До поняття безпеки освітнього середовища: аспекти дослідження

Успішний розвиток особистості можливий у середовищі, яке формуватиметься на гуманістичних засадах, визнанні безумовної цінності кожної людини та даватиме поштовх до її успішної реалізації.

Безпека освітнього середовища являється його якісною характеристикою та необхідною умовою будь-якого начального закладу для його ефективного функціонування.

Виникає необхідність в поглибленому дослідженні проблеми формування безпеки освітнього середовища навчального закладу та пошуку нових технологій для удосконалення методів забезпечення цієї безпеки.

Упродовж останніх років в зарубіжній та вітчизняній науковій думці з'явилася достатньо велика кількість досліджень у галузі безпеки, зокрема національної, міжнародної, економічної, інформаційної, психологічної тощо [1, 6, 8, 10, 12, 13]. Проте ми погоджуємось з думкою В. Мельник, який вважає, що такі дослідження переважно стосуються лише одного, визначеного елемента або ж чинника, аспекту безпеки, а проблема взаємодії різних рівнів, їх співвідношення, залишається поза полем аналізу [9].

Метою статті є аналіз різноманітних аспектів дослідження поняття „безпека освітнього середовища”.

Перш ніж дійти до дослідження проблеми поняття „безпека освітнього середовища” варто визначити суть окремих його складників, а саме „освітнє середовище” та „безпека”.

Проблемами організації освітнього середовища висвітлені у працях багатьох дослідників (В. Ясвін, І. Баєва, А. Каташов та ін.).

В. Ясвін у своїх дослідженнях дає визначає поняття „освітнє середовище” як „систему впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні” [14, с. 17].

Як зазначає у своїх роботах І. Баєва, освітнє середовище є підсистемою соціокультурного середовища і розглядається як комплекс спеціально створених психолого-педагогічний умов, у результаті взаємодії з якими відбувається становлення та розвиток особистості [2].

А. Каташов у своїх дослідженнях торкається проблематики визначення терміну „освітнє середовище вищого навчального закладу”, під яким розуміє „сукупність духовно-матеріальних умов його функціонування, що забезпечує саморозвиток вільної та активної особистості студента, реалізацію творчого потенціалу його особистості. Освітнє середовище виступає функціональним і просторовим об'єднанням суб'єктів освіти, між якими встановлюються тісні різнопланові групові взаємозв'язки, і може розглядатися як модель соціокультурного простору, в якому відбувається становлення особистості” [5, с. 8].

Отже, усі вищезазначені дослідники прийшли до спільної думки, що освітнє середовище - це сукупність спеціально створених умов, за яких відбувається розвиток та становлення особистості.

Про дієвість цих умов ми можемо судити лише тоді, якщо усі учасники освітнього процесу почуватимуться у безпеці. Адже не даремно А. Маслоу, досліджуючи проблему потреб людини, дійшов висновку, що потреба у безпеці виступає на перший план після задоволення фізіологічних потреб(їжі, воді, сні тощо) [15].

Отже, безпека - „це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз” [7].

Якщо ж розглядати аспекти безпеки в освітньому закладі, то має місце поняття „комплексна безпека освітньої установи”, під якою Г. Коджаспірова розуміє „стан захищеності освітньої установи від реальних і прогнозованих загроз соціального, техногенного та природного характеру, що забезпечує його безпечне функціонування” [7].

Ми цілком погоджуємося з автором, яка розглядає безпеку освітнього середовища як „умову, необхідну для організації ефективного процесу розвитку, виховання, навчання і діяльності людини” [7].

Г. Коджаспірова зазначає, що „порушення безпеки призводить до актуалізації механізмів, спрямованих на організацію виживання в навколишній дійсності, таких як посилення орієнтовного рефлексу, підвищення тривожності, агресивності, готовності захищатися” [7].

На сучасному етапі дослідження поняття „безпека освітнього середовища” не має єдиного визначення. Це зумовлене існуванням різних підходів до розуміння його сутності. Пропонуємо розглянути кілька з них.

Психологічний аспект безпеки освітнього середовища розглядають чимало дослідників (І. Баєва, Є. Лактіонова, Л. Гаязова, Г. Коджаспірова, В. Рубцов та ін.).

„Освітнє середовище є психолого-педагогічною реальністю, яка містить спеціально організовані умови для формування особистості, а також можливості для розвитку, включені в соціальне і просторово-предметне оточення, психологічною сутністю якої є сукупність діяльнісно-комунікативних актів і стосунків учасників навчально-виховного процесу. Фіксація даної реальності можлива через систему стосунків суб'єктів, які приймають участь у ній” [11, с. 5].

