Освітньо-інформаційне середовище як педагогічна умова формування культури професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147.1:656.2:004.9

Освітньо-інформаційне середовище як педагогічна умова формування культури професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів

Кочина В.

Анотація

інженерний педагогічний професійний навчальний

Ключові слова: культура професійного спілкування, комунікативна компетентність, комунікативні вміння, освітньо- інформаційне середовище, інженери-педагоги.

Аннотация

Кочина В. Образовательно информационное среда как педагогические условия формирования культуры профессионального общения будущих инженеров-педагогов. Статья посвящена вопросам формирования культуры профессионального общения будущих инженеров-педагогов. Проанализированы особенности педагогической и инженерно-педагогической деятельности; определены профессиональные обязанности инженера-педагога. На основе компетентностного подхода рассмотрено содержание педагогических компетенций инженера-педагога, в частности, коммуникативной компетенции. Обоснована ведущая роль коммуникации в инженерно-педагогической деятельности. В статье рассмотрено понятие «культура профессионального общения». Конкретизированы требования к личности инженера-педагога и его профессиональным умениям на основе существующей нормативно-правовой документации подготовки специалистов инженерно-педагогической отрасли. Определены возможности формирования культуры профессионального общения при условии создания образовательно-информационной среды в высшем учебном заведении. Показаны перспективные направления в создании и внедрении образовательно-информационной среды высшего учебного заведения.

Ключевые слова: культура профессионального общения, коммуникативная компетентность, коммуникативные умения, образовательно-информационная среда, инженеры-педагоги.

Annotation

СоеМна V. Educational and informational environment as pedagogical conditions of formation of professional communicative culture of future engineers-teachers. The article is devoted with the issue of the professional communication culture formation for future teacher- engineers. Special aspects of pedagogical and engineer-pedagogical activity have analyzed; professional functions of teacher- engineer have defined. The competency-based approach has considered the subject matter of pedagogical competence for teacher-engineer, especially, its communicative competence. The leading part of communication in engineer-pedagogical activity has made the case. The article reviewed the concept “professional communication culture”. Requirements to the teacher-engineer personality and it professional abilities were concretized accordant with normative-legal document about preparation of specialists in engineer-pedagogical industry. Possibilities of professional communication culture formation are certain on condition of educational-informative environment creation in higher educational establishment. Outlooks in creation and introduction of educational-informative field higher educational establishment are showed.

Key words: professional communication culture, communicative competence, communicative abilities, educational-informative field, teacher-engineers.

Інженерно-педагогічна освіта - це окрема освітянська галузь, зміст якої визначається задачами як педагогічної, так і інженерної освіти галузі. У системі інженерно-педагогічної освіти, як і в будь-якій іншій галузі вищої освіти, відбуваються процеси реформування, пов'язані із входженням України до єдиного Європейського освітнього простору. Інноваційні освітні напрямки в системі інженерно-педагогічної освіти потребують підготовки фахівця нового типу і висувають значні вимоги до його професійної компетентності. Аналіз сучасних тенденцій у галузі професійно-педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму педагога.

Особливої актуальності при цьому набуває проблема розвитку культури професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів транспортної галузі, яка є основою їх особистісної і професійної культури. Це інструмент їх професійної діяльності, за допомогою якого можна розв'язати різні педагогічні завдання: організовувати навчальну, пізнавальну діяльність студентів, сформувати у них високий рівень професійних знань; сформувати позитивне ставлення до майбутньої професії інженера-педагога; створивши позитивну атмосферу спілкування у групі, встановити контакт зі студентами, розвинути в них прагнення до професійного самовдосконалення і розвитку.

Важливість формування елементів особистості майбутніх інженерів-педагогів свідчать дослідження таких вчених, як С. Артюх, О. Бєлова, Н. Брюханова, Н. Грохольська, Н. Ерганова, Е. Зеєр, М. Лазарєв, М. Сибірська, Л. Тархан, Т. Хлєбнікова, Є. Шматков, О. Щербак та ін.

