Розкриття особистісного потенціалу студентів економічного профілю як передумова їх професійного зростання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розкриття особистісного потенціалу студентів економічного профілю як передумова їх професійного зростання

Анотація

У статті на основі аналізу наукової літератури уточнюється поняття «особистісний потенціал» та надаються його характеристики. Окремо розкривається поняття «професійний потенціал» та професійно важливі якості майбутніх фахівців у галузі економіки. Розглядається модель процесу професійного зростання студентів під час навчання у виші.

Ключові слова: професійне зростання, особистісний потенціал, професійний потенціал, професійно важливі якості, студенти економічних спеціальностей.

Аннотация

В статье на основе анализа научной литературы уточняется понятие «личностный потенциал» и даются его характеристики. Отдельно рассматривается понятие «профессиональный потенциал» и профессионально важные качества будущих специалистов в области экономики. Рассматривается модель процесса профессионального роста студентов во время обучения в вузе.

Ключевые слова: профессиональный рост, личностный потенциал, профессиональный потенциал, профессионально важные качества, студенты экономических специальностей.

Annotation

The author clarifies the concept of "personal potential" and gives its characteristics n the basis of scientific literature analysis. Separately, she discusses the concept of "professional potential" and professional qualities of future specialists in the field of economics. A model of the university students' professional growth is introduced.

Key words: professional growth, personal potential, professional potential, professional qualities, students of economics.

Політична та, як слідство, економічна криза в мовлюють виникнення високих вимог суспільства Україні з одного боку, спроба інтеграції в світову стосовно фахівців економічного профілю.

Щоб не перетворитися у державу третього світу, наша молода країна потребує не тільки матеріальних благ, а й власного виробництва цих благ, не тільки нових технологій, привнесених з розвинених держав, а і власних наукових досягнень. Економіка держави є матеріальною базою розвитку суспільства, а фахівці-економісти тими, хто втілює на практиці принципи раціонального ведення господарства країни в умовах обмежених ресурсів. Тому надзвичайно велике значення має якісна підготовка майбутніх спеціалістів з економіки, від професійного зростання яких в значній мірі залежить і розвиток самого суспільства.

Особливостям підготовки економістів приділялася значна увага з боку як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Так у працях О. Грішнової, В. Євтушевського, А. Колота, А. Павленка, О.Падалки та ін. було розглянуто методологічні засади економічної освіти. О. Бабаян, В. Волкова, О. Гончарова, В. Зінченко, І. Демура, М. Коляда, М. Левочко, Т. Распопова, О. Куліш та ін. вивчали формування професійної спрямованості й компетентності фахівців економічного профілю. Формування професійних вмінь майбутніх економістів завдяки мультимедійним технологіям досліджували Н. Ішук, Л. Шевченко.

Проте майже не приділялось уваги питанням професійного зростання студентів економічних спеціальностей с точки зору розкриття їх особистісного потенціалу, не дивлячись на те, що спрямованість сучасної освіти на поєднання фахової підготовки з особистісним розвитком кожного студента набуває надзвичайного значення в контексті особистісно-орієнтованого навчання. У парадигмі теперішнього навчання і виховання відбувається зміна мети не надання певної сукупності знань, вмінь та навичок, а вільний розвиток особистості. В суспільстві йде усвідомлення того факту, що основою прогресу країни є розвиток саме людини. Тому, на наш погляд, тема статі є актуальною, а вибір її обумовлено наявністю наступних протиріч:

• між об'єктивною потребою суспільства, що змінюється, в фахівцях-економістах високого рівня та недосконалими методами їх підготовки, що призводить до низького рівня їх фахової компетентності;

• між уподобаннями і природними здібностями студента та жорсткими програмами вивчення дисциплін, традиційними методами навчання.

Мета статті уточнити суть категорії «особистісний потенціал», визначити професійно важливі якості студентів-економістів як частину їх професійного потенціалу.

Поняття «професійне зростання» розкривається вченими через категорію «особистісний потенціал». Так О. Жигло вважає, що професійне зростання викладача в аспекті ідей самоактуалізаціїї визначається як розкриття своїх можливостей і посилення індивідуальності як в особистісному, так і професійному аспектах. Професійне зростання є природним процесом розгортання особистісного потенціалу педагога, заснованого на внутрішній потребі [6].

