Порівняльний аналіз організації навального процесу в системі підвищення кваліфікації учителів України та Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Порівняльний аналіз організації навального процесу в системі підвищення кваліфікації учителів України та Німеччини

Руденко Іванна Анатоліївна - аспірант кафедри загальної педагогіки і психології

Черкаси

Вступ

Постановка проблеми. Хаос в економіці, який віддзеркалюється на усіх сферах розвитку сучасного світу, не оминув своїм впливом і освітньої системи. В умовах цієї ситуації зумовленої значним розколом між знаннями теоретичними і можливістю застосування їх на практиці [1] виникають суперечності щодо розвитку системи освіти в більшості країн світу. Сюди можна віднести тенденцію до підвищення соціальної ролі освіти, що напряму залежить від науково-технічного прогресу; повільне погіршення якості освіти; а також факт того, що загальна освіта втрачає свою доступність для широкого загалу та ін. [2].

Виклад основного матеріалу

В. Пашков зазначає, що проведені західними психологами й педагогами дослідження специфічних особливостей навчання дорослих підтвердили наявність загальних для педагогів України й Заходу проблем. Недостатність моральних і матеріальних стимулів до навчання; несумісність специфічних пізнавальних здібностей дорослих, методів викладання й оцінки, які переважають на курсах; різний рівень знань слухачів курсів підвищення кваліфікації, обумовлений різною якістю отриманої освіти. Дослідники відзначають, що на курсах необхідно враховувати досвід учителів, не повідомляти їм лише факти, а творчо, вдумливо керувати роботою слухачів, вимагати не завчання точних формулювань, а розуміння суті процесу і явищ.

Для педагогів західних країн, як відзначають дослідники, характерний, так званий, психологічний бар'єр, викликаний страхом втрати авторитету, а з ним і роботи. Педагогам в України ця проблема була незнайома, тому що вчителів увесь час не вистачає. Однак загальна соціально-економічна ситуація, що значно погіршилася у країні в 90-і роки, нестабільність, що посилилася, та варіативність програм і підручників призвели до значного росту тривожних очікувань в українських педагогів, а це призводить, у свою чергу, до психологічної нестійкості й різкого зниження мотивації на підвищення кваліфікації. Непевність у завтрашньому дні, слабка державна підтримка педагогів у їхньому прагненні змінити свій професійний рівень - такі тривоги сьогоднішнього часу, викликані соціально-економічною кризою, що вибухнула в країні [3].

Становлення та організаційно-методичні аспекти забезпечення діяльності системи післядипломної педагогічної освіти в Україні сьогодні детально досліджені. Вивченням цих питань у сучасній педагогічній теорії та практиці займаються українські дослідники В.В. Вітюк, Л.О. Гранюк, Г.С. Данилова, В.В. Дивак, Г.А. Дмитренко, П.І. Дробязко, Б.А. Дьяченко, М.П. Золотухіна, А.М. Зубко, Л.М. Каращук, О.Г. Козлова, Л.М. Кравченко, С.В. Крисюк, А.І. Кузьмінський, М.І. Лапенок, К.В. Макагон, П.І. Матвієнко, В.К. Мельник, Л.А. Пермінова, Н.Г. Протасова, М.І. Романенко, В.М. Руссол, В.А. Семиченко, С.І. Синенко, М.Є. Сігаєва, В.К. Скнар, М.І. Скрипник, А.П. Соколовська та багато інших. [4].

Вивчення актуальних питань становлення та організації форм розвитку та сучасного стану системи підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки учителів у Німеччині було предметом досліджень таких вітчизняних науковців як Т. Вакуленко [5], В. Гаманюк [6], С. Синенко [7], А. Турчин [8], та ін.

Н. Клясен, досліджуючи зарубіжний досвід підвищення кваліфікації педагогічних кадрів підкреслює, що у Німеччині організація підготовки та післядипломної освіти вчителів базується на давніх традиціях та відзначається відсутністю загальнодержавної системи підвищення кваліфікації вчителів. Кожен регіон має свою структуру навчальних закладів, де діють власні правила щодо термінів підготовки вчителів, вимог до змісту освіти, педагогічної компетентності та кваліфікації, яка присвоюється вчителям. Сучасна німецька модель професійної практичної підготовки вчителя передбачає систему наставництва («навчання майстром»), яка, серед іншого, ґрунтується на твердженні, що персонал вищого навчального закладу переважно неспроможний провести експертну оцінку дій учителя. У зв'язку з цим система післядипломної освіти набуває надзвичайно великого значення, допомагаючи професійному становленню вчителя. Педагоги вдосконалюють професійну компетентність не тільки на курсах перепідготовки, а й у процесі самоосвіти, яка включає оволодіння різноманітними знаннями, практичними вміннями, на які значною мірою впливає сучасний технологічний розвиток суспільства [9]. освіта післядипломний педагогічний

На думку С. Крисюка система післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні характеризується чітко налагодженою структурою, добре оганізованим комплексом навчальних закладів та методичних установ, до найважливіших функцій яких належить удосконалення науково-теоретичної і методичної підготовки, професійної майстерності, розширення загальнокультурного рівня працівників шкіл, позашкільних закладів та органів управління освітою [10 ].

Система післядипломної освіти України є невід'ємним елементом системи неперервної освіти. Її подальше існування та розвиток залежать від тісного взаємозв'язку з усіма іншими елементами сфери освіти. Керуючись саме цим і визначається в Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ століття) місце післядипломної освіти в загальній структурі освіти. [11].