У працях зазначених вчених акцентується увага на реальних проблемах, що існують в інженерно- педагогічній освіті, пропонуються їхні часткові вирішення - уточнення термінології, визначення складових професійної діяльності, виділення професійних компетенцій, розширення змісту педагогічної підготовки, застосування різних підходів з метою удосконалення професійної підготовки і запровадження новітніх технологій навчання. Проте, проблема формування культури професійного спілкування не знайшла достатнього вивчення в теорії і практиці підготовки інженера-педагога.

Метою статті є - проаналізувати особливості професійної діяльності інженера-педагога; розглянути зміст культури професійного спілкування та обґрунтувати доцільність створення освітньо-інформаційного середовища у вищому навчальному закладі задля її формування у майбутніх інженерів-педагогів.

Інженерно-педагогічна діяльність складається одночасно з двох самостійних і тісно пов'язаних між собою компонентів: інженерного і педагогічного. Головний зміст праці для групи професій «людина - людина», до якої відносяться і інженери-педагоги транспортної галузі, полягає в організації та здійсненні взаємодії та спілкування зі студентами, їх батьками, колегами. Усі обов'язки педагога можна умовно поділити на дві групи: обов'язки стосовно етапів здійснення педагогічної діяльності (проектувальний, організаційний, технологічний

(комунікативний), контрольно-корекційний, творчий, науково-дослідний етапи) та обов'язки стосовно реалізації виховання студентів (моральне, патріотичне, трудове, економічне, естетичне та ін.).

У контексті даного дослідження нами виділяється технологічний етап діяльності педагога, оскільки реалізація дидактичного чи виховного проектів нерозривно пов'язана з комунікативним процесом. Під поняттям комунікації розуміють: спілкування, передачу інформації від людини до людини - специфічну форму взаємодії людей у процесі їх пізнавально-трудової діяльності, яка здійснюється за допомогою мови (рідше - за допомогою інших знакових систем) [1]. Комунікативний процес має власні засоби, правила їх застосування і оволодінню цими засобами студентів необхідно спеціально навчати.

У діяльності майстра виробничого навчання, тобто власне інженера-педагога, виділяють обов'язки дещо іншого змісту, але тісно пов'язані з педагогічною діяльністю і спілкуванням:

- здійснює планування, облік і звітність виробничого навчання; матеріально-технічну та методичну підготовку до занять; підбір навчально-виробничих робіт і замовлень; виготовлення еталонних зразків характерних робіт (виробів); бере активну участь у методичній роботі;

- формує в учнів (студентів) професійні знання, вміння, навички, передбачені кваліфікаційною характеристикою та програмою виробничого навчання; забезпечує повноту і якість реалізації змісту програм виробничого навчання, організацію навчального процесу за прогресивними технологіями щодо виконання відповідних робіт і виробництва товарної продукції;

- бере активну участь у комплектуванні навчальних груп, збереженні контингенту студентів (учнів) і розподілі випускників згідно з угодами підприємствами, для яких готуються кваліфіковані робітничі кадри;

- розвиває у студентів прагнення до технічної творчості, раціоналізаторської і винахідницької діяльності як основи професійної майстерності; готує студентів до поетапної атестації; бере участь у випускних кваліфікаційних іспитах;

- широко використовує в навчальному процесі науково-методичні рекомендації, провідний педагогічний і виробничий досвід та інше.

Отже, як свідчать професійні обов'язки інженера-педагога, його діяльність тісно пов'язана з комунікативною діяльністю і саме вона забезпечує ефективність її здійснення.

Важливе місце в діяльності педагога, в тому числі і інженера-педагога, відіграють комунікативні здібності (В. Крутецький, С. Батишев), до яких автори відносять: а) здібності, що допомагають установлювати гарні взаємини з учнями на основі врахування їх індивідуальних та вікових особливостей; б) педагогічний такт - уміння знаходити найбільш ефективні способи впливу на учнів, дотримання педагогічно доцільної міри в застосуванні виховних впливів з урахуванням конкретного педагогічного завдання, особливостей особистості учня, реальної навчальної ситуації.

