Вдосконалення системи цільової післядипломноі підготовки кадрів вищої кваліфікації для інноваційної діяльності в промисловості України

Вдосконалення системи цільової післядипломноі підготовки кадрів вищої кваліфікації для інноваційної діяльності в промисловості України

Шандиба О.В.

Анотація

Розглянуті питання вдосконалення діючої системи цільової післядипломної підготовки кадрів вищої кваліфікації (докторів і кандидатів наук) для інноваційної діяльності в промисловості України. Показана необхідність зміни структури системи і методів підготовки на принципах комплексності та оптимальності. Запропонована структура навчального закладу нового типу для післядипломної підготовки генеральних конструкторів. Приведені основні характеристики стану інноваційної діяльності у промисловості країни.

Для поліпшення ситуації з інноваційним розвитком промисловості обґрунтовано необхідність створення досконалої системи цільової післядипломної підготовки кадрів вищої кваліфікації - докторів і кандидатів наук, спроможних створювати та реалізувати лідерні розробки з врахуванням повного інноваційно- інвестиційного циклу, включаючи генерування ідей, відпрацювання та впровадження великомасштабних інновацій.

Ключові слова: вдосконалення, система, цільова післядипломна підготовка, кадри вищої кваліфікації, інноваційна діяльність, промисловість.

Key words: improvement, system, target-oriented post-graduate training, top- qualification staff, innovative activity, industry.

післядипломний підготовка кандидат наук

Вступ

Для України, що поставила за мету вихід у число технологічно розвинених країн, розвиток інноваційної діяльності в промисловості має першочергове значення [1]. Ця теза обґрунтовується даними, які отримані шляхом обробки інформації, наведеної в роботі [2] та інших щодо характеристик стану інноваційної діяльності у вітчизняній промисловості: вона відстає від аналогічних утворень розвинених країн у 8-10 разів. При цьому низьким є рівень новизни інновацій - в 2 рази нижчий від потрібного.

Переважають маломасштабні інновації покращуючого характеру з низьким рівнем рентабельності. Галузевоутворюючих інновацій та інновацій більш високих ієрархічних рівнів у вітчизняній промисловості за останні роки не реалізовано. В той же час саме інновації високих ієрархічних рівнів забезпечують прискорений і ефективний промисловий та соціально-економічний розвиток країни. На сьогодні з 50 відомих світові макротехнологій в Україні реалізовані і є конкурентоспроможними лише декілька, а їх застосування не забезпечує потрібних показників екології та природовідновлення.

Одна з причин цього - недостатня кількість кадрів вищої кваліфікації (КВК) - докторів і кандидатів наук, спроможних створювати та реалізувати лідерні (за визначенням - конкурентоздатні) розробки з врахуванням повного інноваційно-інвестиційного циклу, включаючи генерування ідей, відпрацювання та впровадження великомасштабних інновацій.

Для поліпшення ситуації з інноваційним розвитком промисловості необхідна досконала система цільової післядипломної підготовки таких кадрів.

Постановка проблеми. Інноваційні системи глобального, макроекономічного та галузеутворюючого значення повинні очолювати генеральні конструктори (КВК) - фахівці вищої кваліфікації, здатні формувати і реалізовувати державну, галузеву та регіональну промислову політику, розробляти і запроваджувати науково-технічні рішення на рівні кращих світових зразків.

Фаховій діяльності КВК на вищих рівнях промислової ієрархії властиві виняткові якості, зокрема: міжгалузевий характер професійних дій; рівень підготовки, який відповідає конкурентоздатності на світовому ринку; віддаленість навчання у ВНЗ від терміну основної роботи над створенням великомасштабних інновацій; персональна соціальна відповідальність за наслідки від прийнятих рішень; суттєва обмеженість часу для набуття нових знань, умінь і навичок.

