Проектно-впроваджувальна діяльність як складова педагогічної інноватики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Кафедра менеджменту та освітніх інновацій

Проектно-впроваджувальна діяльність як складова педагогічної інноватики

Мариновська Оксана Яківна

Розглянуто сутність та особливості поліфункціонування поняття «проектно-впроваджувальна діяльність» як складової педагогічної діяльності. Висвітлено методологію інноваційних процесів у системі освіти, проаналізовано науково-психологічні джерела, наукові дослідження, в яких розкрито феномен інноваційної діяльності. Подано обґрунтування закономірностей та принципів формування готовності вчителів до проектно-впроваджувальної діяльності, охарактеризовано специфіку інноваційної діяльності, представлено структурну модель поняття «моделювання» та концептуально-логічну схему реалізації інноваційної діяльності. Здійснено обґрунтування технології проектно-впроваджувальної діяльності, визначено завдання цього процесу, розкрито систему розвитку професійного потенціалу вчителя як інтеграційного показника готовності до впровадження інновації, авторське визначення логіки реалізації науково-методичного проекту впровадження інновації, узагальнено відповідні висновки.

Ключові слова: інноваційна діяльність, проектно-впроваджувальна діяльність, проектування, проект.

Інновації - стратегічний ресурс інноваційного розвитку освіти школи, суспільства та держави зокрема, що забезпечують реалізацію стратегічних державних завдань підвищення доступності якісної й конкуренто-спроможної освіти. Проблема полягає в тому, що результати фундаментальних і прикладних наукових досліджень впроваджуються у практику локально, розроблені інновації використовуються обмежено й епізодично, що потребує, з одного боку, технологізації процесу їх упровадження, а з другого - підготовки вчителів до опанування новими видами інноваційної діяльності, зокрема проектно-впроваджувальною.

Методологію інноваційних процесів у системі освіти висвітлено в працях Л. Ващенко, С. Гончаренка, Г Єльникової, Л. Даниленко, В. Ільченко, В. Кременя, О. Козлової, О. Остапчук, В. Маслова, О. Савченко, Г Селевка, Т Сорочан, Т. Сущенко, А. Хуторського та ін. Аналіз наукової психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність широкого кола досліджень, у яких розкрито теоретико-методологічні засади інноваційної діяльності. Однак питання стосовно проектно-впроваджувальної діяльності не було предметом спеціального педагогічного дослідження.

Модернізація національної системи освіти обумовлює потребу розроблення нових шляхів втілення досягнень науки в практику. Як справедливо зазначає В. Кремень, «система цінностей та норм освітньо-педагогічного процесу має культурно-історичний характер. Тому методологічно безплідними та хибними є позитивістські пошуки надісторичних раз і назавжди даних стандартів, норм та ідеалів освітнього процесу. Поступово втрачається сенс педагогічної діяльності, напрацьований на попередньому щаблі історичного розвитку. В освітянському просторі помітні спроби пошуку нового сенсу педагогічної діяльності, які ґрунтуються на нових засадах, адже стара система норм та стандартів вже не відповідає реаліям, а нова ще тільки формується» [8, с. 24].

Доцільність уведення поняття «проектно-впроваджувальна діяльність» зумовлена проектувальною, програмувальною роллю науки стосовно людської діяльності, яка «полягає в тому, що наука активно продукує ідеальні плани нових типів людської діяльності, відкриваючи тим самим такі її перспективи, які не виникають без науки або поза наукою» [11, с. 20-21]. Варто підкреслити, що розвиток сучасної педагогіки багато в чому пов'язаний із визнанням як об'єктивної реальності факту множинності варіантів розв'язання однієї педагогічної проблеми. С. Кримський пише про варіативне поле можливих реалізацій проекту як множину варіантів проектування [9, с. 142].

Проектність як феномен професійно-педагогічної діяльності суб'єктів інноваційних перетворень є передумовою виникнення нових видів проектної діяльності, зокрема проектно-технологічної (Л. Забродська, О. Онопрієнко, А. Цимбалару, Л. Хоружа, С. Ящук, Л. Онищук та ін.), проектно-рефлексивної (П. Лернер та ін.), проектно-впроваджувальної. Їх об'єднує педагогічне проектування, результат якого становить проект. Ціннісно-смислова настанова його розробника зумовлює множинність проектних практик, наявність різних способів вирішення актуального питання. У такий спосіб метод проектів як різновид педагогічного проектування є формою відображення проектної культури в освіті.

