Професійна освіта дорослих в умовах розвитку суспільства

Студіювання наукових джерел і вивчення педагогічного досвіду показали, що професійна освіта дорослих є складною поліфункціональною, соціально-педагогічною і соціально-культурною системою, спрямованою на задоволення професійно-освітніх та особистісних потреб людини. Вона акцентує увагу суспільства на цінностях і пріоритетах у сфері знань і досвіду сучасних практичних рішень - на різних рівнях соціальних консенсусів.

Професійна освіта дорослих охоплює комплекс неперервних процесів навчання, за допомогою яких дорослі розвивають власні здібності, збагачують знання, моральні цінності, удосконалюють професійну кваліфікацію або ж використовують їх у новому напрямі. Сучасну теоретичну базу досліджень у галузі професійної освіти дорослих складають ідеї та положення концепції неперервної професійної освіти, відповідно до якої навчальна діяльність є складовою образу життя людини на всіх стадіях її життя.

На думку провідного українського вченого Н. Ничкало [3], неперервна професійна освіта дорослих має розглядатися як: філософсько-педагогічна концепція, згідно з якою освіта трактується як процес, що охоплює все життя людини; принципи організації освіти дорослих на загальнодержавному рівні; принципи реалізації державної політики в галузі освіти дорослих; сучасна світова тенденція в галузі освіти дорослих; парадигма науково-педагогічного мислення.

Отже, освіта дорослих є ключовим компонентом цілісної та всеосяжної системи навчання протягом життя (неперервної професійної освіти).

Більш ніж сторічний досвід розвитку професійної освіти дорослих як самостійної сфери освіти впевнено свідчить, що для навчання дорослих потрібні свої теорія і технологія навчання, особливі науково-методичні матеріали, а також спеціально підготовлені кадри викладачів, консультантів, керівників та ін. Професійна освіта дорослих - невід'ємна та у той же час відносно відокремлена частина системи освіти.

Основними цілями і завданнями професійної освіти дорослих є [2]: збереження і нарощування культури нації; створення можливостей для розвитку індивідуальності людини, її здібностей; усунення недоліків шкільної освіти; підготовка висококваліфікованих працівників, соціально активних і здатних до постійного поповнення знань, освоєння нових професій; постійне ознайомлення з новою інформацією, яка стосується професії та спеціальності працівників; вивчення основних факторів, пов'язаних з охороною здоров'я, добробутом працівника та його родини; надання допомоги жінкам у пристосуванні до нової ролі в родині та суспільстві; визначення раціонального шляху використання вільного часу, що збільшується.

Безперечним лідером з організації професійної освіти всіх категорій дорослого населення на міжнародній арені є ЮНЕСКО, яка у 1951 році заснувала Інститут освіти ЮНЕСКО. Його основними завданнями були проведення досліджень освіти дорослих і неперервної освіти та розширення програм грамотності дорослого населення; вивчення потенційних можливостей неформальної освіти в контексті концепції освіти впродовж життя; підтримка взаємодії та партнерства суб'єктів освіти дорослих. ЮНЕСКО виступає координатором у формуванні та здійсненні освітньої політики країн стосовно професійної освіти дорослих, інтегруючою інституцією, яка об'єднує функціонування освіти дорослих на глобальному, регіональному та національному рівнях, забезпечуючи її відповідність глобальним викликам сучасності та дозволяючи знаходити адекватні відповіді на них. У своїй діяльності ЮНЕСКО керується трьома взаємопов'язаними та взаємозумовленими принципами: універсальність, різноманіття та гідність. Вони тісно поєднані з такими цінностями, як справедливість, солідарність і терпимість.

У XXI столітті місію ЮНЕСКО відносно освіти дорослих можна охарактеризувати як таку, яка охоплює певні елементи діяльності: “забезпечення платформи для діалогу та дій - з охопленням як державного, так і приватного секторів; сприяння вільному потоку інформації, знань та обміну ними, а також виконання ролі глобального “брокера знань” у всіх галузях своєї компетенції; сприяння та координація її діяльності” [8, с. 64].