Ці фахівці повинні: знаходити в умовах багатомірної невизначеності рішення, що відповідають потребам стратегічного соціально-економічного та науково-технічного розвитку; створювати та впроваджувати великомасштабні лідерні науково-технічні розробки шляхом інтегрування найновіших різноаспектних знань; організовувати та координувати роботу численних колективів, кожен з яких має свої локальні цілі і можливості, що часто суперечать головній меті створення інновації.

Набуття таких якостей вимагає спеціальної підготовки, в основі якої повинен бути необхідний комплекс освітніх фахових дисциплін, по новому структурований і забезпечуючий надання інтегративних знань для наукового обґрунтування процесів створення і використання великомасштабних інновацій з вищими рівнями новизни.

В Україні така підготовка поки що не проводиться.

Сьогодні в Україні існує кілька систем підготовки кадрів, частина випускників яких стає КВК. Для всіх систем характерним є попередня базова підготовка кадрів у ВНЗ. Вищі навчальні заклади готують молодих спеціалістів. Далі частина цих спеціалістів проходить підготовку за різними системами.

Перша система передбачає періодичне підвищення кваліфікації КВК у закладах післядипломної освіти, як правило, галузевого підпорядкування. Але існуючий стан цих закладів такий, що вони інституціонально не спроможні готувати фахівців вищої кваліфікації.

Друга система - підготовка КВК в аспірантурі та в докторантурі ВНЗ. Недоліком цієї системи при вирішенні задач підготовки КВК для інноваційної діяльності в промисловості є те, що аспірантури і докторантури ВНЗ готують кандидатів і докторів наук переважно для науково-педагогічної діяльності. Відомчі розмежування з промисловістю та відмінності змісту і сфер діяльності КВК від змісту і сфер діяльності науково - педагогічних працівників разом із інституціональними особливостями не дозволяють ВНЗ практично вирішувати питання цільової підготовки КВК на базі цих підрозділів.

Аспірантури і докторантури більшості академічних інститутів, хоча за своїм рівнем і відповідають вимогам підготовки КВК, є спеціалізованими і зорієнтованими на фундаментальні дослідження. В той же час, профільними знаннями КВК є знання не тільки природничих наук, а й знання технічних наук, які враховують особливості всіх етапів інноваційно-інвестиційного циклу. Причому, для забезпечення лідерних результатів знання повинні бути випереджаючими.

Зважаючи на це, можна зробити висновок, що для цільової підготовки вказаних фахівців необхідно вдосконалити існуючі системи. Враховуючи значну потребу у фахівцях, можна встановити, що потрібно створити навчальний заклад нового типу - Академію генеральних конструкторів (АГК) як базову структурну складову вдосконаленої системи підготовки КВК для інноваційної діяльності в промисловості.

Враховуючи особливості процесу поетапного формування розумових дій, можна також встановити, що нова система підвищення кваліфікації повинна базуватись на використанні інтегральної навчально-інноваційної системи [4] і входити як складова в структуру загальної інноваційно- інвестиційної системи. І в той же час вона повинна бути складовою частиною освіти галузевого підпорядкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Планування робіт по вирішенню багатопланового питання щодо організації навчання КВК (генеральних конструкторів) в АГК може провести на основі типової структури дидактичного проектування [5].

По більшості елементів наведеної структури є чимало опублікованих робіт. Так, показано, що для навчання слухачів АГК з різним рівнем підготовки та різними здібностями потрібне використання особистісно-орієнтованих технологій; поєднання та інтеграцію аудиторної та поза аудиторної діяльності [3, 4]. Детально висвітлена проблема створення збагаченого освітнього середовища і розвитку базових компонентів культури слухачів (пізнавальної, моральної, трудової, комунікативної, естетичної, фізичної, екологічної) рекомендується структурна зміна навчальних програм планів [6, 18].

Звертається увага на необхідність застосування нових теоретично обґрунтованих підходів до стосунків "викладач-слухач" та "слухач-викладач" [8].

