Принципи організації тренінгів з корекційного пластик-шоу для дітей, що мають рухові порушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Авторський педагогічний Центр реабілітації рухом (АПЦ-ЦРР) М. М. Єфименка (м. Одеса)

Принципи організації тренінгів з корекційного пластик-шоу для дітей, що мають рухові порушення

Мельніченко Юлія Володимирівна - інструктор-викладач з пластик-шоу

Кіровоград

Сьогодні серед дитячого населення України простежується тривожна ситуація із загальним станом здоров'я та фізичного розвитку. У переважної більшості дітей спостерігаються різні порушення опорно-рухового апарату [2]. Щоб запобігти погіршенню загального психофізичного розвитку дітей, потрібні нові, оригінальні форми корекційно-профілактичної роботи з дітьми. В руслі наших досліджень різноманітних оздоровчих систем, розпочатих в попередній статті, слід особливо відзначити вітчизняну естетико-оздоровчу систему М. М. Єфименка під назвою горизонтальний пластичний балет (ГПБ), або пластик-шоу [2; 3], яка на практиці довела свою ефективність. Автором були розроблені загальні теоретико- методологічні підвалини цієї системи, головним чином для дорослих. Відносно не розробленим залишився фрагмент використання можливостей пластик-шоу саме для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з метою корекції їхньої рухової сфери. Це і становить актуальність виконуваного дослідження.

У першій статті нами було почато обґрунтування основних принципів побудови системи корекційного горизонтального пластичного балету для дошкільників з порушеннями ОРА. У цьому дослідженні ми продовжимо аналізувати літературні джерела, висвітлимо недостатньо розкриту проблематику наукових пошуків і сформулюємо відповідні принципи організації корекційного пластик-шоу як напряму арт-терапії для дітей.

У 80-90-х роках минулого століття по всьому світі розповсюдилася така загальнооздоровча система, як аеробіка. Вона була створена американським лікарем Кеннет Купер і призначалася для подолання наслідків поширених у суспільстві таких негативних явищ, як гіподинамія, нервове перенапруження, надмірне харчування тощо. Довгий час аеробний тренінг розуміли тільки як біг підтюпцем. Пізніше американська актриса Джейн Фонда розвинула цю ідею і створила більш привабливу з естетичної точки зору танцювальну аеробіку

— різновид фізичних вправ, при яких спеціальні рухи виконуються під відповідну ритмічну музику. За своєю основою танцювальна аеробіка

— один із напрямів так званої «низькоударної аеробіки» середньої інтенсивності, яка базується на циклічних рухах, що виконуються у відносно невисокому темпі, але досить тривалий час без спеціального обладнання. Крім того, в аеробіці немає вправ, які виконуються на килимку в положенні лежачи. Віддаючи належне системі танцювальної аеробіки Джейн Фонда за її доступність, музикальність, естетичну привабливість та загальнооздоровчий ефект, слід відзначити деякі моменти, які, на наш погляд, з наукових позицій розроблені недостатньо. Аеробіка з самого початку передбачалась для оздоровлення дорослих людей з хронічними проблемами здоров'я. Значно пізніше з'явився такий напрям, як дитяча аеробіка. Всі вправи в танцювальній аеробіці виконуються у вертикальному положенні стоячи, при цьому ігноруються більш значущі для дітей дошкільного та шкільного віку рухові дії у положенні лежачи, на чотирьох, сидячи та на колінах. Це обумовлено тим, що скелет (хребет) дитини ще не сформований і потребує більш помірних гравітаційних навантажень. Також в основі тренувань з танцювальної аеробіки, на жаль, відсутній найбільш природний еволюційний метод вправляння: від лежачо-горизонтованих положень до більш вертикальних, включаючи позу прямостояння. До того ж, великий перелік протипоказань певною мірою обмежує її оздоровчо-тренувальні можливості.

Підсумовуючи вищезазначений фрагмент, вважаємо за необхідне взяти для розробки методологічних основ горизонтального пластичного балету принцип музично-ритмічного супроводу, що робить оздоровчу систему більш естетичною і емоційно насиченою. Пізніше в Радянському Союзі була створена своєрідна альтернатива танцювальній аеробіці у формі ритмічної гімнастики.

