Роль педагога та школи у перевихованні важковиховуваних учнів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Актуальність теми зумовлена соціальною та педагогічною значущістю проблеми, необхідністю професійної роботи педагогів з важковиховуваними учнями. Робота з важкими дітьми або підлітками обов'язково передбачає педагогічний процес перевиховання. Що таке перевиховання? Це процес попередження або подолання різних відхилень у поведінці дитини чи підлітка. Відповідно до потреб часу соціально-педагогічні орієнтири вітчизняної системи вищої педагогічної освіти передбачають якісну професійну підготовку педагога, у зв'язку з цим, найважливішою соціальною функцією педагогічної школи постає функція формування особистості педагога гуманістичного типу, здатного професійно й творчо підходити до розв'язання завдань виховного характеру.

Аналіз останніх досліджень. Ряд дослідників Б. Головко, О. Главник, С. Максименко, К. Максименко, О. Головко, вивчали особливості шкільної адаптації важковиховуваних підлітків. Стан існуючої проблеми перевиховання підлітків досліджували такі науковці Г. Медведев, В. Іванова, А. Кочетов. Проблема відхилень у поведінці неповнолітніх привертає увагу вчених, які ретельно вивчають її природу (К. Булгакова, Н. Єгонська, І. Звєрєва, А. Капська, І. Кирилюк, Г. Лактіонова). Незважаючи на певні досягнення у вивчені поставленої проблеми, практика свідчить про те, що сьогодні необхідно активізувати пошук нових ефективних шляхів виховної роботи з важковиховуваними учнями.

Мета статті - розкрити сутність, завдання, етапи, принципи, методи перевиховання важковиховуваних учнів.

Перевиховання - це важкий процес і для вихованця, і для вихователя. Вихованець повинен зацікавитися перспективою нового шляху. Вихователь повинен повірити в людини, проаналізувати минуле, сьогодення і уявити майбутнє вихованця, не дорікаючи його минулим [4, с. 298].

Важковиховуваний підліток вимагає особливого підходу. Це в повному розумінні має бути підхід поетапний, на першому етапі якого повинні бути встановлені хороші відносини з підлітком і його оточенням, точніше, повинен бути встановлений контакт, що в практиці роботи педагога досягається не відразу і не просто. Саме тому педагогіка виділяє специфічні методи перевиховання, які можуть допомогти педагогам в роботі з важковиховуваними учнями.

Кожен метод перевиховання за певних умов входить у взаємозв'язок з відповідними методами виховання: переконання ефективно під час роботи вчителя із формування переконань, критеріїв оцінки себе та інших, моральних установок у думці колективу; переучування органічно пов'язане з привчанням до діяльності, "реконструкція" характеру - зі самокритикою у колективі. Провідним умовою дієвості специфічних методів перевиховання виступає виховання у колективі і взаємовиховання, і навіть самовиховання.

Методи перевиховання перебувають у прямій залежність від характеру педагогічної занедбаності, рівня вихованості підлітка в цілому, виховних можливостей зі школи і сім'ї, конкретної поведінки вихованця, його способу життя й оточення.

Методи перевиховання, зрештою, завжди пов'язані з методами виховання. Наприклад, метод зміни переконань завжди природно є продовженням методу переконання; заохочення покарання застосовуються й у вихованні й у перевиховання. А метод "вибуху", хоча і є специфічним методом перевиховання, не може існувати окремо від таких загальних методів виховання, як громадське доручення, приклад, гра, праця [5, с. 153].

Переконання - покликане зруйнувати систему виправдувальних мотивів неправильної поведінки й започаткувати формування соціально цінних. Переучування повинно змінити життєвий його досвід, формування здорових соціально цінних потреб і звичок.

Вибух руйнує негативний стереотип поведінки. (Під "вибухом" А.С. Макаренка розумів миттєве руйнування негативних рис важковиховуваних у процесі емоційних бурхливих переживань.) "Методом вибуху", коли, опинившись в критичній ситуації, підліток розуміє свою безвихідь, відчуває відразу до свого життя. У нього виникає потреба бути краще. Але вихованець досягне успіху, якщо зможе змінити свої звички і вчинки. Педагогічний вплив на важковиховуваного учня в неафектному стані, виключає вплив на нього відразу після скоєння негідного вчинку, "по гарячих слідах", адже в такому стані ні педагог не може виявити об'єктивність, ні учень зрозуміти справедливість педагогічного впливу. У таких випадках А.С. Макаренко пропонував "відстрочену бесіду", яка дає вихованцю можливість "охолонути", обдумати свій вчинок, а педагогові - підготуватися до розмови [3, с. 153]. педагогічний перевиховання підліток важковиховуваний

Реконструкція характеру вносить певні корективи в духовний світ дитини, зберігаючи у ньому усе цінне, усуваючи негативне.

