Формування педагога-вихователя в контексті концепції дитиноцентризму Януша Корчака

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Формування педагога-вихователя в контексті концепції дитиноцентризму Януша Корчака

Валентина Мисько, методист ВНКЗЛОР “Самбірський медичний коледж ”

У статті характеризуються основні етапи формування педагога-вихователя до роботи з дітьми в контексті концепції дитиноцентризму Я. Корчака, описується трирівнева система професійної реалізації, сформульовані професійні риси педагога-вихователя.

Ключові слова: дитиноцентризм, “розумний вихователь”, діалог, взаємодія, емпатія, педагогічна рефлексія.

В статье характеризуются основные этапы формирования педагога-воспитателя к работе с детьми в контексте концепции детоцентризма Я. Корчака, описывается трехуровневая система профессиональной реализации, сформулированы профессиональные качества педагога-воспитателя.

Ключевые слова: детоцентризм, «умный воспитатель», диалог, взаимодействие, эмпатия, педагогическая рефлексия.

The article deals with the main stages of educator's formation to the work with children in the context of Korchak's concept of child centrism. The three-leveled system of the professional realization is described; the professional features of the intelligent educator are formulated.

Keywords: a child centrism, “an intelligent educator”, a dialogue, a cooperation, an empathy, the pedagogical reflection.

Постановка проблеми. Сьогодні, в період зміни наукових, світоглядних, освітніх парадигм, індивідуальної та суспільної свідомості особливого значення набуває пошук засобів підготовки майбутнього педагога, котрий здатний створювати сприятливі умови для саморозвитку особистості дитини, володіє високим рівнем загальної та педагогічної культури, може переформатовувати стереотипну професійну свідомість на нову, котра відповідатиме основним принципам педагогіки дитиноцентризму.

В контексті досліджуваної проблеми педагогічна спадщина Януша Корчака (Генріка Ґольдшміта) має принципово важливе значення для сучасного педагога, вихователя, соціального педагога стосовно зміни поглядів на людину, особистість, її особистісний розвиток, на дитину, дитинство, зміни взаємовідносин у діаді дитина- дорослий (вихователь-вихованець), що зумовлює перехід до дитиноцентричного мислення педагога, забезпечує формування його дитиноцентричної культури.

Життєвий та професійний шлях видатного польського педагога, сприяє осмисленню необхідності зміни авторитарної та традиційної педагогіки на педагогіку дії, живого впливу педагога-вихователя, важливості його діалогу з дитиною, порозуміння та створення необхідних педагогічних умов для розкриття задатків і здібностей вихованців, їх самореалізації та самоактуалізації в щоденному навчанні та нелегкій праці зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему становлення педагога-вихователя в контексті педагогіки дитиноцентризму Я. Корчака досліджують вітчизняні науковці: Е. Вільчковський, Волошина, Й. Гайда, С. Денисюк, С. Іщук, Л. Мотрич, Р. Новгородський, Д. Пащенко, Н. Стеценко, В. Тихолоз. Окремі аспекти проблеми розглядають вчені зарубіжжя, зокрема: Я. Біньчицька (J.Binczycka), Е. Вольтер (E. Wolte), Волошин (S. Woloszyn), Т. Врублевська (T. Wroblewska), М. Каминьска, А. Левін (A. Lewin), А. Торжевський (A. Tchorzewski).

Метою статті є розкриття основних аспектів підготовки педагога-вихователя в світлі педагогіки дитиноцентризму Януша Корчака, визначення особливостей формування професійних та особистісних рис педагога.

Виклад основного матеріалу. Звернення до педагогічної спадщини Я. Корчака вважаємо особливо цінним для майбутнього педагога через те, що він працював з дітьми понад 30 років, вивчав особливості їх фізіологічного та психологічного розвитку, поведінку в різних ситуаціях. Говорячи про дитину і виховання Я. Корчак звертається не тільки до батьків і вихователів, а до всього суспільства, до всіх, для кого життя і майбутнє молоді не є байдужим. “Гучний голос педагогів повинен лунати в палацах, подвір'ях і хатах, повинен сягати вух кожного, щоб якнайчастіше нагадувати, що в наших руках спочиває майбутнє суспільства і щастя дітей, щоб найчастіше нагадувати про відповідальність, яка є на нас за моральну цінність і щастя тих, хто буде після нас на арені життя” [13, 151].

