Церковно-парафіяльні училища у системі народної освіти Катеринославщини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Церковно-парафіяльні училища у системі народної освіти Катеринославщини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Виконав:

О.А. Білецький

У статті аналізуються механізми організації, зміст освіти церковно-парафіяльних училищ Катеринославщини у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття; розглянуто розвиток відносин в освітній справі між Катеринославською єпархією і земствами; визначено роль церковної початкової школи у розвитку народної освіти губернії.

Ключові слова: народна освіта, церковно-парафіяльні училища, земство, єпархія.

В статье анализируются механизмы организации, содержание образования церковно-приходских училищ Екатеринославщины во второй половине ХІХ - начале ХХ столетия; рассмотрено развитие в области образования между Екатеринославской епархией и земствами; определена роль церковной начальной школы в развитии народного образования губернии.

Ключевые слова: народное образование, церковно-приходские училища, земство, епархия.

Key words: Public education, parish schools, zemstvo, diocese.

Постановка проблеми

Сучасна система народної освіти України складається з багатьох типів і рівнів соціально-педагогічних інститутів (дитячі садки, школи, гімназії, інститути, університети тощо). Завдяки чіткій організації та управлінню з боку уряду та виконавчих органів самоврядування відбувається її поступовий розвиток, універсалізація знань та інтеграція до світового інформаційного суспільства.

В той же час, разом із швидкою інформатизацією української спільноти, на сучасному етапі її розвитку має місце переоцінка культурних і моральних цінностей, відбувається знецінення ідеалів національної і загальнолюдської традиції, родини. Саме у цих умовах необхідно звернути увагу на початкову школу - фундамент, на якому будується вихованість та моральність майбутньої особистості.

Педагогічна спадщина видатних педагогів, прогресивні ідеї яких суттєво вплинули на розвиток освіти в Україні, починаючи з другої половини ХІХ століття, свідчить про те, що саме початкова освіта повинна стояти у центрі загальної освітньої концепції. Підтвердженням цього є положення у таких державних документах, як «Закон України про освіту», Національна державна програма «Освіта (Україна у ХХІ столітті)» та Національній доктрині розвитку освіти України.

Зародження і розвиток народної освіти в Україні не можна уявити без церковно-парафіяльних шкіл. Адже лише 150 років тому вони становили майже половину всіх початкових навчальних закладів. Історія церковно-парафіяльних шкіл сягає корінням у часи прийняття християнства, коли на Русі тільки почало поширюватися «книжне вчення». Хоча церковні школи і не прагнули дати народу обов'язкову освіту, вони все-таки допомогли навчити мільйони людей читати, писати і рахувати. Чим і принесли нашій державі величезну користь.

У більшості літератури з історії народної освіти дослідники вказували на відсталість змісту освіти і методів навчання у них. Однак останнім часом, у зв'язку із змінами, що відбуваються у суспільстві, виникає необхідність об'єктивного вивчення історії розвитку церковної освіти.

Глибокого вивчення вимагає визначення ролі церковнопарафіяльних училищ у розвитку народної освіти Катеринославської губернії (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) - регіону, на території якого протиставлення церковної традиційної і земської прогресивної шкіл виявилося найбільш гостро. народна освіта церква єпархія

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню механізмів і процесів розвитку народної освіти на Катеринославщині упродовж періоду дослідження присвятили праці такі науковці, як Л. Лихачова, Мармазова, С. Нестерцова та інші. Дослідження особливостей розвитку освіти Донеччини, як одного з регіонів Катеринославської губернії, проводили Н. Темірова, Л. Терських, Г. Лях, А. Шевченко та інші.

Висвітленням тенденцій у розвитку системи освіти на Катеринославщині в рамках Східноукраїнського регіону займалися Живодьор, Н. Калениченко та Ж. Ільченко, В. Курило і В. Подов та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження

Створенні за уставом 1804 року парафіяльні училища були затверджені як нижча ланка світських шкіл. Згідно з історичними джерелами церковна школа в Україні виступала основним традиційним джерелом базових знань. Ці заклади освіти підпадали під контроль Міністерства освіти, але викладати у них були повинні духовні особи [9, с 112-114].

