Наслідки самовизначення особистості у сфері освіти: до пошуку критеріального визначення зрушень у подоланні бідності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАСЛІДКИ САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У СФЕРІ ОСВІТИ: ДО ПОШУКУ КРИТЕРІАЛЬНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ЗРУШЕНЬ У ПОДОЛАННІ БІДНОСТІ

д. пед. н., доц. Жорнова О.І.

Переймання питаннями розвитку суспільства наразі набуває формату проголошення боротьби всіх - і самого суспільства, і держави, і громадянина, як нарізно, так і у різного роду об'єднаннях - із несполучним для громадянського суспільства і правової держави явищем бідності. Проблемно-тематична площина наукового осмислення феномену бідності центрована намаганнями розробити ефективні способи нівелювання негативних наслідків як багатства, так і бідності для суспільства в цілому та кожного його члена зокрема. Від минулих часів до сьогодення - у класичних працях Платона, Аристотеля, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж-Ж. Руссо, Г. Гегеля, К. Маркса, Ф. Енгельса, дослідженнях А. Сміта, Е. Кондільяка, К. Сен-Симона, П. Прудона та ін., а також у наукових розвідках Дж. Брейтвейта, М. Вебера, Б. Вільяме, Ф. Гізо, О. Левіса, С. Лене, Дж. Пьєретті, П. Сорокіна, К. Суббаро та ін. - описуються особливості прояву бідності, висвітлюється її світоглядне, економічне, політичне, соціальне, психологічне підґрунтя, встановлюються масштаби та вплив на розвиток суспільства, формування його інтелектуального й культурного потенціалу тощо.

Але на практиці наразі констатовано не такі вже й вражаючи результати глобального і локального викорінення бідності [1], що й спонукає до переосмислення проблеми подолання бідності, зокрема, у не-економічній площині пошуку інакших ресурсів чи інакшого використання наявних ресурсів тією особою, котра і є носієм нездоланої бідності [2]. Відтак, питання подолання бідності постає питанням про самовизначення особистості як про оцінювання нею власних наявних ресурсів життєдіяльності (у процесуальному і результативному аспектах), а за пріоритетні способи починають правити, зокрема, й психологічні. Освіта, розглянута у широкому значенні як система, процес і результат ре/трансляції знання, для особистості втілена у спрямоване освоєння нею певних знань, умінь, навичок, набуття відповідної компетентності для виконання на цих засадах професійної діяльності. А оскільки професійна діяльність безпосередньо позначається на ресурсному забезпеченні повсякденного існування, то подолання бідності є сенс пов'язати із самовизначенням особистості у сфері освіти [3].

Даний допис присвячено розгляду можливостей критеріального визначення зрушень у подоланні бідності через самовизначення особистості у сфері освіти - найбільш потужному (з точки зору можливостей спрямованого впливу на досвід повсякденного існування) простору її життєдіяльності. Принагідно зазначимо, що, по-перше, результат самовизначення може бути адекватним чи неадекватним, тобто точною чи викривленою оцінкою наявних ресурсів, а, по-друге, здатність до адекватного самовизначення - інтегральна характеристика особистості, проявом якої є спроможність правильно встановити та оцінити ресурси, котрі можливо використовувати при вибудовуванні власної життєдіяльності - не є непорушною величиною, може бути скоригована (і не лише у бік зростання).

У контексті проблеми подолання бідності, здатність до адекватного самовизначення у сфері освіти розглядаємо як інтегральну характеристику особистості, проявом якої є спроможність правильно встановити та оцінити зміни у власній професійній компетентності. Саме компетентність і виступатиме, в такий спосіб, тим ресурсом, завдяки котрому і стають можливими позитивні зрушення у подоланні бідності, а готовність до самовизначення у сфері освіти набуває ознак бажання вибудовувати власну життєдіяльність із максимально продуктивним використанням набутої професійної компетентності.

Коли мова йде про самовизначення особистості у сфері освіти як подолання бідності, ми будемо виходити із того, що:

- бідність є дефіцитом ресурсу життєдіяльності;

- бідність не є нормальним станом життєдіяльності;

- подолання бідності - процес збільшення ресурсу життєдіяльності.

Аби обґрунтувати критеріальне визначення зрушень у подоланні бідності у процесі самовизначення особистості у сфері освіти, уточнимо наші вихідні розмірковування.

По-перше. Бідність як економічне явище є принципово нездоланною (це засвідчено декларуваннями Світового банку) і у контексті бідності окремої особи може розглядатися як відсутність у неї достатнього ресурсу для нормальної життєдіяльності [4]. Повсякденна життєдіяльність, вибудувана за таких умов, набуває певної своєрідності, котра і становить сутність стилю життя, пойменованого бідністю. Отже, бідність як стиль життя можна відстежувати через характерне оформлення особою власного повсякдення в умовах ресурсо-дефіцитного існування.