О. Поляков, розглядаючи мотивацію професійного зростання студентів, доводить, що саме розкриття особистісного потенціалу, процес удосконалення особистості студента: загальнокультурних і фахових знань; системи інтелектуальних і практичних умінь і навичок; досвіду творчої діяльності; розвинених особистісних і професійно значуших якостей є найважливішими у становленні професійної компетентності майбутніх спеціалістів [16]. професійний економіка студент навчання

Погоджуємося з вишезазначеними авторами стосовно того, що центральним у понятті «професійне зростання» є термін «особистісний потенціал», розкриття і динамічне розгортання якого впродовж навчання студента у виші є запорукою його подальщого успіху в професійній діяльності. Однак, значення терміну «особистісний потенціал» потребує уточнення. Багатоаспектність розгляду проблеми потенціалу особистості є результатом багатовекторності самого феномену потенціалу.

В етимологічному значенні термін «потенціал» походить від латинського «potentia» сила, джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення будь-яких задач, досягнення певних цілей, можливості окремих осіб, суспільства, держави в певній галузі (наприклад, економічний потенціал) [17]. У «Словнику іноземних слів» наводиться тлумачення терміна як міць, сила [5]. «Тлумачний словник російської мови» Д.М. Ушакова визначає потенціал як фізичне поняття, що характеризує величину потенційної енергії в певній точці простору, а також як сукупність засобів, умов, необхідних для ведення, підтримки, збереження чого-небудь [18].

Наукове вживання даного терміну своїм корінням сягає у філософію Аристотеля, який розглядав акт і потенцію як основу онтологічного розвитку. Відповідно буття поділялося на «потенційне» і «актуальне», а становлення (розвиток) уявлявся як перехід від перщого до другого. За Аристотелем, потенціал характеризує здатність руху переводити матерію з реально наявного в новий стан, оскільки матерія (дійсність) є єдність актуального і потенційного буття. Потенція розглядається Аристотелем як початок зміни речі, як здатність руху і можливість осмислення цього руху. Кожна річ містить наступні потенції перехід в інший стан і збереження свого стану незмінним [1].

Сучасні наукові дослідження дозволяють визначити потенціал як універсальну загальнонаукову категорію, що означає сукупність наявних засобів, можливостей у конкретній галузі [4].

В енциклопедичному словнику педагога знаходимо визначення потенціалу особистості: ще не розвинені і не використовувані, не затребувані здібності, задатки, особистісні якості людини, її знання, уміння, навички. Потенціал це існуючі в прихованому вигляді можливості людини, які за певних умов можуть актуалізуватися, виявитися. Так, особистість може володіти духовним, моральним, творчим, інтелектуальним потенціалом. Завдання педагога все краще в людині переводити зі стану потенційного в стан актуального [3].

С.Л. Рубінштейн підкреслював, що людину як особистість характеризує не тільки те, що вона є, але і те, ким вона хоче стати, до чого вона активно прагне. Особистісний розвиток людини він визначає як реалізацію індивідом своєї потенційної універсальності, нескінченності, як становлення людини в індивіді. Тобто її характеризує не тільки те, що вже склалося і реально функціонує в її особистості, але й те, що складає «внутрішній зміст особистісного розвитку» (сфера можливостей) [14].

О.Ф. Лазурський вважав, що особистості розрізняються за домінуванням у них зовнішніх і внутрішніх джерел розвитку («екзопсихіки» і «ендопсихіки»). Згодом К. Юнг запропонував відому класифікацію екстрата інтравертованих особистостей [2]. На думку О.Ф. Лазурского, ядром особистості є ендопсихіка людини вся сукупність основних психічних (психофізіологічних) функцій або здібностей: сприйнятливість, пам'ять, увага, що комбінує діяльність (мислення і уяву), афективна збудливість, здатність до вольового зусилля, імпульсивність або обдуманість вольових актів, швидкість, сила і велика кількість рухів тощо.

Зміст екзопсихіки визначається ставленням особистості до зовнішніх об'єктів, до середовища, причому поняття "середовище" або "об'єкти" беруться в найширщому сенсі, в якому вони обіймають всю сферу того, що протистоїть особистості і до чого особистість може так або інакше ставитися; сюди входять і природа, і матеріальні речі, і інші люди, і соціальні групи, і духовні блага наука, мистецтво, релігія, і навіть душевне життя самої людини, оскільки останнє також може бути об'єктом відомого ставлення з боку особистості.