Саме “розумний вихователь”, на думку Я. Корчака, є ідеальним, оскільки будує свою педагогічну діяльність на принципі поваги до дитини, до її прав та людської гідності. Окрім цього, надзвичайно важливим завданням є сприйняття і розуміння психофізичних особливостей дитини, її світосприймання та реагування на зовнішній світ. Він підкреслює необхідність індивідуального підходу до дитини з боку вихователя, до її потреб, прагнень, можливостей, інтересів.

Видатний педагог зазначає, що добрий вихователь припускається помилки раз, і, пам'ятаючи її, працює над собою, щоб більше її не допускати. Злий вихователь - приписує помилки дітям. Я. Корчак в своїй діяльності не керувався якоюсь однією теорією, а під впливом Нового Виховання шукав особистого способу роботи з дітьми і цього вчить інших, щоб шукали власної дороги досягаючи виховних результатів.

Суть “розумного вихователя” за Я. Корчаком - виховувати дитину заради самої дитини і її блага, а не заради суспільства, держави, церкви. Метою виховання повинно бути “вирощування” дитини щасливою людиною. Щоб досягти цього потрібно любов, повагу і довіру до дитини поставити вимогою виховання. Необхідно живо цікавитися справами та проблемами дитини, трактувати їх відповідно (серйозно), піклуватися, бути тактовним, не вимагати виконання і не нав'язувати власної волі. На шляху до ідеалу “розумного” вихователя - перший етап - визнання блага дитини пріоритетністю педагогічної діяльності. “Коли я помічаю в дитині безсмертну іскру викраденого у богів вогню - блиск непокірної думки, гордість гніву, порив ентузіазму, осінній смуток, солодкість жертви, боязку гідність, енергійні, радісні, впевнені, активні пошуки причин і цілей, наполегливість спроб, грізний голос совісті, - я смиренно схиляю коліна, я гірший, я слабкий і боягуз. Хто я, якщо не баласт у вільному польоті, чи не павутина на ваших різнокольорових крилах, ножиці, на котрих лежить кривавий обов'язок обстригати молоді пагони?” [14, 216].

Другий етап - педагогічний авторитет, для якого самокритична оцінка і вільне ставлення до самого себе - професійні характеристики рівноправні за значенням. Педагогічний авторитет Януша Корчака - це авторитет, заснований на правді, свободі і відповідальності. Неперервний внутрішній діалог педагога з самим собою повинен навіювати роздуми про власну поведінку. Смиренна позиція вихователя по відношенню до маленької людини створює можливість співпереживання і справжньої, беззастережної любові. Ніжність і чутливість є запорукою всіх взаємин вихователя з дитиною. Дитячий спосіб сприйняття світу, бачення невидимого є найкращим фундаментом душевного взаєморозуміння між вихователем і дитиною. В цьому полягає глибокий дитиноцентризм Я. Корчака [4, 10].

Як стверджує І. Дембровська (I. Dqbrowska), Я. Корчак визнавав, що людина, яку не люблять, не сприймають діти не може бути вихователем. З ними може працювати тільки такий вихователь, котрий серед дитячого колективу може здобути моральний авторитет, спричинити прив'язаність, повагу дітей та бажання наслідувати [11, 191]. Отож, особливою цінністю для Я. Корчака були такі особистісні риси педагога, як істинність, щирість і правдивість.