Оскільки стиль життя відноситься до тих феноменів, вивченням котрих переймаються фахівці різних наукових галузей, зокрема, філософи, соціологи, культурологи, психологи, педагоги, то уточнимо, що дослідження саме того, як позначаються психічні процеси, стани і властивості особистості на оформленні нею власного повсякдення і становить психологічний аспект вивчення стилю життя особистості. Зауважимо, що досліджуючи психологічні чинники подолання бідності як стилю життя, виходимо із того, що стиль життя особистості не завжди є похідним від її економічного становища. Проте, оскільки у колі інтересів нашого дослідження - подолання справжньої бідності, то, бідність як стиль життя ми розглядаємо як вивідне від дійсно скрутного становища особи, не вигаданих злиднів. Таке становище виникає через нестачу ресурсу, котрий доступний для використання.

Через те, що значущість ресурсу полягає у можливості здійснити те, що постає недосяжним за його відсутності, бідність як стиль життя проявлена в оформленні особистістю власного повсякдення як нерівноправної, вразливої, знедоленої життєдіяльності, підґрунтям чого слугують особливості усвідомлення нею нестачі ресурсу. Динаміка наявного ресурсу внаслідок його обліку (ані його збільшення, ані зменшення) важлива для подолання бідності тільки у аспекті переінакшення стиля життя.

Подолання бідності як стилю життя постає процесом привнесення змін в оформлення перебігу власного повсякдення внаслідок позитивних зрушень у його ресурсному забезпеченні. За результат подолання бідності як стилю життя визначаємо появу інакшого оформлення особистістю власного повсякдення.

При цьому ми розуміємо, що подолання бідності у контексті здійснення особистістю усвідомленого і добровільного продукування інакшого, ніж бідність, стилю життя лише компенсує, хоча б і частково, не прийнятні для неї умови повсякденної життєдіяльності, пов'язані із нестачею ресурсу. Зменшення дефіциту ресурсу не визнається за результат долання бідності; ресурс значимий тільки у аспекті його використання задля відходу від ре/продукування бідності. У нашому дослідженні за позитивні наслідки правлять зміни не ресурсу, а зміни у стилі життя, якими засвідчено відхід від бідності.

Отже, змістова сутність дослідження психологічних чинників подолання бідності як стилю життя - це не вмотивування особистості на пишне повсякдення (зокрема, через збільшення статків), але розвідки із припинення ре/продукування власного безталання, знедоленості.

Звідси постають питання щодо спроможності особистості досягати зрушень у ресурсному забезпеченні власної життєдіяльності і її здатністю використати такі зрушення для переінакшення стилю життя.

По-друге. Сфера освіти постає як особлива сфера життєдіяльності особистості, долучення до якої на певному віковому етапі розвитку є обов'язковим і регламентоване державою, нехтування якою призводить до суспільного осуду, оскільки освіченість, під якою розуміють наслідки долучення до сфери освіти, наразі набуває статусу соціокультурної норми, а перебування у якій розглядається як старт для професійної діяльності. Самовизначення особистості у сфері освіти постає необхідним процесом цілеспрямованого обліку власних ресурсів для опанування освітніх, освітньо-професійних програм.

Під ефективністю самовизначення особистості у сфері освіти ми розуміємо міру чи ступінь позитивного впливу здійсненого обліку наявних ресурсів на оцінювання власних можливостей опанувати ще неосвоєні освітні, освітньо-кваліфікаційні програми. Наслідки такого опанування унаочнені змінами у стилі життя в напрямі свідомого його переінакшення. Ефективність характеризує якість самовизначення, інтегруючи всі змістові складники цього процесу.

Проте такого самовизначення недостатньо для появи інакшого, ніж бідність, стилю життя. Отже, самовизначення особистості у сфері освіти є передумовою подолання нею бідності як стилю життя. Воно постає як пере/осмислення намагань привнести зміни у ресурсне забезпечення власного існування через опанування освітніх, освітньо-професійних програм; наслідки самовизначення особистості у сфері освіти не можуть бути остаточним у справі подолання нею бідності як стилю життя.

Отже, сутність пошуків щодо критеріального визначення зрушень у подоланні бідності у процесі самовизначення особистості у сфері освіти полягає у встановленні того, чи є особистість суб'єктом подолання бідності чи ні.

Відтак виникає потреба внести ясність із приводу того, чи існують обмеження щодо суб'єкту долання бідності, котрий здійснює це через самовизначення у сфері освіти або інакше: хто ним не/може бути.

При цьому:

а) ми пов'язуємо спроможність особистості долати бідність із її спроможністю встановлювати власні освітні можливості, добирати адекватні засоби для їхньої реалізації, вчиняти відповідні дії, передбачаючи позитивні наслідки у стилі життя;

б) вважаємо, що самовизначення у сфері освіти має сензитивний період, проте недоречно умисно локалізовувати дослідження психологічних чинників подолання бідності на підставі вікових особливостей психічного розвитку особистості.

