Вища хореографічна освіта: досвід німецькомовних країн

Система вищої освіти німецькомовних країн характеризується чисельністю освітніх програм і в цьому контексті не є винятком хореографічна освіта. Розглядаючи та аналізуючи структуру ВНЗ, нами з'ясовано, що основними напрямами, за якими здійснюють підготовку майбутніх хореографів у Німеччині, є «Танець», «Хореографія», «Сучасний танець», «Сценічний танець», «Танцювальна композиція», «Хореографія і перформанс», «Наука про танець», «Евритмія», «Педагогіка танцю» й ін. В Австрії хореографічна підготовка фахівців здійснюється за напрямом «Сучасний танець», «Сучасний танець та балет», «Педагогіка танцю» тощо. «Класичний танець» і «Сучасний танець» характеризують швейцарську вищу хореографічну школу.

У результаті порівняльного аналізу стало можливим прослідкувати залежність типу ВНЗ і спеціальностей, які отримують його випускники, тобто стандартів освіти. Так, у Німеччині за спеціальністю «Танець» можна навчатися у семи ВНЗ: Вищій школа танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Університеті мистецтв Фолькванг, Німецькому спортивному університеті, Вищій школі музики і танцю в Кельні, Вищій школі музики і театру в Мюнхені, Вищій школі музики і образотворчого мистецтва у Франкфурті-на-Майні, Державній вищій школі музики і образотворчого мистецтва в Мангеймі, а в Австрії - лише в Зальцбургській експериментальній академії танцю.

Спеціальність «Хореографія» характеризує німецьку вищу школу і присутня у трьох вишах, зокрема: Вищій школі танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Вищому міжгалузевому центрі танцю в Берліні та Вищій школі драматичного мистецтва ім. Ернста Буша в Берліні.

Нині все більшого значення набуває педагогічна хореографічна освіта. Так, Вища школа танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Університет мистецтв Фолькванг і Державна вища школа музики і образотворчого мистецтва в Мангеймі (Німеччина) готують майбутніх викладачів хореографії для вищої школи за спеціальністю «Педагогіка танцю». Приватний університет імені Антона Брукнера (Австрія) також здійснює підготовку хореографів за цією спеціальністю.

Порівнюючи вищу вітчизняну хореографічну освіту з такою ж освітою в німецькомовних країнах, відзначимо, що в Україні існує значна кількість ВНЗ різного типу, де здійснюється підготовка танцівників. Проте більшість з них надає можливість отримати вищу освіту за спеціальністю «Хореографія». Бакалаврів чи магістрів за спеціальністю «Сучасний танець» вітчизняна система освіти не готує. В Україні сучасний танець представлений приватними студіями та школами.

Крім цього, вища хореографічна школа німецькомовних країн характеризується появою новітніх спеціальностей, а саме перформанс. Так, у Німеччині підготовка фахівців хореографії за спеціальністю «Хореографія і перформанс» ведеться у Вищій школі музики і образотворчого мистецтва у Франкфурті-на-Майні, Гіссенському університеті ім. Юстуса Лібіха та Університеті Гамбурга. Цюріхська вища школа мистецтв (Швейцарія) навчає за спеціальністю «Сучасний танець».

Нині все більшу популярність у системі хореографічної освіти завойовує хореотерапевтична освіта, прикладом якої є Вища школа мистецтв і суспільства в Аланусі (Німеччина), де здійснюють підготовку хореографів за спеціальністю «Евритмія». Німецькі педагоги навчають, як сполучати гармонічні рухи, котрі нагадують танець, з поетичною мовою і музикою. Евристичні рухи вважаються художніми й одночасно лікувальними, адже засновані на глибокому розумінні краси і законів музики та мови. Відзначимо, що нині фахівці в галузі евритмії користуються великою популярністю не тільки в країнах ЄС, а й в усьому світі.

Навчальний процес у ВНЗ німецькомовних країн, де відбувається хореографічна підготовка, відзначається такими організаційними формами: навчальні заняття (групові та індивідуальні), самостійна робота, практична підготовка, контрольні заходи (іспити, заліки, конкурси та фестивалі). Крім того, вища хореографічна школа Німеччини, Австрії та Швейцарії характеризується численними майстер-класами хореографів, що стали обов'язковою складовою навчального процесу. Перевагу надають і проходженню студентами спеціальної практики, здебільшого при місцевих театрах країн.

Варто вказати, що навчання характеризується щоденними заняттями з класичного та сучасного танцю. Особлива увага приділяється імпровізації, мета якої полягає у вмінні виражати власну індивідуальність. Невід'ємною складовою навчального процесу є характерний і національний танець. Серед додаткових дисциплін є: ритміка, основи теорії музики, гімнастика, кінетика, методологія руху, дуетний танець, історія танцю і мистецтва, травматологія, педагогіка і психологія тощо. З першого року навчання студенти займаються підготовкою дипломного проекту, який становить танець з власне створеним стилем хореографії. Дипломна робота підкріплюється теоретичним описом.

