Організаційні аспекти удосконалення іншомовної підготовки студентів неспеціальних факультетів ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

На початку третього тисячоліття Україна, намагаючись увідповіднити стан суспільних відносин до європейських стандартів, увійшла в період радикальних перетворень у галузі вищої освіти, у тому числі в частині вивчення іноземних мов. Адже згідно з результатами моніторингу міжнародної тренінгової компанії Education First рівня володіння англійською мовою як іноземною у світі, в 2016 р. Україна посіла 41 позицію у рейтингу з 72 країн, а серед європейських держав їй належить скромне 24 із 26 місць, що свідчить про доречність і важливість розпочатих на загальнодержавному рівні радикальних перетворень у сфері вивчення іноземних мов.

Концептуальні засади модернізації іншомовної освіти неодноразово ставали темами обговорень, організованих за участі МОН України та представників ВНЗ. Окремі аспекти формування іншомовної комунікативної компетентності досліджували Н. Бориско, І. Вяхк, О. Лагодинський, І. Кухта, Л. Морська, Л. Нагорнюк та ін. Питанням оптимізації іншомовної підготовки студентів неспеціальних факультетів ВНЗ присвятили наукові розвідки О. Пасічник, М. Галицька, Р. Гришкова, Ю. Гончарук, М. Приходько, А. Гембарук, Л. Вікторова, О. Палка. У статті ми опиралися на ідеї цих науковців.

Іншомовну освіту в Україні модернізують з урахуванням досягнень європейських країн у цій сфері та відповідно до таких документів Ради Європи, як «Білінгвальна освіта: основні стратегічні завдання» [9], «Європейський мовний портфель» [11], «Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання» [1], «Приведення екзаменів з мови у відповідність до загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти та вимог до іспитів» [10], а також вітчизняних нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про вищу освіту» [2],

Указу Президента України «Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні» [8], листа МОН України «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін» [3].

Таким чином, перед ВНЗ стоїть складне завдання підготувати молодих фахівців, які б володіли іноземною мовою на рівні незалежного користувача (В2) і вище, тобто уміли не лише працювати з науковою та технічною літературою, а й наочно презентувати думки, публічно виступати, вільно дискутувати тощо.

Відповідно до цього визначено мету статті - виявити та охарактеризувати основні шляхи удосконалення іншомовної підготовки студентів неспеціальних факультетів ВНЗ в Україні.

Результати дослідження якості іншомовної підготовки випускників неспеціальних факультетів вишів свідчать, що вони можуть читати та розуміти науково-технічну літературу зі словником, відтворювати монологічні висловлювання з ситуативно-побутової тематики. Водночас чітко простежуються труднощі, пов'язані зі спілкуванням на професійно-зорієнтовані теми та написанням якісних повідомлень у межах професійних повноважень [6, с. 102].

Вважаємо, що значною мірою така ситуація зумовлена недосконалістю системи іншомовної освіти в українських вишах. Серед її основних причин можна назвати скорочення обсягу навчальної дисципліни «Іноземна мова» на неспеціальних факультетах, порушення принципу наступності іншомовної освіти в ієрархії «школа - виш», недостатню мотивацію студентів.

Підвищення якості іншомовної підготовки майбутніх фахівців неможливе без розв'язання цих проблем. Однією з перших, що потребують вирішення - це збільшення обсягу навчальної дисципліни «Іноземна мова». На жаль, внаслідок дії наказів МОН України «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» № 642 від 09.07.2009р. [4] та «Про особливості формування навчальних планів на 2015/2016 навчальний рік» № 47 від 26.01.2015 р. [5] нормативний курс іноземної мови (ІМ) на неспеціальних факультетах вишів було скорочено до критичного мінімуму - 5 кредитів ЄКТС. Отже, викладач повинен за 2-3 семестри (при фактичному аудиторному навантаженні 2 академічні години на тиждень) навчити іншомовного читання, монологічного та діалогічного мовлення, письма та аудіювання, що зумовлює ущільнення та стислу презентацію навчального матеріалу, обмеження часу на його актуалізацію, на виконання вправ і завдань. Це не може задовольнити необхідні пізнавальні потреби студентів, не відповідає їхнім очікуванням і тому демотивує від вивчення ІМ. Фактично, позбавивши здобувачів вищої освіти можливості супроводжувати своє професійне становлення повноцінним вивченням ІМ, така міністерська ініціатива призводить до девальвації якості підготовки випускників українських вишів. Визначення достатнього обсягу навчальної дисципліни «Іноземна мова» - це питання про те, як кількість може перерости в якість. Відповідь на нього містять «Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти», які для досягнення визначеного рівня оволодіння іноземною мовою пропонують певну мінімальну кількість аудиторних годин (табл. 1).

