Формування продуктивного стилю педагогічного спілкування майбутніх вихователів інтернатних закладів освіти під час педагогічної практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Формування продуктивного стилю педагогічного спілкування майбутніх вихователів інтернатних закладів освіти під час педагогічної практики

Куторжевська Любов Іванівна - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної і корекційної педагогіки

Полтава

Вступ

Постановка проблеми. Відповідно до законів України "Про загальну середню освіту", "Про освіту" загальна середня освіта є обов'язковою складовою безперервної освіти і спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегрованості, єдності навчання й виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями й народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави. Повна загальна середня освіта мас має бути доступною для всіх дітей незалежно від місця проживання і соціального статусу батьків. Відповідно до можливостей щодо забезпечення освітнього рівня функціонують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів, серед яких - інтернатні заклади (спеціалізовані - загальноосвітні навчальні інтернатні заклади І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів; спеціальні - загальноосвітні навчальні інтернатні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку; санаторні школи-інтернати - загальноосвітні навчальні інтернатні заклади трьох ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування).

Загальноосвітні навчальні інтернатні заклади з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, реформовані в спеціалізовані.

Основними завданнями загальноосвітньої школи-інтернату є:

забезпечення реалізації права дітей на повну загальну середню освіту;

створення умов для здобуття учнями (вихованцями) освіти понад державний освітній мінімум, а саме: поглиблене вивченням предметів суспільно-гуманітарного та технологічного профілів;

створення комплексних умов для життєдіяльності учнів(вихованців), їх соціалізації та інтеграції в суспільство;

розвиток здорової, всебічно розвиненої людини, здатної до творчості і самовдосконалення; виховання громадянина;

виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної української мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй; формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення;

виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і наукового світогляду;

реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, створення умов для оволодіння системою наукових знань про природу, людину і суспільство.

Аналіз останніх досліджень. В історичному плані проблема виникнення, становлення та розвитку інтернатних закладів освіти досліджена у наукових роботах Д. Бондаря, Б.С. Кобзаря, А.С. Макаренка, М. Сороки-Росинського, В.П. Покася. Різним аспектам діяльності навчально-виховного процесу в школі-інтернаті присвячені дослідження І.Б. Іванова, Л.В. Канішевської, Б.С. Кобзаря, Л.С. Дробот, Ю.О. Грицая, В.М. Оржеховської, В.С. Яковенка. Вихователь інтернатного закладу освіти є головною фігурою у функціонуванні загальноосвітніх навчальних спеціалізованих, спеціальних та санаторних інтернатних закладах і забезпечує такі ділянки роботи: цілевизначальну: трансформація загальних цілей і завдань школи на сучасному етапі розвитку суспільства у конкретні завдання класу, проектування особистості учнів; операційно-організаторську: планування та реалізація розвивальних, освітніх та виховних завдань, установлення відповідного стилю стосунків у класі, відбір матеріалів для позаурочної діяльності учнів; матеріально-побутову: забезпечення учнів навчальними засобами, твердим і м'яким інвентарем, одягом і взуттям, створення затишку в спальнях, контроль за своєчасним і повноцінним харчуванням та за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог. Тому завданням нашого дослідження є: розглянути формування продуктивного стилю педагогічного спілкування майбутніх вихователів інтернатних закладів освіти під час педагогічної практики.

Виклад основного матеріалу

Згідно з навчальним планом підготовки бакалавра з галузі знань 0101 “Педагогічна освіта” за напрямом 6.010102 “Початкова освіта” студенти - майбутні вихователі інтернатних закладів освіти - вивчають серед нормативних навчальних дисциплін такі дисципліни гуманітарного та соціально-економічного циклу: “Філософія”, “Історія української культури ”, “Іноземна мова”, “Політологія”; серед дисциплін природничо-наукової (фундаментальної) підготовки: “Нові інформаційні технології і ТЗН”, “Основи екології”, “Вікова фізіологія і валеологія”, “Основи медичних знань і охорони здоров'я”, “Основи корекційної педагогіки”; серед дисциплін загально-професійної підготовки: “Загальна психологія”, “Вікова та педагогічна психологія”, “Соціальна психологія”, “Педагогіка”, “Основи педагогічної майстерності”, “Основи соціально-педагогічних досліджень”; серед дисциплін професійної і практичної підготовки: “Анатомія і фізіологія дитини”, “Дитяча література з основами літературознавства”, “Методика викладання математики”, “Методика викладання української мови”, “Основи природознавства: землезнавство і краєзнавство”, “Основи природознавства: ботаніка і зоологія”, “Методика викладання природознавства і праці”, “Методика викладання образотворчого мистецтва з пракатикумом”, “Теорія та методика виховання в інтернатних закладах освіти”, “Методика трудового виховання і художньої праці”, а також проходять такі види практик: навчальні (“Психологічна у школі”, “Польова з природознавства”, “Педагогічна у школі” “Методична у школі та дитсадку”, “Сільськогосподарська”) та виробничі (“Педагогічна у позашкільних закладах”, “Педагогічна у школі”). Цілісне формування особистості вихователя інтернатного закладу потребує інтеграції названих дисциплін та практики. Професійні знання, необхідні для роботи в школі-інтернаті, студенти одержують на заняттях з педагогіки, соціальної педагогіки, психології, педагогічної майстерності, методик фахових дисциплін.

