Сутність понять "компетентність" і "компетенція" в сучасній науковій парадигмі

Аналіз понять "компетенція", "компетентність" в теорії освіти. Визначення взаємозв’язку між ними, обґрунтування їх розмежувань та узагальнення поглядів вчених на формування компетентної особистості. Освітня компетенція як вимога до освітньої підготовки.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 28.12.2017
Размер файла 25,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.147.091.31

Мар'яна Айзенбарт

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ” В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

Мар'яна Айзенбарт, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри мовної та міжкультурної комунікації Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ “КОМПЕТЕНТНІСТЬ” І “КОМПЕТЕНЦІЯ” В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ

У статті проаналізовано поняття “компетенція”, “компетентність” в теорії освіти. Визначено взаємозв'язок між цими поняттями, обґрунтовано їх розмежування та узагальнено погляди вчених на формування компетентної особистості. Компетенція - коло питань, в яких людина добре обізнана. Компетентність - інтегративне утворення особистості, що є результатом опанування компетенцій.

Ключові слова: компетентнісне навчання і виховання, компетентнісний підхід, компетентність, компетенція.

компетенція компетентність освіта

Марьяна Айзенбарт, кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры языковой и межкультурной коммуникации Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СУЩНОСТЬ ПОНЯТИЙ “КОМПЕТЕНТНОСТЬ” И “КОМПЕТЕНЦИЯ” В СОВРЕМЕННОЙ НАУЧНОЙ ПАРАДИГМЕ

В статье раскрыта сущность понятий “компетенция”, “компетентность” в теории образования. Определена взаимосвязь между этими понятиями, обосновано их разграничение и обобщены взгляды ученых на формирование компетентной личности. Компетенция - круг вопросов, в которых человек хорошо осведомлен. Компетентность - интегративное образование личности, являющееся результатом освоения компетенций.

Ключевые слова: компетентностное обучение и воспитание, компетентностный подход, компетентность, компетенция.

Maryana Ayzenbart, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Lingual and Intercultural Communication Department Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE ESSENCE OF SUCH CONCEPTS AS “COMPETENCE” AND “COMPETENCY” IN THE MODERN SCIENTIFIC PARADIGM

The article deals with the concepts of “competence” and “competency” in the theory of education. The author analyzes and summarizes the relationship and the difference between two concepts have been defined as well as and the views of various scholars concerning the formation of competent personality. Competence - a range of issues in which the person is familiar. A competency is the integrative formation ofpersonality and derives from a set of developed competencies.

Keywords: the competency-based education, the competency-based approach, competence, competency

* * *

Постановка проблеми. Динаміка суспільних процесів у ХХІ ст. зумовлює постійну зміну знань у будь-якій матеріальній чи духовній сфері життя. В умовах сьогодення пріоритетною постає потреба в особистості, здатній адаптовуватися до мінливого характеру довколишнього соціального середовища. Традиційна система освіти, спрямована на передачу випускнику лише певного обсягу теоретичних знань, умінь і навичок, виявилися недієвою в сучасному суспільстві. Класичні енциклопедичні знання, що зазвичай уважалися головною метою освітнього процесу, сьогодні мають стати ефективним засобом різнобічного особистісного розвитку дитини. Суспільне замовлення орієнтоване на випускника, який не тільки здобув за час навчання певний обсяг теоретичних знань, умінь і навичок, а й уміння ними практично користуватися, тобто реалізовувати їх.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

До традиційних педагогічних термінів “знання”, “уміння”, “навички”, “навчання”, “виховання” долучилися наукові дефініції “компетенція”, “компетентність”, що супроводять процеси розвитку особистісно зорієнтованого навчання і виховання та аналізуються як зарубіжними (В. Краєвський, А. Маркова, Дж. Равен, А. Хуторський), так і вітчизняними (Г Белєнька, А. Богуш, Н. Бібік, М. Вашуленко, Н. Гавриш, О. Овчарук, І. Рогальська-Яблонська, І. Родигіна, О. Савченко, О. Трифонова) дослідниками.

Метою статті є аналіз понять “компетенція” і “компетентність” у теорії освіти, визначення їх сутності.

Виклад основного матеріалу. Трактування терміна “competence” часто зумовлене тим, із якої мови він перекладений. Наприклад, у французькій мові “competence” має два значення - компетенція та обізнаність; в англійській - три: здатність, або вміння, компетентність, компетенція. Так, в англо-українському словнику лексеми “competence” і “competency” тлумачаться як абсолютно тотожні. Обидві вони мають однакові основні значення: спроможність і правомочність. Із “competence” (“competency”) співвідноситься українське поняття “компетентність” та у другому значенні - “компетенція” [1, 120].

