Особистість викладача як чинник ефективної підготовки студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Особистість викладача як чинник ефективної підготовки студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності

Актуальність дослідження полягає у тому, що навчальна діяльність є специфічним середовищем, де формується майбутній фахівець (студент) при безпосередньому впливі на нього викладача. Отже, одним з визначальних чинників успішного навчання для досягнення високого рівня підготовки студентів у ВНЗ є особистість викладача. Адже саме викладач є сполучною ланкою молодої людини з її майбутньою професійною діяльністю, будучи при цьому не тільки джерелом інформації, але і головним фа- силітатором навчальної діяльності студента, здатним знайти «пускову кнопку» кожного і «натиснути» її потрібними методами.

Причому, виступаючи в ролі керівника навчальної діяльності, викладач сприймається студентами, з одного боку, як наставник, а з іншого боку, як приклад для наслідування, здатний допомогти майбутнім фахівцям досягти високого рівня професійної готовності. При цьому не можна забувати про те, що педагог повинен не лише давати фахові знання, а й приділяти увагу вихованню особистості, здатної до самоосвіти і саморозвитку, до вільного і компетентного визначення себе в суспільстві, культурі, професії (Kljueva, 2003).

Сучасне суспільство в складних конкурентних умовах вимагає від випускника вищої школи наявності високого рівня професійної підготовки. Розробка цілей, завдань і змісту навчання має відбуватися як на підставі особистісних потреб самих студентів, так і на під- © Ж.Б. Богдан, Т.О. Солодовник, Н.В. Середа, 2017 ставі вимог, що висуваються відповідною професійною діяльністю. Сучасні дослідження повинні бути спрямовані на посилення методологічних розробок, що стосуються навчального процесу, з урахуванням індивідуальних здібностей студентів-психологів. У зв'язку з цим удосконалення процесу фахової підготовки студентів-психологів потребує зміни підходу до форм, методів і технологій навчання та ще більшого залучення до навчального процесу особистості викладача. Загальна постановка проблеми і полягає в тому, щоб виявити вплив особистості викладача на ефективність підготовки студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності.

Аналіз актуальних досліджень і наукових публікацій дає можливість зробити висновок про те, що професія викладача належить до типу «суб'єкт-суб'єктних» відносин (Г.О. Балл, І.Д. Бех, С.П. Бочарова, Є.О. Клімов, М.А. Кузнєцов, С.Д. Максименко, А.К. Маркова, В.В. Рибалка, О.Г. Романовський). Саме ця професія одна з найбільш давніх і масових. Вона виникла в історії цивілізації як необхідність у формуванні, зберіганні й передаванні підростаючим поколінням зразків (еталонів) виробничих умінь і норм соціальної поведінки як вирішальних факторів суспільного розвитку. З позиції загальної характеристики професійної діяльності професія педагога є специфічним видом відносин «людина - людина», основна мета яких полягає в розвитку тих, хто навчається, за допомогою навчальних дисциплін і засобами самої педагогічної діяльності (Zimnjaja, 2001).

Особливо важливу роль відіграє те, що професійна педагогічна діяльність у цьому випадку забезпечує можливість виявити свої здібності й уміння, оволодіти майстерністю й удосконалити її, відкриваючи шлях для самоактуалізації особистості, ідентифікації її як професіонала (Klimov, 2010). Індивідуальний професійний розвиток, що являє собою найважливіший компонент педагогічного процесу, незважаючи на розбіжності в конкретних видах праці, має загальну мету суб'єкта, здатного самостійно, якісно й вчасно здійснювати професійні функції з оптимальними психофізіологічними затратами. У реалізації єдина мета розпадається ніби на дві складові. До першої складової належить створення суб'єктом внутрішніх засобів професійної діяльності: багатоканальний процес формування спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних і достатніх у певній предметній галузі, у ході якого відбувається розширення інформаційно-психологічного простору професіонала й структурна поетапна зміна особистості, що підвищує автономність її поведінки при вирішенні професійних завдань (тобто, закладаються основи внутрішньої ідентичності професіонала). Другу складову становить формування зовнішніх засобів, професійної діяльності, що включає процес нагромадження фіксованих знань і соціальних регуляторів у певному професійному співтоваристві й розвиток інформаційних і технологічних матеріальних засобів.