Вчені торкаються проблеми психологічної безпеки проводячи аналіз ситуацій, які виникають в навчальному процесі. Вищезгадані дослідники [1,4, 7] вважають, що психотравмуючі ситуації прямо чи опосередковано впливають на фізичне і психічне здоров'я особистості. До психотравмуючих ситуацій в навчальному процесі освітнього закладу можна віднести:

- конфлікти у стосунках педагог-студент, студент-студент, студент-батьки тощо;

- проблема адаптації в освітньому середовищі;

- атмосфера конкуренції між однолітками;

- надмірна строгість і вимогливість педагогів тощо.

Якщо ж торкатись проблеми екологічного аспекту безпеки освітнього середовища, то тут варто звернути увагу на дослідження С. Совгіри, яка під екологічно безпечним освітнім середовищем розуміє „систему психолого-педагогічних умов, впливів і можливостей, які забезпечують захищеність особистості від негативного впливу екологічних факторів, що визначають оптимальність взаємодії зі світом природи” [13, с. 3].

Автор визначає причини зміни характеру взаємодії особистості і навколишнього світу природи, що вплинули на зниження захищеності від негативного впливу екологічних факторів в освітньому процесі, серед яких є:

- докорінне перетворення більшості видів діяльності в сучасному суспільстві;

- збільшення темпів зміни одних умов функціонування освітнього процесу якісно іншими;

- загальна урбанізація, відторгнення людини від природного світу природи;

- бурхливий розвиток інформаційних технологій, здатних замінювати природний освітній простір на віртуальний;

- надмірне прагнення до стандартизації виразних характеристик об'єктів і явищ [13, с. 3].

Не менш важливим є забезпечення інформаційної безпеки освітнього середовища. Якщо проблемою інформаційної безпеки вчені займаються вже давно, то проблема інформаційної безпеки інформаційного освітнього середовища залишається малодослідженою та актуальною в наш час.

Дослідниця Н. Кириленко вважає, що особливо гостро стоїть проблема інформаційної безпеки у сфері освіти у зв'язку з її інформатизацією, бо саме через застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освіті відбувається масовий, глобальний вплив на людину [6, с. 150].

Автор до основних факторів негативного впливу інформації на сучасне освітнє середовище відносить:

- „масовий вплив через сучасні інформаційні та телекомунікаційні освітні технології з метою формування певної громадської думки, культурного, морального рівня розвитку, поведінкових механізмів тощо;

- відсутність реальних механізмів контролю якості інформації, доступної через сучасні телекомунікаційні технології, що породжує проникнення в освітній простір великого обсягу недостовірної інформації;

- безкарне проникнення порнографії і насильства через доступність сучасних телекомунікаційних технологій [6, с. 150-151].

У сучасному законодавстві прийнято низку актів, які покликані регулювати проблему інформаційної безпеки. Однак у них відсутні законодавчі визначення поняття „інформаційна безпека суспільства та людини», правові механізми її забезпечення” [6, с. 151].

На сьогодні не існує єдиного підходу до визначення економічної безпеки освітньої установи. Найчастіше її розглядають з позицій ресурсного та захисного підходів - „як стан вишу, в якому наявних ресурсів достатньо для запобігання, послаблення або захисту від загроз діяльності ВНЗ” [8, с. 195].

Ми погоджуємось з думкою С. Бреус, яка серед загроз економічній безпеці виділяє:

- погіршення якості вищої освіти,

- відтік кваліфікованих кадрів з ВНЗ,

- зменшення чисельності абітурієнтів,

- непрозорий механізм розподілу бюджетних коштів та скорочення обсягів державного фінансування,

- загострення конкуренції між вишами за абітурієнтів та між випускниками на ринку праці;

- недостатня відповідність освітніх програм підготовки фахівців до сучасних і перспективних потреб економічної безпеки з урахуванням світових тенденцій та євростратегічних пріоритетів України [3, с. 146].

Отже, узагальнивши дослідження з даної проблематики, ми дійшли висновку, що під безпекою освітнього середовища ми будемо розуміти стан захищеності даного середовища, якому притаманні безпечні умови навчання та праці, сприятлива психологічна атмосфера та відсутність будь-яких проявів насилля, безпечний інформаційний простір та достатня наявність ресурсів для запобігання (якісна вища освіта, кваліфіковані кадри, прозорий механізм розподілу бюджетних коштів, відповідність освітніх програм підготовки фахівців до сучасних і перспективних потреб економічної безпеки тощо), послаблення або захисту від загроз діяльності навчального закладу.

освіта психотравмуючий особистість екологічний

Список використаної літератури