У західній науці й досі існує певна термінологічна й концептуальна плутанина навколо понять “компетенція” та “компетентність”. Дефініція “компетентність” (competence) вживається стосовно функціональних галузей, а “компетенція” (competency) - поведінкових, але таке розрізнення використовується у науковій літературі непослідовно.

Так, європейська концепція компетенцій “Tuning” охоплює у понятті компетенції знання на рівні: а) розуміння (власне професійні знання у своїй галузі, здатність до поповнення необхідних для фахового й особистісного зростання знань); б) діяльності (здатність до застосування здобутих на рівні розуміння знань, їх оперативна реалізація у діяльності, в тому числі й професійній); в) буття (система професійних та загальнолюдських цінностей, здатність до співіснування з іншими людьми в соціумі) [8, 53].

На думку Н. Бібік, компетенція це “відчуджена від суб'єкта, наперед задана соціальна норма (вимога) до освітньої підготовки дитини, необхідна для її якісної продуктивної діяльності в певній сфері, тобто соціально закріплений результат. Ознакою компетенції є її специфічний предметний або загальнопредметний характер, що дає змогу визначити пріоритетні сфери формування (освітні галузі, навчальні предмети, змістові лінії)” [4, 48].

Результатом набуття компетенцій є компетентність, яка, на відміну від компетенції, передбачає особистісну характеристику, ставлення до предмета діяльності. Компетентності (лат. competentia - коло питань, у яких людина добре розуміється) вихованець набуває не лише під час навчання, а й за допомогою засобів неформальної освіти, внаслідок впливу середовища. Це набута характеристика особистості, що сприяє успішному входженню в життя сучасного суспільства; інтегрований результат, що передбачає зміщення акцентів з накопичення нормативно визначених знань, умінь, навичок до формування і розвитку у дітей здатності практично діяти, застосовувати досвід успішної діяльності в певній сфері.

По суті, поняття “компетенція” є більш вузьким, воно співвідноситься з конкретними видами діяльності і використовується для визначення серій умінь, знань, необхідних для ефективного виконання дій. Компетентність же формується із окремих компетенцій, проте, як уважає І. Гудзик, нетотожне з ними [6, 39].

В окремих дослідженнях терміни “компетенція” і “компетентність” є взаємозамінними, використовуються як синоніми (Дж. Равен), в інших (Р. Уайт, Е. Шорт) - чітко розмежовані. У рамках ототожнення цих понять автори підкреслюють власне практичну спрямованість компетенцій, визначаючи їх як сферу відносин, що існують між знанням і дією у людській практиці.

За В. Луговим, у вітчизняній педагогічній лексиці вживаються синонімічні, але не тотожні дефініції (компетентність (компетентності) і компетенція (компетенції), які вживаються в однині і множині та в різних значеннях, закріпивши за першим - особистісні риси, а за другим - повноваження особи [9, 32].

А. Хуторський також розмежовує категорії “компетенція” і “компетентність”. Під компетенцією вчений має на увазі відчужену, наперед задану соціальну вимогу (норму) до освітньої підготовки дитини, що необхідна для її ефективної діяльності у певній сфері. Компетентність, наголошує автор, - це володіння дитиною відповідною компетенцією, що вміщує її особистісне ставлення до неї й предмету діяльності, це вже притаманна особистості вихованця якість (сукупність якостей) і мінімальний досвід діяльності у певній сфері. Компетенції слід відрізняти від освітніх компетенцій, що моделюють діяльність особистості для її повноцінного життя у майбутньому. Освітня компетенція - це вимога до освітньої підготовки, що характеризується сукупністю взаємопов'язаних значеннєвих орієнтацій, знань, вмінь, навичок й досвіду діяльності дитини стосовно певного кола об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно й соціально значущої продуктивної діяльності [15, 138].

Дж. Равен характеризує компетентність як специфічну здатність, необхідну для ефективного виконання конкретної дії у певній галузі, і використовує для її визначення такі категорії, як “готовність”, “здібність”, а також психологічні характеристики “відповідальність”, “впевненість”, “довіра”, “толерантність”, що засвідчує інтегральний характер компетентності, її безпосередній зв'язок із потребами особистості [12, 39].

О. Пометун зазначає, що компетентність - це інтегрований характер поєднання знань, умінь і навичок, що дозволяють ефективно розв'язувати певні проблеми і завдання у конкретному виді діяльності [11, 18].

