Зміст, методи і специфіка роботи майбутніх вихователів з дітьми раннього віку

Размещено на http://allbest.ru

УДК 378:373.2.091.12.011.3-051]:373.2.016-053.4

ЗМІСТ, МЕТОДИ І СПЕЦИФІКА РОБОТИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ З ДІТЬМИ РАННЬОГО ВІКУ

Турчин Т.М., Коляда М.В.

Постановка проблеми. Актуальність дослідження зумовлено радикальними змінами в державній політики у сфері дошкільної освіти, що привело до оновлення системи професійної підготовки фахівців, у тому числі й в області дошкільного виховання. Підтвердженням цього є розробка та затвердження урядом України Концепції розвитку дошкільної освіти на 2010-2017 роки, яка спрямована на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" а також Указ Президента України від 20.03.2008 р. № 244 "Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні". Відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Професія педагога дошкільної освіти має характерні особливості, обумовлені психофізіологічними характеристиками особистості дитини раннього віку. На ці особливості вказують у своїх дослідженнях учені, які розглядали питання організації роботи вихователя з дітьми раннього віку: Н. М. Аксаріна, В. В. Гербова, М. І. Лисіна, С. М. Теплюк, М. М. Щелованов.

Вивченню загальних проблем готовності студентів до педагогічної діяльності присвячені роботи К. М. Дурай-Новакової, Л. А. Кандибович, В. А. Сластьоніна та ін. Основна увага у вказаних дослідженнях була спрямована на вивчення загальнотеоретичних підходів до змісту професійної підготовки, формування особистості педагогів, вироблення у студентів педагогічних знань, умінь і навичок.

Мета статті полягає у визначенні змісту, методів і специфіки роботи майбутніх вихователів з дітьми раннього віку.

Результати теоретичного дослідження

Основою майбутньої педагогічної діяльності студентів, які працюватимуть з дітьми раннього віку, є взаємодія з маленькими дітьми в спеціально організованих умовах. Тому студенти повинні знати про існування двох типів педагогічної взаємодії, характерних для авторитарної та особистісно-орієнтованої педагогіки.

Авторитарна педагогіка розглядає маленьку дитину як об'єкт відправлення і педагогічних дій, спрямованих на формування знань, умінь і навичок. Педагогічна мета цієї взаємодії не припускає формування у дитини таких базових для цього віку особових якостей як позитивне самовідчуття, довіра до інших, ініціативність, свобода вибору. Основною метою авторитарної педагогіки є виховання слухняної, виконавчої дитини, що підкоряється авторитету дорослого. Завданням педагога виступає реалізація програми, задоволення нормативних вимог. Методичні вказівки перетворюються в таких умовах в закон, директиву, що не допускають яких-небудь виключень.

Для такого стилю взаємодії не характерне прагнення йти за інтересами і бажаннями дітей, враховувати їх настрій, встановлювати довірчі стосунки. У рамках цієї моделі особливе значення має формування у дітей "навичок хорошої поведінки" (не бігати, не шуміти, не кричати, не ламати і так далі). Основою педагогічного процесу є фронтальні форми роботи з дітьми (заняття за шкільним типом).

Авторитарна модель виховання призводить до того, що діти починають повністю залежати від дорослого в рішенні будь-яких проблем, підкорятися чужим впливам; залежати від зовнішнього контролю; пригнічувати свої почуття, ініціативу, індивідуальність, самостійність; поводитися по різному в ситуаціях спостереження за ними дорослих і тоді, коли спостережень немає; ігнорувати покарання; бути такими, як всі.

Альтернативу авторитарної моделі виховання представляє особистісно-орієнтована педагогіка. її метою є розвиток особистості дитини. Завдання дорослих - створити умови для розкриття потенційних можливостей кожного малюка, вселити впевненість розвинути ініціативність і допитливість, формувати позитивне самовідчуття.

Основне значення в педагогічному процесі надається не зайняттю шкільного типу, а грі, яка стає основною формою організації дитячого життя. Вміння і навички у рамках цієї моделі розглядаються не як цілі, а як засоби розвитку дитини. Взаємовідносини з дітьми дорослий будує на основі рівноправ'я і співпраці. Дорослий не підганяє малюка під стандарт, не міряє всіх однією міркою, а сам пристосовується до індивідуальних особливостей кожної дитини, виходить з її інтересів, враховує її характер, переваги.

