Структурно-функціональна модель формування інноваційної культури майбутніх фахівців культурології у вищому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурно-функціональна модель формування інноваційної культури майбутніх фахівців культурології у вищому навчальному закладі

У статті представлено розроблену автором структурно-функціональну модель формування інноваційної культури майбутніх фахівців культурології у вищому навчальному закладі, яка передбачає шість складових, зокрема: цільову, методологічну, змістову, операційну (поведінково-діяльнісну), технологічну, емпіричну. Схарактеризовано та схематично відображено компоненти складових моделі; висвітлено загальні результати її апробації у вищому навчальному закладі.

Ключові слова: вищий навчальний заклад, інноваційна культура, структурно-функціональна модель, майбутній фахівець культурології.

В статье представлена разработанная автором структурно-функциональная модель формирования инновационной культуры будущих специалистов культурологии в высшем учебном заведении, которая включает шесть составляющих, в частности: целевую, методологическую, содержательную, операционную (поведенче- ски-деятельностную). технологическую, эмпирическую. Охарактеризованы и схематически отражены компоненты составляющих модели; представлены общие результаты ее апробации в высшем учебном заведении.

Ключевые слови: высшее учебное заведение, инновационная культура, структурно-функциональная модель, будущий специалист культурологии.

In the article the author developed structural- functional mode! of innovation culture of the future experts of cultural studies in higher education, which has six components: a target; methodological; contents; operational (behavioral and activity); Technology; empirical. Author determined and schematically shows the components of the model components. Deals with the overall results of testing in high school.

Key words: institution of high her education, innovation culture, structure-functional model, the future specialist of cultural studies.

Актуальність. На сучасному етапі розвитку України, який відзначається суттєвими змінами в усіх сферах соціального буття, потужним прогресом фундаментальних наук, наукомістких технологій, масштабністю науково-технологічних проектів, одним із найбільш актуальних завдань є формування інноваційної культури як фундаменту, джерела сучасної діяльності людини. Зважаючи на це, постає необхідність у підготовці майбутнього культуролога, здатного до функціональної адаптації у професійній діяльності, самостійного проектування і реалізації своїх професійних цінностей, комплексного впровадження й усестороннього освоєння нововведень у галузях культури при збереженні в інноваційній системі динамічної єдності старого, сучасного і нового.

Аналіз останніх досліджень і публікацій психолого-педагогічної літератури та дисертаційних досліджень засвідчує, що в педагогічній теорії і практиці вже мали місце дослідження з проблем становлення, формування і розвитку інноваційної культури студентів вищих навчальних закладів. Так, у праці Л. Ордіної висвітлено теоретичні основи створення культуротворчого середовища у підготовці фахівця; у роботі Т. Загорулі обгрунтовано феномен інноваційної культури та запропоновано педагогічне проектування моделі актуалізації властивостей особистості студента як носія інноваційної культури, орієнтованої на формування інноваційного простору вищого навчального закладу; у дослідженні А. Поскрякова проаналізовано психологічні основи формування інноваційної культури та розкрито сутнісний зміст та особливості її формування. Крім того, в дисертаційному дослідженні Л. Єлізарової представлено модель формування інноваційної культури суб'єктів професійної освіти, запропоновано методику та умови її реалізації тощо. структурний культурологія інноваційний вищий

Проте, визнаючи безперечну теоретичну і практичну значущість виокремлених досліджень, необхідно відзначити, що в педагогічній науці в якості самостійної означена проблема досі ніким не розглядалася.

Метою статті є висвітлення загальної структури та результатів апробації авторської структурно-функціональної моделі формування інноваційної культури майбутніх фахівців культурології у вищому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу. Враховуючи складність та багатоаспектність досліджуваної проблеми, ми вважаємо за потрібне створення структурно-функціональної моделі формування інноваційної культури майбутнього культуролога у процесі професійної підготовки, яка б сприяла систематизації й узагальненню знань і вмінь, розвитку професійно важливих якостей і властивостей особистості фахівця, що визначають успішність професійної діяльності в інноваційному середовищі установ культури, стійкої системи мотивів до розробки, комплексного впровадження і освоєння нових сучасних інноваційних технологій і програм, а також психологічної установки на виконання перетворюючих дій і компетентності їх здійснення в майбутній культурологічній діяльності.