За Г Бєлєнькою, компетентність - реально-суб'єктивна категорія, що використовується для характеристики діяльності конкретної людини чи групи людей і свідчить про відповідність чи невідповідність означеній компетенції [3, 11].

На думку Г. Селевка, компетентність це - “інтегральна якість особистості, яка проявляється в її загальній здатності та готовності до діяльності, що ґрунтується на знаннях і досвіді, які набуті в процесі навчання і соціалізації та орієнтовані на самостійну і успішну участь у діяльності” [14, 139].

Компетентність, на думку А. Богуш, у смисловому значенні охоплює три аспекти: знання, вміння, навички. Це процес, що зумовлює появу вмінь, це взаємозв'язок між знаннями та ситуацією вирішення проблеми. За словами педагога, компетентність - це комплексна характеристика особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку: знання, вміння, навички, креативність, ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль. Компетентність має вікові характеристики, які розглядаються як орієнтовні показники розвитку особистості на кожному віковому етапі, базисні характеристики компетенції певного виду діяльності (мовленнєвої, пізнавальної, ігрової та ін.) [5, 161].

О. Заблоцька вказує на те, що компетенція - це інтегрована особистісно-діяльнісна категорія, яка формується під час навчання в результаті поєднання початкового особистого досвіду, знань, способів діяльності, вмінь, навичок, особистісних цінностей та здатності їх застосування в процесі продуктивної діяльності стосовно кола предметів та процесів певної галузі людської діяльності [7].

Компетенція - це сукупність знань щодо змістових і нормативних аспектів діяльності, володіння ними передбачає їх застосування, але не означає автоматичного використання [13, 190].

Сьогодні поняття “компетенція” стало невід'ємною частиною педагогічної практики та використовується у дослідженнях, присвячених розвитку дитини, її навчанню та вихованню, означаючи загальну здатність особистості, засновану на її знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих упродовж навчання. Отже, розвиток особистості впродовж навчання та виховання передбачає набуття нею компетенцій, необхідних для успішної діяльності у різноманітних сферах суспільного життя, а також здатність особистості (або її готовність) мобілізувати всі наявні ресурси (організовані у систему знань, умінь, навичок, здібностей та психічних якостей) із метою виконання певного завдання на високому рівні.

Актуальність компетенцій зумовлена функціями, які вони виконують у життєдіяльності кожної людини, визначальними з яких постають формування потреби у самонавчанні і самовдосконаленні та закріплення репрезентативності, а отже, й успішності (стійкості) в конкурентному життєвому середовищі. Загальновідомо, що в сучасному світі знання вже перестали бути “символічним капіталом”. Тому сьогодні важливим стає не процес їх отримання, а вміння практично їх реалізувати під час розв'язання конкретних соціальних завдань. Логічним наслідком переходу вітчизняного суспільства до компетентнісної освітньої моделі на засадах міжособистісної взаємодії вважаємо особливо актуальну сьогодні увагу до формування у дошкільників соціально-комунікативної компетенції.

Висновок. Компетенція є сферою відносин між набутими знаннями та практичною діяльністю людини, а компетентність - комплексом сформованих компетенцій, що застосовуються в усіх сферах діяльності людини. Водночас слід зазначити, що без знань немає компетенції, проте не кожне знання і не в будь-якій ситуації проявляється як компетенція.

Очевидним є те, що компетенції не тотожні знанням, умінням та навичкам, а принципово від них відрізняються. Передусім відмінність між знаннями і компетенціями полягає в тому, що останні існують у певному виді діяльності, а не лише у формі інформації про неї (можна знати, але бути неспроможним використати ці знання у певній діяльності). Від умінь вони відрізняються здатністю бути застосованими для розв'язання найрізноманітніших завдань (перенесення на різні об'єкти впливу). На відміну від навичок, компетенції усвідомлені й не автоматизовані, що дає людині змогу діяти не лише у ситуації, звичній для неї, а й у нестандартній. Тобто без відповідних знань, умінь і навичок неможливо сформувати компетенції, які, проте, не є самоціллю, а постають важливим засобом досягнення конкретної мети діяльності.

Перспективи подальших досліджень. На нашу думку, для подальшого дослідження формування компетенції особистості потрібно вивчити передовий досвід зарубіжних науковців, а також визначити роль і функції педагога у цьому процесі.

