В умовах входження української держави в європейське співтовариство, модернізації педагогічної освіти України відповідно до положень Болонської декларації перед системою професійної освіти України постали нові завдання, шляхи розв'язання яких зумовлені підвищенням ролі особистості вчителя як фахівця і громадянина для поліпшення соціального, господарського та культурного життя суспільства в умовах ринкової економіки. В утвердженні цих цінностей, загальною потребою суспільства, що швидко змінюється, вибудовуючи нову історичну реальність, єдиний європейський освітній простір, чільне місце належить питанню підготовки вчителів нової формації, здатних до активного життя та ефективного виконання своїх професійних функцій.

Нагальною проблемою вищої педагогічної школи України є підготовка вчителя технологій, якому відведено особливу роль у формуванні особистості учня, адже саме він виховує такі риси характеру: працьовитість, самостійність, відповідальність, ініціативність, наполегливість, терпіння, старанність, охайність, повага до людей, що створюють матеріальні блага. Сучасна вітчизняна школа потребує вчителя нової формації, який володіє комплексними трудовими уміннями, естетичним смаком, розвинутими творчими здібностями, високим рівнем проектно-технологічної культури, що інтегрується в дизайнерській підготовці майбутніх педагогічних працівників.

З іншої позиції, проблема дизайнерської освіти в різних країнах світу набуває все більш пріоритетних позицій, адже вона підпорядкована пошуку конкретних засобів, спрямованих на прискорення в найкоротші терміни соціально-економічного або художнього розвитку країни.

Саме тому, актуальним, на наш погляд, є порівняння стану професійної підготовки майбутніх учителів у країнах Західної Європи та в Україні, а також дослідження питань, пов'язаних з пріоритетними напрямами розвитку професійної підготовки вчителів, структурних змін і модернізації її систем та моделей у країнах Західної Європи.

Аналіз досліджень і публікацій

Наукові розвідки щодо професійної підготовки майбутніх учителів технологій до викладання дизайнерських дисциплін у різних країнах Західної Європи подано в працях Г. Андрєєвої, Н. Воскресенської, Б. Вульфсо - на, В. В'яземського, А. Грашин, О. Джуринського, В. Кудіна, В. Лапчинської, А. Макаренко, М. Павлової, А. Прохода, К. Салімової, В. Сластенин, А. Сидоренко, О. Хан-Магомедова.

Мета статті

Метою статті є дослідження досвіду й особливостей професійної підготовки педагогічних кадрів у країнах Західної Європи, які доцільно було б використати у фаховій підготовці майбутніх учителів дизайну і технологій в Україні.

Виклад основного матеріалу

Підготовка вчителів дизайну і технологій є відносно новою галуззю педагогічної теорії та практики професійної освіти. Вона формується під впливом педагогічних ідей розроблених в ХІХ-ХХ століттях Г. Земпером, У. Моррісом, У. Крейном, В. Гропіусом та іншими теоретиками і практиками дизайну. Розвиток ідей основоположників дизайну дозволив сформувати класичну теорію дизайн-освіти, яка ґрунтувалася переважно на підготовці фахівців, що користувалися попитом тогочасного суспільства, в галузі промислового мистецтва (дизайну) та підготовці художників-прикладників (дизайнерів).

З часом класична теорія дизайнерської підготовки еволюціонувала, чим і пояснюється вибір тієї чи іншої концепції дизайн-освіти в різних країнах світу, що визначався її економічною ефективністю на зовнішніх ринках і соціальною значимістю в середині країни.

На сучасному етапі розвитку суспільства майже в усіх країнах світу постала проблема кардинального перегляду ключових ідей сучасної дизайн-освіти та напрацювання принципово нових позицій, які ґрунтувалися б на задоволенні потреб суспільства в умовах ринкової економіки, конкурентоспроможності на ринку праці, набутті життєвих компетенцій та самовдосконалення. В дизайнерській освіті західноєвропейських країн все більшого поширення набуває ідея вузької спеціалізації і як наслідок робота в команді, що є на думку закордонних фахівців найбільш ефективним і економічно вигідним способом реалізації професійних компетенцій.

