Гра на музичному інструменті як процес формування фахової майстерності майбутнього педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гра на музичному інструменті як процес формування фахової майстерності майбутнього педагога

Олександр Заходякін

доцент кафедри естрадної музики

Рівненського державного гуманітарного

університету

Постановка проблеми. Педагогічна діяльність людини у будь-якій галузі потребує фундаментальної фахової підготовки, особливо там, де системна організація інструктивно-методичного матеріалу повинна бути спрямована на конкретно визначені пріоритети. У даному випадку абсолютно доцільно і методично виправдано акцентується роль і значимість інструментального виконавства як невід'ємного фактора процесу досягнення інтегровано-комплексної досконалості у формуванні повноцінної особистості педагога.

Метою статті є обґрунтування шляхів формування фахової майстерності майбутніх педагогів у процесі навчання гри на музичних інструментах.

Виклад основного матеріалу. Удосконалення підготовки майбутніх педагогів, досягнення ними високого рівня професіоналізму, духовно-творчої активності, відповідальності за справу виховання молодого покоління є на сьогоднішній день гострою проблемою розвитку вищої музично-педагогічної освіти. Суспільству потрібні педагоги, які не лише мають високий рівень інструментально-виконавської підготовки, а й ґрунтовні фахові знання та певний досвід викладання музичних дисциплін. Навчання студентів у напрямку диференціації процесів (відповідно до загальноприйнятих у світовій практиці норм підготовки фахівців з вищою освітою) закономірно призвело до необхідності системного відображення цієї ідеї у практичній діяльності вищих музично-педагогічних навчальних закладів.

Розроблені впродовж останнього часу навчальні плани для підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів музики не виходять за межі традиційно визначених завдань професійного формування педагога. Разом із тим, за цими навчальними планами вищі педагогічні заклади України почали готувати фахівців різного професійного рівня: бакалаврів, спеціалістів, магістрів. Специфіка їх підготовки визначає основні шляхи здійснення диференційованого навчання майбутніх педагогів широкого профілю, що уніфікується у навчально-методичних узагальненнях таких видатних особистостей, як А. Андреев, І. Бех, С. Дружилов, А. Капська та ін.

Відповідно змінилася й фахова підготовка студентів, зокрема вона набула «нового забарвлення», адже студенти магістерського рівня отримують кваліфікацію «Викладач музичного інструмента вищого навчального закладу». Таким чином, склалася реальна можливість підготовки не лише викладача ДМШ, а й (одночасно) викладача фортепіанного класу музично-педагогічного коледжу та педагогічного університету. Так, за концепцією А. Андреева, фахова компетентність як парадигма у сфері освіти - це перспективні інновації, які можна протиставити несучасним, архаїчним поглядам. З приводу цього автор зазначає: «Фаховий підхід виступає в якості опонента вкоріненій у радянській педагогіці тріаді «знання - вміння - навички». Водночас дослідник підкреслює, що фахова модель освіченості може існувати і розвиватися лише у відкритому, демократичному суспільстві, де продуктом процесів соціалізації, навчання, загальної і професійної підготовки до виконання життєвих функцій стає відповідальна особистість, готова до здійснення вільного гуманістично орієнтованого вибору [2, с. 19].

Дослідники використовують фаховий підхід в умовах інструментальної підготовки студентів вищих музично-педагогічних закладів освіти. У зв'язку з цим, курс дисципліни «Методика викладання гри на музичних інструментах» у вищій школі потребує розгляду матеріалу на високому науковому рівні змістовних узагальнень, глибокого аналізу сучасних проблем у галузі музичного виконавства.

Теоретичні та практичні аспекти щодо вирішення цих питань знайшли своє відображення у дослідженнях Л. Арчажникової, Н. Мозгальової, О. Плотницької, Н. Цюлюпи та ін. Водночас цілий ряд проблем, пов'язаних із технологією інструментально-фахової підготовки майбутніх педагогів-музикантів, залишаються нерозкритими.

Педагогічний досвід доводить важливість включення у загальний курс «Методики викладання гри на музичних інструментах» лекцій і практичних занять із теорії та історії фортепіанного виконавства.