В останнє десятиріччя у світі поширюється естетична гімнастика. Це синтетичний вид спорту, в якому поєднуються художня гімнастика, танець, акробатика, характеризується умінням передавати загальний характер музики в русі, надаючи йому цілісності, злиття, свободи, витонченості й емоційного забарвлення, в основу якого покладено природні рухи всього тіла. Вона бере свій початок ще від «вільних танців» (сучасний модерн), які були основою танцювальної школи Айседори Дункан з використанням давньогрецької пластики. Естетична гімнастика гармонійно охоплює як ритмічні, так і пластичні елементи. Існує плавний перехід від одного руху до іншого: кожен новий рух наче продовжує попередній. Естетичною гімнастикою можна займатися з дошкільного віку.

Позитивними моментами даної системи є:

1. Відхід від суто спортивних надмірних (травмуючих) навантажень на скелет (хребет) у напрям естетизації рухів та більш щадних оптимальних фізичних навантажень.

2. Використовування виразної інтерпретації (тлумачення) музики через рухи; в основу танцю покладені природні рухи, які, вірогідно, формувались протягом еволюції людини.

До недоліків естетичної гімнастики треба віднести те, що нею передбачаються тільки групові гімнастичні вправи, при цьому відсутній еволюційний метод вправляння: переважна більшість вправ виконується у вертикальному положенні, що може викликати травмуючий ударно-струшуючий ефект на ще не сформований скелет дитини (особливо такі елементи акробатики, як стрибки, підскоки, спіральні повороти). До того ж система є суто жіночим видом спорту і не передбачає занять для хлопчиків.

З естетичної гімнастики нами взято принцип естетизації рухової активності, що полягає в забезпеченні тісного взаємозв'язку рухів із музикою і хореографією. Також має важливе значення принцип природності і гармонійності танцювальних рухів.

Окремо слід проаналізувати сутність калланетики Каллан Пинкней -- фітнес-гімнастики та комплексу з 29 статичних вправ, спрямованих на розтягування і скорочення м'язів, в основі яких лежать йогівські асани. Під час виконання цих вправ задіяні всі м'язи одночасно, а при регулярних заняттях відбувається прискорення обміну речовин, тому заняття калланетикою -- ефективний і швидкий спосіб корекції фігури. Крім того, цей комплекс вправ може допомогти в боротьбі з остеохондрозом та болями у спині. Вправи практично не вимагають вашого переміщення у просторі. Родзинка полягає в напрузі певних груп м'язів під час фіксування різних стійок. Протягом занять калланетикою всі м'язи розвиваються рівномірно.

Зазначимо низку позитивних моментів калланетики:

1. Профілактичний аспект: у вправах відсутні ривки і стрибки, які можуть травмувати коліна і спину.

2. Близькі до кластичної йоги та стретчингу, статичні вправи калланетики на розтягування м'язів викликають активність глибоко розташованих м'язових волокон і запобігають виникненню болю у них.

3. При відносно тривалому статичному навантаженні на м'язи зростає рівень метаболізму в тканинах (збільшується швидкість обміну речовин), тобто м'язи із млявого стану приводяться в стан природно-напруженого рельєфу.

4. Корекційна спрямованість насамперед сприяє подоланню негативних наслідків остеохондрозу та знижує больовий синдром в шийному та поперековому відділах хребта.

Проте необхідно звернути увагу на деякі, на наш погляд, недосконалості цієї системи: при повільності виконання вправ ця гімнастика передбачає інтенсивне м'язове напруження, що порушує природний стиль рухової активності (горизонтальні рухи мають бути повільними і не передбачають значне напруження м'язів); спостерігається переважне використання статичних (йогівських) асан та вправ на розтягування м'язів, що в деякій мірі обмежує повноцінний розвиваючий та тренувальний ефект; майже всі вправи виконуються на місці без переміщення в просторі.

