Академічна мобільність - невіддільний складник освіти впродовж життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академічна мобільність - невіддільний складник освіти впродовж життя

Камілла Магрламова

Анотація

У статті проаналізовано проблему академічної мобільності як невіддільного складника освіти впродовж життя й засобу поширення міжнародних інтеграційних процесів у сучасному освітньому просторі. Наголошено, що з метою формування академічної мобільності фахівця доцільним є розроблення «випереджувальних» освітніх програм, які відповідають запитам ринку праці, суспільства й світовим стандартам, а також відповідного нормативноправового, матеріально-технічного, кадрового,інформаційного, психолого-педагогічного забезпечення.

Ключові слова: академічна мобільність; види академічної мобільності; професійна мобільність; освіта впродовж життя; неперервна освіта.

The article deals with the problem of the academic mobility as the integral component of education throughout life and the ways for the international integration processes to spread in modern educational space. It is noted that for the purpose of the specialist's academic mobility formation it is rational to develop the “advanced” educational programs which correspond to the demands of labor market, society and international standards, and also corresponding legal, material and technical, personnel, information, psychological and pedagogical support.

Key words: academic mobility, types of academic mobility, professional mobility, education throughout life, continuous education.

В статье проанализирована проблема академической мобильности как неотъемлемой составляющей образования на протяжении жизни и средства распространения международных интеграционных процессов в современном образовательном пространстве. Отмечено, что с целью формирования академической мобильности специалиста целесообразным является разработка «опережающих» образовательных программ, которые отвечают запросам рынка труда, общества и мировым стандартам, а также соответствующего нормативно-правового, материально-технического, кадрового, информационного, психолого-педагогического обеспечения.

Ключевые слова: академическая мобильность; виды академической мобильности; профессиональная мобильность; образование на протяжении жизни; непрерывное образование.

Постановка проблеми. В умовах глобалізації освіта впродовж життя зумовлює розвиток економічного й духовного потенціалу кожної держави. Зростання питомої ваги різних освітніх систем у національних економіках і процеси реструктуризації глобальної економіки актуалізують різноаспектні дискусії з проблем розвитку сучасної освіти. Не є винятком і проблеми неперервної освіти, освіти впродовж життя. Вони тісно пов'язані з формальною, неформальною, інформальною освітою різних категорій молоді та дорослих. Нам імпонує твердження О. Аніщенко, Л. Лук'янової про те, що на сучасному етапі розвитку суспільства відбувається перехід від концепції «освіти на все життя» до концепції «освіти впродовж життя» [3, с. 62]. Ця концепція передбачає необхідність формування нових базових умінь для всіх з метою забезпечення неперервного доступу до освіти, удосконалення й оновлення вмінь, необхідних в інформаційному суспільстві; збільшення інвестицій у людські ресурси; інноваційні методики викладання та учіння для системи неперервної освіти - «довжиною та шириною в життя»; нову систему оцінювання здобутої освіти для врахування й визнання результатів неформальної та інформальної освіти тощо.

Водночас трансформації в економічному житті країни зумовлюють потребу у висококваліфікованих фахівцях, які потрапляють в умови конкуренції на ринку праці. Тому актуалізується питання щодо мобільності особистості, що передбачає адаптацію у світі професійних відносин, її конкурентоспроможність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти розвитку освіти впродовж життя висвітлено у працях О. Аніщенко, С. Архіпової, Н. Бідюк, С. Змєйова, Л. Лук'янової, О. Огієнко, Н. Пазюри, С. Прийми, Л. Сігаєвої та ін. Дослідженню проблеми готовності фахівця до особистісно-професійної самореалізації, мобільності присвячено наукові роботи К. Абульханової-Славської, Б. Ананьева, П. Горностая, І. Зимньої, О. Леонтьева, А. Маркової та ін. Структуру, семантично- термінологічні аспекти академічної мобільності вивчають Н. Коваліско, Ж. Таланова, А. Татарникова, І. Шпекторенко, Г. Щокін та ін. Теоретичні та практичні засади формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах розглянула Л. Сушенцева. Особливості студентської академічної мобільності є предметом наукового пошуку В Астахової, С. Вербицької та ін. Академічну мобільність як засіб інтеграції з міжнародним освітнім простором вивчають В. Лісовий, В. Капустник, І. Завгородній та ін. Водночас проблема формування академічної мобільності особистості як невіддільного складника освіти впродовж життя в нових соціально-економічних умовах потребує ґрунтовного вивчення, що й зумовило вибір теми публікації.