Заохочення й покарання стимулюють позитивну поведінку і стримують негативне. Процес перевиховання є взаємозв'язок загальних методів виховання, специфічно переломлених (переконання, переучування, заохочення, покарання та інших), і спеціальних, властивих лише перевихованню ("вибух", переключення, "реконструкція").

Враховуючи характер сім'ї, використовуючи наявні шляхи і засоби впливу на неї, суспільство створює передумови для максимального використання сім'ї у перевихованні підлітків. Але вся ця робота повинна обов'язково координуватися школою. Адже саме школа була і залишається основною соціально виховної силою, організуючою процес виховання важких дітей. Можна сказати, що важливий напрямок перевиховання підлітків - посилення їх розумового розвитку [7, с. 310].

У зв'язку з цим система перевиховання підлітка в школі повинна включати спеціальну роботу по розумовому розвитку дітей у процесі навчання. Високий рівень процесу навчання, що забезпечує постійне підвищення знань, індивідуальний підхід, прискорення темпів розумового розвитку важких дітей - важливий напрямок у перевихованні.

Причини появи таких категорій неповнолітніх пов'язані з недоліками та помилками сімейного, шкільного виховання, аморальними явищами середовища, згубним впливом низькопробної кінопродукції, літератури, порнографії тощо [8, с. 174].

Що суспільство у своєму розвитку, то якісніше воно вирішує завдання виховання і тим меншим залишається можливостей для прояви й збереження негативного в світі людини. Поліпшення навколишньої дійсності призводить до знищення негативних явищ, сприяють виникненню моральних пороків і повним вад. Соціальне оздоровлення - це основа перевиховання особистості [2, с. 205].

Перевиховання виконує значну роль у формуванні колективу та особистості: він покликаний усунути труднощі й перешкоди по дорозі розвитку, як колективу, і особистості.

Виділяються основні функції перевиховання:

- інтенсифікація позитивного розвитку зусиль і здібностей вихованців завдяки усуненню несприятливих умов і подолання внутрішніх передумов важковиховуваності;

- усунення дисгармонії у формуванні провідних відносин людини;

- усунення результатів неправильного виховання, виправлення помилок, допущених у формуванні особистості;

- активізація зусиль особистості її боротьби з негативними явищами у собі навколишньої дійсності [1, с. 220].

Поряд з завданнями та методами перевиховання важковиховуваних учнів, виділяються також етапи. Кожен з етапів важливий сам по собі, включає в себе конкретні завдання для допомоги педагогу та спеціалістам в роботі з важковиховуваними учням впоратися з недоліками у поведінці та прогалинами у навчанні. Можна виділити наступні етапи.

На першому (підготовчому) етапі детально вивчають і аналізують позитивні й негативні якості важковиховуваного учня, умови, що призвели до їх виникнення, визначають шляхи нейтралізації негативних і посилення позитивних якостей особистості, конкретні завдання та зміст процесу перевиховання. На основі цих відомостей складають програму перевиховання. На цьому етапі учень переживає сам факт свого незвичного становища в колективі. Ці переживання можуть посилюватися новими умовами життя, переведенням до іншого класу, розмовою з вихователем, що змушує його замислитися над своєю поведінкою, відчути провину.

На другому (початковому) етапі перевиховання починається реалізація наміченої програми роботи з учнем: підліток долає помилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки. В нього зміцнюються позитивні й формуються нові риси характеру. На цьому етапі учень не виявляє особливої активності, й процес перевиховання спочатку відбувається повільно. Це пов'язано з тим, що учень насторожено і з недовірою ставиться до педагога та його виховних впливів. Нерідко такі учні не бачать у своїх діях нічого поганого і не вважають, що їх треба переглянути. Тому виховна робота насамперед має бути спрямована на подолання психологічного бар'єру, перебудову самосвідомості й самооцінки таких учнів, формування у них готовності до виправлення.

