Системно-орієнтована модель організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі

Рис. 1 Системно-орієнтована модель організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога в ЗНЗ

Важливість даного етапу пояснюється необхідністю володіння фахівцями навчального закладу інформацією про вікові особливості учнів, їхні здібності та потреби. Так, для учителів- предметників потрібні дані діагностики практичного психолога щодо обдарованих учнів та учнів, які мають відхилення у розумовому розвитку. Актуальною є інформація від соціального педагога про учнів з девіантною поведінкою та учнів, що належать до соціально-незахищених категорій. Для фахівців психологічної служби слушною є інформація, отримана від учителів про потенційні можливості учнів, їхні бажання. Зрозумілою стає і важливість даних від медичного працівника про стан здоров'я учнів. Аналіз даних, отриманих в результаті діагностичного обстеження учнів, орієнтує педагога-організатора в розгортанні роботи секцій, гуртків, факультативів. Діагностика відкриває ті матеріали, які дають змогу соціальному педагогу організовувати супровідну діяльність на період до наступних досліджень.

Таким чином, дослідженню даних процесів сприятиме тісна взаємодія спеціалістів закладу в рамках реалізації системно-орієнтованої моделі, яка уможливлює отримання учителем інформації від інших спеціалістів (психолога, соціального педагога). На сьогоднішній день, як показує проведене дослідження, така взаємодія майже відсутня, кожний фахівець працює автономно, що значно знижує ефективність соціально-педагогічної діяльності.

Другий етап діяльності за моделлю - діагностичний - включає методичний компонент, який спирається на результати діагностичного етапу, і передбачає встановлення фахівцем соціально-педагогічного діагнозу. Соціальний педагог розпочинає свою роботу з визначення соціокультурної ситуації, соціальних і особистісних проблем дітей і дорослих, які потрапляють в сферу його впливу [8, с.9]. Сфера діагностичної діяльності соціального педагога багатомірна та складна, спрямована на виявлення закономірностей та механізмів становлення і розвитку особистості у процесі освіти та виховання [24, с. 61]. Саме діагностична діяльність є важливою для ефективного прогнозування тенденцій поведінки особистості в майбутньому, розвитку взаємовідносин в учнівському колективі, а також надання допомоги тим, хто її потребує. Здійснення первинної діагностики (встановлення контакту) дозволяє фахівцю спрогнозувати кого із спеціалістів інших галузей він може долучити до вирішення певної проблеми (спеціалісти медичних, юридичних установ, культурного дозвілля тощо). Діагностична діяльність соціального педагога зорієнтована на вивчення психолого-медико-педагогічних особливостей, інтересів й потреб особистості, соціально-побутові умови життя дітей, сімей і найближчого їхнього мікросоціуму для того, щоб в подальшому мати змогу надавати соціальну допомогу, підтримку, захист у вирішенні проблем і конфліктних ситуацій. Діагностика дозволяє соціальному педагогу виявити стан соціального об'єкта, достовірність отриманої інформації про нього та про середовище його життєдіяльності, спрогнозувати його можливі зміни і вплив на інші соціальні об'єкти, а також розробити рекомендації для прийняття адекватного рішення і проектування дій, що передбачає використання різних процедур і засобів вирішення проблеми [6, с. 5]. Діагностичний етап включає вивчення, порівняння, аналіз, прогнозування, інтерпретацію, доведення до відома учасників навчально-виховного процесу результатів діагностики та оцінку різних сфер життєдіяльності об'єктів соціально-педагогічної роботи; оцінку результатів, досягнутих у процесі роботи та контроль. У педагогічній діагностиці вивчається поведінка, у порівнянні з попередньою поведінкою або з поведінкою інших; проводиться аналіз з метою визначення причин відхилень у ній; здійснюється прогнозування задля передбачення поведінки в інших ситуаціях, і інтерпретується з метою оцінки поведінки на основі наявної інформації. Результати аналізу повідомляються учням для того, щоб за допомогою зворотного зв'язку здійснити вплив на їхню поведінку у майбутньому, контролюється також вплив цієї інформації для того, щоб дізнатися чи вдалося досягнути бажаного результату [5, с. 23].

