Школа імені Лінкольна педагогічного коледжу Колумбійського університету як втілення організаційно-педагогічних ідей Ч.В. Еліота

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький державний медичний університет

ШКОЛА ІМЕНІ ЛІНКОЛЬНА ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ КОЛУМБІЙСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ВТІЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО- ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ Ч.В. ЕЛІОТА

кандидат педагогічних наук, старший викладач

Постановка проблеми

На зламі ХІХ ст. та ХХ ст., коли американське суспільство оговтувалося після Громадянської війни, обирало нові пріоритети, стратегії та вирішувало одвічні устроєві питання, на чолі духовного відродження та розвитку нації були проповідники, вчителі, юристи, літератори - справжні лідери, які, як ніхто інший, стали близькими до народу та відчували гостру потребу доносити нагальні тогочасні питання до розгляду влади.

Американський просвітник Чарльз Вільям Еліот (1834 - 1926) є однією з таких авторитетних та знакових постатей, яка кардинально вплинула на розвиток й становлення педагогічної думки кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст. Наміри вивчати минулий досвід, аналізувати потреби суспільства, реформувати та модернізувати вищу освіту США були справою честі та метою життя для Ч.В. Еліота - випускника Гарварду (1853), ад'юнкт- професора математики та хімії (1858), президента Гарвардського університету (1869 - 1909).

Аналіз досліджень і публікацій

Серед світової науково- педагогічної літератури, де висвітлені особливості організаційно- педагогічних ідей Ч. В. Еліота та характеристики його особистості, - праці А. Боліно, Ю. Кімбалла, Е. Коттона, Е. Кюнеманна, Х. Хокінза та ін. Питання про діяльність школи імені Лінкольна педагогічного коледжу Колумбійського університету розглядають М. Денієл, Р. Еванс, Е. Лагеманн, Дж. Хеффрон та ін. Проте на сьогоднішній день, попри вагомість та ефективність організаційно-педагогічних ідей Ч. В. Еліота у освіті США, існує об'єктивна необхідність розглянути здобутки американського освітянина, їх застосування на практиці, які залишаються недостатньо відомими на теренах вітчизняної педагогічної науки.

Метою статті є висвітлення організаційно-педагогічних ідей Ч.В. Еліота, їх впливу на діяльність школи імені Лінкольна педагогічного коледжу Колумбійського університету.

Виклад основного матеріалу

У журналі “North American Review” за листопад 1907 р. рубрику “Видатні уми Америки” (The Great Minds of America) присвячено Ч. В. Еліоту як “одному з найвпливовіших діячів, які є у цій країні (США. - А.К.). Однак, маючи вплив, він - не представник політичної влади” [8, с. 322].

Дж. Харві, редактор журналу, продовжуючи статтю про Ч. В. Еліота, зазначає таке: “Президент Гарвардського університету Еліот є одним з тих великих громадян, чий вплив має більше значення для нас, ніж влади, представниками якої є державні службовці - президенти, губернатори, законодавці. В університеті або за його межами, він - незмінний вчитель вічних істин, що вкрай необхідні для доброчесних громадянин та для ефективного й стійкого демократичного уряду... Еліот очищує повітря від туману сумнівів, створених в основному внаслідок боязкості й жадібності політиків...” [8, с. 322, 324].

Як бачимо, Ч. В. Еліота шанувала американська нація. А він, у свою чергу, створював умови для розвитку вільних освічених особистостей у контексті демократичних засад країни. Досягнути такого результату йому вдалося завдяки багаторічній сумлінній праці й принагідним організаторським якостям.

Усе почалося у 60-х ХІХ ст. з ідей щодо покращення освітнього процесу в Гарвардській школі імені Лоуренса (Harvard's Lawrence Scientific School). Проте під час науково-методичних пошуків Ч. В. Еліоту забракло знань у сфері організації навчального процесу, й він вирішив присвятити два роки дослідженню європейського освітнього досвіду, безпосередньо мандруючи Старим світом та формуючи новий комплекс компетенцій, необхідних для реорганізації американського вищого навчального закладу.

А. Боліно зазначає: “Вивчення європейської освіти Ч. Еліотом полягало не у звичайному побіжному огляді навчальних закладів, а навпаки, у ретельному аналізі всіх проявів людського життя та як вони корелювалися з запропонованою просвітницькою парадигмою. Коли Ч. Еліот відвідував школи, він занурювався в тонкощі організації та управління навчально- виховного процесу - від методів викладання до методів фізичного розвитку учнів та інших видів діяльності. Однак у всьому цьому його цікавило, як навчальний план пов'язати з економічним розвитком” [2, с. 462].