Розглядаючи співвідношення ендопсихіки та екзопсихіки, О.Ф. Лазурський виділяє три рівні потенціалу особистості. Нижчий рівень переважаючий вплив зовнішніх обставин на особистість. Осіб, які мають такий рівень ендота екзопсихіки, вчений називає «недостатньо пристосованими». Середній рівень пристосування особистості до зовнішніх обставин. Група осіб, яка має середній рівень потенціалу, отримала назву «ті, що пристосувалися». Вищий рівень трансформація особистістю зовнішнього середовища згідно з власними потребами. О.Ф. Лазурський називає таких осіб як тих, що пристосовують середовище до себе [9].

Спираючись на ідею О.Ф. Лазурського про ендопсихику та екзопсихіку, В.М. Мясищев виділив у структурі психічного дві базові складові процесуальну, що складається як досвід особистості, і потенційну. Вони становлять єдність, виступаючи при цьому різними, а не тотожними поняттями. За В.М. Мясищевим, поняття потенціалу особистості є одним з ключових в психології, а його ядро становить система ставлення людини до зовнішнього світу і до самої себе [13].

Б.Г. Ананьєв, досліджуючи процес онтогенетичного розвитку людини, особливого значення надавав проблемі вивчення психічних резервів та ресурсів, ставив питання про розкриття істинних потенціалів розвитку людини. За Б.Г. Ананьєвим, потенції містять здатності, обдарованість, спеціальні здібності, життєздатність, працездатність. Тенденції містять у собі спрямованість особистості, інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації, потреби, настанови, переконання, відносини. Він наполягав на злитності потенцій і тенденцій людини, які визначають специфіку її індивідуальності. Доцільно, на думку Б.Г. Ананьєва, розглядати потенційні характеристики з погляду функціонального боку структури особистості. У зв'язку з цим ядром потенціалу особистості автор називає працездатність [2].

Якщо можливості особистості виявляються в безпосередньо спостережуваній ситуації, то особистісний потенціал формується, накопичується, розвивається нерідко у прихованій від спостереження формі і тільки після цього виявляється в актуальній ситуації. Тому поняття «потенціал» перебуває в нерозривному зв'язку з категорією «розвиток», що обумовлює його приховану динамічну природу (Г.О. Балл, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, Д.О. Леонтьєв, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, К.В. Петров, С.Л. Рубінштейн та ін.) [10]. Потенціал існує саме як можливість, що має прихований характер до моменту її прояву, коли потенціал «викликається» на поверхню буття силою обставин.

Важливими для розуміння суті потенціалу є праці Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, С.Д. Максименка, в яких потенціал розглядається у взаємозв'язку з діяльністю. Потенціал не існує сам по собі як якась відособлена від діяльності сутність, а матеріалізується в різних видах людської діяльності [10]. Він, таким чином, завжди має діяльнісну природу (Б.Г. Ананьєв, Д.О. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Узнадзе та ін.). Це пов'язує в єдине ціле діяльність з виявленням, розвитком і реалізацією потенціалу. Відзначимо, що потенціал, вочевидь, безпосередньо пов'язаний з механізмами оволодіння діяльністю, включаючи необхідні для цього вміння, навички та діяльнісні компетенції.

Деякі дослідники (Е.Ф. Зеєр, В.І. Носков, А. М. Павлова, Т.П. Скрипкіна, В.М. Косирєв) схильні розглядати особистісний потенціал як структуру, компоненти якої утворюють три взаємодіючих фактори. По-перше, це реальні можливості індивіда, що характеризують рівень його актуального розвитку. Сюди належать знання, вміння, навички, здібності, фізичні та інтелектуальні потенції. На думку авторів, цей рівень реалізується за рахунок таких компонентів: психофізіологічного і кваліфікаційного. Другим фактором є загальна спрямованість особистості, що спирається на систему відносин і уявлень індивіда про самого себе і навколишній світ, на ієрархію цінностей і світогляд. Це третій рівень особистісного потенціалу мотиваційний по суті і психосоціальний за походженням, важливою психологічною складовою якого є відчуття самодостатності і віри в себе. Третій фактор прагнення до розширення своїх потенцій. Він виявляється у бажанні випробувати себе і знайти нові можливості за рахунок найбільш повного використання наявних у індивіда задатків і перетворення їх у здібності. Це те, що А. Маслоу називав самоактуалізацією. У результаті виникає четвертий рівень особистісного потенціалу, суб'єктивним наслідком якого стає враження успішності та професійної компетентності особистості. Означена трьохкомпонентна структура особистісного потенціалу, на думку авторів, більш повно відповідає уявленню С.Л. Рубінштейна про сутність людини, для розуміння якої він рекомендував пошукати відповіді на три питання: що людина може, чого вона хоче і що робить [8].