Завдання розбудови світового освітнього простору та розробки конкретного механізму інтеграційної політики у сфері професійної освіти дорослих взяли на себе різні освітні комітети, ради, організації, асоціації, міжнародні центри, фонди, комісії, зокрема: Міжнародна рада освіти дорослих (International Council for Adult Education, ICAE); Світова асоціація освіти дорослих (WAAE); Національна фундація освіти дорослих (National Foundation for Adult Education, NFAE); Національна асоціація неперервної освіти та освіти дорослих (National Advisory Council on Continuing Education, NAPCAE); Національна консультаційна рада з неперервної освіти (NACCE); Коаліція організацій з освіти дорослих (Coalition of Adult Education Organizations, CAEO); Міжнародна організація праці (International Labour Organization, ILO); Міжнародна асоціація університетів (International Association of University, IAU); Міжнародна Асоціація університетів “третього віку” (International Association of Universities of the Third Age, IAUTA); Європейська асоціація освіти дорослих (European Association for the Education of Adults, ЕАЕА); Європейська мережа міжкультурного навчання в освіті дорослих (European Network on Intercultural Learning in Adult Education, NILE); Європейська спілка досліджень освіти дорослих (European Society for Research on the Education of Adults, ESREA); Міжнародна федерація будинків Європи (FIME); Конфедерація ректорів Європи (КРЕ); Асоціація дослідження освіти дорослих у Канаді (Canadian Association for the Study of Adult Education, CASAE); Британський національний інститут неперервної освіти дорослих (National Institute of Adult Continuing Education, NIACE); Американська асоціація освіти дорослих та неперервної освіти (American Association for Adult and Continuing Education, AAACE); Міжнародний інститут планування освіти дорослих (Париж); Європейська асоціація наукових досліджень у галузі освіти (Париж); Європейський центр вищої освіти (Бухарест); Європейська асоціація викладачів, Інститут освіти ЮНЕСКО (Гамбург); Міжнародний інститут освіти (США); Швейцарська організація освіти дорослих; Міжнародний педагогічний центр (Франція); Національний інститут освіти дорослих (Велика Британія); Міжнародний інститут педагогічних досліджень (Німеччина); Міжнародна Датська Асоціація народних шкіл; Німецький Союз Вищих народних шкіл; Німецька асоціація з освіти дорослих; Народна Академія Північних Країн; Міжнародна Асоціація “Знання” ті ін.

Наукові пошуки в сфері професійної освіти дорослих показали, що найбільш значущими подіями, які сприяли формуванню основних напрямів її розвитку в світовому контексті стали шість міжнародних конференцій з освіти дорослих.

Перша міжнародна конференції відбулася у 1949 році в датському місті Ельсинорі. Вона була присвячена визначенню значення та ролі освіти дорослих у соціально-економічному розвитку країн, формуванню цілей освіти дорослих, які здебільшого фокусувалися на освіті для робочих і для роботи, для дозвілля, ролі університетів [10].

Друга міжнародна конференція пройшла в 1960 році у Монреалі. Під час її проведення увага акцентувалася на міжнародних перспективах розвитку освіти дорослих, визначенні змісту, методів, форм і механізмів організації освіти дорослих. Проведена конференція заклала основи для інтенсивного розвитку освіти дорослих у світі, підготовки педагогів для освіти дорослих [9].

Третя конференція відбулася в 1972 році в Токіо [6]. У рекомендаціях конференції зазначається, що доцільним у процесі формування освітньої політики держави є акцентування уваги на забезпеченні доступу дорослих, незалежно від віку, статі, соціального стану, до освіти; відповідності змісту освіти дорослих і методів навчання потребам та інтересам дорослої людини; активній участі дорослих у плануванні та проведенні своїх занять, їх мотивації до навчання; доцільності та необхідності неформальної освіти дорослих; забезпеченні участі у формуванні програм для освіти дорослих з боку зацікавлених організацій - профспілок, асоціацій робочих, підприємців, соціальних організацій тощо.