Підтримуючи тезу про те, що оволодіння навчальною діяльністю є культурно-історичним утворенням і для особистості період навчальної діяльності є «рукотворним» (В. Давидов), ми зважаємо на те, що осилити певні бар'єри дуже нелегко, але вони не є принципово нездоланними.

До того ж необхідним постає врахування наступного.

1. Феномен самовизначення особистості у сфері освіти задля подолання бідності має неспостережувальну природу або неспостережувальний за своєю природою; він не є даністю; він пов'язаний із виникненням-зникненням. Але спостережувальним за своєю природою є стиль життя, оскільки він і існує лише за умови його проявленості. Відтак, через зміни у стилі життя ми можемо відстежувати і перебіг-результати самовизначення особистості, якщо приймемо за постулат таке: самовизначення виникає або змикнене, прив'язане до невдоволення особистістю наявним стилем життя, виникає внаслідок переймання особистістю проблемою його (стиля) переінакшення.

2. Самовизначення у сфері освіти задля подолання бідності як стилю життя, передує самому процесу подолання бідності. Особистість як суб'єкт долання бідності не перед-існує змінам наявного стилю життя. Відтак, самовизначення особистості у сфері освіти є етапом становлення суб'єкта долання бідності. Через це критеріальне встановлення зрушень у подоланні бідності потребує інструментарію, котрим відмежовується наявне і можливе.

3. Самовизначення у сфері освіти задля подолання бідності - це актуалізація ресурсу як можливостей, котрі наявні у особистості потенціально, але ще не зреалізовані нею. Результат самовизначення у сфері освіти передбачає, що будуть зреалізовані перетворення наявного стилю життя (бідності) через переймання питаннями свідомої його зміни [5]. Відтак, проявлення самовизначення особистості у сфері освіти можна відстежити через усвідомлення нею проблеми подолання бідності через пере/облік та використання ресурсу життєдіяльності, тобто мова йде про переосмислення як розрив між вже наданим сенсом та тим, котрий буде надано повсякденній життєдіяльності.

Якщо від різниці у стилях життя багатства і бідності неможна відмежуватися в означуванні бажаного соціального, то беручи до уваги факт неможливості повного викорінення бідності, є сенс у спрямованих намаганнях не ускладнювати спільне існування через наявність відмінностей, котрі принципово не можуть бути подолані, а прийняти їх як вихідну тезу/позицію у вибудовуванні власної життєдіяльності: ані багатство, ані бідність не потребують свого доведення, додаткового засвідчення (у своєму розгортанні як дихотомії). Але питання постає таке: як у ситуації невикорінного розмежування суспільства на бідних-багатих знайти підґрунтя для досягнення несуперечливого спільного існування?

Відмінності у стилях життя «бідні - багаті» не постає як проблема у контексті даного дослідження. Ці неспівпадання приймаються як факт розгортання життєдіяльності особистості у континуумі «Я - Інший», як даність, від якої вона не можемо відгородитися позаяк штучного відмежування від інакшості чи соціальності.

Отже, у контексті самовизначення особистості у сфері освіти необхідно зазначити, що:

1) відмінності у стилях життя - це не те, що підлягає усуненню. Їхнє прийняття особистістю має відбуватися поза тим, чи засвідчені вони певним фактом присутні у її житті;

2) питання полягає у тому, як у соціальній ситуації не викорінення бідності-багатства досягти несуперечливого або більш-менш сумісного чи сполучного переходу від бідності до не-бідності.

Самовизначення у сфері освіти розглянуто у даному дослідженні лише у контексті подолання особистістю бідності. Ми виходимо із того, що необхідним постає вироблення такого опису та обліку власних ресурсів, котре буде використано задля розв'язання питання щодо зміни стилю життя - бідності. Інакші завдання, крім означеної, нами не розглядаються, умовно полишені нами як «неактуальні», такі, що не є «невідкладним завданням» тощо. При цьому функціонування освіти штучно зведено до надання можливості здійснити відхід від подальшого ре/продукування бідності [6].

Якщо розглянути особистість як створювача та витрачальника (продукувача і споживача) власного ресурсу по виробленню певного стилю життя, а не як лише споживача того ресурсу, котрий надано, що вже є наявним, то це уможливить досліджувати повсякдення не як стале утворення, а саме як процес становлення нового, ще не існуючого стилю життя.

Однак, варто пам'ятати, що наслідки самовизначення особистості у сфері освіти співвіднесено із тим, що наразі розуміється і приймається пересічною особою як подолання бідності, відтак, бідність як стиль життя є похідним продуктом від наявної можливості розпоряджатися ресурсами.