Серед професійних педагогічних компетенцій інженера-педагога, Н. Брюханова [2], виділяє комунікативну компетентність, яка має в структурі такі компетенції:

- прояв інтересу до комунікації та усвідомлення значення й сутності комунікативної діяльності інженера-педагога, наявність мотивації стосовно її виконання, прагнення підвищення ефективності комунікативної діяльності та рівня власного професіоналізму щодо її виконання;

- володіння професійною термінологією, способами побудови усних і письмових текстів, засобами спілкування, способами управління педагогічним спілкуванням, попередження та розв'язання конфліктних ситуацій, вироблення власного стилю педагогічного спілкування;

- здатність до відчуття настрою й потреб аудиторії та застосування відповідних засобів трансляції необхідної інформації; підтримка позитивного емоційного стану та його контроль; розподіл уваги і підтримка розумової активності студентів за допомогою використання різних педагогічних прийомів.

У психологічній характеристиці діяльності (психограмі) інженера-педагога (К. Устеміров, І. Васильєв, Т. Дегтярьова) визначено професійно важливі якості інженера-педагога, які забезпечують ефективність педагогічної взаємодії: моральні (повага до інших людей, чесність, порядність, справедливість, толерантність, доброзичливість); комунікативні (здатність встановлювати контакти з людьми, відкритість у спілкуванні, повага до думки інших людей, культура мовлення, володіння вербальними і невербальними засобами спілкування), організаторські (здатність до управління діяльністю групи людей, стимулювання активності інших людей, прийняття управлінських рішень, планування і прогнозування діяльності групи людей, здійснення індивідуального і групового спілкування, здійснення впливу на поведінку людей - переконання, навіювання, зараження та ін.). Інженер-педагог повинен мати високий загальноосвітній та культурний рівень. Важливим у професійній діяльності інженера- педагога є емоційно-вольові риси характеру - врівноваженість, емоційна стійкість, наполегливість, відповідальність, витримка, самостійність [6]. Сукупність всіх зазначених якостей особистості і складає культуру професійного спілкування інженера-педагога.

Професійне спілкування формується в умовах конкретної професійної діяльності, а тому певною мірою вбирає в себе її особливості і є важливою частиною цієї діяльності.

Професійне спілкування - творчий, керований процесс взаємообміну повідомленнями, організації взаєморозуміння, досягнення оптимальної взаємодій, взаємопізнання в різних видах діяльності учасників професійно спрямованої комунікації.

У професійному спілкуванні спеціаліст стикається з безліччю непередбачених ситуацій, у яких по-новому треба розв'язувати завдання, які пов'язані із взаєморозумінням і взаємодією, вирішення яких не можна здійснити за відомим алгоритмом чи шаблоном, хоча знання загальних творчих підходів до розв'язання професійних завдань сприяють подоланню труднощів.

Зміст професійної діяльності інженерів-педагогів транспортної галузі пред'являє до них ряд специфічних вимог, які змушують їх розвивати професійно важливі якості, у першу чергу, мовно-комунікативні.

Таким чином, формування культури професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів дозволить розв'язати такі важливі практичні завдання як, по-перше, підвищити якість педагогічної взаємодії зі студентами, по-друге, сприятиме більш якісному засвоєнню студентами знань з професії, по-третє, дозволить підвищити рівень культури професійного спілкування як студентів (учнів), так і інженерів-педагогів. Важливо підкреслити, що процес формування культури професійного спілкування доцільно здійснювати на основі наукових підходів, на яких базується сучасна професійна освіта. Такими науковими підходами, на нашу думку, є компетентнісний, діяльнісний, особистісно зорієнтований, інтеграційний (міждисциплінарний), інтерактивний.

Культура професійного спілкування вивчається в системі психолого-педагогічних наук

(О. Барабанщиков, Є. Бондаревська, Т. Вільчинська, С. Кульневич, С. Міщенко, В. Семиченко, В. Сєріков, А. Щербаков). Аналізуючи підходи різних учених до дослідження поняття «культура професійного спілкування» і зважаючи на специфіку професійної діяльності майбутніх інженерів-педагогів транспортної галузі, ми прийшли до висновку, що «культура професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів транспортної галузі» - явище комплексне, тобто її можливо розглядати не тільки як лінгвістичний, а і як: соціопрофесійний феномен; який включає багатопланову систему знань, умінь і навичок, якостей, властивостей і здібностей, які проявляються у спілкуванні.