Таким чином, освітня діяльність, становлячи невід'ємну частину соціокультурної організації суспільного розвитку, виконує функцію збереження накопиченої інформації. Усе більш глибока диференціація взаємообумовленої діяльності й поглиблення знань спонукають до появи нових інтеграційних процесів, що забезпечують взаємодію й координацію вузь- коспеціалізованих поглиблених знань у єдиний механізм, що забезпечує досягнення більш високого рівня кінцевого результату. Будучи невід'ємною частиною соціокультурного надбання суспільства, педагогічна діяльність повністю пов'язана з відповідним освітнім середовищем, його якісною й структурною організацією. Спостерігається більш поглиблена диференціація професійної педагогічної діяльності, що проявляється не тільки в деталізації предметного змісту освіти, але й у диференціації самої діяльності викладача.

Фахівці, що вивчають проблему психології праці у вищих навчальних закладах, підкреслюють, що викладачі в структурі освітньої установи відстоюють цінності, що виходять за межі того, що вважається загальноприйнятим. Основною їхньою властивістю є моральна стабільність, що проявляється у тому спокійному блиску, з яким викладач виконує свої повсякденні обов'язки (Semichenko, 2004). У вузівському середовищі дуже значущі морально- етичні якості викладачів, оскільки специфіка освітнього процесу споконвічно передбачає як ніде інтенсивне перенесення якостей викладача на студентів (Novikov, 2005).

Викладацька діяльність одна з психологічно складних професій, що належать до групи систематичних соціальних контактів і характеризується наявністю специфічних рис: емоційна та інтелектуальна затратність, особистісні внески суб'єкта діяльності в її об'єкт. Нерозривність навчально-виховного процесу обумовлює позицію викладача: паралельно з викладанням однієї з дисциплін він є особистістю, що вступає у взаємодію з великою кількістю представників молодого покоління, тим самим безпосередньо впливаючи на світоглядну позицію молоді. Викладач перебуває в постійному потоці інформації. Він повинен брати участь у життєдіяльності студентів вищого навчального закладу та учнівської молоді. Викладацька діяльність потребує від педагога безпосередньої участі в соціальному житті суспільства, що, у свою чергу, допомагає йому знаходити загальні теми та інтереси у взаємодії зі студентами (Rogov, 2003). Лідируюча роль атрибута професії викладача у ВНЗ ґрунтується на вмілому використанні влади, авторитету професії та її статусних моментів, особистісних якостей; у справедливій, послідовній і передбачуваній поведінці; у доступному й рівному, чуйному ставленні до колег і студентів.

Мета статті полягає у визначенні залежності професійної успішності викладачів від їх індивідуальних особливостей. Дослідження проводилося на базі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», було залучено 76 викладачів, які були поділені на підставі експертної оцінки студентів І, ІІ та ІІІ курсів у кількості 143 особи на дві групи: успішні (група 1) та неуспішні (група 2). При цьому успішність розглядалася з точки зору впливу особистості викладача на вдале засвоєння професійної дисципліни студентами.

Виклад основного матеріалу

В експериментальному дослідженні було використано тест життєстійкості, він є адаптованим варіантом опитувальника Hardiness Survey (Д.О. Леон- тьєв та Є.І. Рассказова), який розроблено американським психологом Сальваторе Мадді. За даними досліджень, життєстійкість є ключовою особистісною характеристикою, яка опосередковує вплив стресогенних факторів на соматичне та психічне здоров'я, а також на успішність діяльності (Leont'ev, 2006). Було виявлено домінування життєвих сфер у двох груп викладачів за методикою «Опитувальник термінальних цінностей» І.Г. Сєніна (Senin, 1991).

Анкетування студентів дозволило виявити професійно успішних та неуспішних викладачів. Результати наведено в табл. 1.

