Критерії оцінювання іншомовних компетентностей фахівців права

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ІНШОМОВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ ПРАВА

О.В. Нітенко,

кандидат філологічних наук, доцент (Національна академія внутрішніх справ)

Постановка проблеми. Євроінтеграційні процеси в Україні, динамічний розвиток глобальної економіки та глибокі зміни в сфері зайнятості висувають нові вимоги до якості підготовки фахівців різних сфер і визначають постійну потребу в підвищенні їх професійної кваліфікації. Полікультурність сучасного українського суспільства зумовила посилення уваги до вивчення іноземних мов, поставила питання їх диверсифікації, перегляду підходів до їх викладання для різних категорій, а також до розвитку нових концепцій іншомовної підготовки у зв'язку з новим баченням мети навчання в контексті загальноєвропейської багатомовності. Стан іншомовної підготовки в українській вищій школі переконує в необхідності проектування інноваційних моделей такої підготовки та розробки нових критеріїв оцінювання іншомовних знань і навичок фахівців різних галузей. Так, актуальним наразі залишається розроблення критеріїв оцінювання іншомовної підготовки майбутніх фахівців права.

Мета статті - представити критерії оцінювання іншомовних компетентностей фахівців права на кожному циклі вищої юридичної освіти.

Виклад основного матеріалу. Однією з умов успішної інтеграції України з прогресивною європейською спільнотою є вимога реформування вітчизняної вищої освіти. Зокрема, дотримання основних принципів, які діють у країнах, що входять до Європейського простору вищої освіти: трициклова структура, забезпечення якості, визнання ступенів та періодів навчання в закладах вищої освіти [3, с. 13]. Забезпечення якості освіти, у свою чергу, неможливе без запровадження чітких, конкретних критеріїв оцінювання тих чи інших компетентностей здобувача вищої освіти на кожному з її циклів - бакалавраті, магістратурі чи аспірантурі.

За Ю. Рашкевичем, критерії оцінювання - це “опис того, що і на якому рівні повинен зробити/продемонструвати студент для того, щоб показати факт та рівень досягнення певного результату навчання” [9, с. 150].

Слід відмітити, що взаємозв'язок результатів навчання з підходами до викладання, а також навчання та оцінювання став важливим предметом дослідження проекту Європейської Комісії “Налаштування освітніх структур у Європі” (англ. Tuning) [14]. Важливою особливістю та умовою щодо формулювання результатів навчання є те, що вони повинні бути вимірюваними. Адже лише на основі повномасштабного вимірювання результатів навчання студентам, по-перше, присвоюються кредити, по-друге, - виставляються оцінки. Це означає, що викладач повинен мати у своєму розпорядженні широкий асортимент різних форм оцінювання, технік та технологій, за допомогою яких він зможе виміряти рівень досягнення студентом результатів навчання. На думку Ю. Рашкевича, усі засоби оцінювання можна розділити на дві великі групи: прямі (іспити, заліки, проекти тощо) та непрямі (опитування роботодавців, випускників, аналіз навчальних програм, відсоток успішних студентів тощо) [9, с. 41]. При цьому особливо важливо, щоб студенти були детально ознайомлені з методами оцінювання, які будуть застосовуватися наприкінці вивчення дисципліни, перед початком самого навчання.

Сучасні (прогресивні, новітні) підходи до оцінювання узагальнено в Стандартах та рекомендаціях для забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (ЄПВО) [13]. Так, у вказаному документі виділяється два методи оцінювання: формативний та сумативний. Формативне оцінювання розглядається як метод оцінювання для підвищення ефективності та якості навчання. Його основне призначення - інформувати викладачів та студентів, наскільки продуктивно проходить навчальний процес. Зазвичай формативне оцінювання здійснюється на початку та впродовж викладання навчальної дисципліни. Основними особливостями формативного оцінювання є: визначення та обговорення викладачем та студентами результатів навчання та критеріїв їх досягнення; забезпечення зворотного зв'язку між викладачем і студентами; активна роль студентів у навчальному процесі; надійна комунікація між викладачем та студентами. Загалом формативне оцінювання скоріше є частиною навчального процесу, а не призначене для виставлення оцінок; в українських вищих навчальних закладах такому оцінюванню відповідають вхідне тестування та поточний контроль.