Визначаємо культуру професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів транспортної галузі як складну інтегративну якість особистості, що поєднує комунікативні, перцептивні, інтерактивні особливості спілкування фахівця, детермінується професійною мотивацією (інтересами, потребами, установками, ціннісними орієнтаціями та ін.) і забезпечує ефективність професійної взаємодії педагога і студента.

Для того, щоб процес формування культури професійного спілкування майбутніх інженерів- педагогів був ефективним, необхідно створити у вищому навчальному закладі певні педагогічні умови. На жаль, педагогічна наука не має єдиних загальноприйнятих підходів до розв'язання проблеми педагогічних умов, які б забезпечували ефективність будь-якого процесу. Ефективність визначають як співвідношення результату й обсягу виконаних дій (час, засоби, досягнутий рівень тощо). Ефективність також розуміють як поєднання запланованої мети з досягнутими результатами. Вважаємо, що однією з педагогічних умов ефективного формування культури професійного спілкування інженерів-педагогів є створення освітньо-інформаційного середовища.

У змісті освітньо-професійної програми підготовки бакалавра (6.010100. Професійне навчання. «Експлуатація і ремонт міського та автомобільного транспорту») та спеціаліста (7.010104. Професійне навчання. «Експлуатація і ремонт місцевого автомобільного транспорту») зазначено, що професійними уміннями інженерів-педагогів є: а) на основі знань про класифікацію, структуру і можливості педагогічних програмних засобів, викристовуючи інструментальні компьютерні засоби, розробляти навчальні програми з різних дисциплін та оформляти документацію до них; б) використовувати комп'ютерні навчаючі системи та комп'ютерні комплекси при викладанні дисциплін за фахом; в) на основі знання основ інформатики, використовуючи сучасні технічні засоби навчання (ТЗН), визначити цілі і задачі дисципліни під час проведення навчального процессу; г) на основі знання структури ПК, призначення та взаємодії окремих його пристроїв, призначення основних складових програмного забезпечення, використовуючи сучасні терміни і поняття інформатики, а також ТЗН розкрити можливості комп'ютера при рішенні наукових, інженерних та навчальних задач; д) на основі навичок роботи з комп'ютерними засобами, у тому числі із засобами електронного офісу, оформляти технічну та навчальну документацію відповідно до державних стандартів.

Формування зазначених умінь майбутніх інженерів-педагогів можливо за умови створення освітньо-інформаційного середовища у вищому навчальному закладі.

Поняття «освітньо-інформаційне середовище» є порівняно новим, і поєднує в собі використання нових можливостей інформатизації суспільства для розвитку інформаційного середовища та освітнього простору. З погляду визначення сутності даного поняття існує рад авторських трактувань. Як синоніми використовують поняття: інформаційно-педагогічне середовище (А. Хуторской),

інформаційно-предметне середовище (І. Роберт), інтегроване навчальне середовище (О. Крюкова), предметне навчальне середовище (О. Околєлов), віртуальне середовище (В. Філіпов, В. Тіхоміров), інформаційно-навчальне середовище (О. Андреєв).

Освітньо-інформаційне середовище у вузькому розумінні є системою «апаратних засобів, програмного забезпечення, фахівців і користувачів, баз даних, баз знань, інших елементів, що реалізують ін формаційні процеси» [5]. В широкому розумінні воно має інформаційний характер на основі застосування інформаційних технологій; в навчальному просторі воно відображає взаємодію студент -> комп'ютер -> викладач.