Ми дотримуємось думки про те, що педагогічне моделювання є віддзеркаленням характеристик існуючої педагогічної системи у спеціально створеному об'єкті, який називається педагогічною моделлю. Означена модель є системою, яка має схожість з оригіналом, у процесі дослідження заміщає оригінал відносно розкриття закономірності її ефективності, що полягає у виявленні залежності рівня здатності та готовності до діяльності від типу парадигми, адекватної етапу освітньо-професійної діяльності [3].

У розробці структурно-функціональної моделі формування інноваційної культури майбутнього культуролога ми керувалися загальною гіпотезою, згідно з якою ефективність формування досліджуваного феномена в процесі професійної підготовки може бути істотно підвищена, якщо:

формування інноваційної культури майбутнього культуролога у процесі професійної підготовки розглядається як одна з цілей навчально-виховного процесу ВНЗ;

спрямованість процесу професійної підготовки культуролога сприяє розвитку і саморозвитку особистості, здатної виходити за межі нормативної діяльності та здійснювати інноваційні процеси;

включення студентів в інноваційну діяльність відбувається за допомогою створення певного середовища в процесі професійної підготовки, що забезпечує розкриття творчого потенціалу особистості як суб'єкта педагогічної діяльності і культури;

забезпечується органічне поєднання загальної та інноваційної культури, при якому інноваційна культура виконує функцію проектування загальної і професійної культури у сферу інноваційної діяльності;

розроблена операційно-процесуальна сторона формування інноваційної культури культуролога за допомогою дидактичних форм, методів і засобів навчання, здатних моделювати предметний і соціальний зміст його професійної діяльності у процесі інноваційної культурологічної діяльності;

відбір педагогічних засобів формування інноваційної культури здійснюється з урахуванням досягнутого рівня готовності студентів до майбутньої культурологічної інноваційної діяльності;

розроблений діагностичний інструментарій. здатний забезпечити контроль за процесом формування інноваційної культури майбутнього культуролога у процесі професійної підготовки у ВНЗ з метою його прогнозування і корекції.

Пропонована нами структурно-функціональна модель формування інноваційної культури майбутнього культуролога у процесі професійної підготовки у ВНЗ передбачає наявність шести складових (див. рис. 1), зокрема: цільової, методологічної, змістової, операційної (поведінково-діяльнісної), технологічної та емпіричної.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне замовлення визначає високий рівень сформованості інноваційної культури (інноваційному суспільству - інноваційну людину) майбутнього фахівця культурології.

Мета формування інноваційної культури майбутнього культуролога полягає у формуванні системи знань, умінь, розвитку професійно важливих якостей і властивостей особистості, що визначають успішність професійної діяльності в інноваційному середовищі культури, стійкої системи мотивів до розробки, комплексного впровадження і освоєння нових сучасних інновацій, а також психологічної установки на виконання перетворюючих дій і компетентності з їх здійснення в процесі культурологічної діяльності.

Серед найвагоміших завдань варто виокремити наступні:

розвиток гуманітарної і природничо-наукової грамотності майбутнього фахівця культурології у напрямку творення сучасного природничо-гуманітарного знання га формування на цій основі сучасної наукової картини (образу) світу, місце і роль у ньому людини:

формування спрямованості майбутнього культуролога на інновації в пізнавальній, операційній. мотиваційній і саморсгулянійній сферах його навчальної діяльності:

формування у майбутнього культуролога досвіду інноваційної діяльності:

формування здатності і готовності майбутнього культуролога до інноваційної діяльності у фаховій, індивідуальній і соціальній сферах:

формування творчої особистості з інноваційним типом мислення;

підвищення рівнів сформованості інноваційної культури майбутніх культурологів.