Порівняльно-зіставний аналіз навчальних планів німецькомовних ВНЗ показав, що зміст професійної підготовки майбутніх хореографів має модульний характер, а її реалізація залежить від освітньо-кваліфікаційного рівня, який освоює студент: визначена підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» (4 роки), а після його здобуття - «магістр» (2 роки).

Розглядаючи структуру та напрями підготовки у німецькомовних ВНЗ, варто конкретизувати правила вступу до них. Провідним завданням вступу абітурієнтів на навчання є організація іспитів. Вступні іспити проводяться в кілька етапів. Так, щоб стати студентом німецькомовного ВНЗ, потрібно володіти достатніми технічними танцювальними навичками, а також знаннями німецької чи англійської мови для іноземних студентів. Для вступу необхідно мати сертифікат чи документ, що засвідчує попередню хореографічну освіту середнього класу (це позанавчальні хореографічні заклади, балетні школи і т. д.).

Аналіз офіційних сайтів досліджуваних ВНЗ засвідчує, що обов'язковою умовою вступу є тест на придатність, що являє собою репетицію, в результаті якої студент демонструє етюд, заданий викладачем. Студенти, котрі пройшли це випробування, допускаються до вступних іспитів. На іспиті, що триває не більше десяти хвилин, проводиться урок класичного або сучасного танцю, відповідно до вибору спеціальності. Обов'язковою умовою вступу є власний підготовлений танцювальний номер. Завершує серію вступних іспитів бесіда абітурієнта із членами комісії. Також додаються заява з фотографіями, біографія, анкета, копія свідоцтва про закінчення школи і найголовніше довідка від лікаря.

Таким чином, системний і порівняльно-зіставний аналіз фахової літератури дозволив узагальнити особливості вищої хореографічної освіти німецькомовних країн на сучасному етапі. Розглянувши сутність і систему цієї освіти в Німеччині, відзначимо, що модернізаційно-структурні зміни у ній розпочалися з розробки та введення у дію «Танцювального плану Німеччини», що вплинуло на всю хореографічну освіту німецькомовного регіону. Результати впровадження плану призвели до відкриття нових ВНЗ і якісного вдосконалення підготовки фахівців хореографії. Нині структуру вищої хореографічної освіти Німеччини, Австрії та Швейцарії характеризують університети, вищі танцювальні школи, вищі мистецькі школи та академії. Інститути театральних наук, факультети педагогіки та психології, відділи виконавського мистецтва тощо є структурними підрозділами ВНЗ. Останні мають як приватну, так і державну форму власності.

Вища хореографічна школа німецькомовних країн відзначається модернізованими програмами навчання, зокрема: «Педагогіка танцю», «Наука про танець», «Хореографія», «Класичний танець» тощо. Термін навчання у ВНЗ складає чотири (бакалавр) і ще два (магістр) роки. Вища хореографічна освіта в цих країнах має диференційований підхід і спрямована на оволодіння окремої спеціальності, що надає майбутнім хореографам довершено і досконально оволодіти основними знаннями й уміннями у цій спеціальності.

Предметом подальших наукових розвідок стане порівняльний аналіз змісту вищої хореографічної освіти в німецькомовних країнах та виокремлення позитивних концептуальних ідей, що можуть бути використані під час розробки Україною стратегічних напрямів реформ в галузі мистецької освіти.

Література

1. Солощенко В. Інтернаціоналізація університетської освіти: досвід німецькомовних країн / В.М. Солощенко. - Суми: ВВП «Мрія», 2012. - 176 с.

2. Kattner-Ulrich E. Methoden der Tanzwissenschaft / Elizabeth Kattner-Ulrich. Dissertation. Freie Universitat Berlin, 2008. - 258 s.

3. Peter F.M. Zwischen Ausdruckstanz und Postmodern Dance. Dore Hoyers Beitrag zur Weiterentwicklung des modernen Tanzes in den 1930er Jahren / Peter Frank-Manuel. Dissertation. Freie Universitat Berlin, 2004. - 257 s.

4. Primavesi P. Korperpolitik in der DDR. Tanzinstitutionen zwischen Eliteforderung, Volkskunst und Massenkultur / Patrick Primavesi, Juliane Raschel, Theresa Jacobs, Michael Wehren // Denkstrome. Journal der Sachsischen Akademie der Wissenschaften. - Helf 14, 2015. - S. 9-44.

Размещено на Allbest.ru