Реалізація даного етапу передбачає здійснення соціальним педагогом комплексу психологічних, педагогічних і соціальних заходів спільно з психологом і класними керівниками. До проведення психологічного обстеження учнів необхідно залучити практичного психолога. Практичний психолог збирає інформацію та створює відповідний банк даних на учнів школи, які мають емоційні, поведінкові порушення, а також учнів «групи ризику». Учитель-предметник на даному етапі вивчає мотиваційну сферу учнів та досліджує їхні цільові установки. Класний керівник досліджує становище в сім'ї учнів та складає висновки щодо стану конкретної сім'ї. Після чого, одержану інформацію надає соціальному педагогу, який її аналізує, здійснює диференціацію сімей за типами. Педагог-організатор формує базу даних на учнів, які залучені до змістовної діяльності (шкільні гуртки, секції), а також на тих учнів, які не зайняті у сфері дозвілля. Така послідовність та узгодженість дій педагогічного колективу, сприяє ефективній розробці стратегії і тактики соціально-педагогічної роботи щодо конкретної сім'ї і щодо сімей загалом, забезпечує адресність і результативність соціально-педагогічної підтримки й допомоги. Якщо пропонований обсяг роботи кожного фахівця на даному етапі діяльності спроектувати на окремо взятий клас, то стане зрозумілим, на скільки має місце взаємодія спеціалістів в аспекті цілеспрямованого надання допомоги та підтримки кожному учню. Сформоване уявлення у спеціалістів про способи взаємодії педагогічного колективу, яка є суттєвою у здійсненні соціально-педагогічної діяльності, є важливим у конкретизації змісту і послідовності об'єму роботи на кожному етапі. При цьому сукупність дій педагогів, які забезпечують реалізацію соціально-педагогічного процесу, складає цілісну систему організаційної взаємодії, що в свою чергу забезпечує високий рівень соціальної захищеності учнівської молоді.

Діагностична робота умовно складається з двох сфер дослідницьких зусиль - постійного і прецедентного контролю, що є запорукою системності у цій роботі. Під сферою постійного контролю розуміються загальні питання, які має вирішувати соціальний педагог постійно. Сфера прецедентного контролю - ті ситуації, які з'являються у процесі здійснення соціально- педагогічної діяльності, які передбачають від фахівця відповідних дій та заходів.

Головне завдання соціального педагога - організовувати і спрямовувати співпрацю в колектив. На основі моніторингу соціальний педагог здатен скоординувати позитивні впливи всіх суб'єктів соціального виховання з метою надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги дитині в її особистісному розвитку, сприяння успішній самореалізації в процесі соціалізації [19, с. 32].

Соціальний педагог працює над тим, щоб визначити точний «соціальний діагноз» дитини, виховний потенціал мікросоціуму, що його оточує, готовність до залучення до соціально-педагогічної діяльності всіх учасників виховного процесу [3, с. 75]. Встановлення соціально-педагогічного діагнозу неможливе без опори на теоретичні уявлення про феномен, що вивчається. Тому суть діагностики зводиться до отримання достовірних знань про конкретний об'єкт чи соціальний процес в усій його різноманітності [6, с. 5]. Соціально-педагогічну діагностику фахівця можна розділити на три види. Перший - діагностика шкільного середовища, другий - загальна діагностика усього контингенту учнів, третій - диференціація проблем учасників навчально-виховного процесу.

Правильно здійснена діагностика досліджуваного явища сприяє ефективному залученню спеціалістів, застосуванню їхніх можливостей, а також визначенню конкретних засобів і методів впливу. Визначений етап є необхідним для подальшого прогнозування тенденцій поведінки особистості в майбутньому, розвитку взаємовідносин в учнівському колективі, а також надання допомоги тим, хто її потребує. Реалізація діагностичного етапу передбачає складання соціального прогнозу.