У контексті структурно-функціональної моделі мста деталізується як досягнення майбутніми культурологами високого ріння теоретичної, практичної и особистісної підготовки до ефективного вирішення професійних завдань у сфері інноваційної культурологічної діяльності. Мри цьому нами були враховані наступні цілі:

дидактичні розширення кругозору студсіггів у контексті інноваційної діяльності, вдосконалення пізнавальної діяльності студентів, навчання способам застосування отриманих знань та умінь у практичній інноваційній діяльності;

виховні формування необхідних для інноваційної культурологічної діяльності характеристик майбутніх фахівців (відвертість, гнучкість, комунікабельність. соціокультурна толерантність, здатність до співпраці тощо), розвиток відповідних мотиваційно-ціннісних установок і позицій, виховання самостійності, відповідальності;

розвивальні розвиток мислення, здатності зіставляти, оцінювати, прогнозувати та планувати професійну діяльність;

соціальні - залучення до культурних цінностей, адаптація до умов інноваційно-культурного середовища, формування професійної самосвідомості;

діагностичні знання основних проблем інноваційної діяльності, причин їх виникнення, способів діагностики і корекції інноваційної поведінки.

Досягнення означених цілей можливе при формуванні в майбутньою культуролога:

умінь і навичок роботи в інноваційно-культурному середовищі;

певних якостей (толерантність, комунікабельність, здатність до співпраці);

установки і готовності до самоосвіти впродовж усього життя;

уміння застосовувати отримані знання сучасних інновації! у практичній діяльності.

При цьому важливо звернути увагу на:

розробку змісту навчання культурологів, що включає формування всіх компонентів інноваційної культури;

створення і впровадження у практику технології формування інноваційної культури, що забезпечує розумову і поведінкову активність майбутніх фахівців;

забезпечення безпосереднього взаємозв'язку змісту і процесу навчання і з професійною діяльністю культуролога;

постійне вивчення і прогнозування професійно-освітніх потреб, мотивів і стимулів вибору інноваційний культурологічної діяльності.

Методологічна складова формування інноваційної культури у майбутніх культурологів включає такі компоненти: базисні компоненти, функції інноваційної культури, концептуальні підходи, основоположні ідеї, дидактичні принципи (див. рис. 3).

Компоненти змістової складової представлені на рис. 4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерелами конструювання змісту інноваційної підготовки майбутнього фахівця культурології є: Закон України про вищу освігу; галузсві стандарти вищої освіти; навчальні програми з дисциплін, передбачених 01II І; навчальні посібники, сучасні інформаційні ресурси і продукти; соціально-культурне середовище.

Серед чинників відбору і конструювання змісту інноваційної підготовки майбутнього фахівця культурології виокремлено: структурну декомпозицію навчальних планів і програм у контексті інноваційних знань, умінь і навичок; створення міждисциплінарних дидактичних комплексів, зокрема курсу «Культура і наука»; розроблення програми формування у ВНЗ інновапійно-едукатпвного середовища тощо.

Програма формування інноваційної культури майбутнього культуролога вибудовувалася з урахуванням необхідності переходу на таку організацію педагогічного процесу підготовки фахівця у ВИЗ. яка б орієнтувалася на особистість студента, мала багато у чому варіативний і коректувальний характер.

Операційна (повсдінково-діяльнісна) складова структурно-функціональної моделі формування інноваційної культури майбутнього культуролога включає впроваджений ефективний дидактичний інструментарій (послідовність і доцільність підбору методів, організаційних форм і засобів навчання), еністемологічні основи, сфери та етапи діяльності (див. рис. 5).

Із метою розвитку в майбутніх культурологів системного мислення, спостережливості, інтересу до вибраного предмета організовувалися конференції, екскурсії, міні-скспеднції. відвідини музеїв та інших культурних центрів.

Як методи і прийоми, що забезпечують функціонування даного блоку, ми обрали також інтерактивні методи навчання (методи модерацій. case-study, креативного вирішення проблем, ділові ігри) та методи проблемного навчання.

Рис. 4. Компоненти операційної складової структурно-функціональної моделі формування інноваційної культури майбутнього культуролога

Основними і найбільш ефективними організаційно-педагогічними умовами формування інноваційної культури майбутнього фахівця культурології у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі, на наш погляд, є:

Спрямованість навчально-виховного процесу на підвищення рівня загальної культури та морально-етичних якостей студентської молоді.

Створення інформаційного простору сучасного інноваційного соїііокультурного знання, залученого для сприяння розвитку інноваційного потенціалу майбутніх культурологів, на основі системно-синергетичної парадні ми фундаментальності науки та освіти.