Освітньо-інформаційне середовище в широкому сенсі має два етапи саморозвитку - інноваційний етап та етап педагогічної модернізації. Інноваційний етап передбачає реалізацію лише окремих елементів інформаційно-освітнього середовища (апаратних засобів, програм забезпечення, розвиток мереж). Він характерний для початкового становлення середовища. Другий етап - педагогічної модернізації - передбачає широке, кількісне та якісне використання всіх елементів інформаційно-освітнього середовища [3]. Педагогічна модернізація - це реалізація групових та індивідуальних проектів у середовищі, самостійної роботи в телекомунікаційному режимі. Цей етап характерний для поступового об'єднання всіх засобів телекомунікації, Інтернет-ресурсів, інформаційно-комунікаційних технологій з метою формування єдиного освітньо-інформаційного простору національної системи підготовки педагогів, у тому числі, й інженерів-педагогів.

Таким чином, освітньо-інформаційне середовище є базовою умовою професійної підготовки інженера-педагога, джерелом для формування його культури професійного спілкування. Освітньо-інформаційне середовище трансформується як під впливом глобальної освітньої мережі, так і під впливом нових педагогічних технологій і педагогічних програмних засобів. Середовище виступає як «динамічна система, що становить собою цілісну сукупність освітніх ситуацій, які змінюють одна одну» [4]. Створення єдиного освітньо-інформаційного середовища є головним завданням, яке в рамках розвитку процесів інформатизації, має вирішити кожний освітній заклад для забезпечення сучасного та ефективного процесу комунікації педагогів та студентів.

Відтак, створення освітньо-інформаційного середовища у ВНЗ дозволяє: а) здійснювати оперативну доставку навчального матеріалу від педагога до студента; б) поширювати інтегровані знання, уміння і навички інженерно-педагогічної діяльності;

в) використовувати можливості глобальної

інформаційної мережі для обміну інформацією; г) здійснювати педагогічну взаємодію та спілкування зі студентами у режимі реального часу (обмін інформацією чи текстовий діалог); д) створювати наукові та професійні співтовариства для дослідницької діяльності та наукової комунікації; г) підвищувати професійний рівень та удосконалювати комунікативні вміння та навички.

Отже, освітньо-інформаційне середовище ми розглядаємо у якості педагогічно і технічно організованої сфери інформаційної взаємодії учасників освітнього процесу (педагогів та студентів), яке спрямоване на формування культури професійного спілкування майбутніх інженерів- педагогів транспортної галузі засобами інформаційно-комунікаційних технологій (відеоконференцій, форумів, чатів), створення єдиної інформаційної мережі у вищому навчальному закладі.

Висновок

Таким чином, дотримання педагогічної умови - створення єдиного освітньо-інформаційного середовища у вищому навчальному закладі - сприятиме, на нашу, не тільки формуванню і розвитку культури професійного спілкування майбутнього інженера-педагога, а й запровадженню в освітній процес підготовки фахівців новітніх технологій навчання і спілкування.

Перспективними напрямками подальших досліджень в контексті створення освітньо-інформаційного середовища вищого навчального закладу є розширення інженерних знань майбутніх інженерів-педагогів на основі ознайомлення з інформаційно-педагогічними ресурсами, з новітніми досягненнями в галузі інженерно-педагогічної освіти.

Список використаних джерел

1. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия, 2001. - www.km.ru

2. Брюханова Н. О. Основи педагогічного проектування в

інженерно-педагогічній освіті : монографія /

Н. О. Брюханова. - УІПА-Харків: НТМТ, 2010. - 438 с.

3. Зайцева Е. Н. Оценка эффективности самостоятельного обучения студентов в телекоммуникационной среде средствами непараметрической статистики / Е. Н. Зайцева // IEEE International Conference on Advanced Learning Technologies. - Kazan, 2002. - P. 107-111

4. Зайцева О. Г. Проектирование и реализация учебной ин

формации в образовательном пространстве современного вуза на основе принципа интеграции: Дис.

...канд. пед. наук / О. Г. Зайцева. - Ставрополь, 2002. - 171 с.

5. Ильин В. В. Педагогические средства проектирования информационного ресурса в вузе: дис. .канд.пед.наук / В. В. Ильин. - Калининград, 2001. - 181 с.

Устемиров К. У. Методика обучения общетехническим и специальным дисциплинам / К. У. Устемиров, И. Б. Васильев, Т. А. Девятьярова. - Алматы: Рад и Ал, 2006. - 304с.

Размещено на Allbest.ru