Для поліпшення підготовки вихователя школи-інтернату в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка впроваджений у практику навчально-виховного процесу курс «Теорія та методика виховної роботи в закладах інтернатного типу» та проходження навчальної педагогічної практики. Даний курс включає теоретичний і практичний блок і має за мету надання майбутнім вихователям інтернатних закладів необхідного мінімуму знань із теорії і практики навчально-виховної роботи в інтернатних закладах освіти. Під час реалізації основних програмних установок курсу головним є не просто засвоєння студентами комплексу теоретичних знань, а переосмислення і відпрацювання їх на практиці у інтернатних закладах під час проходження виробничої педагогічної практики. Враховуючи особливості навчально-виховного процесу у школі-інтернаті велика увага приділяється формуванню особистісного компонента готовності педагога до роботи з вихованцями: («Компоненти готовності вихователя до роботи з дітьми у інтернатних закладах», «Службові обов'язки вихователя та соціального педагога школи-інтернату», «Етичні вимоги до педагогів школи-інтернату», «Творча співдружність учителів та вихователів школи-інтернату», «Успіх у навчально-виховній роботі педагогів школи-інтернату» та ін.).

Упровадження курсу «Теорія та методика виховної роботи в закладах інтернатного типу» та педагогічної практики у практику навчально-виховного процесу університету є спробою поліпшити підготовку вихователя інтернатного закладу у вищих закладах освіти. Зміст навчальної психолого-педагогічної практики передбачає: ознайомлення з навчально-виховним закладом, бесіди з директором, заступником директора з виховної роботи, шкільним психологом, класними керівниками, соціальним педагогом, вихователями, ознайомлення з дітьми різних вікових груп, ознайомлення з навчально-виховним процесом дошкільного відділення школи-інтернату, ознайомлення з річним планом виховної роботи заступника директора з виховної роботи, календарним планом виховної роботи вихователя, класного керівника, спостереження та аналіз виховної діяльності, яка проводиться педагогом-організатором, класним керівником, вихователем класу, чи вихователем групи дошкільного відділення школи-інтернату, ознайомлення та аналіз напрямів соціально-педагогічної і виховної роботи школи-інтернату, підготовка та проведення фрагменту виховного заходу.

Усвідомивши соціально-етичні установки педагога та способи їх виявлення в організації діяльності учнів, варто визначити, які є стилі спілкування. За В.А. Кан-Каликом, виділяють п'ять головних стилів педагогічного спілкування [1, с. 218]: спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю; спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні; спілкування-дистанція; спілкування-залякування, спілкування-загравання. Під час проходження педагогічної практики значна частина студентів демонструють стиль педагогічного спілкування, що аргументується на дружньому ставленні до дітей. Щодо якостей, які визначають стиль спілкування педагога, - стверджує І.А. Зязюн, - то тут дослідники виділяють ставлення вчителя до дітей та володіння організаторською технікою[2, с. 215].

Зразок спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю забезпечує співробітництво, рівність і активність обох сторін: Григорій К., студент V курсу природничого факультету, виконуючи роль вихователя 4 класу, під час вивчення “Правил дорожнього руху” сам виступає у ролі Світлофора, звернувшись до дітей: “Мені приємно зустрітися з вами. Я дружу з усіма дітьми, а тих, хто виконує правила дорожнього руху, дуже люблю. А ви мене любите?” Далі Світлофор (вихователь) опитує дітей щодо знання правил дорожнього руху; вихованці самі дають собі оцінку, разом з вихователем спільно аналізують дії пішоходів та водіїв під час гри “Спілкуємося з Світлофором”. Олена С. під час проведення виховного заходу “Природа рідна - наша втіха, то ж хай вона не знає лиха” у 5 класі виступає у ролі Ріки. Ми бачимо відкритість і довіру партнерів у спілкуванні, які забезпечуються спільним аналізом. Хлопчик звертається до Ріки: “Ти ж колись була глибока, швидкоплинна, світлоока, чом же стала каламутна? Чом хлюпочуть хвилі смутно?” Ріка відповідає: “Як мені не сумувати? Всі отрутохімікати постікали в мою воду, зіпсували чисту вроду. Вже течу між батогами, заросла очеретами, зникла риба, навіть раки поховались небораки”. Далі ведуться спільні пошуки шляхів збереження природи, виправлення помилок. “Природа рідна - наша втіха, тож хай вона не знає лиха”, а також “Ми всі - господарі природи, тож збережімо її вроду”.