Для особистісно-орієнтованої педагогіки характерні такі способи взаємодії дорослих з дітьми: співпраця; співпереживання; підтримка; визнання прав і свобод дитини, гнучке введення обмежень. Ці засоби спрямовані на те, щоб забезпечити дитині психологічну захищеність, розвивати в ній індивідуальність, встановлювати позитивні взаємозв'язки з дорослими і з однолітками. Дорослий вибудовує свої дії так, щоб не пригнічувати ініціативність і самостійність дітей. Взаємодія з маленькою дитиною за особистісно-орієнтованою моделлю сприяє тому, що дитина вчиться почувати себе упевнено, не боятися помилок; поважати себе та інших, бути щирою (самою собою), думати самостійно, адекватно виражати свої почуття, розуміти і співчувати іншим.

Вихователь надає кожній дитині допомогу в розкритті її внутрішнього світу, в побудові власної особистості. Такі взаємовідносини вимагають від дорослого великих внутрішніх зусиль, а часто і перебудову своїх поглядів на процес виховання і свою роль в нім.

Особистісно-орієнтована педагогіка пред'являє особливі вимоги до особистості вихователя. Найважливішими з них є емоційність, позитивне прийняття іншої людини, емпатія і щирість.

Емоційність - якість особливо необхідне в спілкуванні з маленькими дітьми. Чуйність, жива міміка, теплота, виразна мова дорослого викликають прихильність до нього дітей, народжують відгук, сприяють встановленню в групі благополучного клімату. У спілкуванні з таким педагогом дитина набуває власного емоційного досвіду.

Позитивне прийняття іншої людини має на увазі позитивне відношення до дитини без яких-небудь умов. Але в той же час дорослий може виражати дитині не лише позитивні, але і негативні почуття, але не має права ображати її. вторитарний педагогіка дошкільник виховання

Емпатія - це здатність приймати точку зору іншої людини, її почуття, переживання. Емпатія вимагає вміння слухати дитину, спостерігати, розуміти не лише її слова, але і те, про що вона умовчує або те, чого вона навіть не усвідомлює. В ході спілкування дорослий вислуховує дитину, говорить про своє розуміння, розділяє з нею радість, допомагає полегшити прикрість.

Щирість вихователя проявляється в тому, що він є присутнім в ситуації спілкування не формально, що його цікавлять думки і переживання дитини, що він відгукується на них правдиво і відкрито. Маленькі діти дуже чутливі до відношення дорослих. Інтуїтивно вгадують байдужість і недоброзичливість з боку дорослих.

Сучасний педагог як професіонал повинен: володіти культурою спілкування і культурою мовлення; добре знати вікові особливості маленьких дітей, мати уявлення про психологічні закономірності розвитку дитини на різних вікових етапах; мати відповідні навички догляду за дітьми раннього віку; знать сучасні освітні програми для дітей; уміти грати. Знати дитячу художню літературу, володіти навичками в різних видах художньо-естетичній діяльності.

Особливістю роботи з дітьми раннього віку є і те, що дорослий повинен спиратися на практичні дії дитини в конкретній ситуації. Мислення і мова дитини завжди бувають пов'язані з її безпосереднім досвідом. її узагальнення і судження залежать від міри оволодіння предметними діями, тому чисто вербальні методи виховання і навчання - інструкції, пояснення правил, заклики до слухняності можуть бути незрозумілі дитині. Ця особливість дітей раннього дитинства пред'являє особливі вимоги до діяльності вихователя: мовне спілкування з дитиною має бути включене в контекст його реального життя, головне місце в якій займають дії з предметами [4, с.39].

Як відомо існує безліч способів особистісно-орієнтованої взаємодії дорослого з дітьми раннього віку, одним, з яких являється встановлення довірчих стосунків з дітьми та їх емоційна підтримка. Потреба в увазі і доброзичливості виникає одній з перших і базується на любовному відношенні до дитини її близьких. Потреба в доброзичливій увазі складає основу людських взаємовідносин. Вона спонукає малюків до емоційних контактів з дорослими. Встановлення довірчих стосунків є спеціальним завданням педагогів, працюючих з дітьми раннього віку, оскільки маленькі діти вважають за краще вступати в контакт переважно з близькими дорослими і часто побоюються сторонніх людей.