У процесі реалізації різних видів проектної діяльності вчитель постає співтворцем педагогічної культури, оскільки наділений здатністю продукувати нові знання, норми, ідеали, ідеї, гіпотези, образи професійно-педагогічної діяльності та поведінки тощо. Він на практиці втілює проекти, відображені на рівні нормативно-правової бази інноваційного розвитку освіти, розроблені під час фундаментальних і прикладних досліджень (теорії, інноваційні технології тощо) як суспільно й особистісно значущі моделі професійної діяльності.

Мета статті - розкрити проектно-впроваджувальну діяльність як складову педагогічної інноватики.

«Полісемія (багатозначність) багатьох педагогічних понять призводить до того, що визначеність їхнього розуміння досягається тільки в контексті, у певній системі міркувань» [5, с. 50]. Поняття «інноваційна діяльность», незважаючи на однозначність тлумачення у Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності [19], є багатозначним, що свідчить про його родову специфіку.

Інноваційна та дослідно-експериментальна діяльність. Інноваційною освітньою діяльністю в системі освіти є «діяльність, що спрямована на розроблення й використання у сфері освіти результатів наукових досліджень та розробок» [19, п. 1.2]. З одного боку, йдеться про розроблення інновацій у процесі дослідно-експериментальної роботи [18; 19, розд. 2], а з другого - про використання інновацій, власне інноваційну діяльність [19, розд. 3]. На практиці, аналізуючи інноваційну діяльність закладу освіти, вдаємося до уточнення: яка саме діяльність мається на увазі (чи розробляємо, чи використовуємо в школі інновації). Так, якщо видано наказ про здійснення дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського або регіонального рівня, то, зрозуміло, що інноваційний потенціал школи - високий; педагогічний колектив у співпраці з ученими-дослідниками розробляють інновацію. Як бачимо, розуміння досягається тільки в контексті, що є свідченням полісемії цього поняття як поліфукціонального феномену.

Проблема на фундаментальному рівні полягає в тому, що поняття «інноваційна діяльність» поєднує дві різні змістово-функціональні моделі. Одна відображає логіку наукового педагогічного дослідження (розроблення нових знань ученими-дослідниками - ідеї, концепції, підходи, технології та ін., що їх на практиці розробляють, апробують педагогічні працівники під час експерименту), а друга - логіку впровадження результатів наукових досліджень (інновацій) у практику, що докорінно відрізняються як змістовно, так і функціонально. «Важливо розрізняти експериментальну й інноваційну роботу в школі як різні види робіт, що мають різну логіку, - зазначає професор С.Д. Поляков. - Експериментальна робота має здійснюватися за логікою наукової, а інноваційна - не за логікою науки, а за логікою практики» [20]. Дослідно-експериментальна діяльність поєднує пошуково-дослідну роботу та експериментальну перевірку ефективності інновації, що має істотно поліпшити результати освітньої діяльності.

Поняття «інноваційна діяльність» є родовим, тож потребує врахування його видової специфіки. Вона полягає в принципових відмінностях між дослідно-експериментальною («розроблення» новації) та впроваджувальною роботою («використання результатів наукових досліджень та розробок») - інноваційною [19]. Дослідно-експериментальна робота обумовлена специфікою цілей та дослідних завдань педагогічного експерименту щодо розроблення інновації ученими, а інноваційна (впроваджувальна) - методичною метою вчителя-новатора. Обираючи інновацію для застосування, він враховує її цільове призначення та здатність розв'язувати конкретні проблеми.

Використання та впровадження інновацій. Відповідно до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності використанням освітніх інновацій у системі освіти є: «забезпечення доступу до них суб'єктам інноваційної освітньої діяльності; зберігання інформації про освітні інновації; створення банків освітніх інновацій; поширення інформації про освітні інновації; підготовка суб'єктів інноваційної освітньої діяльності до використання освітніх інновацій» [19, п. 3.2].

Мовна одиниця «впроваджувати» тлумачиться як «уводити когось куди-небудь; втягувати в що-небудь; надавати певного стану; уводити що-небудь у дію, практику тощо» [1, с. 161]. У контексті дослідницьких завдань йдеться про процес упровадження найновіших досягнень науки в практику. Зауважимо, що іноді поряд з терміном «упровадження», яким позначають систему заходів для обов'язкового застосування результатів наукових досліджень, послуговуються терміном «використання». Останній позначає процес ініціативного застосування результатів досліджень окремими вчителями, педагогічними колективами. Він може мати стихійний та епізодичний характер. Системність у використанні інновацій передбачає наявність науково обґрунтованої системи діяльності щодо їх упровадження, управління цим процесом.