Підкреслимо, що окрім щирості, за Я. Корчаком, педагог-вихователь має характеризуватися такими важливими рисами, як терпеливість та вміння пробачати. Це професійні риси, які вихователь набуває в процесі роботи з вихованцями, формує і закріплює в безпосередньому контакті з ними. Я. Корчак писав: “Вади мають дорослі і діти. Помилки роблять дорослі і діти. Потрібно старатися виправити, потрібно порозумітися і - пробачити” [15, 220]. В цьому контексті біограф польського педагога А. Левін цитує свого вчителя: “Треба порозумітися, треба погодитися. І потрібно пробачати. Часто вистарчає почекати” [15, 220].

Освоєння почуття невпевненості - наступна вказівка Я. Корчака, присвячена педагогу. Вихователь ніколи не може бути впевненим, яким буде кінцевий результат його діяльності. Невпевненість в досягненні педагогічної цілі не повинна, однак, заважати вихованню. Думки про майбутнє не повинні закривати теперішнє: дитина вже сьогодні потребує піклування і уваги. Неможна відкласти дитинство в часі [4, 9 - 10].

На третьому етапі професійного росту важливим аспектом налагодження взаємодії вихователя і вихованця стає стимулювання самостійності вихованців. Діти мають право на власну думку і навіть на протест. Взаємозв'язок поваги і вимогливості - характерна риса педагогіки Я. Корчака, яка сьогодні є дуже актуальною. Його методи виховання, спрямовані на формування повноцінної особистості, на виявлення й розвиток талантів, на становлення дитини як соціально активної особистості застосовуються і сьогодні. Важливими є його ідеї про значення колективу у вихованні, про самостійність дітей, яка формується у колективі за умови дитячого самоуправління [9, 37].

Роздуми над дитячою долею, дитячим характером, вчинками, способом мислення обов'язкові для розумного педагога. Я. Корчак знав це, він постійно намагався вчитися дитячому способу світосприйняття. Незвичайний душевний зв'язок з дітьми, емоційне взаєморозуміння і співпереживання дозволили йому створити дітям по-справжньому сприятливе виховне оточення. Повторне прочитання його педагогічної спадщини створює враження близькості і прозорості. Педагогічна особистість Я. Корчака може виявитися близька педагогу лише тоді, коли він захоче, як Я. Корчак, “вчитися розуміти і любити” [4, 11].

Аналізу концепції дитиноцентризму видатного педагога дав нам підстави до висновку про те, що педагог-вихователь повинен працювати в “трирівневій системі”. Перший рівень - підґрунтя усієї педагогічної діяльності - це робота над собою. Я. Корчак дає нам алгоритм: спочатку спланувати діяльність, приймати рішення, в процесі яких виснажитися зреалізувати ці рішення та, в кінцевому результаті - сміятися з невдалих спроб і подоланих труднощів.

В нелегкій праці самовдосконалення особливе значення Я. Корчак надає самоосвіті. Особливе значення в самоосвіті польського педагога відіграла книга англійського історика Роберта Квіка. Вона вказала йому на реформаторські починання в галузі виховання. Зокрема, книга аналізувала діяльність Я.А. Коменського, Ж.Ж. Руссо, Й.Г Песталоцці, Ф. Фребеля. Досвід цих педагогів, їх погляди усвідомили Я. Корчакові, що в дитині слід бачити істоту, яка має свій, притаманний їй, спосіб бачення світу, переживання і мислення. Особливо його вразила постать і погляди Й.Г Песталоцці [2, 202]. Корчак із великою турботою ставився до бібліотеки, книги та дитячого читача. Щоб не бути безвільною людиною, треба багато читати, бо написане слово є канвою мислення. Як добре освічена людина і водночас письменник, він добре знав, що чим менший словниковий запас, тим важче зрозуміти світ і людей, важче висловити власні побажання, прохання, зауваження та досвід [1, 144].

Другий рівень - професійне спрямування на дитину. В даному контексті важливими компонентами постають емпатія, педагогічна рефлексія, пізнання дитини, її вивчення у всіх відношеннях (фізіологічному, психологічному) за допомогою діагностики, спостереження; вплив на неї за посередництва договору між вихователем та вихованцем (не людина керує людиною, а закон прийнятий обома сторонами); найкраще цей рівень розкривається у реалізації педагогічної етики.