Діти роблять висновок про необхідність бережливого ставлення до природи.

Критерієм суб'єкт-суб'єктного принципу взаємодії є домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів. Зосередженість на співрозмовникові - така позиція вихователя інтернату в професійному спілкуванні, коли в центрі уваги є особистість співрозмовника, його мета, мотиви, точки зору. У такій позиції вихованець стає важливим для педагога, увага до реакції дитини, спілкування в діалозі, установка на відповідь, визнання права на особисту власну позицію у взаємодії свідчили про ефективність даного виду спілкування. педагогічний школа інтернат

Демонстрація дружнього ставлення - запорука успішної взаємодії. Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті особистості вихованця і є запорукою успішною взаємодії. Приязнь і повага до дітей породжує в них позитивне ставлення до вихователя, що підвищує ефективність виховної роботи. Стиль, який ґрунтується на дружньому ставленні сприяє виникненню творчої взаємодії вихователя та вихованців і забезпечує ефективність роботи. Іноді окремі студенти неправильно інтерпретують поняття дружби і перетворюють стосунки на панібратські, що негативно впливає на весь виховний процес.

Під час педагогічної практики студенти мають змогу пересвідчитись, що виявляючи дружнє ставлення і маючи зацікавленість у справі, завжди можна залучити вихованців до співтворчості. Проходження педагогічної практики залежить від рівня сформованості умінь і навичок студентів: студенти, які не вміють встановити дружніх стосунків з вихованцями, вдаються до обмеження спілкування формальними взаєминами і обирають стиль спілкування - „дистанція”: у студентів сформоване позитивне ставлення до вихованців, але стиль організації діяльності - ближчий до авторитарного, невміння встановити дружні стосунки знижує загальний творчий рівень спільної роботи з вихованцями. Іноді студенти, які не в змозі організувати спільну діяльність і дружні стосунки, вдавались до такого негативного прийому, як залякування. Ось приклади ситуативного вияву спілкування - залякування: Надія К., виконуючи обов'язки вихователя 9 А класу, говорить своїм вихованцям: “Не чекайте, що сьогодні всі підете на дискотеку. Знайте, що двох-трьох учнів залишу в класі мити парти.” Іван Б., вивчаючи “Правила дорожнього руху” зі своїм 5 В класом, попереджує вихованців: “Слухайте уважно, а то зараз викличу...”, або “Сидіть тихо і слухайте, бо ввечері не будете дивитися відеофільм”. Така форма спілкування свідчить про те, як діяти не слід. На цих прикладах студенти повинні були усвідомити, що жорстока регламентація руйнує творчу атмосферу. Спілкування-залякування поєднує в собі негативне ставлення до вихованців інтернату і авторитарність у способах організації діяльності.

У ході педагогічної практики варто застерегти майбутнього вихователя інтернатного закладу освіти від обрання такого стилю спілкування, який поєднує в собі позитивне ставлення до дітей з лібералізмом - загравання. Він полягає у прагненні молодого педагога швидко завоювати авторитет, поза тривалим пошуком доцільних способів організації взаємодії: Олена В., виконуючи обов'язки вихователя 8 класу, говорить з докором своїм вихованцям: “Ви ж не заробили культпохід до театру ім. М. В. Гоголя на виставу “Сватання на Гончарівці”, а я зверталася до шефів, просила, щоб організували цей культпохід”, Галина П., вихователька 7 класу, звертаючись до хлопчиків, говорить: “У вас найкрасивіші шапочки і спортивні костюми, які я, як ваш вихователь, одержала для вас, а ви відмовились від участі у змаганні. Микола Петрович своїм шестикласникам такого не одержав, як я вам, а вони ж беруть участь у змаганні”, Катерина В., вихователька 5 Б класу, в гонитві за любов'ю дітей, говорить: “У вас же і успішність низька, і кілька грубих порушень поведінки, а я вам такий вечір відпочинку організувала!”

Висновок

Таким чином, студенти усвідомлюють, що спрямованість на дитину, її розвиток, захопленість своєю справою, професійне володіння організаторською технікою і делікатність - ось що стає запорукою продуктивного стилю у педагогічній праці.

Бібліографія

1. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987. - С. 97-100.

2. Педагогічна майстерність: підручник / І.А.Зязюн. - К.:Вища шк., 1997. - 249 с.

Размещено на Allbest.ru