Метою підсумкового (сумативного) оцінювання є оцінити студента за результатами навчання протягом певного відрізку часу. Отримана оцінка є підсумком навчальних досягнень студента й безпосередньо не використовується для покращення якості навчального процесу. Основними видами нормативного оцінювання в європейських університетах є: тестування знань та умінь; усні презентації; аналіз текстів або даних; звіти про стажування/практику; зразки професійних робіт; письмові есе. Головним видом підсумкового оцінювання є іспит, який проводиться в усній або письмовій формі. Перевагами письмових іспитів є дешевизна та надійність: одночасно можна екзаменувати значну кількість осіб, тоді як усні іспити надають можливість перевірити знання студента такими способами, які, як правило, недосяжні у письмовому форматі.

У європейських університетах використовується широкий спектр письмових екзаменів: есе, тести, аналіз прикладів/даних/тестів, огляд літератури тощо. Часто під час підсумкового оцінювання з навчальної дисципліни використовують обидва види іспитів - і письмовий, і усний [6; 7; 11; 12]. При цьому спочатку студенти екзаменуються письмово, а пізніше ті, що успішно склали письмову частину іспиту, екзаменуються усно.

Слід відмітити, що в згадуваних Стандартах та рекомендаціях для забезпечення якості в ЄПВО вказані чіткі вимоги до процедур оцінювання [13]. Вони повинні: призначатися для вимірювання досягнення визначених результатів та інших цілей програми; відповідати своєму призначенню (діагностичне, формативне чи підсумкове оцінювання); мати чіткі й опубліковані критерії для виставлення балів; проводитись особами, які розуміють роль оцінювання для просування студентів в оволодінні знаннями, уміннями й навичками, пов'язаними з їх майбутніми кваліфікаціями; де це можливо, не ґрунтуватися на оцінках лише одного екзаменатора.

Що стосується критеріїв оцінювання іншомовної підготовки студентів, то базовим документом для цього слід вважати Програму з англійської мови для професійного спрямування [10]. Ця програма надає викладачам іноземних мов дієві інструменти для розробки змістових дескрипторів, які здатні слугувати надійним критерієм оцінки. Так, за цією програмою, існує шість рівнів володіння іноземною мовою (РВМ): А1, А2; В1, В2; С1, С2. Новітня модель іншомовної підготовки фахівців права [5, с. 216] передбачає, що на першому циклі (бакалаврат) для здобувачів вищої юридичної освіти навчальні результати мають забезпечити формування іншомовної компетентності, що відповідає рівню незалежного користувача, еквівалентного рівню В2. Отже, іншомовну компетентність студентів- юристів, що навчаються на бакалавраті, слід вимірювати відповідно до досягнень, складених на базі дескрипторів рівня В2.

Для прикладу, розглянемо критерії оцінювання іншомовної підготовки студентів (курсантів) бакалаврату Національної академії внутрішніх справ, яка є одним із провідних вищих юридичних закладів України й використовує методику оцінювання за вказаною Програмою.

Під час іншомовної підготовки майбутніх юристів на першому циклі вищої освіти в Національній академії внутрішніх справ використовуються обидва згадувані методи контролю: формативний та сумативний. Так, формативний контроль засвоєння набутих знань, умінь та навичок здійснюється через оцінювання усних відповідей студентів/курсантів щодо проблем для обговорення, передбачених планом практичних занять, а також шляхом проведення експрес-опитувань, тестувань, підготовки доповідей, написання самостійних і модульних контрольних робіт [8, с. 11]. Сумативний контроль відбувається на заліку (1-й та 3-й семестри) або іспиті (2-й та 4-й семестри).