Задля розробляння критеріального визначення зрушень у подоланні бідності, перебування особистості у сфері освіти розглянуте як подія, котра у досліджуваній площині, наділена властивостями тимчасовості, тобто, не є постійним компонентом життя особистості; до того ж така подія не є однаковою для всіх і кожного, з неодмінним змістом, перебігом, ознаками.

Отже, самовизначення у сфері освіти: по-перше, виникає - зникає; по-друге, не одиничне, а множинне у своїх проявах. Далі. Освіта не розглядається як самостійний феномен, а лише у контексті подолання бідності як стилю життя. Відтак, допущено свідоме переакцентування із дослідження освіти як самодостатніх за своєю значущістю обставин життя особистості на її, так би мовити, прикладне значення - як засіб подолання бідності.

Позитивними зрушеннями у подоланні бідності як стилю життя через самовизначення особистості у сфері освіти визначаємо, насамперед, «повернення» освіти у стиль життя через привернення уваги особистості до її «присутності - відсутності» в ньому. Таке повернення подужує загрозу вже самої не-появи можливості змінити ресурс, відмежування особистості від потенціального ресурсу.

Критеріальне визначення зрушень у подоланні бідності засновано на встановленні того, чи наявна динаміка у вибудовуванні повсякдення. Мова йтиме про інтенсифікацію «присутності» сфери освіти у житті особистості. У контексті подолання бідності як встановлення дистанції між наявними ресурсами, котрі доступні і використані особистістю у ре/продукуванні бідності як стилю життя, та тими, котрі можуть стати доступними та бути використані для вироблення вже інакшого стилю життя, не бідності, сама «присутність» виступає необхідною і достатньою умовою для таких змін: стиль бідності - стиль не-бідності.

При цьому «присутність» освіти має бути операціоналізована.

Операціоналізація сфери освіти відбувається через статичний, акціональний і кваліфікативний показники, котрими встановлено, що:

- неодмінними є розмірковування особистості про сенс освіти;

- особистість виступає як суб'єкт навчання;

- особистість несе відповідальність за зміни у власному повсякденні.

Відстеження зрушень набуває формату засвідчених змін, по-перше, і, по-друге, їхнього напряму.

Освіта має бути осмислена особистістю як специфічна практика, що потребує сформованого способу розмірковування про неї, про сенс долучення до неї і конкретно про свою участь в цій практиці.

Ситуація самовизначення особистості у сфері освіти розуміється нами як множина обставин, котрі проявляються через ставлення особистості до стилю життя.

Самовизначення у сфері освіти розгортається або вибудовується особистістю як пере/облік наявного ресурсу, котрий:

- визначає траєкторію зрушень;

- спроможність їх здійснення;

- умови продуктивного здійснення.

Такий конструкт обставин повсякденного існування важливий для особистості не стільки через те, що унаочнює і переобліковує ресурс (встановлює складники, їхній обсяг, тощо), скільки тому, що відображує чи виражає уявлення особистості про той конструкт, котрий повинен бути.

Подальші розвідки із питань запровадження критеріального визначення зрушень у подоланні бідності особистістю доцільно розгорнути у напрямі розроблення відповідного методичного інструментарію та його апробації.

бідність самовизначення особистість освіта

Список літератури

1. Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна - 2010. Національна доповідь. - К., 2010. - 107 с.1. Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна - 2010. Національна доповідь. - К., 2010. - 107 с.

2. Рыбаков Р.П. Содержание и природа феномена бедности. / Р.П. Рыбаков // Ученые записки РГСУ - М.: РГСУ, 2007. - №3. - С.107-115.

3. Жорнова О.І. Бідність, освіта, особистість: до встановлення площини перетинання / Олена Іллівна Жорнова // Вища освіта України. - № 3 (Додаток 1). - 2011. - Тематичний випуск "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології". - Том 1. - С. 143-147.

4. Steele G. Understanding economic man: Psychology, rationality and values // The Amer. J. of economics and sociology. - N. 4, 2005. - Vol. 63, # 5. - P. 1021-1055.

5. Жорнова О.І. Бідність та самореалізація особистості: до постановки питання / Олена Іллівна Жорнова // "Усвідомлення культури - запорука відновлення суспільства. Внесок сучасної науки в загальнолюдську культуру", ХІІ міжнар. науково-практичн. конф., 15-16 квітня 2011 р. [Текст]: [Матеріали] / редкол.: Головін В.В. [та ін.]. - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2011. - С. 109-111.

6. Жорнова О.І. Подолання бідності у процесі самовизначення особистості як соціально-психологічна проблема / Олена Іллівна Жорнова // Тези доповідей УІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» / За заг. ред.. Балабіна В.В. - К.: ВІКНУ, 2011. - С. 356-357.

Размещено на Allbest.ru