Разом з тим формування концепції освіти в галузі дизайну розпочате ще в ХІХ столітті і продовжене відомими дизайнерськими школами Баухауз, Ульмською школою, ВХУТЕМАСом-ВХУТЕІНом завжди було пронизане прагненням до створення і удосконалення проектів інженерно-технічних та інших інновацій. Реалізація створених концепцій передбачала творчий пошук та експериментальну роботу, формування знань про дизайн і розробку педагогічних концепцій та педагогічних засобів навчання. Таким чином, дизайнерські школи значно випереджали практичну дизайнерську діяльність і, як правило, складали фундаментальну основу системи підготовки дизайнерів. Такий підхід до формування ідей дизайнерської освіти є актуальними і в наш час, коли перед дизайнером пріоритетними постають завдання творчого пошуку, наукового дослідження та експерименту в галузі проектування штучного предметного середовища як запоруки прискореного та якісного здійснення перетворень у соціальних, економічних та художніх процесах.

Тісний взаємозв'язок між освітньою галуззю і професійною діяльністю дизайнера спонукають до вивчення закордонного досвіду підготовки майбутніх педагогічних фахівців в галузі дизайн-освіти.

З цієї позиції корисним є європейський досвід досліджених та випробуваних засобів концептуального усвідомлення, проблематизації та аналізу специфічних труднощів в підготовці фахівців з ди - зайн-освіти, а також способи їх подолання та корисні приклади в конкретній практичній педагогічній діяльності [3].

Питання освіти посідає одне з центральних місць у європейській політиці. На міжнародному і національному рівнях здійснюється модернізація діяльності всіх ланок сучасних освітніх систем: від дошкільної до освіти дорослих. Удосконаленню в рамках стратегії підлягають усі ключові аспекти діяльності освітніх систем: фінансування, управління, стандарти змісту освіти, способи оцінювання якості і моніторингу ефективності діяльності, механізми взаємодії із зовнішніми партнерами [6].

Враховуючи вищезгадані позитивні аспекти, необхідно виділити позитивні рішення в галузі дизайн-освіти. Зокрема, Університет мистецтва і дизайну в Гельсінкі та Королівський коледж мистецтв в Лондоні, об'єднавши провідні культурні і дизайнерські організації, створили систему дизайнерської освіти CUMULUS. Такий підхід сприяє прагненню до накопичення знань та здібностей, необхідних для розв'язання досліджуваних проблем в галузі дизайн, мистецтва і технологій, а також обміну ідеями подальшого розвитку дизайн-освіти, викладачами та студентами з метою досягнення високої якості інновацій, створених культурною різноманітністю європейської спільноти.

Характерною національною особливістю дизайнерської освіти Німеччини є співпраця із соціальними партнерами. Тісний взаємозв'язок на федеральному і земельних рівнях промисловості, освітніх центрів, об'єднань роботодавців та професійних спілок забезпечує баланс професійних інтересів та відповідальності сторін. Соціальні партнери приймають активну участь у оновленні та розробці стандартів професійної освіти, які в подальшому затверджуються Міністерством освіти федеральних земель [4].

Такий підхід дозволяє реалізувати освітню програму з дизайнерської підготовки, починаючи з раннього шкільного віку до професійної освіти дорослих та організації різнопланових дизайнерських послуг.

Специфікою дизайн-освіти Франції є визначення пріоритетних завдань професійної підготовки фахівців під впливом державних замовлень на виготовлення продукції з урахуванням вимог дизайну та ергономіки. Підготовка фахівців здійснюється у восьми державних та приватних вищих навчальних закладах, зокрема, на відділенні дизайну Технологічного університету в Комп'єні.

Високий рівень підготовки та проведення досліджень зі створення освітніх концепцій забезпечується шляхом включення до адміністративних рад художньо-конструкторської підготовки представників профільних міністерств: культури, промисловості, вищої та спеціальної освіти. Значна увага у французькій республіці також приділяється розробці та упровадженню програм обміну та взаємозв'язку з різноманітними фірмами, промисловими об'єднаннями та навчальними закладами, а також щорічним стажуванням студентів за кордоном.