При цьому слід зауважити, що інструментальна педагогіка бере свій початок із другої половини XVIII ст. Поряд із новими революційними ідеями «свободи, рівності та братерства» фортепіано перетворюється на виразника романтичного стилю, що розвинувся на ідеях нової естетики, філософії та світогляду. Кращі композитори (Бетховен, Брамс, Ліст, Мендельсон, Шопен, Шуберт, Шуман) писали твори для цього музичного інструмента, славетні виконавці та видатні педагоги створювали різні напрямки у методиці навчання гри на ньому [1, с. 54]. Під впливом цього створилися європейські фортепіанні школи - лондонська, віденська, французька, німецька та ін. їх методична спадщина ретельно вивчалася й узагальнювалася. У дослідженнях багатьох музикантів (А. Куллак, Л. Кьолер, Г. Гермер, К. Деппе) розкривалися питання фортепіанної техніки та якості звуковидобування, вдосконалювалися методи і прийоми занять на інструменті.

Підґрунтя для підвищення ефективності фахової підготовки майбутнього педагога, в свою чергу, створив ретроспективний огляд цих робіт із позицій сучасного рівня розвитку методики фортепіанного навчання, що дозволив встановити тісний зв'язок між історичним минулим і сучасними проблемами. Разом із тим, компаративний аналіз поглядів та переконань видатних педагогів-музикантів наповнює навчальний курс конкретними методичними порадами, які не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Включення у професійний апарат фахівця знань та вмінь вимагає інструментально-педагогічна діяльність. Широка ерудиція і педагогічна майстерність педагога, його адекватні дії розширюють світогляд учнів, формують їх духовний світ. Шляхи формування такого світогляду покладено в основу процесу навчання, що забезпечує високі результати музично-педагогічної діяльності студентів. На це спрямовані всі концептуальні установки навчальної програми, а саме:

ознайомлення зі значним обсягом навчального репертуару;

поглиблення теоретичної частини курсу історико-аналітичною інформацією, що сприяє розумінню музики та її образно-художнього втілення

відхід від пасивних (репродуктивних) способів музично-педагогічної діяльності та перехід до творчої ініціативи і самостійності студентів.

Такі форми роботи, як читання з аркуша та ескізне розучування музичних творів, сприяють збільшенню обсягу навчального репертуару та прискоренню темпів його вивчення. Вони забезпечують накопичення багатої та різнохарактерної інформації; розширюють професійні горизонти студентів; сприяють покращенню процесів музичного мислення у ході ознайомлення з новою музикою; вимагають максимальної уваги до цілісного сприймання музичних творів та втілення звукових образів, що допомагає їх усвідомленню і переведенню у вербальні поняття.

Формування творчої ініціативи і самостійності студентів охоплює всі форми навчання. Основна їх мета полягає у поступовій і послідовній заміні прямого, безпосереднього керівництва педагогічною діяльністю студентів на опосередковане. Лише за таких умов молодим людям можна прищепити ту самостійність мислення, методів роботи, самопізнання та вміння досягати мети, які Г. Нейгауз називав зрілістю або ж «порогом, за яким починається майстерність» [4, с. 194].

Студенти повинні зрозуміти, що оволодіння професійними навичками гри на музичних інструментах є невід'ємною складовою музичного розвитку учнів, що їх здібності та особистісні якості виховуються не ізольовано, а в межах конкретної виконавської роботи. Невід'ємним аспектом фахової підготовки стають знання про те, якими засобами можна розвивати загальні та музичні здібності в процесі навчання піаністичному мистецтву, а також як використовувати особистісний потенціал учня (знання, мислення, інтереси) таким чином, щоб його технічна діяльність була більш ефективною.

Важливо також усвідомити, які професійні якості необхідно удосконалювати та які музично-педагогічні вміння бажано сформувати. Саме тому ключовою ідеєю фахової підготовки студентів, що пронизує всі лекційні та семінарські заняття, стає розвиток учнів у процесі їх навчання.

Інструментально-виконавська діяльність, на нашу думку, потребує перш за все вдосконалення методичного забезпечення. Зважаючи на це, доцільно узагальнити досвід видатного музиканта і педагога Г. Нейгауза, який не лише підготував величезну плеяду видатних виконавців, а й був автором широко відомого методичного дослідження «Про мистецтво фортепіанної гри», де поєднано глибокі теоретичні узагальнення та багатий практичний досвід.