Разом з тим, в опублікованих джерелах не розглянуті питання підготовки КВК із застосуванням ІКТ при навчанні фахівців в умовах інтегральних навчально-інноваційних систем з одночасним створенням кластерів інноваційних проектів. Цілісна система впровадження сучасних інформаційно - комунікаційних технологій у процес навчання технічних дисциплін у випадку, що розглядається, також поки що відсутня.

Немає опублікованих робіт щодо комплексного вдосконалення діючої системи цільової післядипломної підготовки КВК для інноваційної діяльності в промисловості України за рахунок оптимізації її структури та змісту навчальних дисциплін. Не відображені особливості зміни структури системи, змісту навчальних дисциплін і методів підготовки на принципах інтегральності та оптимальності. Не запропонована структура нових елементів системи.

Аналізуючи стан сучасної освіти з позицій філософського підходу, за В. Іолантою можна відзначити, що логіко-філософські та детерміністично-наукові парадигми є застарілими [7]. Наукові знання подвоюються за 8-10 років, а в окремих галузях (генетика, ядерна фізика, космонавтика) за ще менший період. Це вимагає організації післядипломної підготовці фахівців. Потрібна зміна структури системи освіти, її парадигми [9], методів навчання та змісту більшості навчальних дисциплін, зокрема технічних.

При побудові змісту технічних дисциплін із позицій інтегративного підходу з формуванням принципово нових фундаментальних навчальних курсів [10], але питання фундаменталізації професійної підготовки вивчені недостатньо. Для післядипломної підготовки КВК з технічних дисциплін вони зовсім відсутні. Необхідні подальші дослідження з цього питання.

Мета статті - розгляд питання вдосконалення системи цільової післядипломної підготовки КВК (докторів і кандидатів наук) для інноваційної діяльності в промисловості України.

Основними завданнями є обґрунтування необхідності зміни структури системи, змісту навчальних дисциплін і методів підготовки на принципах інтегральності та оптимальності, а також розгляд структури навчального закладу нового типу для післядипломної підготовки КВК.

Виклад основного матеріалу

Вдосконалення діючої системи цільової післядипломної підготовки КВК. Будь-який навчальний заклад галузевого підпорядкування має типову структуру надсистем.

Кожна з надсистем має свій вплив і свої вимоги до навчального закладу та його методичної системи. В той же час, згідно принципу інтегральності, надсистеми повинні враховувати вимоги навчального закладу як підсистеми (елементу системи).

Розглядаючи навчальну систему з певним цільовим призначенням, інтегровану з вказаними системами, необхідно розглядати питання щодо:

- мети її діяльності, еталонів, продуктів та результатів освіти в частині, що відноситься до технічних дисциплін;

- формування методичних та організаційних вимог до інституціонального складу надсистем і самої системи;

- основних умов підготовки КВК для роботи в промисловості на рівні глобальних, макроекономічних та галузевих технологій;

- головних принципів і базових методичних положень, пов'язаних із діяльністю системи при вивченні різних дисциплін;

- змісту, програм, форм і методів навчання та виховання слухачів.

Інтегруючою ідеєю при вирішенні цих питань є ідея надання слухачам випереджаючих фундаментальних знань про інновації. Ця теза обґрунтовується тим, що освітня система, що розглядається, її дидактичні проекти професійної підготовки повинні забезпечити підготовку таких якостей фахівця, які дають змогу мати випереджальні знання для різних умов застосування при створенні великомасштабних інновацій.

Останнє проявляється через формування нової бази знань (комплексу знань) та навичок і вмінь, їх застосування на практиці, створення умов для професійної мобільності фахівця, що має цю базу знань. На сьогодні інформацію про нові бази знань на рівні дедуктивних основ можна взяти в новій системі інженерних [11] та конкретизованій системі ноосферних знань [12], а про методи формування компетенцій - у відповідних тематичних підручниках з педагогіки.

База знань, що розглядається, повинна бути створена як елемент нової системної картини світу. Це визначає потребу оволодіння методами системного підходу як базового інструментарію, що забезпечує вирішення двох головних задач: системної організації знань та системного застосування знань.