Третій - прогностичний етап роботи за моделлю є логічним продовженням діагностичного етапу, оскільки здійснюється за результатами діагностування учня, колективу учнів, сім'ї. На основі комплексної діагностики стає можливим здійснити прогнозування, побудувати перспективу і програму дій з реалізації педагогічних завдань особистісного розвитку дитини [7, с. 94]. Прогнозування пов'язане, з одного боку, з передбаченням подій, тобто визначенням змін у середовищі або у системі, з іншого - з оцінкою передбачуваних наслідків тих або інших дій самої людини, або поведінки системи в даній або можливій ситуації. Предметом прогнозування виступають: зона найближчого розвитку та виховання, рівень та спрямованість індивідуального розвитку, корекція розвитку і виховання дитини, напрями педагогічної реабілітації, можливості створення оптимальних умов у мікросоціумі для виховання й соціалізації [11, с. 56]. Даний етап передбачає наявність цільового компоненту. Головною вимогою для усіх учасників навчально-виховного процесу стає єдність цільових установок соціально-педагогічної діяльності, що забезпечить узгодженість їхніх планів і прогнозів на визначеному етапі. Цільове призначення даного етапу у діяльності соціального педагога полягає у визначенні та закріпленні основних дій фахівця по інтеграції спільної діяльності з членами педагогічного колективу. У прийнятих планах найчіткіше визначена професійна взаємодія соціального педагога з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Процеси планування і прогнозування здійснюються спільно з метою детального вивчення об'єкту професійної взаємодії, врахування його змін. На основі прогнозу формуються відповідні завдання, визначаються шляхи їх вирішення. На планово-прогностичному етапі передбачається спільна розробка програм для досягнення поставленої цілі, підбір та визначення методів і принципів реалізації запланованих дій. У програмі визначається проблемна ситуація, яка виникла; головні суб'єкти, які залучаються до її вирішення, а також завдання, які слід розв'язати, форми роботи, терміни виконання.

Головними етапами прогностичної діяльності соціального педагога є:

- аналіз результатів діагностики соціально-педагогічних проблем, визначення об'єкта, предмета і способу прогнозування, технічна і методична підготовка до прогностичної діяльності.

- Власне прогностична діяльність - прогнозування найближчої динаміки проблеми, що вивчається; зони найближчого розвитку, рівня вихованості, перспектив позитивних змін і т. ін.

- Узагальнення прогнозованого матеріалу й формулювання висновків [11, с. 56].

Прогностична функція реалізується шляхом прогнозування впливу на об'єкт, формування певної моделі поведінки клієнта. Залежно від результатів діагностичного обстеження, розвитку учня соціальний педагог повинен уміти прогнозувати умови, що забезпечують його оптимальний розвиток, уміти підбирати методи та засоби, які дозволять досягти намічених результатів. Саме соціальний педагог «прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості вихованця, учня, прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості» [13]. Натомість, на психологічну службу покладається психологічне і соціально-педагогічне прогнозування розвитку окремої особистості, колективів; проектування психологічного і соціального розвитку колективів та окремих особистостей в умовах перебування в закладі освіти [15, с. 17].