На території Катеринославської губернії до 1864 року вся система народної освіти складалася з 29 однокласних церковно-парафіяльних народних училищ [5, с. 96-98; 4, с. 21-49]. Курс навчання у них тривав три роки. Метою його було надання учням елементарних знань та утвердження в народі православної віри та релігійної моральності. Програма навчання складалася з читання псалтирю та часослову, основ християнської моралі, краснопису та засвоєння чотирьох елементарних математичних операцій. Окрім того, на Катеринославщині діяло 8 церковних двокласних училищ за положенням 1828 року, де навчання тривало 4-5 років, та 13 єпархіальних сільських однокласних шкіл [5, с. 98-154; 6, с. 150-162].

З появою у 1866 - 1870 рр. Катеринославського губернського та повітових земств церковне відомство починає втрачати першість у освітній справі. Причиною цього стало створення на території губернії земських шкіл, починаючи з 1869 року, коли було засновано першу земську школу у с. Мала Янісоль Олександрівського повіту. Головною перевагою земських початкових училищ було спрямування освітнього курсу на практичні інтереси населення. Важливим був навіть той факт, що навчання у земських школах Катеринославщини було більш дешевим, а у більшості випадків навіть просто безкоштовним, що привертало увагу селян [3, с. 129-132 ].

Як зазначається у звітах Катеринославського губернського земства 1874 - 1895 років, дуже часто у світських школах вчителями були особи, які пропагували революційні та атеїстичні ідеї. Тому церковні школи у Катеринославській губернії підтримувалися багаточисельними сільськими громадами. Окрім того, багато прогресивних педагогів другої половини ХІХ - початку ХХ століття підтримувало церковну освіту. Так, М. Пирогов, К. Ушинський наголошували, що справа народного виховання повинна бути освячена церквою, а школа повинна бути передоднем церкви [7, с. 25]. У той же час, відомий педагог С. Рачинський, який став ідеологом церковно-шкільного руху, підкреслював, що кращим з усіх можливих керівників початкової школи є священик [4, с. 13-17].

За період з 1876 по 1890 рік кількість церковно-парафіяльних шкіл зросла з 14 до 88 закладів, тобто майже у шість разів [8, с. 37-41]. Це пояснюється тим, що уряд усіляко підтримував духовне відомство, а отже і церковно-парафіяльні школи. Не виключено, що за такий спосіб держава більше піклувалася про моральне виховання підростаючого покоління, намагаючись прищепити благонамірені думки.

Так, у Бахмутському повіті у 1890 році кількість церковнопарафіяльних шкіл та учнів в них зросла, порівняно з 1876 роком, у десять разів, у Катеринославському - у дев'ять, в Олександрівському - у вісім разів. Найбільша їх кількість була у Катеринославському, Новомосковському, Павлоградському та Верхньодніпровському повітах. За цей час на Катеринославщині за сприяння губернського земства та училищної ради при Святом Синоді було розроблено проекти та створено 17 двокласних церковно-парафіяльних училищ з терміном навчання 4-6 років. Викладання у них базувалося на програмах, затверджених училищною радою єпархії. До програми входили Закон Божий, церковнослов'янське читання, церковний спів, російська мова, краснопис. Протягом 5-6 років навчання в училищах викладали начатки російської і церковної історії, географії. Всі предмети, окрім арифметики, являли собою за уставом не окремі навчальні дисципліни, а вважалися розвитком і доповненням Закону Божого. При училищах було відкрито 10 недільних і 3 повторювальні школи для дорослих [3, с. 74-76].