Науковець С. Денисюк, аналізуючи погляди Я. Корчака, визначила такі етичні норми:

гуманістичне, толерантне, уважне ставлення до дітей, що передбачає дотримання їх прав;

повага до особистості вихованця і сприяння його гармонійному розвитку;

побудова взаємовідносин між наставниками та підопічними на засадах партнерства і взаємовпливу;

постійне всебічне вивчення дитини з метою правильного діагностування, прийняття обґрунтованих рішень та вибору найбільш адекватних форм і методів педагогічного впливу;

висока культура поведінки, вміння саморегуляції, прагнення саморозвитку та самовдосконалення [3, 151 - 152].

Щоб підсилити образ “розумного вихователя” Я. Корчак виводить, на противагу йому, образ поганого педагога. Це “рідше радники та розрадники, ми частіше є суворими суддями. Невідкладний вирок і покарання приносять єдиний результат: рідкіснішими, проте сильнішими та норовливішими будуть спалахи нудьги та бунту. Отже, посилити нагляд, зламати опір, підготуватися до несподіванок. Ось похила падіння вихователя: зневажає, не довіряє, підозрює, звинувачує і карає, шукає зручних способів, аби запобігти; дедалі частіше забороняє та беззастережно змушує, не бачить зусиль дитини, котра старанно списує аркуш паперу або годину життя; сухо стверджує, що погано” [10, 36].

На думку Я. Корчака, вихователі, котрі обурюються, виказують дітям їх походження не повинні працювати з дітьми. Водночас, людина, яку не люблять, не поважають, не сприймають діти теж не може бути вихователем. Він пропонує пошук якнайкращих кандидатів. Вихователем також не може бути хтось, хто не розуміє обов'язків, які на нього чекають, часто навіть неприємних.

Третій рівень - це взаємодія вихователя та вихованця, на основі спільної діяльності та діалогу. Ця взаємодія відбувається у відповідності до визначеної мети, принципів та технологій, створення сприятливих педагогічних ситуацій для задіяння потенційних можливостей дитини з метою самовдосконалення, самоуправління, а, як результат - самоактуалізації. Високий рівень взаємодії можливий за умови взаємної поваги та визначення меж свободи дії суб'єктів виховного процесу та регулювання їх відносин нормами поведінки, що передбачають взаєморозуміння.

Вихователеві потрібна практика безпосереднього контакту з дитиною. Пізнання дітей і досвід нададуть учителеві впевненість у власних силах, навчать його організувати дитячий колектив [2, 208]. “Взаємодія з дітьми в цій важкій праці росту вимагає емпатії, вміння співвідчувати і співпереживати, вимагає сталої потуги, щоб навчитися дивитися на світ очима дитини, щоб по дитячому радіти і сумувати, щоб звільнитися від шкаралупи штучної дорослості, щоб в розсудливий спосіб обмежити щоразу більшу ступінь залежності дитини від дорослих” [15, 206].

У взаємовідносинах вихователь-вихованець повинна стверджуватися рівновага. Засобом рівноваги є дисципліна, яка підтримується не ззовні, а через самоусвідомлення її моральної необхідності. Свобода і воля мають бути збалансовані з обов'язком та відповідальністю, щоб не виростити безвільного або тирана (“Вихователь, котрий не хоче неприємних сюрпризів і не бажає нести відповідальність за те, що може статися, - тиран”) [5, 134]. Польський педагог “Розумів, якою великою небезпекою є залишити дітям цілковиту свободу, необмежену... Знав, що це призводить до розкладу праці вихователя” [15, 208 - 209]. Я. Корчак поставив дитину в центр педагогічного процесу і вважав, що правильне розуміння свободи ставить на місце наших фантазій реальні дитячі потреби і веде до справжнього піклування про щасливу долю дитини [6, 108].