Таблиця 1. Мінімальна кількість аудиторних годин для досягнення певного рівня оволодіння іноземною мовою згідно з «Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти»

Результати ознайомлення з досвідом і змістом нормативних документів країн, освітні системи яких є орієнтиром для реформування освіти в Україні, дають підстави для висновку, що у процесі реалізації освітньої програми в європейських вишах ІМ є однією з обов'язкових дисциплін із рекомендованим обсягом навчального навантаження 240-270 годин аудиторної роботи для ступеня вищої освіти «бакалавр» (табл. 2).

Таблиця 2. Обсяг дисципліни «Іноземна мова» для студентів, які навчаються за програмами здобуття ступеня вищої освіти «бакалавр» в університетах Європи

У рекомендаційному листі МОН України «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін» № 1/9-120 від 11.03.2015 р. зазначено, що необхідно «створити умови для вивчення англійської мови, як мови міжнародного академічного спілкування, задля досягнення випускниками ВНЗ рівня В2 відповідно до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти» [3].

Окремі українські університети (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника та ін.) уже розпочали створювати організаційні умови, спрямовані на практичне втілення «Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти» щодо мінімальної кількості аудиторних годин, необхідних для досягнення певного рівня оволодіння ІМ.

Суспільні запити на підвищення якості навчання ІМ, відображені в сучасній нормативно-правовій базі, та поява відповідної практики в окремих вітчизняних вишах формують необхідність увідповіднити кількість годин у навчальних планах неспеціальних факультетів ВНЗ положенням «Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти» щодо мінімальної кількості аудиторних годин, необхідних для досягнення певного рівня оволодіння іноземною мовою.

Головною метою іншомовної підготовки на неспеціальних факультетах вишів є формування у студентів професійно-орієнтованої міжкультурної комунікативної компетентності як складника діяльнісної компетентності. Науковці, описуючи її компонентний склад, виокремлюють такі складові: іншомовну комунікативну, соціокультурну, фахову, навчальну, методичну [7, с. 10]. Це дає підстави стверджувати, що навчання ІМ повинно здійснюватися на дотичних до сфери професійного спілкування матеріалах, створюючи цим умови для розвитку фахового компонента зазначеної вище компетентності. На користь цього твердження слугує й те, що студенти, на відміну від учнів загальноосвітньої школи, орієнтуючись на актуальні потреби, схильні ставити перед собою та викладачем вузькопрактичні завдання, пов' язані з майбутньою професійною та науковою діяльністю, а також академічною мобільністю.

Водночас, здобувачі вищої освіти приходять у виш з різним рівнем знань. Причому рівень навчальних досягнень майже 70 % першокурсників визначається у діапазоні А1-А2, тоді як згідно з Державним освітнім стандартом і навчальною програмою він має відповідати рівню В1 [6, с. 104]. Це зумовлює певні труднощі як для самих студентів, так і для викладачів. Постає проблема: як за незначний період часу з елементарного рівня студенту осягнути, а викладачу навчити, щоб досягти просунутого рівня незалежного користувача (В2)?

Недотримання принципу наступності іншомовної освіти в ієрархії «школа - виш», об'єктивна необхідність працювати з наявним контингентом студентів, викладання на першому році навчання загальноосвітніх предметів та основ курсів за спеціальністю зумовлюють потребу перегляду організації, структури і змісту навчання майбутніх фахівців.

Організацію іншомовної підготовки здобувачів вищої освіти за ступенями «бакалавр» та «магістр» рекомендуємо здійснюється шляхом:

• включення дисциплін «Іноземна мова», «Іноземна мова за професійним спрямуванням» у програми підготовки здобувачів;

• організації факультативного вивчення ІМ для студентів з метою досягнення певного рівня;

• організації і проведення навчальних курсів як додаткової освітньої послуги ВНЗ. Результатом іншомовної підготовки майбутніх фахівців повинно бути досягнення ними рівня незалежного користувача (В2).

Зміст навчання ІМ студентів неспеціальних факультетів, окрім нормативних документів, визначається рівнем сформованості іншомовної комунікативної компетентності студентів, які вступили до вишу. Навчання ІМ здійснюється в межах двох навчальних курсів: для ступеня вищої освіти «бакалавр» - нормативного упродовж І-ІІІ курсів для усіх неспеціальних факультетів і поглибленого протягом ІІІ-ІУ курсів у складі варіативної частини навчального плану, а також для ступеня вищої освіти «магістр» упродовж виконання магістерської програми (табл. 3, 4).

навчальний університет іншомовний

Таблиця 3. Структура іншомовної підготовки здобувачів вищої освіти за ступенем «бакалавр» (іншомовні навчальні досягнення з ЇМ відповідають рівню В1 або нижче)

У кінці І семестру за результатами залікового тесту можливий перехід на основний рівень (А2-В1).

Таблиця 4. Структура іншомовної мовної підготовки здобувачів вищої освіти за ступенем «магістр» (іншомовні навчальні досягнення з іноземної мови відповідають рівню В2)