Література

1. Англо-український словник. Близько 65 000 слів / уклад М.Л. Подвезько, М.І. Балла. - Едмонтон: Канадський інститут українських студій, Альбертський університет, 1988. - 663 с.

2. Базовий компонент дошкільної освіт [Електронний ресурс]/авт. кол.: А.М. Богуш, Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч та ін. - К.: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, 2012. - 26 с. - Режим доступу: http://www.mon. gov. ua/ua//activity/ education/56/690/bazovii komponent-doshkilnoji osviti v ukrajini/.

3. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання: [монографія] / Г.В. Бєлєнька. - К.: Світич, 2006. - 304 с.

4. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Н.М. Бібік // Компетентнісний підхід в освіті: світовий досвід та українські перспективи; Бібліотека освітньої політики [під заг. ред. О.В. Овчарук]. - К.: “К.І.С.”, 2004. - С. 47 - 52.

5. Богуш А.М. Компетентнісний підхід до мовленнєвого розвитку дошкільників / А.М. Богуш // Педагогічна і психологічна науки в Україні. - Т. 2: Дидактика, методика, інформаційні технології. - К.: Педагогічна думка, 2007. - С. 155 - 170.

6. Гудзик И.Ф. Компетентностно- ориентированное обучение русскому языку в начальных классах (в школе с украинским языком обучения) / И.Ф. Гудзик. - Черновцы: Видавничий дім “ВУК РЕК. ”, 2007. - 496 с.

7. Заблоцька О.С. Компетентність, кваліфікація, компетенція як ключові категорії компетентнісної парадигми вищої освіти [Електронний ресурс] / О.С. Заблоцька. - Режим доступу: http://zavantag.com/docs/2053/index- 37058-1.html.

8. Комплекс нормативних документів для розробки складових системи галузевих стандартів вищої освіти /уклад. Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, В.Л. Гуло, Л.О. Котловець, Н.І. Тимошенко; за заг. ред. В.Д. Шинкарука. - К.: МОН України, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2008. - 71 с.

9. Луговий В.І. Проблема понятійно-категоріального апарату педагогічної науки / В.І. Луговий // Педагогічна і психологічна науки в Україні: зб. наук. пр. до 15-річчя АПН України: у 5 т. - Т. 1. Теорія та історія педагогіки. - К.: Педагогічна думка, 2007. - 359 с.

10. Овчарук О.В. Компетентності як ключ до формування змісту освіти / О.В. Овчарук / / Стратегія реформування освіти України. - К.: К.І.С., 2003. - 295 с.

11. Пометун О.І. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн / О.І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. - К.: К.І.С., 2004. - С. 16 - 33.

12. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация / Дж. Равен; пер. с англ. В.И. Беплопольский]. - М.: Когито-Центр, 2013. - 396 с.

13. Світ дитинства: комплексна освітня програма для дошкільних навчальних закладів / упоряд.: О.М. Байєр, Л.В. Батліна, А.М. Богуш та ін.; наук. керівник акад. А.М. Богуш; за заг. ред. Л.В. Батліної. - Тернопіль: “Мандрівець ”, 2015. - 200 с.

14. Селевко Г. Компетентности и их классификация / Г. Селевко // Народное образование. - 2004. - № 4. - С. 138 - 143.

15. Хуторской А.В. Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы образования / А.В. Хуторской // Народное образование. - 2003. - № 2. - С. 58 - 64.

References

1. Anhlo-ukrainskyi slovnyk [English- Ukrainian dictionary]. Blyzko 65 000 sliv, uklad M.L. Podvezko, M.I. Balla (1988). Edmonton: Kanadskyi instytut ukrainskykh studii, Albertskyi universytet, 663 p. [in Ukrainian].

2. Bazovyi komponent doshkilnoi osvity [Basic component of preschool education] [Product innovative policy] avt. kol.: A.M. Bohush, H.V Bielienka, O.L. Bohinich ta in. (2012). Kyiv: Ministerstvo osvity i nauky, molodi ta sporty Ukrainy, 26 p. Retrieved from: http:// www.mon.gov. ua/ua//activity/education/56/690/

bazovij komponent-doshkilnoji osviti v ukrajini/ [in Ukrainian].

3. Bielienka H.V. (2006). Vykhovatel ditei doshkilnoho viku: stanovlennia fakhivtsia v umovakh navchannia [Preschool teacher: becoming a specialist in learning environments. Kyiv: Svitych, 304 p. [in Ukrainian].