Для ефективної діяльності будь-якого спеціаліста потрібен план або алгоритм дій, визначення етапів діяльності, їх послідовність [21, с. 160]. Складовими ланками організаційного циклу, необхідними для ефективного виконання будь-якого виду діяльності, є: постановка мети, планування, контроль [18, с. 37]. Базовим компонентом організаційної роботи фахівця є планування, яке зумовлює результати і ефективність будь-якої роботи. Воно здійснюється на основі аналізу роботи з урахуванням усіх сторін діяльності соціального педагога. Планування визначає структуру і зміст діяльності на визначений період [12, с. 39]. Планування роботи здійснюється з урахуванням планів роботи педагога-організатора, психолога, адміністрації школи, класних керівників. План - це результат спільної творчості педагога та всіх учасників виховного процесу [17, с. 79]. План захищає соціального педагога від хаотичної діяльності і дозволяє запровадити системний підхід до організаційно-педагогічної діяльності. У роботі соціального педагога найчастіше використовується перспективний план, річний та поточні плани. Загальний хід будь-якого планування проходить в три етапи: складання соціальним педагогом проекту плану (його модулів); колективне планування (апробація, коригування, перевірка задумів соціального педагога, збір пропозицій, ідей учнів, батьків, учителів); внесення соціальним педагогом коректив до первинних задумів, проекту плану з урахуванням результатів колективного планування; остаточне оформлення плану соціально-педагогічної роботи [1, с. 110]. Основним принципом планування є співвіднесення та координація плану роботи соціального педагога з планами роботи школи. Усі плани є взаємопов'язаними між собою: план роботи педагогічного колективу, плани педагогів, вихователів. План роботи соціального педагога складається з урахуванням тих справ, які визначають класні керівники у плані виховної роботи з учнями. У плані педагогічного колективу відбита позиція соціального педагога щодо цих справ або роль у їх підготовці: допомога, консультація для організаторів заходів тощо. Діяльність соціального педагога здійснюється з урахуванням плану виховної роботи ЗНЗ, плану роботи психолога, педагога-організатора, плану роботи шкільних гуртків та секцій. Розроблені плани мають передбачати та відбивати зміст взаємодії усіх фахівців. Соціальний педагог прогнозує основні напрями роботи на поточний рік з усіма учасниками навчально-виховного процесу. В реалізації даного етапу бере участь без виключення увесь педагогічний колектив, батьки, а також громадські організації, освітні, медичні установи, які залучаються до спільної роботи. Такий підхід буде продуктивним та сприятиме отриманню ефективного результату при наявності відповідного механізму залучення до розробки робочих навчальних планів та програм. Принциповою вимогою, яка забезпечить узгодженість планів та прогнозувань на даному етапі є єдність цільових установок та дій фахівців. Схожа структура планів, які відображають роботу кожного фахівця, може включати наступні розділи: визначення виховної мети школи, проблеми, над якою працюватиме педагогічний колектив навчального закладу, пріоритетні напрямки діяльності у початковій, середній та старшій школі, форми та методи реалізації визначених напрямків роботи, термін виконання роботи та відповідальних виконавців. Даний етап діяльності соціального педагога є моментом відліку у налагодженні міжособистісної взаємодії серед усіх учасників навчально-виховного процесу.

Продумане перспективне та поточне планування забезпечує ефективність організаційно-педагогічної діяльності фахівця. В практичній діяльності соціальний педагог використовує тематичний план, особливо у роботі з учнями різних соціальних категорій, дітьми з відхиленнями у поведінці, батьками тощо. Спеціально розроблений тематичний план, на нашу думку, є зручним та доцільним, оскільки відображає зміст здійснюваної роботи фахівця. Такий план роботи допоможе соціальному педагогу чітко відокремлювати кожну категорію, до якої належить та чи інша дитина. Як показує практика, трапляються випадки невиконання, ігнорування роботи з деякими категоріями учнів. У кращому випадку все зводиться до банального складання списку дітей. Однак, виявлення, складання списків учнів тієї чи іншої категорії вимагає і проведення цілеспрямованої роботи з ними.