Крім того, у Робочій програмі з іноземної мови прописані конкретні вимоги до володіння студентами/курсантами бакалаврату всіма видами мовленнєвої діяльності. Так, вимоги з виду “Читання” такі: розуміти автентичні тексти, пов'язані з навчанням та юридичною спеціальністю; резюмувати по- українськи зміст прочитаного іноземною мовою юридичного тексту з попередньою підготовкою. Вид мовленнєвої діяльності “Аудіювання” передбачає: розуміти та розпізнавати інформацію за темою, пов'язаною з навчанням та юридичною спеціальністю; “Говоріння”: вміти вести бесіду на основі типових ситуацій професійного спілкування, висловлювати свою думку, продукувати чіткий, детальний монолог з пройдених тем. І, нарешті, “Письмо” передбачає вміння: писати зрозумілі, деталізовані тексти різного спрямування, пов'язані з особистою та професійною сферами; готувати й продукувати ділову та професійну кореспонденцію [8, с. 11].

Що стосується іншомовної підготовки в магістратурі, то тут слід відмітити практику європейських університетів: в абсолютній більшості з них на юридичних факультетах функціонують магістерські програми, які викладаються іноземною (як правило, англійською) мовою. Для участі в таких програмах студентам необхідно надати необхідні сертифікати про володіння іноземною мовою на необхідному рівні. З англійської мови визнаються, наприклад, такі сертифікати: Кембриджський сертифікат “просунутий користувач” - рівень А, В; Кембриджський сертифікат “досвідчений користувач” - рівень А, В, С; TOEFL (міжнародний, не інститутський тест), виконаний на комп'ютері, що налічує не менше 230 балів; TOEFL (міжнародний, не інститутський тест), виконаний в Інтернеті, що налічує не менше 90 балів; TOEFL (міжнародний, не інститутський тест) друкований, що налічує не менше 500 балів [12, с. 111].

Крім того, в багатьох європейських університетах діють програми академічних обмінів, і магістранти мають змогу протягом одного/двох семестрів навчатися в іншій країні. Це стає можливим, звичайно, тільки за умови володіння ними іноземною мовою (мовою цієї країни або англійською). іншомовний право юридичний освіта

Якщо ж говорити про навчання в магістратурі українських вищих навчальних закладів, то в них студенти поки що мають вкрай обмежені умови для академічної мобільності. Англомовними магістерськими програмами з права можуть похвалитися одиниці [4, с. 76]. Тому єдиним шляхом здійснення іншомовної підготовки в магістратурі більшості вищих юридичних закладів України залишається проведення практичних занять з іноземної мови.

Згідно з запропонованою інноваційною моделлю іншомовної підготовки [5, с. 218 ], на другому циклі вищої юридичної освіти (магістратура) іншомовна компетентність здобувачів має відповідати якісним характеристикам досвідченого користувача (еквівалент рівня С1), який є незалежним у використанні іноземної мови у своїй професійній діяльності, що вимагає мінімум 250 контактних годин (8 кредитів по 30 годин) в структурі освітньої програми. Слід відзначити, що в жодному вітчизняному вищому юридичному навчальному закладі такої кількості годин на вивчення іноземної мови в магістратурі не виділено.

Тим не менше, критерії оцінювання іншомовної підготовки магістрантів досить серйозні: володіти лексичним мінімумом до 1200 відібраних лексичних одиниць юридичної термінології, що є необхідним в академічній та професійній сферах; знати основні правила синтаксичних, семантичних, граматичних та фонетичних закономірностей іноземної мови; знати граматичні структури в об'ємі навчального мінімуму, які дозволяють спілкуватися на теми професійного змісту; реферувати та анотувати автентичну літературу фахового характеру, читати та перекладати фахові електронні та друковані джерела; уміти писати резюме, анотації, ділові листи, складати тези для участі в конференціях; знати культурологічні особливості країн, мова яких вивчається тощо [1, с. 4]. При цьому сумативний (підсумковий) контроль передбачений у формі заліку (навіть не іспиту), на який відведено всього 2 години. За таких умов неможливе здійснення якісного оцінювання іншомовних компетентностей, якими повинен володіти здобувач магістерського ступеня з права.

І, нарешті, на третьому циклі вищої юридичної освіти (аспірантура) критерії оцінювання іншомовної підготовки в українських юридичних вищих навчальних закладах, як правило, мають декларативний характер; вони є завищеними й не відповідають реальній ситуації з іншомовною підготовкою в аспірантурі. Більше того, оцінювання на випускному кандидатському іспиті з іноземної мови й досі здійснюється за п'ятибальною шкалою.