Нова база випереджаючих знань для створення інновацій повинна мати, в першу чергу, інформацію про інваріанти, які стабільні в часі і мають універсальне призначення. Тобто, випереджаюча освіта повинна базуватись на фундаментальних знаннях. Основу цих знань складають закони і закономірності появи, будови, функціонування, розвитку, комунікації управління та перетворення, складних систем відповідного призначення та профілю [13]. Звідси витікає потреба у фундаментальній науково-технічній професійній підготовці КВК [14], яка є одним з пріоритетних напрямків розвитку освіти в усьому світі. Саме фундаменталізація освіти покликана забезпечити професійну мобільність фахівця. Це особливо важливо також у зв'язку з орієнтацією на лідерні розробки.

Як відомо [15], технології освіти розділяються на енциклопедичні, фундаментальні та прагматичні. Енциклопедична освіта зараз ускладнена великим обсягом знань. Прагматичні методи є досить поширеними в університетах США і деяких країнах Західної Європи [14], але вони звужують потенційні професійні можливості фахівців. Фундаментальна технологія освіти передбачає, що набуття фахової підготовки здійснюється за неперервним, достатнім для обраного фаху розширенням обсягу фундаментальних та інструментальних знань. На етапі навчання вона є складнішою, ніж прагматична, проте її наслідком є справді освічена людина ХХІ століття [14].

Післядипломна підготовка КВК як одна з видів навчально-виховного процесу повинна бути цілісною. Вона має розглядатися як сукупність елементів, що утворюють структуру системи, та взаємозв'язків між ними. При цьому навчання повинно розглядатись не тільки статично, а й динамічно. Це означає потребу переходу до використання системно-процесного підходу.

Формування інженерно-технічних знань і вмінь КВК проводиться паралельно з формуванням управлінських знань і вмінь, а також з процесом створення кластерів інноваційних проектів з вибраного напрямку. Це є однією з головних особливостей процесу підготовки вказаних фахівців.

У межах підготовки з технічних наук у слухачів формується великий обсяг технічних знань, що відповідає змісту інженерної підготовки: методологічному, гностичному, творчому, проектувальному, виробничому, експлуатаційному комунікативному, менеджерському та науково-дослідному. Кожен із перерахованих компонентів змісту розкривається та конкретизується у різних технічних дисциплінах, що входять до складу комплексу дисциплін під загальною назвою "технознавство" [6]. Під час їх реалізації формуються необхідні знання і вміння майбутніх генеральних конструкторів. Ці знання доцільно формувати у відповідних складових цілісної системи, що реалізує повний інноваційно-інвестиційний цикл. Саме звідси витікає потреба у формуванні інтегральних навчально-інноваційних систем.

Обгрунтованість використання цього підходу випливає зі: взаємодоповнюючого впливу всіх елементів інтегральної навчально-інноваційної системи на процес підготовки КВК за рахунок багаторазового повторення у різних варіантах і аспектах технічних знань і вмінь у процесі реалізації етапів повного інноваційно-інвестиційного циклу; цільової професійної спрямованості дій усіх елементів інноваційно-інвестиційної системи на підготовку КВК та на досягнення загальної мети - формування спеціалістів вищої кваліфікації, що створили лідерні кластери інноваційно-інвестиційних проектів; можливості нового представлення навчальних технічних дисциплін за рахунок їх фундаменталізації.

При цьому інноваційний та навчальний процеси виступають системоутворюючими чинниками. На основі професійно-інноваційної спрямованості навчального процесу з технічних дисциплін можуть бути сформовані професійні знання і вміння, пов'язані з створенням технічних та технологічних інновацій в двох сферах: інженерній та управлінській.

Вказаний склад знань вимагає формування відповідної структури навчального закладу нового типу (АГК) - для післядипломної підготовки генеральних конструкторів. Оскільки не відома галузева спрямованість інновацій, класична структура закладу, що базується на галузевій основі, не є прийнятною. Оптимальною може бути структура, що відображає ієрархічний рівень інновацій. Кафедри повинні бути створені для навчання глобальним, макроекономічним та галузеутворюючим інноваціям.