М. Красовицький, Т. Бесіда й А. Сердюк вважають, що «за всієї різноманітності підходів до визначення поняття «впровадження» усі дослідники погоджуються з тим, що це спеціально організована система вивчення результатів фундаментальних і прикладних досліджень та їх втілення в реальний досвід педагогічної діяльності» [7, с. 25]. Стосовно системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників найповнішим, на думку вчених, є визначення П. Карташова: «Упровадження досягнень педагогічної науки - це свідомо організована вченими, працівниками органів народної освіти, учителями, методичними закладами цілеспрямована, науково обґрунтована система діяльності щодо вдосконалення практики навчання і виховання на основі рекомендацій, які є результатом сучасних наукових досліджень» [7, c. 25].

Рис. 1. Структурна модель поняття “проектування”

Учені П. Карташов, В. Сластьонін, Л. Подимова та ін. звертають увагу, що впровадження інновацій не варто ототожнювати з поширенням передового педагогічного досвіду: «Це особливий вид співвідношення теорії і практики, що вирізняється зумисними діями й цілеспрямованістю. Будучи спеціально організованим, він постає активним процесом, що передбачає подолання труднощів, що трапляються на його шляху» [21, с. 39]. Специфіка інноваційної діяльності полягає в тісному функціональному взаємозв'язку інновацій з педагогічним досвідом, зокрема передовим. Він є об'єктом дослідження педагогічної науки, джерелом інноваційної освітньої діяльності. Л. Даниленко пише, що передовий педагогічний досвід не є педагогічною інновацією, але інновація може ним стати в результаті свого розвитку. Не всі творчі ініціативи також стають інновацією.

Технологічне проектування впровадження інновацій. Основою будь-якої діяльності є проектування як процес, результат якого становить проект.

Поліфункціональність поняття «проектування» в контексті педагогічної інноватики полягає в тому, що проектується як «розроблення», так і «використання» інновації. З огляду на специфіку дослідно-експериментальної роботи результатом педагогічного проектування є проект освітньої інновації. Це «вперше створені, вдосконалені освітні, навчальні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що мають істотно поліпшити результати освітньої діяльності» [19]. «Орієнтація на результат - це вибір змісту інновації, відповідно, визначення кінцевої мети інноваційних змін» [2, с. 30]. Водночас проект як результат проектування може поставати як технологія ведення власне інноваційної діяльності, що орієнтує на використання інновацій, результатів наукових досліджень і розробок, зокрема їх упровадження, потребує формування готовності вчителя-практика до застосування інновацій.

Якщо інноваційна діяльність передбачає проектування процесу апробації, адаптації та впровадження інновації, то проектно-впроваджувальна - проектування процесу апробації, адаптації та впровадження інновації за допомогою методу проектів. Такий різновид проектування є технологічним, оскільки застосовуються проектні технології (метод проектів) у методичній роботі.

Розрізняємо проект як результат педагогічного проектування інновації вченими, практиками та проект як технологію (метод проектів) проектування процесу впровадження інновації, у результаті якої формується готовність учителя до проектно-впроваджувальної діяльності. Адже ефективність процесу впровадження освітніх інновацій залежить від їх готовності до реалізації такої діяльності, тому метод проектів покладено в основу розроблення технології проектно-впроваджувальної діяльності.

По суті, проект - проблема, яка потребує розв'язання з допомогою плану: «У житті, у різних сферах діяльності людина повинна не тільки вирішувати поставлені й сформульовані кимось проблеми, а й уміти їх самостійно виявляти та визначати як мету діяльності. Як зауважив С. Рубінштейн, «перша ознака мислячої людини - це вміння бачити проблеми там, де вони є». Проблемне бачення дає можливість «схопити» суперечність, іноді конфліктуючі сторони того, що вивчається, - пише В. Загвязинський, - розуміти її складність, сприймати динаміку, глибше проникати, таким чином, у сутність явищ. Воно створює передумови для обґрунтованого передбачення» [5, с. 38].

Інноваційна та проектно-впроваджувальна діяльність. «Інноваційна діяльність - це особливий вид діяльності. Її призначення - зміни в способах і змісті освітньої практики з метою підвищення її ефективності, - пишуть B. Лазарєв і Б. Мартіросян. - Інноваційну діяльність можна розглядати як цілеспрямовані перетворення практики освітньої діяльності за рахунок створення, поширення й освоєння нових освітніх систем або якихось їх компонентів» [10].

Основу та зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, «сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему, що передбачає найвищий ступінь педагогічної творчості» [4, с. 22]. Інноваційну та проектно-впроваджувальну діяльність поєднує те, що вони мають на меті «оновлення педагогічного процесу» засобами «внесення новоутворень». Однак, інноваційна діяльність не зводиться до застосування інновацій, а охоплює також процес їх розроблення, дослідно-експериментальної перевірки та апробації, тоді як проектно-впроваджувальна дає відповіді на питання, які «новоутворення» вибирати та як їх ефективно «вносити» в педагогічний процес.