Починаючи з 90-х років ХІХ століття, у земствах Катеринославської губернії поширюється думка про необов'язковість вивчення у початкових училищах дисциплін церковного спрямування. Причиною цього земства вважали бракування часу на вивчення школярами дійсно необхідних для практичної діяльності знань. Це викликало негативну реакцію з боку Святого синоду і Катеринославської єпархії. І результатом цього конфлікту став розрив взаємовідносин між земством і духовним відомством. Як зазначив С. Калінічев, голова Катеринославської земської училищної ради, «з цього моменту земська школа втратила могутнього союзника, а земство стало ворогом православ'я та церковної моралі» [2, с. 74-75].

Вже з 11 листопада 1896 року Катеринославська єпархія відмовляється від фінансової допомоги земств і зусиллями настоятеля Катеринославського Новопреображенського собору О. Зарікова, (мітрополіта Олексія) розробляє власний проект розвитку початкової освіти. Згідно з проектом, затвердженим Святим Синодом, на території губернії до 1900 року необхідно було організувати 37 церковнопарафіяльних однокласних и 12 двокласних початкових училищ. Згідно з статистичними даними Катеринославської єпархії за період з 1896 по 1908 рр. на території губернії зусиллями єпархіальної училищної ради було створено ще 148 церковних училищ різного рівню, недільних та повторювальних шкіл. І у 1908 році фактично на Катеринославщині діяло 542 заклади церковної освіти. До 1917 року ця цифра майже не змінювалася [3, с. 75-77].

Отже, церковно-парафіяльні училища відігравали позитивну роль у розвитку народної освіти Катеринославщини у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Ця роль полягала у збереженні християнської освітньої традиції для широких верств населення.

Завдяки плідній співпраці з земськими органами освіти протягом періоду 1866-1896 років, Катеринославська єпархіальна училищна рада мала змогу покращити, вдосконалити зміст освіти у освітніх закладах свого відомства. Не зважаючи на труднощі, викликані неоднозначністю політики уряду, церковна освіта не стояла на одному місті, а рухалася і розвивалася. Разом з суспільними знаннями, нормами і правилами поведінки одним з головних завдань церковної школи залишалося моральне виховання учнів.

Висновки

Сьогодні використання ідей і досвіду організації церковних училищ може стати основою для створення підґрунтя концепції національно-патріотичного виховання. Церква постійно відіграє величезну роль у житті українців. Тому зрозуміло, чому такий видатний педагог, як Г. Ващенко, проголошує, що характерною рисою українця повинно стати служіння Богові і українському народу.

Література

1. Абрамов В. Очерк частной инициативы в деле народного образования России / В.А. Абрамов // Русская школа. - 1890. - № 8. - С. 113-114.

2. Новицкий Я.К истории народного образования в Екатеринославской губернии... [Оттиски из №52, 53, 58, 62, 63// Екатеринославских губернских відомостей]. / Я. Новицкий - Екатеринослав, 1887. - 222 с.

3. О низших учебных заведениях духовного ведомства Екатеринославской губернии. - РДІА, Канцелярия Синода. (С.-Петербург). Департамент народного просвещения, ф.733, оп.92, д.292, л.64-259. 1895-1917 гг.

4. Рачинский С. А. Сельская школа: сборник статей / С. А. Рачинський [Сост., вступ.ст., коммент. Л. Ю. Стрелковой] - М.: Педагогика, 1883. - 173 с.

5. Списки двухклассных уездных народных училищ Одесского учебного округа по положению 1828 года (1863-1866 гг.) и прочее. - Архив Мариупольского краеведческого музея. - 254 с.

6. Список начальных училищ Харьковского учебного округа(1869 г.). - ХОА, ф.733, оп.207, ед. хр. 3368.- 253 с.

7. Ушинский К. Д. Биографические материалы. Переписка Ушинского с Корфом Н. Н. // Собр. соч. : В 11 т. - Т.2. - 224 с.

8. Чижевский П. Всеобщее обучение и земство / П. Чижевский. - СПб. : изд. справочно-педагогического бюро Лиги образования, 1910. - 188 с.

9. Фальборк Г. Народное образование в России / Г. Фальборк - СПб.: изд. О. Н. Поповой, 1905. - 264 с.

Размещено на Allbest.ru