Здатність до концептуального моделювання інформації як показник сформованості комунікативно-когнітивної компетентності студентів-філологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗДАТНІСТЬ ДО КОНЦЕПТУАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ПОКАЗНИК СФОРМОВАНОСТІ КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ

Олена Вовк (Черкаси)

Постановка проблеми. Одним із показників рівня сформованості комунікативно-когнітивної компетентності студентів-філологів є здатність створювати й використовувати концептуальні моделі навчальної інформації у процесі пізнання [1, 236]. Розвиток означеної здатності вимагає вмінь ментально репрезентувати знання.

Аналіз останніх досліджень. Ментальні репрезентації (далі МР) трактують як: викликання з пам'яті різноманітних процедур дій для оперування з навчальним матеріалом [7, 38]; фіксовану форму певним чином упорядкованого знання або ту чи ту форму його зберігання (фрейм, схему, модель тощо) [8, 9899]; інструмент застосування знань до певного аспекту дійсності [5, 36].

Отже, МР можна розглядати як конструкцію, побудова якої залежить від обставин ситуації й інтелектуальних ресурсів індивіда. Саме завдяки МР, яка виявляється в індивідуалізованих формах сприйняття, відображення й розуміння вхідної інформації, простежується реальна інтелектуальна діяльність особистості. У кожної людини вона вирізняється: по-перше, своєю гнучкістю (цим пояснюється різноманітність способів розв'язання завдань); по-друге, тенденцією створювати ментальний контекст, тобто наявні знання суб'єкта [8, 103]. У ментальному контексті відбувається побудова суб'єктивного образу об'єктивної ситуації завдяки активізації й розгортанню наявних інтелектуальних ресурсів, а також уключеності сприйнятих зовнішніх особливостей нової ситуації чи інформації про неї. Фактично, ментальний контекст зумовлює наявність індивідуалізованих форм розуміння однієї й тієї ситуації [15, 138].

Метою цієї статті є показати, як використовується ментальний контекст у ході репрезентування навчальної інформації у свідомості індивіда за допомогою концептуальних моделей.

Виклад основного матеріалу. Ментальні (концептуальні) моделі є однією з форм МР: до них відносять схеми, фрейми, скрипти, сценарії, моделі мереж тощо. Ці моделі є системою психічних утворень, які забезпечують людині можливість надходження нової інформації та її перетворення у процесі пізнання, а також керування процесами переробки інформації й вибірковість її інтелектуального відбиття [15, 46]. Вони представляють певне знання в довготривалій чи короткочасній пам'яті, структура якого відповідає структурі репрезентованої ситуації. Ці моделі, будучи внутрішніми символами, інтегрують інформацію від усіх сенсорних систем (візуальної, аудіальної, кінестетичної логічної/дискретної) [13, 46].

Опрацювання, або осмислення вхідної інформації відбувається через активацію ментальних структур, які зберігають уже засвоєні знання в різних формах. Результатом такого процесу є розгорненість певного ментального простору, в якому будується МР нової інформації, а зберігання цієї інформації у свідомості людини відбувається за рахунок згорнутості цієї МР у концепт [8, 135]. Концепти є ментальними пакетами інформації, квантами знання, де в різноманітних формах зберігається інформація про виокремлені раніше у процесі МР релевантні сторони певного об'єкта [4, 53]. Концепт, будучи оперативною одиницею мислення, може спиратися на чітку логічну форму (поняття) або ж не містити такої (образ, який не розкладається на складники). Концепти утворюють єдиний рівень представлення знань, де поєднується мовна, сенсорна й моторна інформація [12, 20].

Концепт виникає у процесі побудови інформації про об'єкти та їхні властивості. Ця інформація може містити як відомості про об'єктивний стан речей у світі, так і відомості про уявні світи. Це також відомості про те, що індивід знає, припускає, думає чи уявляє про об'єкти світу. Концепти є будівельними елементами концептуальної системи людини. Під концептуальною системою розуміють той ментальний рівень або ту ментальну організацію, яка включає сукупність усіх концептів та їхнє впорядковане об'єднання [12, 22]. Концептуальна система розглядається в термінах МР, а саме схем, фреймів, моделей тощо. Одним із видів МР є моделі мереж. Зупинимось на них докладніше.

Моделі мереж - це система психічних утворень, які забезпечують людині можливість доступу нової інформації в ментальний простір та її перетворення у процесі пізнання, а також керування процесами перероблення інформації [10, 407]. Будучи репрезентацією семантичних знань, моделі мереж передбачають, що слова, які зберігаються в семантичній пам'яті, зв'язані пропозиціями як найменшими одиницями знання. Головна особливість моделей мереж міститься в механізмі їхнього функціонування. Так, О. Харві, Д. Хант і Х. Шродер наголошують на ефекті «згорненості концепту» понятійної структури. Це означає, що, з одного боку, об'єкт набуває певної пізнавальної цінності, оскільки він виявляється співвіднесеним із певним концептуальним референтом, а з іншого, концепт «працює» лише за наявності релевантного йому об'єкта. Тому, якщо прибрати об'єкт, концепт виявиться у згорнутому стані [11, 13].

Використання моделей мереж у процесі навчання іноземної мови необхідне для розвитку когнітивних механізмів мислення і активізації ментального контексту студентів-філологів. Ментальний контекст зумовлює наявність індивідуалізованих форм розуміння дійсності та впливає на репрезентаційні механізми, які визначають стратегії пізнавальної діяльності індивіда. До моделей мереж належать, насамперед, семантична мережа, модель поширення активації та модель ЕЛІНОР.

Семантичні мережі (А. Коллінз і М. Квілліан) - це ієрархічні моделі репрезентації знань, що представляють довготривалу пам'ять як велику мережу понять, зв'язаних між собою вузлами й атрибутами [9, 241]. Мережа має максимальну впорядкованість та компактність і дозволяє визначити, яким чином інформація викликається з семантичної пам'яті [3, 89]. Семантичні мережі відображають у свідомості індивіда концепти значень лексичних одиниць, котрі об'єднуються певним чином у структуру, яка становить весь мовний матеріал. Іншими словами, семантичні мережі слугують лексичним наповненням конструкцій, зв'язаних зі схематизацією набутого досвіду. На думку Г. Скрега, у семантичних мережах особливим чином відображена асоціативна організація зв'язків, точки перетину якої мають назву вузлів. Кожен вузол мереж зображується, або репрезентується окремим словом, представленим певним концептом засвоєних і відображених у пам'яті людини тих чи тих понять, і може бути зв'язаний із будь-якою кількістю інших вузлів (залежно від складності фіксованого ним поняття) [6, 230].

Відношення між концептами можуть бути описані через поняття семантичних мереж, де точками перетину (вузлами) є певні концепти. Найпростіші види концептуальних залежностей у семантичних мережах мають такий вигляд: А є В; А має В; А має відношення до В (А зв'язане з В). Характерною особливістю цих мереж є також наявність трьох основних типів відношень [10, 409]:

• клас - елемент класу;

• якість - значення;

• приклад елементу класу.

Інколи семантичні мережі мають такі типи відношень:

• зв'язки типу «part - the whole» («class - subclass», «element - quantity»);