Водночас Я. Корчак розумів і те, яку небезпеку несе й інша, протилежна, міра свободи - її обмеження. Тому, “.уникаючи цих двох небезпек, які загрожують кожній системі виховання, Я. Корчак розвивав ідею співуправління і партнерства, надаючи їй дуже конкретну, а, водночас, оригінальну форму” [15, 208 - 209].

Він закликав до живого спілкування, до взаєморозуміння вихователя і вихованця. “Діти в стані зрозуміти нас. Можна з ними порозумітися, можна і потрібно зав'язати з ними емоційний контакт. Це, в короткому витязі, весь Корчак, опис його педагогічної концепції в зав'язі” [15, 192].

Професійні риси доброго (розумного) вихователя (за Я. Корчаком): працьовитість, бо праця цінна сама по собі; емпатія, розуміння вихованців, вміння відчувати емоційний стан підопічних; незмінна позиція постійного і всестороннього пізнавання дитини (діагностика, спостереження); організаторські здібності (вихователь повинен уміти організовувати виховні ситуації, які б допомагали йому виявити й заохотити активність та ініціативу дитини, що є засобом становлення самостійності) [6, 108]; відповідальність за сьогоднішній день за право бути дитиною; терпеливість, якщо з'являться труднощі в процесі виховання; “Занадто багато хотіти одразу - означає втомитися занадто швидко і лише потім сплячими очами дивитися, стомленими руками працювати, зменшеною енергією боротися з перешкодами. Занадто багато бажати - означає гніватися і на себе, і на дітей” [12, 166]; відмова від шаблонності в мисленні та практиці роботи. “.я не ставлюся вороже до жодної дитини. Тільки для одних я є лагідніший, для других суворіший: щодо одних виявляю доброзичливість, яку ховаю у стосунках з іншими” [12, 25 - 26]; педагогічна рефлексія - вміння подивитися на навколишній світ очима малої дитини, але осмислити все побачене з позиції освіченої дорослої людини. Принагідно зауважимо, що кожному з нас не завадило б час від часу проробляти аналогічний уявний експеримент з усією серйозністю, емпатійно поставивши себе на місце свого вихованця, й глянути на навколишній світ і на себе його очима. До того ж педагог має змогу в такий спосіб проаналізувати, як гросмейстер у шахах, найрізноманітніші варіанти розв'язання “виховної партії” [8, 113].

Як бачимо, роль педагога в педагогічній концепції Я. Корчака проявляється не прямо, а опосередковано, шляхом допомоги дитині у створенні умов для успішної соціалізації. Педагог як агент соціалізації у дитячих будинках, наголошував Я. Корчак, повинен виконувати роль опікуна, наставника, посередника [7, 177].

Свої ідеї стосовно формування педагога- вихователя на основі базових положень концепції дитиноцентризму Я. Корчак втілював у семінарії для підготовки педагогів під назвою Бурса. Саме питанням заснування, особливостей діяльності

Бурси, вимогам, які ставилися перед бурсистами під час навчання буде присвячено наші подальші наукові розвідки.

Висновки

Звертаючись до педагогічної спадщини Януша Корчака можна зробити висновок: виховання, як цілеспрямоване формування особистості дитини, не буде ефективним, якщо при цьому оминаються бажання та інтереси самої дитини, а процес спільного з дитиною проживання стосунків і діалог, не будуть грунтуватись на рівноправності його учасників. Дотримання таких умов - це орієнтація на взаєморозуміння, співтворчість і взаєморозвиток, адже Я. Корчак неодноразово наголошував на тому, що не лише вихователь виховує вихованця, а й вихованець є джерелом росту педагогічної майстерності вихователя. Необхідною умовою результативності виховання є гуманістичний характер взаємин педагога і дитини. Цьому неможливо навчити традиційними засобами, це можна сформувати в майбутньому педагогові, створивши для цього сприятливі умови, включивши його самого в систему відносин з дітьми, батьками, педагогами.