Якщо інноваційна діяльність є процесом уведення інновацій у навчання, виховання та управління загальноосвітнім навчальним закладом, що охоплює повний «життєвий цикл» педагогічної інновації [3, с. 18], то проектно-впроваджувальна - завершальні стадії цього циклу, а саме: усвідомлений вибір, апробацію, адаптацію та впровадження інновацій, експериментально перевірених і рекомендованих до застосування. Таким чином, проектно-впроваджувальна діяльність як різновид інноваційної передбачає цілеспрямований, планований та керований процес формування готовності вчителів у післядипломній освіті до впровадження найновіших досягнень науки в практику.

Змоделюємо концептуально-логічну схему реалізації інноваційної діяльності (рис. 2).

Рис. 2. Концептуально-логічна схема здійснення інноваційної діяльності

Поняття «проектно-впроваджувальна діяльність». Понятійно-категорійний апарат науки постійно розвивається шляхом уведення нових понять і поглиблення розуміння сутності тих, що використовуються. У дослідників «формуються уявлення про багатозначність, багатовимірність, розвиток педагогічного явища, що збагачує понятійне уявлення, знімає багато суперечностей і різнотлумачень..., - пише В. Загвязінський. - Адже в реальному педагогічному процесі відбувається їх рух, перетворення змісту вказаних понять з однієї форми в іншу. Подібні суперечки щодо дефініцій мають далеко не формальний характер, вони відображають поглиблення пізнання сутності досліджуваного, повніше відображення його структури й динаміки» [5, с. 49-50].

На підставі мисленнєвого експерименту [13, с. 59-73] розкрито сутність і структуру поняття «проектно-впроваджувальна діяльність». Як зауважує В. Краєвський, гіпотеза, що висувається на початку мисленнєвого експерименту, до певної міри вже втілює модельне уявлення про перебіг передбачуваної роботи чи її результати [6, с. 120]. Якщо виходити з припущення, що будь-яка діяльність - процес розв'язання проблем [17, с. 22], то проектно-впроваджувальна діяльність, що виходить на проектування способів розв'язання проблем за допомогою інновацій.

По-перше, поняття “проектно-впроваджувальна діяльність” доцільно розглядати як якісно нове утворення, результат інтеграції різних передбачень у взаємодії. Наявність спільних інваріантних ознак вказує на його родові зв'язки із системою понять «педагогічна діяльність», «проектування», «проект», «упровадження». По-друге, наявність індивідуальних і спорадичних ознак обґрунтовує його поліфункціональність. Як елемент цілісної системи термін може існувати самостійно, оскільки входить до моделі професійно-педагогічної діяльності не всіма своїми гранями, аспектами, якостями, а лише тими, що є значимими для конкретного суб'єкта діяльності. По-третє, поняття доцільно розглядати як окрему систему (система проектно-впроваджувальної діяльності) або елемент системи вищого порядку (технологія, форма науково-методичної роботи тощо). Це залежить від комбінації та рівня ієрархії інваріативних, індивідуальних і спорадичних ознак поняття, спроектованих на образ світу суб'єкта проектно-впроваджувальної діяльності. По-четверте, системним компонентом поняття є педагогічне проектування, результат якого становить проект як технологія розв'язання проблем практики за допомогою педагогічних технологій.

Обґрунтовано зміст і структуру поняття «проектно-впроваджувальна діяльність», яка представлена покомпонентно: проблематизація, цілепокла- дання, концептуалізація, прогнозування, моделювання, конструювання, програмування, планування й реалізація, моніторинг. Отже, це технологічна за сутністю діяльність, оскільки передбачає самостійне виявлення проблеми в професійній роботі вчителя, обґрунтування шляхів її розв'язування з використанням педагогічних технологій, розроблення персонал-технології досягнення передбачуваного результату й упровадження цієї технології в практику [14].

Технологічна логіка проектно-впроваджувальної діяльності.

Технологія проектно-впроваджувальної діяльності [15, с. 314-319] передбачає реалізацію науково-методичного проекту, розробленого відповідно до змісту й структури поняття цієї діяльності

Цільове призначення технології проектно-впроваджувальної діяльності - розвиток професійного потенціалу вчителя як інтегрованого показника готовності до впровадження інновації.

Зазначимо, що запропоноване визначення поняття розкриває технологічну логіку розроблення та реалізації науково-методичного проекту впровадження інновації (таблиця).

Таблиця 1 Технологія проектно-впроваджувальної діяльності