З калланетики ми взяли принцип профілактично-корекційної спрямованості, в основу якого покладені горизонтально-лежачі положення, які виключають травмуючі ОРА вправи та усувають негативні наслідки і больові відчуття у хребті. дошкільний гімнастика калланетика

Сьогодні також популярною у світі є так звана тибетська гімнастика, методичні основи якої було сформульовано Пітером Келдером у роботі «Око відродження» (1938 р.). За своєю основою вона досить проста, а заняття триває приблизно 15 хвилин в день. Комплекс тибетської гімнастики складається з п'яти спеціальних вправ, які носять характер своєрідних ритуалів, покликаних нормалізувати енергетичний стан людини за допомогою рухової активності. Прихильники цієї системи вірять, що тіло людини має 19 енергетичних центрів, «вихорів», які обертаються за годинниковою стрілкою з великою швидкістю, якщо людина здорова. Вони забезпечують всі системи організму «ефірної силою». Якщо один з цих вихорів слабшає, то це призводить до хвороб і передчасного старіння. «П'ять тибетських перлин» підтримують «працездатність» цих вихорів. Комплекс містить в собі п'ять основних вправ-ритуалів: перша дія

- «обертання» до легкого запаморочення, стоячи рівно, руки в сторони; дія друга - лежачи на спині, піднімання голови і прямих ніг; дія третя

- стоячи на колінах, нахили голови вперед-назад з прогинанням хребта назад; дія четверта: сидячи на сідницях, спираючись кистями об підлогу позаду - піднімання тулуба, утворюючи «стіл»; дія п'ята: упор лежачи прогнувшись - підняти таз, утворивши при цьому своєрідну «піраміду».

Значущими фрагментами в тибетській гімнастиці є:

1. Переважна більшість вправ (чотири із п'яти) виконуються у лежачих або горизонтованих вихідних положеннях, частіше в чотирьохопірних позах, що, з одного боку, дозволяє досягти стану розслаблення скелета та м'язової системи, а з іншого - гармонізувати фізичне навантаження. Це складає сутність профілактично-корекційної спрямованості цієї системи.

2. Простота і доступність у виконанні для всіх верств населення.

3. Вправи комплексу спрямовані головним чином на роботу з енергіями тіла людини, «наповнюючи вихори ефірною силою, збільшуючи швидкість їх обертання і надаючи йому стабільність».

4. Синхронізація (ритмізація) рухів з особливим режимом дихання.

До недоліків розглянутої системи слід віднести: недотримання еволюційної послідовності виконання «вправ-ритуалів»; деякі з них щодо дошкільників та дітей молодшого шкільного віку (прискорюючі обертання навколо себе) є складними і можуть спричинити у них запаморочення.

Таким чином, з тібетської гімнастики для організації тренінгів з пластик-шоу можна взяти принцип синхронізації та ритмізації рухової діяльності й дихання.

Важливою також являється гімнастика у-шу - це узагальнена назва бойових мистецтв, що існують в Китаї з давніх часів. Але на пострадянському просторі цей напрям прийнято називати кунфу, а іншу складову - гімнастичні вправи, - які є основою фізичного і духовного вдосконалення людини, названі у-шу. Як своєрідне мистецтво, воно дозволяє розвинути приховані здібності організму, швидко відновити витрачені ресурси, домогтися оздоровлення та самовдосконалення. Гімнастика у-шу базується на комплексі вправ, містить у собі фізичну і дихальну практику, до того ж спрямована на досягнення гнучкості, розвиток м'язів і суглобів, підтримання витривалості.

На наш погляд, ця гімнастична система має такі переваги:

1. Підтримує та розвиває достатній рівень гнучкості ОРА.

2. Формує правильну поставу.

3. Ефективно розвиває серцево-судинну і дихальну системи організму.

4. Завдяки ритмічності, плавності і повільності рухів можна уникнути розтягнень зв'язок і сухожиль.

5. Знімає емоційну і м'язову напругу.

Стосовно теми, що розглядається у статті, варто зазначити деякі недосконалості: відсутність еволюційної логіки чергування вправ; порушено шосте методичне правило рухового розвитку дитини, за яким у вертикалізованих високих положеннях передбачено виконання відносно швидких та динамічних вправ, в той час, як в у-шу майже всі вправи робляться повільно.

Із древньої китайської гімнастики у-шу нами було взято принцип неперервності виконання рухів (принцип «струмка»).

