Методика роботи майбутніх учителів початкових класів з батьками

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сім'я - це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини. Вона не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічному трикутнику “дитина - батьки - вчитель”.

Встановлення і підтримання педагогічної співдії “діти-батьки-педагоги” необхідно вибудовувати на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві. Основою такої співдії має стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності.

Останнім часом спостерігається певне звуження цього аспекту діяльності вчителя, самоусунення педагогічних колективів від роботи з сім'ями учнів. На часі організація роботи з батьками дітей різних вікових груп, в родинах з різним типом сімейного неблагополуччя, формування педагогічної культури всіх дорослих членів сім'ї на новій методологічній основі.

Так уже повелось упродовж ряду століть: щоб вижити, вистояти, треба було, як зіницю ока, берегти сім'ю. Працьовитість, витривалість, мужність, чесність, щирість, патріотизм, щедрість і привітність - риси, властиві нашому народові, плекалися впродовж усієї його історії в родинному колі.

Доля української родини завжди тісно перепліталася з історичною долею України, яку народ любовно називає, як і діти матір у сім'ї, ненькою. Великого значення проблемі - сім'я і школа, вихованню дітей у сім'ї надавали К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін. Серед кола дослідників сімейного і родинного виховання варто відзначити М. Стельмаховича. Розкриваючи негативні сторони побутування сучасних родин, педагог наголошував на важливості їх духовно-матеріального здоров'я, яке вважав запорукою здоров'я нації, міцності незалежної України.

Робота з батьками і сім'ями учнів - один з найважливіших напрямів діяльності сучасного вчителя й одночасно одна з “найвужчих” ланок у його практичній діяльності. У зв'язку з цим значно зростає актуальність підготовки вчителів, класних керівників до проведення роботи з батьками, організації їх педагогічного всеобучу. Проблема знаходить вирішення за умови підготовки студентів до цієї роботи у ВНЗ.

Сім'я - невід'ємна складова суспільства. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходиться без родини. Для кожної людини сім'я - початок усього в житті. Античні мудреці свідчили: “Хочеш зміцнювати державу - виховай юнацтво”.

Все починається з сім'ї - сім'ї, з якої вийшли студенти, сім'ї, яку вони створять. Через сім'ю минулу і майбутню, яка була і яку хочуть бачити, можна вирішувати багато проблем, адже в людини повинен бути сенс життя - майбутнє, інакше вона перестає існувати.

Ось чому сьогодні, як ніколи, актуальним є переконання В. Сухомлинського в тому, що вирішення майже половини всіх завдань виховання - це виховання гарної матері, батька, що, звичайно, неможливо без науково обґрунтованої та методично грамотно реалізованої підготовки молоді до майбутнього сімейного життя [3].

Що ж найголовніше у вчительській праці? Знати дитину, любити її. Але чим би не вабив дітей вогник, яким є для них учитель, у цій силі завжди є найголовніше - єдність духовного життя вчителів і учнів та їх сімей. Успіх поставлених перед школою задач багато в чому залежить від характеру відносин, які складаються між вчителями і батьками. Педагог повинен мати високорозвинене почуття відповідальності перед батьками за навчання і виховання дітей, постійно вивчати і всебічно знати сім'ї учнів; бути порадником, товаришем, довіреною особою в кожній сім'ї, не розголошувати відомі йому сімейні таємниці, завжди пам'ятати про батьківські почуття, не ображати їх нетактовною оцінкою недоліків у навчанні і поведінці дитини, а тим паче привселюдними негативними висловлюваннями про дітей; уміти показати дітям позитивні якості їхніх батьків та, спираючись на це, сприяти підвищенню їх авторитету; враховувати думку батьків про свою діяльність, терпеливо сприймати їх критичні зауваження на свою адресу, не забувати при цьому, що самокритичність педагога піднімає його авторитет в очах батьків [4,с. 86].

В. Сухомлинський заповідав: “Не надійтесь, що покликання саме прийде до вас, впаде як манна небесна. Його треба здобувати працею, відкривати животворче джерело, пробиваючи тверду, суху землю, просвердлюючи камінь” [3].

Організація педагогічно доцільної взаємодії вказаних факторів виховання школярів потребує від учителя початкових класів спеціальних знань і умінь.

На кафедрі педагогіки та методики початкового навчання Мелітопольського державного педагогічного університету підготовка майбутнього вчителя до роботи з батьками здійснюється в ході вивчення теорії виховання, методики виховної роботи, педагогічної практики. Крім цього, вивчається спеціальний курс “Методика роботи вчителя початкових класів з батьками”.

Нинішні студенти - це завтрашні матері й батьки, вчителі дітей - майбутніх громадян своєї країни та світу, від яких залежить майбутнє.

У сучасному суспільстві все помітнішою стає криза сім'ї, шляхи виходу з якої поки що не зрозумілі. Криза полягає в тому, що сім'я слабо реалізує свою головну функцію - виховання дітей. Причини такої кризи лише частково пов'язані з погіршенням економічної ситуації в країні, а мають більше загальний характер. Легковажне відношення до шлюбу й сім'ї, недотримання традицій, моральних принципів, цинізм і пияцтво, відсутність самодисципліни, високий відсоток розлучень негативно впливають на виховання дітей [1, с. 200].

Тому прищеплення студентській молоді позитивних уявлень про майбутній шлюб та сім'ю потребує великих зусиль і відповідних знань від педагогів. Застосування цих знань гарантує міцний фундамент навчальним і виховним заходам, які спрямовуються на вміння майбутніх учителів співпрацювати з батьками своїх учнів.

Спецкурс з дисципліни “Методика роботи з батьками” передбачає проведення лекцій, практичних занять та самостійної роботи студентів. У лекціях висвітлюються теоретичні питання цієї проблеми. Практичні заняття проводяться у формі розгляду та обговорення реальних ситуацій, ділових ігор.

Принцип гуманізації забезпечує якісну організацію навчального процесу та його повноцінність. На зміну репродуктивному типу навчально-виховної діяльності прийшов продуктивно-пошуковий тип. Кожне практичне заняття несе великий виховний потенціал.

Ось приклад проведення одного із практичних занять.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ.

1. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: учебник для студентов высших учебных заведений. - В 2 кн. - М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001. - Кн.2: Процесс воспитания. - С. 189 - 254.

2. Сім'я і школа. Спецвипуск / за ред. В. Зоц // Завуч, 2004. - № 22. - 96с.

3. Сухомлинський В.А. Родительская педагогика. Избранные педагогические сочинения в 5-ти т. - К., 1980. - Т.5. - С.401 - 446.

4. Урбанская О.Н. Работа с родителями младших школьников: пособ. для учителя / О.Н. Урбанская. - М.: Просвещение, 1986. - 192с.

Размещено на Allbest.ru