У документах, які регламентують іншомовну підготовку аспірантів [2], перераховується значна кількість іншомовних компетентностей, якими повинні володіти сучасні доктори філософії (PhD) з права, а також ґрунтовні вимоги до складання кандидатського іспиту з іноземної мови. Однак, при цьому не враховано попередній (як правило, низький) рівень володіння іноземною мовою здобувачів, якого вони досягли в магістратурі, де мали всього 28 контактних годин іноземної мови.

Слід зауважити, що в європейських університетах докторська, як і магістерська, підготовка, може здійснюватися виключно іноземною (часто англійською) мовою, якщо здобувач освіти надасть необхідні документи, що підтверджують достатній рівень його іншомовної кометентності (перелік сертифікатів аналогічний тим, що подаються для магістратури). У багатьох країнах останнім часом практикується навіть написання і захист дисертацій з права англійською мовою [11, с. 23-24]. В Україні не існує таких можливостей, хоча роль якісної іншомовної підготовки сучасного вченого в будь-якій галузі знань набуває особливої актуальності в умовах глобалізації та євроінтеграції.

Таким чином, розвиток існуючих та запровадження нових критеріїв оцінювання іншомовних компетентностей фахівців права на кожному циклі вищої юридичної освіти з урахування національних та європейських документів і підходів дозволить підвищити якість вищої освіти та забезпечить міжнародне визнання здобутої кваліфікації в галузі права.

Література

1. Биценко Т. О. Робоча програма навчальної дисципліни ГСЕ 1.1.3. Іноземна мова за професійним спрямуванням / Т.О. Биценко. - К.: НАВС, 2014. - 21 с.

2. Биценко Т. О. Робоча програма навчальної дисципліни “Іноземна мова” для підготовки ад'юнктів / Т.О. Биценко. - К.: НАВС, 2013. - 22 с.

3. Луговий В.І. Європейська концепція компетентнісного підходу у вищій школі та проблеми її реалізації в Україні / В.І. Луговий // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2009. - №2. - С. 14-27.

4. Нітенко О.В. Забезпечення вимог Закону про вищу освіту - виклик для юридичної освіти України / О. В. Нітенко // Вища освіта України. Темат. вип. “Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу”. - К.: Ін. вищ. освіти НАПН України, 2014. - № 3 (додаток 1). - С. 73-76.

5. Нітенко О.В. Модель іншомовної підготовки фахівців права в трицикловій системі вищої освіти / О. В. Нітенко // Гуманітарний вісник. - Переяслав-Хмельницьк. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди. - К.: Гнозис, 2015. - Дод. 1 до № 35. - Т. VIII (59). Темат. випуск Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору. - 546 с.

6. Нітенко О. В. Особливості підготовки магістрів із права в Німеччині / О. Нітенко // Вища освіта України. Темат. випуск “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології”. - К., 2012. - № 3 (Додаток 1). - Том 3. - с.320-327.

7. Нітенко О. В. Особливості підготовки фахівців із права на першому циклі вищої освіти у ФРН / О. В. Нітенко // Теорія та практика юридичної освіти: зб. матер. І Всеукр. наук.-практ. конф. / Європейський ун-т. - К., 2012. - С. 149-152.

8. Нітенко О.В. Робоча програма навчальної дисципліни ГСЕД 1.1.2. Іноземна мова / О. В. Нітенко, О. І. Степаненко. - К.: НАВС, 2014. - 15 с.

9. Рашкевич Ю.М. Болонський процес та нова парадигма вищої освіти: монографія / Ю.М. Рашкевич. - Л.: Вид-во Львівської політехніки. 2014. - 168 с.

10. Nitenko O. Peculiarities of the Foreign Language Training of the Lawyers in Central Europe: Poland, Czech Republic and Hungary / O. Nitenko // The Caucasus. Tbilisi, 2014. - Issue 06, November-December. - P. 21-26.

11. Nitenko O. The Newest Master's Degree Programmes in Universities of Austria / О. Nitenko // Наук. журнал “Юридична психологія та педагогіка” - К.: НАВС, 2013. - № 1 (13). - С. 110-116.

12. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher education Area // European Association for Quality Assurance in Higher education. - 2005.

Размещено на Allbest.ru