Також популярною в усьому світі є система оздоровлення хребта Поля Брегга, щодо якої дуже вдалим слід вважати такий вислів древніх: «Людина настільки молода і здорова, наскільки гнучкий і здоровий її хребет» [1]. Автор технології вважає хребет людини умовною вішалкою для всіх хвороб. Сьогодні популярними є 5 оздоровчих вправ для хребта, розроблені П. Бреггом, який вважав, що причиною багатьох хвороб людини є викривлений стан хребта внаслідок різних обставин: неправильної постави, непомірних навантажень, різких поштовхів, травмування тощо. Це своєю чергою призводить до виникнення різних проблем внутрішніх органів, що іннервуються з хребетного стобура [1].

Головною ідеєю оздоровлення хребта слід вважати його розтягування (тракцію). П. Брегг вважає: чим довший хребетний стовбур людини, тим тривалішим має бути її життя [1]. Іншим аспектом системи є покращення рухливості суглобів окремих хребців та хребетного стовбура загалом.

Позитивні моменти системи:

1. Майже всі вправи комплексу виконуються в лежаче-горизонтованих положенням розвантаження хребта, що співпадає з нашими методичними підходами у горизонтальному пластичному балеті.

2. Всі вправи виконуються в чотирьохопірних положеннях, що дуже важливо для рівномірного навантаження на всі біоланки скелету.

3. Дозована тракція хребетних спинальних структур сприяє оздоровленню.

4. Плавність, повільність, природність темпу виконання рухів, що також є ключовим моментом корекційного пластик-шоу.

5. Комплексний підхід до оздоровлення людини, який містить не лише конкретні вправи, а й раціональне харчування, дотримання режиму дня, необхідного ступеня рухової активності тощо.

До відносно слабких місць, з позиції методології, слід зарахувати відсутність еволюційної логіки у формуванні та оздоровленні опорно-рухового апарату, хоча автор й віддає справедливу перевагу вправам у положенні лежачи; відсутність ігрових образів вправ, що значною мірою підвищило б мотивацію до занять особливо дітей дошкільного віку.

З цієї системи ми вважаємо за доцільне взяти до методичних підвалин корекційного пластик-шоу такі положення: принцип дозованої тракції хребта, принцип «моста» (врівноваженої чотирьохопірності), принцип комплексності.

Досить самобутньою системою оздоровлення є «Здрава», яка заснована на багатовіковому досвіді слов'янського народу. Вона складається з таких методів: гігієнічна і лікувальна гімнастика, використання цілющих природних факторів, спеціальний масаж та інші методи мануального впливу. Слов'янська гімнастика «Здрава» [4], яка ставить за мету удосконалення як фізичного, так і психічного стану людини, пропонує повернутися до більш гармонійного способу життя, а саме: в узгодженні з природою, дотримуючись її законів. Ця система чимось схожа на йогу, але й має свої відмінності. Специфічні комплекси вправ слов'янської «Здрави» спрямовані на підвищення рівня енергетики та покращення функціонального стану людини. Привертає увагу комплекс вправ «Опокійна техніка», що виконуються в положенні лежачи на спині, руки вздовж тіла або підняті, очі заплющені - розтягувати тіло (хребет) в протилежні напрями [4].

Позитивні моменти цієї системи:

1. В основу тренувань системи покладено природні рухи людини (дитини), створеної чотирма стихіями (Земля, Вода, Повітря, Вогонь), які використовують закономірності рослинного і тваринного світу.

2. Згідно триглав Дух-Душа-Тіло, саме з голови потрібно в першу чергу починати виконання релаксації, щоб далі розслабити і все тіло [4].

3. Передбачає ідеомоторний (енергоінформаційний) аспект вправляння на основі використання дихальних технік.

Недоліками слов'янської «Здрави» є те, що майже всі вправи виконуються у вертикальному положенні, часто починаючи з ніг, що суперечить цефало-каудальному принципу побудови рухів дитини (людини) та шостому авторському методичному правилу (стан максимального розслаблення досягається саме у лежачих або горизонтованих положеннях).

Зі слов'янської гімнастики нами виділено принцип зв'язку з природними силами (стихіями) (Земля, Вода, Повітря, Вогонь), а також принцип енергетичного стимулювання (поповнення енергетичного ресурсу людини).