Г. Нейгауз, дотримуючись принципу навчання на високому рівні складності, постійно включав у студентський репертуар твори, завдяки яким молоді люди знаходилися на межі своїх можливостей. Вивчення таких творів педагог чергував із більш легкими п'єсами, які не становили значних технічних складностей. Це дозволяло зосередити увагу студентів на досягненні високого рівня художньої інтерпретації, точної передачі стилю і характеру твору. Працюючи зі студентами над технічними проблемами, Нейгауз завжди вимагав точного дотримання в пасажах аплікатури, ритму, доведення їх до повної виконавської свободи. Для нього педагогічна діяльність була сферою високої духовної творчості, в основу якої було покладено: глибоке розуміння психології учнів, педагогічну інтуїцію, високий художній смак та ерудицію, педагогічну тактовність.

Педагог намагався спрямувати педагогічні зусилля на виявлення і розвиток таланту свого учня. Недарма його вислів «талант не можна виростити, однак можна підготувати середовище, на якому талант підніметься» став афоризмом.

Ознайомлення студентів із педагогічною спадщиною Г. Нейгауза та інших відомих педагогів-музикантів (Л. Оборіна, Я. Фліера, Т. Ніколаєвої, О. Александрова) сприяють виокремленню основних підходів до розробки та вивчення методичних питань фортепіанної педагогіки. При цьому важливою умовою успішного навчання студентів є використання творчих видів діяльності. Наприклад, заняття з курсу «Методика викладання гри на музичних інструментах» можна проводити не лише у формі традиційних лекцій і семінарів. Суттєвим доповненням до них можуть бути:

проблемні дискусії, в ході яких студенти вільно виражають різні (іноді досить спірні) думки і погляди, обговорюють основні питання методики фортепіанного навчання;

практичні заняття за фортепіано з елементами рольових практичних ігор аналіз основних методичних посібників, монографій, наукових статей;

колоквіуми з дитячого фортепіанного репертуару та їх педагогічний аналіз;

аналіз записів відомих піаністів, порівняння їх виконавських особливостей;

збір матеріалів, проведення констатувальних та формувальних етапів дослідження з метою написання магістерських робіт;

ознайомлення з можливістю використання модульно-рейтингової технології в умовах навчання.

Завершальним етапом професійної підготовки студентів, звичайно, є педагогічна практика, що передбачає ознайомлення з роботою викладачів ДМШ (на першому етапі) та самостійну роботу студентів у ролі викладачів-практикантів (на другому етапі). Означена діяльність студентів ґрунтовно аналізується методистами з педагогічної практики та обговорюється на заключній конференції, де студенти діляться своїми враженнями від професійної діяльності. При цьому майбутні педагоги усвідомлюють необхідність подальшого вивчення спеціальної методичної літератури з метою набуття педагогічного досвіду, вдосконалення виконавської майстерності.

Висновки. Упровадження розробленої програми з курсу «Методика викладання гри на музичних інструментах» дозволяє стверджувати про перспективність проведення поглибленої методичної підготовки студентів, розширення сфери їх професійної діяльності, що, певною мірою, відображає існуючу систему диференційованого навчання.

Список використаної літератури

фаховий педагог знання уміння

1. Алексеев А.Д. История фортепианного искусства / А.Д. Алексеев. - М.: Музыка, 1988. - Ч. 1, 2.-415 с.

2. Андреев А.Л. Компетентносная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа / А.Л. Андреев // Педагогика. - 2005,-№ 4.-С. 19-27.

3. Болотов В.А. Компетентносная модель: от идеи к образовательной программе / В.А. Болотов // Педагогика. - 2003. - № 10. - С. 17-23.

4. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры / Г.Г. Нейгауз. - М., 1982.

5. Теория и методика обучения игры на фортепиано. - М.: Владос, 2001. пед. наук: спец. 13.00.02 / Н.Л. Цюлюпа. - К., 2009.

6. Цюлюпа Н.Л. Педагогічні умови формування методичної компетентності майбутнього вчителя музики в процесі інструментальної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

Размещено на Allbest.ru