Таблиця 1 Професійно успішні та неуспішні викладачі

За допомогою експертного опитувальника було виявлено, що професійна успішність характерна для 60,53% досліджуваних. Це може говорити про те, що такі співробітники на високому рівні виконують свої посадові обов'язки, вони мають позитивний вплив на студентську молодь. Отже, їхні педагогічні методи є прийнятними і цікавими для студентів. Професійна неуспішність переважає у 39,47%. Це свідчить про те, що досліджувані не можуть зацікавити студентів, вони, на думку експертної групи, проявляють негативне ставлення або відсутність інтересу до своєї дисципліни.

Наступний етап нашого дослідження дозволив порівняти ці дві групи та виявити осо- бистісні розбіжності між успішними та неуспішними викладачами.

Методика «Життєстійкості» С. Мадді дає можливість виявити рівень життєстійкості, який говорить про прагнення особистості продуктивно або ні діяти в складних ситуаціях, брати на себе ініціативу або ігнорувати та успішно або невдало долати труднощі в професійній діяльності.

Поняття життєстійкості являє собою систему уявлень про себе, про світ та про відносини зі світом та має три компоненти: залучення, контроль, прийняття ризику. Результати наведено в табл. 2.

Таблиця 2 Порівняльний аналіз показників за методикою «Життєстійкість» С. Мадді

У викладачів, які увійшли до групи 1, загальний показник життєстійкості вищій, ніж у викладачів групи 2. При цьому на цей показник більше впливає шкала «залучення», це свідчить про те, що вони прагнуть отримувати задоволення від своєї діяльності, захоплені своєю роботою, їх професійна діяльність позитивно впливає на студентську молодь. Викладачі групи 2 демонструють низький загальний показник життєстійкості, при цьому на нього більш впливає компонент «контролю», це свідчить про їх можливість долати труднощі в професійній діяльності, але не більше. При такому рівні вони нездатні на рішучі вчинки, на креативне мислення, творчий підхід у вирішенні робочих завдань. Можна припустити, що вони відчувають себе безпорадними, нездатними отримувати задоволення від своєї професійної діяльності.

Методика «Опитувальника термінальних цінностей» І.Г. Сєніна дозволила визначити термінальні цінності професійного життя викладачів обох груп та порівняти їх. Отримані результати наведено в табл. 3.

Таблиця 3Показники термінальних цінностей у професійній сфері життя (дані подані як середній бал)

Примітка: (*) - р<0,01.

При порівнянні термінальних цінностей у викладачів групи 1 та групи 2 були виявлені статистично значущі відмінності за такими шкалами: «Власний престиж», «Креативність», «Високий матеріальний стан», «Розвиток себе». При цьому у викладачів групи 1 показники за всіма цими шкалами значно вищі. Ми пов'язуємо такі результати з проявом у цієї категорії осіб характерних особливостей, які обумовлені амбітністю, наполегливістю, підтвердженням своєї значущості. За шкалою «Власний престиж» показник значно вищий у викладачів групи 1, тобто для цієї категорії працювати в престижній організації або обіймати престижну посаду важливіше, ніж для викладачів групи 2. Відзначаючи велике значення власного престижу в категорії успішних викладачів, потрібно звернути увагу на те, що шкала «Розвиток себе» у них теж має вищий показник, ніж у групи неуспішних викладачів. Можливо, власний престиж і є досягненням в професійній діяльності, а можливо, досягнення є джерелом для відчуття власного престижу. За шкалою «Креативність» викладачі групи 1 також мають високі показники. На наш погляд, це пов'язано з прагненням до розвитку й самоствердження у професійній діяльності.

Значущі відмінності за іншими термінальними цінностями - «Високий матеріальний стан», «Активні соціальні контакти», «Досягнення» і «Збереження власної індивідуальності» не виявлені (за t-критерієм Стьюдента).

Під час аналізу домінування життєвих сфер у викладачів групи 1 та групи 2 було виявлено значущі відмінності між ними, дані наведено в табл. 4.

Таблиця 4. Показники домінування життєвих сфер у викладачів (дані подано як середній бал)