Формування інноваційно-діяльнісного середовища, спрямованого на розвиток інноваційних знань, інноваційного способу мислення та інновацій- иості особистості студента.

Розвиток позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення студента до «нового» як підґрунтя у постійному самовдосконаленні та самореалізації в процесі майбутньої професійної практики та з метою життєвого самовизначення

Дидактичне забезпечення реалізації принципу єдності змістової, процесуальної і мотиваційно-ціннісної сторін навчально-пізнавальної діяльності інноваційного характеру засобами міжпредметної взаємодії на основі ідеї емерджсйіності, розробленню і впровадженню професійно-орієнтованих міждисциплінарних дидактичних комплексів.

Формуванню інноваційної культури майбутнього культуролога у синергетичному середовищі ВИЗ сприятиме освітня система, що включає спеціально розроблені мультидисциплінарні дидактичні комплекси, з урахуванням міжпредметннх зв'язків, інтеграції і взаємопроникнення складових його дисциплін. Під мультндисциплінарним дидактичним комплексом (МДК) нами розуміється сукупність дисциплін. яка спроектована на основі синергетичного й особистісно-діяльнісного підходах, при використанні яких виникає нелінійний ефект посилення дидактичного результату.

Компоненти емпіричного складника структурно-функціональної моделі формування інноваційної культури майбутнього культуролога представлено на рис. 7.

Знання показників і рівнів сформованої інноваційної культури майбутнього культуролога дає можливість виявляти особливості її становлення. коректувати діяльність кожного студента у плані інноваційного розвитку, давати обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення тих його якостей, які визначають успішність професійної діяльності в інноваційному середовищі.

Дані дослідно-експериментальної роботи з апробації структурно-функціональної моделі у вищому навчальному закладі свідчать про її позитивний вплив на формування інноваційної культури майбутніх культурологів. Студенти зацікавлено і відповідально почали відноситися до інноваційної діяльності. У системі їх мотиваційної сфери переважають мотиви творчої активності. Студенти беру ть активну участь у розробці та реалізації інноваційних проектів, зокрема: вони почали краще розуміти роль і значення інновацій у професійній діяльності культуролога; мають достатні знання, аби вирішувати професійні завдання: здатні до критичного аналізу власної інноваційної діяльності, їх професійна самооцінка адекватніша; вони випробовують різноманітні емоційні стани стосовно інновацій, починаючи від тривоги і закінчуючи відчуттям цікавості; здатні до пошуку та оцінки інновацій, готові до їх використання в професійній педагогічній діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Висновки

Педагогічний експеримент засвідчив. то побудова структурно-функціональної моделі формування інноваційної культури майбутнього культуролога дат змогу проаналізувати даний феномен більш глибоко і всесторонньо зі змістовного і динамічного боку. Представлений своєрідний еталон моделі, порівняння з яким дає можливість вирішувати й інші численні завдання з розвитку різних сторін професійної компетентності майбутніх культурологів; відбір і конструювання інноваційних кульгурологічних знань із метою залучення їх до обігу в освітньому середовища ВИЗ.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у підвищенні рівня досліджуваної якості фахівця сучасними інноваційними педагогічними технологіями навчання, а також в оптимізації змісту, форм та методів професійної підготовки майбутніх культурологів у системі дистанційної освіти ТОЩО.

Список використаної літератури

Богатырев А. И. Теоретические основы педагогического моделирования: сущность и эффективность / А. И. Богатырев. И. М. Устинова [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://www. rosnauka.com/SND/Pedagogica.htm. свободный. Загл. с экрана.

Имамстдннова Р. Я. Теоретическая модель личностно ориентированного развития специальных педагогических способностей будущего учителя русского языка и литературы ' Р. Я. Имамстдннова // Актуальные вопросы современного образования / Ульяновский гос. ун-т. М.; Ульяновск : УлГУ, 2008. Т. 2. - С. 86-94.

Львов Л. В. Компстснтностно-контскстная система подготовки специалистов с оперативным характером профессиональной деятельности / Л. В. Львов. - М.: СХУ, 2009. - 286 с.

Размещено на Allbest.ru