4. Bibik N.M. (2004). Kompetentnisnyi pidkhid: refleksyvnyi analiz zastosuvannia [Competency- based approach: reflexive analysis of application]. Kompetentnisnyi pidkhid v osviti: svitovyi dosvid ta ukrainski perspektyvy; Biblioteka osvitnoi polityky [pid zah. red. O.V Ovcharuk]. Kyiv: K.I.S. Publ, pp. 47 -- 52 [in Ukrainian].

5. Bohush A.M. (2007). Kompetentnisnyi pidkhid do movlennievoho rozvytku doshkilnykiv [Competency-based approach to speech development of preschool children]. Pedahohichna i psykholohichna nauky v Ukraini. T. 2: Dydaktyka, metodyka, informatsiini tekhnolohii. Kyiv: Pedahohichna dumka, pp. 155 -- 170 [in Ukrainian].

6. Gudzik I.F. (2007). Kompetentnostno- orientirovannoe obuchenie russkomu yazyiku v nachalnyih klassah (v shkole s ukrainskim yazyikom obucheniya) [Competency-oriented teaching of Russian in primary school (in Ukrainian schools)]. Chernovtsyi: Vidavnichiy dim VUK REK Publ,496 p. [in Ukrainian].

7. Zablotska O.S. Kompetentnist, kvalifikatsiia, kompetentsiia yak kliuchovi katehorii kompetentnisnoi paradyhmy vyshchoi osvity [Competence, qualification, competency as key categories of competency-based paradigm of higher education] [Product innovative policy]. Retrieved from: http://zavantas.com/docs/2053/ index-37058-1.html [in Ukrainian].

8. Ya.Ya. Boliubash, K.M. Levkivskyi, V.L. Hulo, L.O. Kotlovets, N.I. Tymoshenko (2008). Kompleks normatyvnykh dokumentiv dlia rozrobky skladovykh systemy haluzevykh standartiv vyshchoi osvity [Complex of Normative Documents for Development of standards of higher education]. Uklad. za zah. red. V.D. Shynkaruka, Kyiv: MON Ukrainy, Instytut innovatsiinykh tekhnolohii i zmistu osvity, 71 p. [in Ukrainian].

9. Luhovyi V.I. (2007). Problema poniatiino- katehorialnoho aparatu pedahohichnoi nauky [Problem of conceptual and categorical apparatus of pedagogical science]. Pedahohichna i psykholohichna nauky v Ukraini: zb. nauk. pr. do 15-richchia APN Ukrainy: u 5 t. T. 1. Teoriia ta istoriia pedahohiky. Kyiv: Pedahohichna dumka, 359 p. [in Ukrainian].

10. Ovcharuk O.V. (2003). Kompetentnosti yak kliuch do formuvannia zmistu osvity [Competence as a key to forming content of education]. Stratehiia reformuvannia osvity Ukrainy. Kyiv: K.I.S. Publ, 295 p. [in Ukrainian].

11. Pometun O.I. (2004). Teoriia ta praktyka poslidovnoi realizatsii kompetentnisnoho pidkhodu v dosvidi zarubizhnykh krain [Theory and practice of consistent implementation of competence approach in experience of foreign countries]. Kompetentnisnyi pidkhid u suchasnii osviti: svitovyi dosvid ta ukrainski perspektyvy. Kyiv: K.I.S. Publ, pp. 16 -- 33. [in Ukrainian].

12. Raven Dzh. (2013). Kompetentnost v sovremennom obschestve: vyiyavlenie, razvitie i realizatsiya [Competence in modern society: identification, development and implementation]; [per. s angl. V. I. Beplopolskiy]. Moscow: Kogito- Tsentr, 396p. [in Russian].

13. Svit dytynstva: kompleksna osvitniaprohrama dlia doshkilnykh navchalnykh zakladiv [World of childhood: a comprehensive educational program for preschool educational institutions].Uporiad.: O.M. Baiier, L.V Batlina, A.M. Bohush ta in. (2015), nauk. kerivnyk akad.; za zah. red. L. V. Batlinoi. Ternopil: Mandrivets Publ., 200 p. [in Ukrainian].

14. Selevko G. (2004). Kompetentnosti i ih klassifikatsiya [Competencies and their classification]. Narodnoe obrazovanie. vol. 4. pp. 138 -- 143. [in Russian].

15. Hutorskoy A.V. (2003). Klyuchevyie kompetentsii kak komponent lichnostno orientirovannoy paradigmyi obrazovaniya [Key competences as a component of personality- oriented paradigm of education]. Narodnoe obrazovanie. vol. 2. pp. 58 -- 64. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.