Література

корчак дитиноцентризм вихователь самостійність

1. Бродніцкі М. Ідеї Януша Корчака: на шляху до практичного гуманізму /Маріуш Бродніцкі // “Київські полоністичні студії”. -- Т. XXII. -- К.: Кафедра 2013 -- С. 141 -- 146.

2. Гайда Й. Педагогіка любові до дитини Януша Корчака [Текст] /Й. Гайда //Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Науково- методичний журнал. -- 2002. -- Вип. № 1 (5). -- С. 201 -- 213.

3. Денисюк С. Януш Корчак -- педагог високої майстерності [Текст] / С.В. Денисюк. // Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. наук. праць / МОН України, МО АРК, КДГІ - ред.: О.В. Глузман, М.Я. Ігнатенко. -- К.: Педагогічна преса, 2000. -- Вип. 2, ч. 1. -- С. 148 -- 153.

4. Корчак Я. Избранные педагогические произведения /Пер. с пол. К.Э.Сенкевич; Сост. и авт. примеч. Е.С. Рубенчик; Отв. ред. А.Г. Хрипкова; Вступ. ст.: М. Кондакова и М. Шабаевой, А. Левина. -- М.: Педагогика, 1979. -- XXII, 473 с.

5. М. Каминьска. Педагогическая концепция Януша Корчака Ярославский педагогический вестник. Психолого-педагогические науки Yaroslavl pedagogical bulletin: научный журнал. Ярославль: РИО ЯГПУ, 2014. -- № 3. -- Том ІІ (Психолого-педагогические науки). С. 7 -- 11.

6. Мотрич Л. Януш Корчак: проблема щасливої дитини [Текст] / Людмила Мотрич Вікторія Грицак //Гуманістичні ідеї педагогічної спадщини Януша Корчака в ХХІ столітті: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 22 -- 23 жовтня 2003 року. -- Умань, Науковий світ, 2003. -- С. 107 -- 110.

7. Новгородський Р. Ідеї соціалізації особистості в контексті педагогічної спадщини Януша Корчака [Текст] / Р.Г. Новгородський // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя Психолого-педагогічні науки. 2012. -- № 3. -- С. 176 -- 179.

8. Пащенко Д. Риси педагога-гуманіста у творах Януша Корчака [Текст] / Д. Пащенко // Гуманістичні ідеї педагогічної спадщини Януша Корчака в ХХІ столітті: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 22 -- 23 жовтня 2003 року. -- Умань, Науковий світ, 2003. -- С. 110 -- 117.

9. Тихолоз В. Історія соціальної педагогіки: навч.-метод. посіб. для студентів спеціальності “Соціальна педагогіка” / автор-укладач В.В. Тихолоз. -- Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2013. -- 272 с.

10. Януш Корчак. Право на повагу: Вибрані твори /упор. І. Ковальчук, пер. з пол. І. Ковальчук, Б. Матіяш, Р. Свято. -- Київ: Дух і літера, 2012. 328 с.

11. Dqbrowska Izabela Edyta Dziedzictwo pedagogiczne Janusza Korczaka / I. Dqbrowska // Zeszyty Naukowe Ostrolqckiego Towarzystwa Naukowego, 2012. -- № 26. -- S. 187 -- 194.

12. Korczak J. Dzieia. Т 14. 2. Pisma rosproszone. Listy. (1913 -- 1939). -- Warszawa: IBL, 2008. -- 432 s.

13. Korczak J. Dzieia: W 16 t. T. 4. Szkoia zycia. Obrazki szpitalne. Artykufy pedagogiczne i medyczne (1900 -- 1912) -- W.: Oficyna Wydawnicza Latona, 1998. -- 597 s.

14. Korczak J. Jak kochac dziecko, proza pedagogiczno-eseistyczna, 1919 -- 1929 / Lewin A. Janusz Korczak. Pisma wybrane: 4 t. T. 1. -- Warszawa: Nasza Ksiqgarnia, 1978.

15. Lewin A. Korczak znany i nieznany /A. Lewin // Wyzsza szkola pedagogiczna. -- Warszawa, 1999. -- 547 s.

Размещено на Allbest.ru