Формулювання цілей статті. Мета статті - проаналізувати проблему міжнародної академічної мобільності (AM) в контексті ідей освіти впродовж життя. академічна мобільність освіта

На різних етапах наукового пошуку для досягнення мети використовувалися: вивчення нормативних документів, психолого-педагогічної, монографічної й довідкової літератури з проблем академічної мобільності з подальшим аналізом, синтезом (уможливили визначення теоретичних аспектів досліджуваної проблеми); систематизація й узагальнення дослідницьких матеріалів (для з'ясування сутності академічної мобільності, окремих особливостей її формування).

Виклад основного матеріалу дослідження. Насамперед вважаємо за доцільне зазначити, що просування академічної мобільності студентів, професорсько-викладацького складу та співробітників вищих навчальних закладів є одним з ефективних інструментів підвищення якості освіти й конкурентоспроможності випускників на ринку праці.

Як свідчить дослідження А. Іщенка [2, с. 99], за одним із міжнародних показників - рівнем залученості до вищої освіти (Gross Enrolment Ratio, GER - відсоток, який вказує на кількість осіб, що здобувають вищу освіту, незалежно від їхнього віку, загальної кількості осіб, які мають типовий для здобуття вищої освіти вік), Україна посідає одне з чільних місць серед країн Центральної і Східної Європи (73%). Науковець цілком справедливо наголошує, що по-справжньому об'єктивним критерієм якості вищої освіти тієї чи іншої країни є кількість студентів з інших країн, що навчаються в її ВНЗ. Водночас, у світовому масштабі академічна мобільність студентів, незважаючи на високі темпи зростання, досі залишається переважно винятком, аніж правилом. Так, станом на 2010 р. лише 4,1 млн. з понад 150 млн. загальносвітової кількості студентів навчалися за межами своїх країн (менше 3%). При цьому близько половини студентів, що навчаються за межами своїх країн, - це переважно вихідці з азіатського регіону [12, с. 360].

На нашу думку, практичний інтерес становлять такі статистичні дані: у 20112012 н. р. в Польщі навчалося 6.321 українських студентів, у 2012-2013 н. р. - 9.620 українців [9], а в 2015 р. - близько 20.000 наших співвітчизників. Загалом у Польщі навчаються 46.000 іноземців, які є представниками 158 країн [10]. За кількістю найбільш потужно представлені українці, на другому місці - білоруси, далі - норвежці, іспанці, шведи й громадяни інших країн. На жаль, у досліджуваних матеріалах не виявлено узагальнених статистичних матеріалів щодо мобільності професорсько-викладацького складу вітчизняних вищих навчальних закладів.

Слід акцентувати увагу на тому, що в сучасних наукових дискусіях йдеться про доцільність розмежування терміносполук

«професійна мобільність» і «академічна мобільність». Водночас, як зазначає А. Іщенко, професійна й академічна мобільність - явища системні, які віддзеркалюють певну парадигму забезпечення цих видів мобільності як основного складника успішності в навчанні, а надалі - професіоналізму, успіху в соціальному середовищі. У цих різновидах мобільності відображено як об'єктивні (державна політика в галузі професійної освіти (навчання), державна кадрова політика в різних професійних групах, нормативно-правові засади розвитку освіти й навчання, зокрема й професійного, професійної діяльності), так і суб'єктивні чинники (особистісні якості людини, що виявляються в академічному й професійному середовищах) [2].

Наведемо сучасні визначення терміносполуки «академічна мобільність» (таблиця 1).

Як свідчить матеріал таблиці 1, йдеться й про мобільність професорсько-викладацького складу, й про студентів. Слід додати, що в Україні, у навчальних закладах різних типів, розроблені Положення про академічну мобільність, а також створені відповідні підрозділи з академічної мобільності, передбачені Положеннями про діяльність навчальних закладів [6].

Актуальність проблеми розвитку академічної мобільності підтверджується й тим, що в 2015 р. Міністерством освіти і науки України було ініційовано громадське обговорення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реалізації права на академічну мобільність» [6]. Отже, йдеться про встановлення єдиного порядку організації програм академічної мобільності для учасників освітнього процесу вищих навчальних закладів України на території України чи поза її межами.

Відповідно до цитованого документа, виокремлено 5 основних видів академічної мобільності (таблиця 2).

Таблиця 1

Сутність академічної мобільності за різними джерелами