З метою розроблення методики набуття практичних навичок і умінь з інноваційної діяльності треба визначити загальні теоретичні засади такої методики, що дозволить у подальшому обгрунтувати її компоненти.

Відомо, що цілі навчання мають формуватися діагностичні [18], тобто передбачають таке формулювання, яке дозволяє зробити висновок щодо результатів їхнього досягнення [16]. Оскільки результатом практичного навчання є вміння і навички, що формуються у слухачів, то цілями практичного навчання є сукупність вмінь і навичок, якими мають володіти КВК. З урахуванням напряму діяльності, у випадку, що розглядається, це мають бути вміння і навички, пов'язані зі створенням та реалізацією великомасштабних лідерних технічних інновацій. Вказані вміння і навички можуть бути сформовані у спеціалізованому інтегрованому навчально-інноваційному комплексі як інституції, де системно організована практична інноваційна діяльність потрібного рівня.

Обгрунтування змісту, принципів, технологій, методів, організаційних форм та засобів набуття компетенції може бути виконано на основі диференційованого підходу, шляхом виділення методичних й організаційних прийомів формування професійних умінь і навичок у процесі реалізації навчально - інноваційної діяльності на кожному етапі інноваційно-інвестиційного циклу згідно з загальною методикою професійного навчання [5].Основним питанням, що вимагає оптимізації й вдосконалення, є така підготовка, яка має враховувати потребу в подвійному педагогічному результаті - набутті необхідних умінь і навичок з одночасним формуванням кластеру лідерних інноваційних проектів галузеутворюючого або більш високого рівня. При цьому треба враховувати обмеженість підготовки в часі. Перелік і зміст компетенції можна обґрунтувати, виходячи з теорії практичної підготовки та використовуючи процедуру опитування думок відомих фахівців. Вибір засобів реалізації професійної спрямованості навчання визначається відповідно до напряму та спеціалізації підготовки КВК. При цьому слід враховувати наявність суттєвих особливостей дисциплін технічного циклу [17]: динамічність навчального матеріалу, яка пов'язана зі стрімким розвитком технічних засобів; опосередкований характер сприйняття навчального матеріалу внаслідок високого ступеню його формалізованості; необхідність розвитку алгоритмічного мислення; високі вимоги до інформаційної ємності академічної години та до здатностей слухачів [18].

Вказані особливості зумовлюють потребу застосування підходів, основаних на теорії поетапного формування розумових дій у професійній підготовці [19]. Ця теорія є базою для визначення та обґрунтування принципів, технологій, методів, форм та засобів набуття необхідних вмінь і навичок КВК.

Висновки

Питання цільової підготовки КВК є новими і системно до цього часу не розглядались. Процеси підготовки таких фахівців є новим об'єктом педагогічних досліджень.

Інтегруючою ідеєю при вирішенні питань вдосконалення системи післядипломного навчання є ідея надання слухачам випереджаючих фундаментальних знань про інновації. Основу цих знань складають закони і закономірності появи, будови, функціонування, розвитку, комунікації управління та перетворення складних систем.

Фундаментальна технологія освіти передбачає, що набуття фахової підготовки здійснюється за неперервним, достатнім для обраного фаху розширенням обсягу фундаментальних та інструментальних знань.

Формування інженерно-технічних знань і вмінь КВК повинно проводитись паралельно з формуванням управлінських знань і вмінь, а також з процесом створення кластерів інноваційних проектів з вибраного напрямку. Це є однією з головних особливостей процесу підготовки вказаних фахівців.

Необхідні вміння і навички слухачів можуть бути сформовані у спеціалізованому інтегрованому навчально-інноваційному комплексі як інституції, де системно організована теоретична і практична інноваційна діяльність потрібного рівня.

Використані джерела