І.В. Мурашко виділяє основні складові особистісного потенціалу в контексті діяльності людини, «кожну з яких, у свою чергу, може бути системно розглянуто як потенціал»: гносеологічний потенціал (система знань, умінь, навичок, уявлень, світогляду, пізнавальних здібностей); аксіологічний потенціал (система цілей, цінностей та орієнтацій, соціальнопсихологічних установок); творчий потенціал (можливість творити, знаходити нове, діяти оригінально і нестандартно); комунікативний потенціал (здібності спілкування, розуміння і взаєморозуміння, здібності до оволодіння спілкуванням, комунікативні якості, вміння та навички); художній потенціал (система художньо-естетичних потреб, форм і способів їх задоволення); професійний потенціал (відповідність орієнтацій, схильностей, професійних уподобань обраної професії, наявність відповідного типу особистості, рівень професійної мотивації); духовний потенціал (система сенсів і сенсожиттєвих орієнтацій, духовно-моральних цінностей, життєвих позицій і моральних настанов особистості в системі загальнолюдських моральних норм) [12].

Отже, можна зробити висновок, що особистісний потенціал складне інтегроване поняття, що включає вроджені (генетичні) особливості людини (темперамент, гендерні особливості, психологічний тип особистості, загальні та спеціальні здібності, особистісні якості, потреби нижчого рівня, мотиви) і набутий досвід (знання, навички, уміння, звички, професійно важливі якості, потреби вищого рівня, мотиви, світогляд). Особистісний потенціал реалізується у дії, і його інтенсивність буває декількох рівнів у залежності від рівня потенційного запасу нервовопсихологічної енергії індивіда. Крім того, у контексті діяльності виявляються окремі аспекти особистісного потенціалу: гносеологічний, аксіологічний, творчий, комунікативний, художній, професійний, духовний. Якщо умови оточуючого середовища сприятливі, то відбувається розкриття і розвиток особистісного потенціалу, потенційне стає актуальним, за несприятливих умов спостерігається його згортання.

У таблиці 1 (див. Табл. 1) узагальнено основні характеристики особистісного потенціалу людини.

Таблиця 1

Стосовно проблеми професійного зростання студентів особливо важливою складовою особистісного потенціалу є саме професійний потенціал. За В.Н. Марковим, особистіснопрофесійний потенціал розглядається як частина особистісного потенціалу, що спрямована на реалізацію ресурсів особистості в межах обраної професії. Основні напрями реалізації потенціалу особистості: зовнішній, спрямований на біосферу, соціум, техносферу і інфосферу; внутрішній, пов'язаний зі спрямованістю особистості і має ієрархічну структуру, яка об'єднує різні рівні потенціалу (біологічний, психофізіологічний і особистісний) спирається на перехід від енергетичної саморегуляції індивіда до ціннісно-сенсового самоврядування особистості.

Але не всі ресурси людини отримують свій розвиток упродовж життя, оскільки потенціал людини включає ті якості, які затребувані з боку суспільства. Професійно-особистісний потенціал, за В.Н. Марковим, є основою професійної придатності [11].

В свою чергу, відзначимо, що складовою професійного потенціалу є професійно важливі якості особистості, які відповідають вимогам конкретної професійної діяльності і ґрунтуються на природних якостях особистості студента.

Завдання психології та педагогіки, на наш погляд, і полягає у розкриті тієї частини особистісного потенціалу студента, яка буде затребувана у його майбутній професійній діяльності, а сам навчальновиховний процес повинен бути націлений на розвиток та вдосконалення його професійно важливих якостей та формування професійних компетенцій. В зв'язку з цим ми пропонуємо основу моделі процесу професійного зростання студента (рис. 1).