Маленькі діти по-різному виражають потребу в ласці дорослого. Деякі діти уникають тілесного контакту навіть з близькими людьми, а інші - самі йдуть на спілкування з педагогом. Особливо часто дитина прагне отримати ласку та увагу, коли випробовує дискомфорт. Дитячі прикрощі можуть виникати від фізичного погіршення здоров'я, від невміння щось зробити, від конфліктів в сім'ї. Завдання вихователя - постаратися зрозуміти почуття дитини і допомогти їй їх полегшити.

Вихователь не нав'язує дітям той або інший вид діяльності, а пропонує, намагається зацікавити цією діяльністю кожного. Дорослий хвалить за старання і наполегливість тоді, коли вони з гордістю демонструють результат своєї роботи або здійснюють хороший вчинок. Підтримка дорослого повинна виражатися не лише в тому, що він співпереживає дитині, хвалить, пестить. Вона потрібна і тоді, коли потрібно корекцію його дій і вчинків. Зауваження дорослих мають бути делікатними, відноситися до дій, а не до особистості дитини.

Наступним способом взаємодії педагога з дитиною є спосіб залучення дітей в різні види діяльності. Дорослий стикається з проблемою відмови дитини, від якого-небудь виду діяльності (спільної гри, образотворчої, музичної тощо). У цій ситуації можливі різні варіанти поведінки дорослого, але головне - індивідуальний підхід до дітей та інтуїція вихователя [1].

Обговорення як спосіб вирішення конфліктних ситуацій. Навчання дітей вирішувати конфлікти через обговорення допомагає їм ладнати один з одним. Обговорення використовується з дітьми, які можуть словами висловити своє бажання. Якщо конфлікт виник між найменшими, які ще не здатні домовитися один з одним, дорослому слід відвернути увагу дитини на щось цікавіше. У цьому віці діти швидко перемикаються і легко забувають прикрощі.

У перерахованих способах взаємодії дорослих з дітьми раннього віку акцент робиться на правах дитини: вільно виражати свої почуття, мати і відстоювати свої бажання, право бути вислуханим, право на підтримку. Проте особистісно-орієнтована взаємодія передбачає і введення обмежень. Визнання прав дитини не означає вседозволеності, навіть найменша дитина повинна знати і розуміти, чого вона не має права робити.

З вище сказаного можна зробити висновок, що робота з дітьми раннього віку вимагає від дорослого особливих особових якостей, професійних умінь і глибоких теоретичних знань, і обов'язково особистісно-орієнтованої взаємодії. Одним словом, вихователь має бути компетентним в роботі з дітьми.

Всі завдання щодо повноцінної професійної підготовці фахівця можуть бути вирішені поетапно, і при цьому має бути врахована характеристика не лише самих студентів, що навчаються, але і об'єктів їх майбутньої діяльності, тобто саме дітей раннього віку.

Для того, щоб підкреслити специфіку організації взаємодії з дітьми раннього віку, нам представляється необхідним розкрити сутність такого педагогічного феномену, як "Раннє дитинство". Раннє дитинство, згідно вікової педагогічної періодизації, охоплює дітей у віці від народження до трьох років. Неможливо переоцінити унікальне значення періоду раннього дитинства для подальшого розвитку дитини. Саме тому поряд з малюком мають бути люди, не лише ті, які люблять його, але і прекрасно обізнані в особливостях розвитку і виховання дітей раннього віку [3, с. 111].

Стратегія взаємодії дорослої та дитини повинна спиратися на принципі діяльнісного підходу:

- аналіз соціальної ситуації розвитку дитини і провідного виду діяльності, що відповідає їй;

- реалізація ідеї головної ролі діяльності в розвитку дитини, особливо в розвитку виду, що веде її;

- характеристики спілкування і предметної діяльності як ведучих в ранньому дитинстві;

- розкриття своєрідності різних видів діяльності та визначуваних ними можливостей розвитку малюків;

- визначення і реалізація завдань формування діяльності як одній з основних в системі виховання дитини;

- встановлення взаємозв'язку між різними видами діяльності в рішенні одних і тих же завдань виховання малюка;

- трактування педагогічної діяльності дорослих як основної умови ампліфікації (А.В. Запорожець) розвитку дитини в різних видах діяльності [2, с.56];

- визнання в якості провідної тенденції розвитку суб'єкт-суб'єктних стосунків в діяльнісній взаємодії дитини і дорослого.