Важливим результатом конференції стало те, що освіта дорослих почала розглядатися в контексті більш широкої системи неперервної освіти: “Вислів “освіта дорослих” означає весь комплекс організованих процесів освіти, які продовжують або доповнюють освіту, отриману в школах, вишах, а також практичне навчання. Завдяки їм особи, які визначаються суспільством, частиною якого вони є, як дорослі, розвивають власні здібності, збагачують знання, поліпшують технічну й професійну кваліфікацію або одержують нову та змінюють погляди в подвійній перспективі - всебічного особистісного розвитку та участі в збалансованому й незалежному соціальному, економічному та культурному розвитку. Освіта дорослих не може однак розглядатися сама по собі; вона є підрозділом, невід'ємною частиною загальної системи неперервної освіти й навчання” [5]

Четверта міжнародна конференція пройшла в 1985 році в Парижі [7]. У звіті конференції наголошувалося, що освіта дорослих починає займати належне місце в системі неперервної освіти багатьох країн. Якщо на Монреальській конференції зазначалося, що паралельно існують дві системи - формальна освітня система та система освіти дорослих, то впродовж 60-70 років XX століття відбувалася їх поступова інтеграція. Проте питання неперервності освіти дорослих та його законодавче забезпечення залишалися актуальними та потребували поєднання зусиль для їх вирішення.

П'ята конференція відбулася в 1997 році в Гамбурзі [4]. В обговоренні й затвердженні Гамбурзької Декларації про освіту дорослих взяли участь 1500 учасників із 140 країн світу. Гамбурзька конференція заклала нові підходи, нове розуміння сутності професійної освіти дорослих як системи неперервного навчання та перенавчання всього дорослого населення, зайнятого на ринку праці, і не тільки. Вона стала певним рубежем, від якого розпочався новий етап розвитку освіти дорослих. Кінцевою метою освіти дорослих було визнано створення суспільства, яке навчається. Відповідно до цього основними аспектами нової концепції освіти дорослих стали: освіта дорослих і демократія, грамотність дорослих, визнання права на освіту та право навчатися впродовж життя, права жінок на освіту, культура світу, освіта дорослих і проблеми охорони навколишнього середовища, різноманітність і рівність, посилення міжнародного співробітництва, трансформація формальної та неформальної освіти і соціальна економіка, доступ до інформації, нові інформаційні технології та засоби масової інформації в освіті дорослих. Ці ідей набули подальшого розвитку на Європейському саміті в Лісабоні (2000 р.). У матеріалах саміту наголошується, що головною метою розвитку європейських країн є конкурентоспроможна та динамічна економіка, основана на знанні.

Шоста міжнародна конференція CONFINTEA VI у Бразилії, яка відбулася в грудні 2009 року була спрямована на обґрунтування навчання дорослих як складової освіти впродовж життя. На конференції прийнято Беленські рамки дій “Використання широких можливостей навчання та освіти дорослих в інтересах благополучного суспільства”. У сфері фінансування визначено необхідність прискорення прогресу та здійснення рекомендації щодо виділення на освіту не менше ніж 6 % ВНП і впровадження заходів з метою збільшення асигнувань на навчання та освіту дорослих; розширення освітніх ресурсів і бюджетів, наявних в усіх державних відомствах, для досягнення цілей комплексної стратегії навчання та освіти дорослих.

Як бачимо, професійна освіта дорослих є сферою інтенсивного міжнародного співробітництва. Вона здійснюється на міждержавному та міжпарламентському рівнях, на основах регіональної координації діяльності неурядових організацій, на базі міжнародних департаментів національних організацій з освіти дорослих.

Зростання значущості професійної освіти дорослих - загальновизнаний факт. У світі немає країни, яка не була б тією або іншою мірою зобов'язана їй своїм технологічним, соціально-економічним, культурним прогресом. Так само як і немає країни, яка б не пов'язувала своє майбутнє з подальшим розвитком професійної освіти дорослих.

Здійснений науковий пошук показав, що зростання попиту на освіту в розвинених країнах є багатошаровим соціально-економічним феноменом, який визначається дією ряду факторів, які по-різному проявляються в різних країнах залежно від рівня економічного розвитку, економічної структури, загального освітнього потенціалу їх населення, попереднього стану народної освіти.

Важливими для нашого дослідження є дані щодо участі дорослих в навчанні впродовж життя, отримані сучасним науковцем Н. Бідюк [1]. Вона вказує, що лідерами в сприянні та створенні необхідних умов для участі дорослих у навчанні впродовж життя є Данія, Фінляндія, Японія, Швеція, Велика Британія, Нідерланди, Ісландія, Норвегія, Швейцарія, США. Індустріально розвинені країни розглядають якість освіти дорослих, її гуманізацію і гуманітаризацію як найважливіший чинник забезпечення соціально-економічного розвитку, науково-технічного і культурного прогресу.