна виховати творчу особистість.

Література

1. Вознесенська О.Л., Сидоркіна М.Ю. Творча взаємодія з дитиною: Гметодичні рекомендаціїї / О.Л.Вознесенська, М.Ю.Сидоркіна. - К.: Міленіум, 2009. - 66 с.

2. Выготский Л. Воображение и творчество в детском возрасте. - М., 1967. - С.7.

3. Калошин В.Ф. Розвиток творчості учнів: [методичний посібникї / Калошин В.Ф., Гоменюк Д.В. - К.: 2008. - 111 с.

Размещено на Allbest.ru