Також у руслі цього дослідження привертають увагу досить цікаві розробки Фірильової Ж. Є. та Сайкіної Є. Г., які створили свою систему під назвою «Лікувально-профілактичний танок

«ФіТнЕС-ДАНС»» з метою профілактики різних захворювань у дітей дошкільного віку [5]. Ця програма оздоровчого танцю містить вправи коригуючої гімнастики, спрямовані на зміцнення опорно-рухового апарату, сприяє оздоровленню різних функцій і систем організму. Всі комплекси танцювальних вправ виконуються під спеціально підібрану музику в єдиному темпі і ритмі, здебільшого потоковим способом. Під впливом музики покращуються фізіологічні та психічні функції дитини, завдяки великій силі емоційного впливу ця система сприяє формуванню у групи єдиного емоційного пориву, почуття згуртованості, спонукає активно виражати музику в русі. Застосування музики на заняттях «Фітнес-Данс» допомагає боротися з монотонністю, сприяє подоланню втоми, посилює заданий характер руху і прискорює оволодіння технікою рухів. Основне завдання при заняттях ЛПТ -- це зміцнення здоров'я дитини, профілактика найпоширеніших захворювань та корекція наявних відхилень.

До позивних сторін танцю, на наш погляд, слід віднести:

1. Профілактично-корекційну спрямованість (формування правильної постави, профілактика плоскостопості).

2. Функціональний розвиток всіх систем організму; використання суглобової гімнастики і танцювальних вправ на розтягування і розслаблення м'язів, дрібної моторики та пропріоцептивної чутливості.

3. Сприяння розвитку почуття ритму, музичного слуху, пам'яті, уваги, умінню узгодити рухи з музикою. Музика благотворно впливає на психосоматичну сферу дитини.

4. Формування навичок виразності, пластичності, граціозності і витонченості танцювальних рухів і танців; сприяння вихованню вміння емоційного виразу, розкутості і творчості в русі.

Не досить невдалим вважаємо застосування у «Фітнес-Дансі» стройових вправ, ЗРВ при ходьбі на місці і в пересуваннях, бігу, стрибків.

З цієї системи ми винесли для себе принцип гармонізації рухів через музичний супровід і образ.

Резюмуючи виконане аналітичне дослідження, виділимо найголовніші із вищезазначених теоретико-методологічних постулатів, які доцільно використати у побудові майбутньої системи корекційного пластик-шоу як форми арт-терапії для дітей з порушеннями ОРА:

1. Принцип театралізації та естетизації рухової активності (музично-ритмічний супровід, естетизація рухової активності, гармонізація рухів через музичний супровід і образ).

2. Принцип багаторівневої гармонізації (природність танцювальних рухів, гармонія рухів через музичний супровід і образ, поєднання фізичного, інтелектуального та духовного напрямів розвитку дитини).

3. Принцип антигравітації (вправляння у горизонтальних, чотирьохопірних положеннях з елементами тракції скелета, хребетного стовпа).

4. Принцип усвідомленого дихального супроводу (синхронізація, ритмізація рухової діяльності й дихання через музично-ритмічний супровід).

Бібліографія

1. Брегг П. Хребет - ключ до здоров'я. СПб. : Діля, 2003. - 120 с.

2. Єфименко М. М. Сучасні підходи до корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату: монографія / М. М. Єфименко. - Вінниця : ТОВ "Нілан-ЛТД", 2013. - 356 с.

3. Ефименко Н. Н. Горизонтальный пластический балет : новая система физического воспитания, оздоровления и творческого самовыражения детей и взрослых / Н. Н. Ефименко. - Таганрог : Познание, 2001. - 176 с. : ил.

4. Мешалкин В. Э., Хранитель - Славянская гимнастика. Свод Здравы Велеса. - СПб. : Питер, 2008. - 224 с : ил.

5. Фирилева Ж. Е., Сайкина Е. Г. Лечебнопрофилактический танец. «ФИТНЕС-ДАНС». Учебное пособие - СПб. : ДЕТСТВО-ПРЕСС, 2007. - 348 с., ил.

Размещено на Allbest.ru