Четвертий етап - організаційно-діяльнісний - включає організаційний та методичний компоненти, які відображають реалізацію педагогічних вимог, що спираються на навчання співпраці, соціально-педагогічну взаємодію, розвиток самоусвідомлення у процесі створення комунікативного середовища. Саме на цьому етапі здійснюється взаємодія соціального педагога з педагогічним колективом, батьками учнів, членів педагогічного колективу один з одним. Відбувається визначення критеріїв і показників результатів формування у суб'єктів соціально-педагогічної діяльності потреби до співпраці. На даному етапі визначальним для даної моделі є принцип системності. Це означає, що організаційно-педагогічна діяльність соціального педагога, в основі якої лежить системно-орієнтована модель, вимагає чіткої і логічної послідовності виконання усіх етапів діяльності, напрямків та форм. Характерна риса цільності будь-якої системи - здатність до самозбереження в процесі постійного руху, змін та розвитку [9, с.61]. Організаційний компонент передбачає визначення поточного соціально-педагогічного завдання, проектування соціально-педагогічної ситуації для співпраці з використанням оптимальних методів, форм і напрямків соціально-педагогічної діяльності, моделювання діяльності кожного залученого фахівця, критерії і показники оцінки результатів формування професійної взаємодії.

На основі чітко визначених та усвідомлених завдань організаційно-педагогічної діяльності соціального педагога формується система доцільних форм, методів роботи, визначається час та умови, за яких будуть реалізовані поставлені завдання. Соціально-педагогічна взаємодія, яка є висхідним моментом у формуванні соціальних зв'язків розглядається як інтегративний процес, оскільки відбувається у конкретно визначеному середовищі, а ситуація, яка виникає, обмежує дану взаємодію часовими рамками. Моделювання процесу взаємодії, яка відбувається між соціальним педагогом і учасниками навчально-виховного процесу, передбачає їхню активність у спільному вирішенні поставлених завдань; розвиток здібностей до результативної реалізації соціально-педагогічної діяльності; визначення критеріїв і показників оцінки результатів налагодженості професійної взаємодії.

Методичний компонент передбачає здійснення впливів соціального педагога під час створення необхідних педагогічних умов професійної взаємодії у навчальному закладі та в ході реалізації цієї взаємодії. Забезпечення педагогічних умов визначає подальшу соціально-педагогічну діяльність забезпечує її послідовність та сталість [14].

П'ятий етап - оцінювально-результативний. Даний етап містить рефлексивний та оцінювально-результативний компоненти. Рефлексивний компонент передбачає оцінку соціальним педагогом результатів професійної взаємодії з адміністрацією закладу, практичним психологом, педагогом-організатором, класними керівниками, учителями-предметниками, батьками учнів та працівниками правоохоронних органів. Аналіз досягнутого та його об'єктивне оцінювання є підставою для рішення про подальше застосування новацій або їх корекції, або відмова від нововведень та пошук більш надійних та апробованих засобів впливу. Оцінка передбачає перевірку знань і умінь соціального педагога у виробленні комунікативних стратегій під час співпраці з адміністрацією закладу, учителями, батьками учнів, а також знань, умінь адміністрації, учителів та батьків учнів з формування комунікативної компетентності. Виявлення труднощів і шляхів їх подолання. Оцінювальний компонент передбачає визначення соціальним педагогом рівня сформованості співпраці з педагогічним колективом під час реалізації соціально-педагогічної діяльності. Фіксація оцінки результатів налагодження співпраці здійснюється різними шляхами: відображення у документах (планування), власні судження і висновок, колективний висновок.

Висновки

Створена модель має інноваційний характер, який полягає у тому, що вперше було визначено етапи дій соціального педагога у здійсненні організаційно-педагогічної діяльності, впорядковано дії учасників навчально-виховного процесу під час реалізації соціально-педагогічної діяльності. Впровадження моделі дає можливість зорієнтувати суб'єктів соціально-педагогічної діяльності на позитивну співпрацю, забезпечити перспективу і ефективність співпраці соціального педагога із залученими до соціально-педагогічної діяльності суб'єктами, визначити шляхи і форми взаємодії, а також підготувати соціального педагога до здійснення організаційно-педагогічної діяльності та підвищити рівень його комунікативної компетентності.

Дана стаття не вичерпує усіх аспектів проблеми. Подальші дослідження будуть спрямовані на застосування даної моделі у процесі здійснення різних напрямків роботи соціального педагога.

Література