На третьому (переломному) етапі триває реалізація програми роботи з підлітком, але вже в умовах, коли він прийняв її, добровільно виконує свої обов'язки, виявляє самостійність і активність. На цьому етапі важливо не лише формувати правильні уявлення, поняття, погляди і переконання, а й нагромаджувати позитивний досвід поведінки учня, залучаючи його до виконання різних доручень, до участі в житті колективу, стосунки в якому базуються на взаємній вимогливості й допомозі. У цей період вихованець уже усвідомлює, що він на правильному шляху, і діє відповідно до нових переконань. Мотиви правильної поведінки набувають високого морального змісту. Учень отримує моральне задоволення від перемоги над собою, у нього з'являється впевненість у власних силах, бажання діяти так само й надалі.

На завершальному етапі створюють умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання [6, с. 89].

Зрозуміло, що час переходу до конкретного етапу перевиховання для різних категорій вихованців неоднаковий, залежить від рівня педагогічної занедбаності учня, його ставлення до процесу перевиховання, ефективності навчально-виховної роботи в школі та ін.

Поряд з основними етапами перевиховання, виділяють також специфічні принципи, які допоможуть в роботі з важковиховуваним учнем, налагодити контакт, допоможуть пристосуватися учню до учнівського колективу та середовища. Специфічними принципами перевиховання є:

- Поєднання переконання з примусом. Передбачає використання методів виховного впливу на вихованця залежно від рівня розвитку його свідомості - що вищий рівень свідомості, то більша частка методів переконання, і навпаки.

- Об'єктивне ставлення до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання. Передбачає виявлення в такого учня не лише негативних, а й позитивних якостей, на які спираються у процесі перевиховання.

- Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів. Вони не зможуть осягнути сутність моралі гуманізму, якщо не відчують гуманного ставлення до себе дорослих і однолітків.

- Ставлення до важковиховуваного учня, як і до всіх школярів. Йому не слід дорікати перед колективом, що він не такий, як усі, гірший за інших, бо це озлоблює і викликає бажання стати ще гіршим.

- Провідна роль педагога у перевихованні. Вплив на цю категорію неповнолітніх морально вихованих наставників, оскільки вони мали значний досвід спілкування з аморальними людьми.

Отже, система роботи повинна охоплювати всі сфери життя і діяльності дітей, всі сфери їхнього спілкування, всі види їх діяльності, з тим щоб забезпечити ефективність перевиховання. Система перевиховання вимагає взаємодії всіх осіб та організацій, узгодженості їх впливу на підлітка.

Процес перевиховання спрямований на подолання негативних рис особистості і на виправлення таких категорій неповнолітніх: важковиховуваних, педагогічне занедбаних, неповнолітніх правопорушників і злочинців.

Індивідуальні особливості важковиховуваного учня виявляються у специфіці спрямованості його потреб, інтересів, ідеалів, світогляду та інших якостей. Від того, наскільки точно виявлено цю спрямованість, залежать зміст і методика виховного впливу та наслідки перевиховання. Виправити людину - означає сформувати в неї установку на виправлення і суспільно корисні мотиви поведінки, виробити життєву перспективу, розвинути позитивні інтереси, виховати здорові потреби.

Література

1. Азаров Ю.П. Искусство воспитания / Азаров Ю.П. - М.: Просвещение, 1985. - 375 с.

2. Баженов В.Г. Воспитание педагогически запущенных подростков/ Баженов В.Г. - Киев.: Рад. шк, 1986. - 270 с.

3. Коротов В.М. Развитие идеи А.С. Макаренко в теории и методике воспитания / Коротов В.М. - М.: Педагогика, 1989. - 352 с.

4. Кочетов А.И. Перевоспитание подростка / Кочетов А.И. - М.: Педагогика, 1972. - 425 с.

5. Натанзон Э.Ш. Трудный школьник и педагогический коллектив: Пособие для учителя / Натанзон Э.Ш. - М.: Просвещение, 1984. - 322 с.

6. Капської А.Й. Соціальна педагогіка: Підручник / Капської А.Й. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 390 с.

7. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник / Шахрай В.М. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. -363 с.

8. Хофман Франц Мудрость воспитания. Педагогика / Хофман Франц. - М.: Педагогика, 1979. - 522 с.

Размещено на Allbest.ru