Рисунок 1 Основа моделі професійного зростання студента

Галузь знань «Економіка та підприємництво» містить цілу низку спеціальностей, а професії майбутніх фахівців з економіки умовно можна поділити на два типи за Є. Клімовим [7] «Людина Людина» та «Людина Знакова система». Як приклад розглянемо освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) бакалавра за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит». ОКХ визначає основні трудові функції, типові завдання діяльності й професійні компетенції бакалавра з фінансів і кредиту [15], відповідно до яких, на наш погляд, майбутній фахівець повинен

мати природні здібності, що обумовлює його стійку мотивацію до навчання та готовність до професійного зростання саме в цій професійній галузі. В свою чергу завдання педагогічного процесу розкриття природного потенціалу студента та розвиток професійно важливих якостей шляхом надання певних знань, умінь та навичок. У таблиці 2 (див. Табл. 2) надано основні вимоги до бакалаврів з напряму підготовки «Фінанси і кредит» та виокремлено професійно важливі якості, які необхідно розвивати майбутнім фахівцям цього профілю.

Таблиця 2

Отже, головною передумовою успішної самореалізації особистості студента у майбутній професійній діяльності в сучасних умовах може виступати індивідуальна система його внутрішніх ресурсів, затребуваних у професійній діяльності особистісно-професійний потенціал, визначення і неперервний розвиток якого і є суттю професійного зростання студента в умовах вишу.

Висновки

Ми вважаємо, що якість процесу професійного зростання майбутніх фахівців економістів значно підвищиться, якщо у ході навчально-виховного процесу буде активовано мотиваційно-потребнісний механізм розкриття професійного потенціалу особистості студента.

Шляхи подальшого дослідження, на наш погляд, полягають у пошуках практичного інструментарію визначенні спрямованості особистості студентів економічного профілю на певний професійний вид діяльності у рамках обраної галузі знань і застосуванні відповідних форм організації навчально-виховного процесу, які б належним чином могли обумовлювати розкриття особистісного потенціалу та розвиток професійно важливих якостей студентів.

Список використаних джерел

1. Аристотель. Сочинения в 4 т., Т. 1 / Аристотель. М.: Мысль, 1975, 550 с.

2. Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьєв. СПб.: Питер, 2001. -- 288 с.

3. Безрукова В.С. Основы духовной культуры (энциклопедический словарь педагога) [Електронний ресурс]. Режим доступу URL: http://didacts.ru/dictionary/1010

4. Василенко П.М., Васильченко В.С., Галицький В.М. Словник-довідник соціального працівника: навч. посіб./ П.М. Василенко. К.: ІПКДСЗУ, 2007. 322 с.

5. Васюкова И.А. Словарь иностранных слов: около 5000 слов / И. А. Васюкова. М.: АСТ, 2005. 990 с.

6. Жигло О.О. Педагогічні умови професійного зростання викладача вищого навчального закладу: дис. канд..пед.наук: 13.00.04. /О.О. Жигло. Харків, 2006. 214 с.

7. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения / Е.А. Климов. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 426 с.

8. Косырев В.Н. Личностный потенциал: теоретикометодологические и прикладные аспекты. [Електронний ресурс]. режим доступу URL: www.tsutmb.ru/nu/nauka/index.php/component/content/article

9. Лазурский А.Ф. Избранные труды по психологи / А.Ф Лазурский М.: Наука, 1997. 445 с.

10. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості / Максименко С.Д. К.: Видавництво ТОВ «КММ», 2006, 240 с.

11. Марков В.Н. Личностно-профессиональный потенциал кадров управления: психолого-акмеологическая оценка и оптимизация // Автореф. Дис. .др-ра психол. Наук. М. 2004. С. 54

12. Мурашко І.В. Розкриття поняття «Особистісний потенціал» та його психологічної структури [Електронний ресурс]. режим доступу URL: http://www.newlearning.org.ua/ sites/default/files/praci/2010_7/st18.pdf]

13. Мясищев В.Н. Психология отношений / В.Н. Мясищев. Воронеж. 1995. 356 с.

14. Мясоед П.А. С.Л. Рубинштейн: идея живого человека в психологии // Вопросы психологии. 2009. № 4. С. 108118.

15. Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра напряму підготовки «Фінанси і кредит» [Електронний ресурс]. режим доступу: http://'fru.org.ua/Projects

16. Поляков О.А. Педагогічні умови мотивації професійного зростання студентів педагогічних університетів у процесі неперервної освіти : Дис. канд.пед.наук: 13.00.04. /О.А. Поляков. Харків, 2008. 188 с.

17. Советский энциклопедический словарь / под ред. А. М. Прохорова. М.: Советская энциклопедия, 1985. с.

Размещено на Allbest.ru