Навчальна програма підготовки фахівців в галузі дизайн-освіти у французькій республіці побудована на основі "модульних елементів" з різною наповнюваністю та термінами вивчення. Вона виконується під керівництвом куратора з урахуванням індивідуальних особливостей студента. Таким чином, спільного щорічного навчального плану не існує. Студенти самостійно обирають навчальні програми у відповідності до індивідуальних завдань та потреб, що визначені при вступі до вищого навчального закладу і погоджені з куратором. Разом з тим на державному рівні впроваджена система прогнозування, в якій навчання, вміння, кваліфікація та професійна мобільність розглядаються у взаємозв'язку а проведений аналіз спрямований на виявлення та усунення недоліків.

Подібний підхід привів до відмови у Франції від освітнього стандарту та запровадження референціональної професійної рамки, що визначає методологічні та сертифікаційні апарати освіти в професійних ситуаціях [3].

Таким чином, дизайн-освіта майбутніх фахівців у Франції є пріоритетним напрямом професійної підготовки, спрямованим на подальший розвиток та пропаганду дизайну.

Особливістю дизайнерської підготовки майбутніх фахівців у країнах Північної Європи є розробка та запровадження державної програми з дизайн-освіти, яка ґрунтується на принципах корпоративності і визначає першочерговими завданнями виведення економіки країн на конкурентоспроможний рівень. Так, у Фінляндії створено вертикаль дизайн-освіти, що передбачає освіту в галузі дизайну на всіх рівнях: фундаментальному університетському, практичному політехнічному та прикладному середньому. Однією з найкращих світових дизайнерських шкіл є Університет мистецтв і дизайну в Гельсінкі, де навчаються майже 1600 студентів із 40 країн світу.

Отже, дизайнерська підготовка в країнах Північної Європи вибудувана на принципах гуманітарної орієнтації, корпоративності, надзвичайно високого творчого потенціалу та свободи творчості. Результатом запровадження такої системи дизайнерської освіти є набуття національними школами дизайну північноєвропейських країн унікального характеру у творчості та впровадженні в систему дизайнерської освіти концептуальних авангардних проектів.

Аналіз контексту сучасного розвитку дизайн - освіти в Західній Європі дозволяє зробити узагальнення про те, що в основі розвитку педагогічної ди - зайн-освіти в Західній Європі у XXI столітті знаходяться ціннісні орієнтири суспільства, що рухається стрімкими темпами до полікультурної, поліетнічної та полілінгвістичної спільноти. Вони ґрунтуються на усталених та нових цінностях західної демократії: визнанні прав людини, автономії особистості та її свободи; відповідальності; солідарності; прийнятті різноманітності та відмінності; активній толерантності тощо.

В утвердженні цих цінностей чільне місце належить новій формації вчителів. На передній план у професійній підготовці вчителя вийшли уміння та навички гуманізації шкільного середовища, гармонізація його взаємодії з соціумом. Новим аспектом професійної підготовки вчителів стала підготовка до викладання в різнорідному середовищі та формування проектної культури впродовж всього життя.

Досліджуючи підготовку майбутніх вчителів дизайну у навчальних закладах європейських країн, вважаємо важливим розглядати питання її організації у контексті загальних тенденцій розвитку європейського освітнього простору. Виявлені у ході нашого дослідження тенденції у системі підготовки вчителя технологій у країнах Європи дозволяють передбачити, що їх творче застосування в українському освітньому просторі може викликати значні позитивні зміни. До таких тенденцій, на нашу думку, можна віднести:

• демократизацію і гуманізацію системи підготовки майбутніх вчителів дизайну і технологій;

• інтегровану організацію системи підготовки майбутніх педагогів;

• поєднання національно-традиційних підходів до підготовки вчителів дизайну і технологій з інтернаціоналізацією навчання;

• практикоорієнтований характер підготовки майбутніх вчителів дизайну і технологій через посилення зв'язків зі школою;

• науково-дослідницький підхід у підготовці майбутніх вчителів дизайну і технологій.

Таким чином, навчальна діяльність майбутнього вчителя дизайну і технологій наближається до дослідницької, що, безумовно, дозволить українським студентам підготувати себе до проведення науково-дослідної роботи [9].

Висновки