Н. Махиня, досліджуючи реформування системи педагогічної освіти Німеччини, стверджує, що закінчивши професійне навчання і зробивши перший крок у трудову діяльність, молодий спеціаліст не завершує вдосконалювати власну компетенцію, а продовжує процес неперервного навчання в системі післядипломної освіти, що надзвичайно розгалужена та диференційована в Німеччині. Відповідно до змісту, мети та завдань, вона поділяється на підвищення кваліфікації вчителів (die Forbidding) і розширення кваліфікації педагога шляхом здобуття додаткової спеціальності (die Weiterbildung) [12].

К. Кравченко наголошує, що у більшості земель завдання післядипломної освіти і підготовки педагогів визначаються законами про школу (Гамбург, Нижня Саксонія, Рейнланд-Пфальц, Саксонія-Анхольд) і про підготовку вчителів (Баварія, Берлін, Бремен, Північна Рейн Вестфалія, Саарленд, інші). Подальша регуляція стосовно політики набору на курси, змісту, кінцевих результатів, оцінювання тощо здійснюється за допомогою документів різного типу - декретів, правил, постанов, наказів і т.ін. Всі землі - за винятком Берліна - мають спеціальні інституції (Landesinstitute) для здійснення післядипломної освіти і підготовки педагогів на центральному рівні. У Берліні післядипломна освіта і підготовка працюючих вчителів організується безпосередньо сенатором шкіл, професійної підготовки і спорту.

Виділяються зовнішні (позашкільні) та внутрішньошкільні організаційні форми післядипломної освіти і підготовки педагогів у Німеччині [3]. До першої групи, як правило, відносять: семінари, робочі групи, засідання, навчальні поїздки, колоквіуми, дистанційні курси, започатковані Німецьким інститутом дистанційно - навчальних курсів і Тьюбінгенським університетом. Важливо зазначити, що оголошення про курси післядипломної освіти і підготовки педагогів робиться лише один або два рази на рік. Ознакою сьогодення є посилення міжнародного профілю німецьких університетів, причиною якого є такі передумови: бальна система оцінювання успішності, уведення нових навчальних курсів, присудження ступенів бакалавра чи магістра та ін. [13].

Висновки

Підвищення кваліфікації вчителів розглядається як цілеспрямований системний процес, а педагогічні концепції та їх реалізація в педагогічній практиці як моделі, результати дії яких апробовані на соціальному рівні та мають свою специфіку. У Німеччині процес підвищення кваліфікації вчителів розвивається під впливом чинників різного рівня й масштабу. Провідні з них - вплив інтернаціоналізації, глобалізації, інформатизації, науково-технічного прогресу - визнані Європейським Союзом та європейською спільнотою. Основними напрямами підвищення кваліфікації у Німеччині та Україні є навчання як дослідження, використання нових освітніх інформаційних технологій.

Бібліографія

1. Поліщук В. Післядипломна освіта вчителів Німеччини / В. Поліщук. -- [електронний ресурс] / Режим доступу: http://dspace.tnpu.edu.Ua/bitstream/123456789/2298/1/pol itchuk.pdf

2. Турчин А.І. Підготовка вчителів для закладів професійної освіти у Німеччині: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. - Тернопіль, 2003. - 284с.

3. Пашков В. Загальні тенденції у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів за кордоном / В. Пашков. -- [електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_48_94.pdf

4. Івко Н. Становлення та розвиток в Україні системи післядипломної освіти педагогічних університетів / Н. Івко. -- [електронний ресурс] / Режим доступу: http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_pro bl_silsk_shkolu/17/visnuk_35.pdfhttp://library.udpu.org.u a/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/17/visn uk_35.pdf

5. Вакуленко Т. И. Становление и развитие системы повышения квалификации учителей Германии : дис. канд. пед. наук : 13.00.01. / Т. И. Вакуленко - К., 1995. - 186 с.

6. Гаманюк В. А. Система підготовки педагогічних кадрів та підвищення їх кваліфікації у Німеччині : дис. канд. пед. наук : 13.00.01. / В. А. Гаманюк. - К., 1995. - 221 с.

7. Синенко С. І. Розвиток післядипломної педагогічної освіти в країнах Західної Європи (Англія, Франція, Німеччина): дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти / Світлана Іванівна Синенко; Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України. - К., 2002. - 183 с.

8. Турчин А.І. Підготовка вчителів для закладів професійної освіти у Німеччині: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. - Тернопіль, 2003. - 284с.

9. Клясен Н. Післядипломна педагогічна освіта: зарубіжний досвід та сучасна практика / Н. Клясен // Нова пед. думка : наук.-метод. журн. - 2014. - Т. 2. - С. 187-190.

10. Крисюк С.В. Становлення і розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні (1944-1995 рр.). - Львів, 1997. - С. 170

11. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). - К.: Райдуга, 1994. - С. 7.

12. Махиня Н.В. Реформування системи педагогічної освіти Німеччини (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.): дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.01 / Махиня Наталія Володимирівна. - Черкаси, 2009. - 169 с.

13. Кравченко К. Особливості історичного розвитку вищої педагогічної професійної освіти Німеччини/ К. Кравченко. - [електронний ресурс] / Режим доступу: http://library.udpu.org.Ua/http://library.udpu.org.ua/ Hbrary_files/ zbirnuk_nayk_praz/2010/2010_2_40.pdf

Размещено на Allbest.ru