Одними з головних організаційно-педагогічних ідей професора Еліота, які він представив під час інавгураційної промови як президента Гарвардського університету в 1869 р., були такі: необхідність реформування всієї системи американської освіти, від початкової школи до університету [1, с. 32]; потреба в розширенні, поглибленні, активізації методів під час викладання різних дисциплін. Ч. В. Еліот наголошує: “Маючи дієві методи навчання, можна з упевненістю давати учням (студентам) точні загальні знання, що стосуються всіх основних сфер людського інтересу, при цьому поєднуючи їх з доскональними знаннями однієї дисципліни, яку кожен може пов'язати з подальшою професійною діяльністю... Крім того, у сучасному світі розуміння громадської думки є однією з умов соціального прогресу” [1, с. 30-32]; у навчальному процесі більшу увагу варто приділяти практичним заняттям [1, с. 29]; учень (студент) та викладач є активними, а не пасивними учасниками навчального процесу, де головне - стимулювання до діяльності, а не її пригнічування [1, с. 34-35]; необхідність запровадження елективної системи навчальних дисциплін [1, с. 41].

Тож, спираючись на зазначене вище, вважаємо, що Ч. В. Еліот є представником прогресивної педагогіки.

Цікавим прикладом реалізації організаційно-педагогічних ідей Ч. В. Еліота в освітньому просторі США стала експериментальна школа імені Лінкольна педагогічного коледжу Колумбійського університету, заснована у вересні 1917 р. - одна із кращих тогочасних приватних шкіл, що втілювала принципи прогресивної освіти на практиці. Не можна стверджувати, що школу повністю створено на ідейних засадах президента Гарвардського університету, проте певні принципи Ч. В. Еліота все ж помітно в організації навчально-виховного процесу. Р. Еванс зазначає: “Метою школи імені Лінкольна була зміна обличчя американської школи на прогресивніший та сучасний освітній осередок” [4, с. 20]. Тож цілком очевидно, що створення школи імені Лінкольна було реакцією на досить жорстку традиційну шкільну систему. педагогічний еліот лінкольн школа

Навчальним закладом разом з Ч. В. Еліотом керували такі ключові постаті американської освіти: А. Флекснер, член фундації імені Рокфеллера;

О.Коулдвелл, професор точних наук педагогічного коледжу; та Дж. Рассел, декан педагогічного коледжу. У перший рік праці школи професорсько- викладацький склад нараховував 25 осіб та невелику групу учнів [4, с. 20]. Діяльність школи спрямована на учнів, які створювали власну навчальну програму та розвивали її, демонструючи це не тільки американським учителям, а й закордонним колегам. Стрижнем школи стала інтерактивна або побудована на досвіді діяльність, пов'язана з промисловістю і сільським господарством. Учні вчилися, переймали досвід з неакадемічних дисциплін, зокрема пожежної служби, ринків, церков, транспорту і засобів зв'язку та з музики, мов, мистецтва, суспільних наук. У класах було ретельно сплановано експерименти, відбувалося копітке опрацювання кожного етапу роботи, вчителі-наставники використовували лабораторні методи збору, організації та інтерпретації інформації [5, с. 145].

На початку 20-х років хХ ст. у школі імені Лінкольна педагогічного коледжу стрімко почала збільшуватися кількість учнів (500 осіб) та викладачів (70 осіб). Лейтмотивом навчального закладу був експеримент. Засновники та керівники школи мали на меті створити наукову лабораторію, яка б з часом представила новий та інноваційний навчальний план. Р. Еванс вказує на таке: “Професорсько-викладацький склад із запалом узявся до роботи - старі підручники було визнано не валідними, натомість у 1921 р. з'явилося близько 2000 сторінок нового навчального матеріалу” [4, с. 20-21].

Так, наприклад, у “Буклеті” школи імені Лінкольна за 1922 р. йшлося про те, що школа була чимось більшим, ніж навчальний план, який складався з предметів, що викладали в тогочасному дусі; це суспільство, у якому учні були відповідальними членами. Тож метою школи стало фізичне, інтелектуальне, моральне і соціальне виховання кожного учня [9, с. 9]. Г Ругг, один з викладачів школи імені Лінкольна, зазначав: “Школу було створено як перший “сучасний навчальний заклад” для дітей, де панувала специфічна атмосфера - свобода уяви та бажання експериментувати” [7, с. 191].

Навчально-виховний процес у школі імені Лінкольна складався з двох компонентів: по-перше, дітям пропонувалося опанувати читання, письмо та лічбу, котрі були важливими для досягнення мети; по-друге, учням пояснювали, що праця в колективі могла принести набагато більше втіхи та вагоміші результати, ніж окреме виконання завдань-проектів. Тому кожен учень повинен був навчатися за допомогою праці, що підвищувала мотивацію до успіхів, та співпрацювати з іншими однокласниками, формуючи командний дух, але, водночас, залишаючись особистістю [9, с. 14]. Яскравим прикладом навчально-виховного процесу школи імені Лінкольна є розклад занять учнів 3 класу, який наводимо у табл. 1.

Таблиця 1

Розклад занять учнів 3 класу експериментальної школи імені Лінкольна педагогічного коледжу станом на 1922 р.