Одним із наслідків застосування вищеназваних методологічних принципів є виділення у багатьох варіативних програмах наступних функцій вихователів, працюючих з дітьми раннього віку:

- турбота про здоров'я, емоційне благополуччя дитини;

- створення в групах атмосфери гуманного і доброзичливого відношення до всіх вихованців, що дозволить виховувати їх товариськими, добрими, допитливими, ініціативними дітьми;

- максимальне використання різних видів дитячої діяльності;

- креативність (творча організація) процесу виховання і навчання;

- варіативне використання освітнього матеріалу, що дозволяє розвивати інтереси і схильності кожної дитини.

Студенти повинні знати, що ефективна реалізація змісту, завдань і методів роботи з дітьми раннього віку, викладених в різних програмах виховання і навчання дітей раннього віку, може статися тільки тоді, коли дорослі враховуватимуть особливості розвитку дітей.

Отже, проблема соціальної захищеності дитини раннього віку, її розвиток стає пріоритетним в системі громадської дошкільної освіти.

В умовах поступального соціально-економічного розвитку нашого суспільства, ломки звичних стереотипів освіти ми упевнені, що важливим завданням професійної освіти є пошук шляхів розвитку і вдосконалення системи підготовки педагогічних кадрів для переддошкільної освіти і формування соціально адаптованої особистості, компетентної, готової до продуктивної і творчої педагогічної діяльності з дітьми раннього віку.

Аналіз результатів дослідження полягає у формуванні педагогічних умов, які стосуються формуванню стійкого позитивного мотиваційно-ціннісного відношення і професійної спрямованості до цього виду діяльності; отриманню і розширенню теоретичних знань і практичних умінь студентів в роботі з дітьми раннього віку; застосуванню різних організаційних форм, методів і способів навчання; цілеспрямованого використання педагогічної практики; використання комплексу консультативних занять, сприяючих успішній підготовці фахівця в області педагогіки раннього віку.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Ведучою роллю в рішенні цієї задачі належить вищій ланці професійної педагогічної освіти, оскільки саме тут можна створити умови для знайомства з професією і оволодінням навичками, необхідними для успішної професійної роботи з дітьми раннього віку.

Така підготовка, на наш погляд, вимагає: введення переліку спеціальних навчальних дисциплін для додаткової підготовки в області раннього дитинства; розробки нового змісту та організації педагогічної практики шляхом цілеспрямованого включення студентів в роботу з дітьми перших днів життя в різних видах освітніх установ. Усе це дозволить побудувати модель професійної підготовки студентів до роботи з дітьми раннього віку, розробити її зміст, компоненти та етапи, обґрунтувати доцільність внесення корективів в зміст предметів додаткової підготовки студентів до роботи з дітьми раннього віку.

Стаття надійшла до редакції 13.12.2016р.

Використані джерела

1. Гоноболін Ф. М. Про деякі психічні якості учителя / Ф. М. Гоноболін // Питання психології. - 1999. - №1. - С. 95-110.

2. Дуткевич Т.В. Дитяча психологія : [навчальний посібник] / Т. В. Дуткевич. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 424 с.

3. Інновації в дошкіллі. Програми, технології, проекти, ідеї, досвід: посібник на допомогу дошкільним працівникам / [авт.-упор.: Л. В. Калуська, М. В. Отрощенко]. - Мандрівець, 2010 - 376 с.

4. Лямина Г. М. О формировании взаимоотношений в раннем воздасте / Г. М. Лямина // Дошкльное воспитание. - 1994. - №9. - С. 5-7.

Анотація

УДК 378:373.2.091.12.011.3-051]:373.2.016-053.4

Зміст, методи і специфіка роботи майбутніх вихователів з дітьми раннього віку. Турчин Т. М., Коляда М. В.

У статті зазначено, що основою майбутньої педагогічної діяльності студентів, які працюватимуть з дітьми раннього віку, є взаємодія з маленькими дітьми в спеціально організованих умовах. Тому студенти повинні знати про існування двох типів педагогічної взаємодії, характерних для авторитарної та особистісно-орієнтованої педагогіки.

Сучасний педагог як професіонал повинен: володіти культурою спілкування і культурою мовлення; добре знати вікові особливості маленьких дітей, мати уявлення про психологічні закономірності розвитку дитини на різних вікових етапах; мати відповідні навички догляду за дітьми раннього віку; знать сучасні освітні програми для дітей; уміти грати. Знати дитячу художню літературу, володіти навичками в різних видах художньо- естетичній діяльності.

Ключові слова: зміст, методи, специфіка, взаємовідносини, емпатія, щирість, емоційність, діяльність.

Annotation