Використання лексичних вправ в процесі збагачення словника молодшого школяра на уроках предметів художньо-естетичного циклу

Л.Д. Стефінів м. Івано-Франківськ lesja-stefnv@ukr.net

Сучасні навчальні програми початкової школи спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності сучасного школяра як майбутньої всесторонньо розвиненої особистості. Для досягнення цієї мети державні вимоги до рівня знань молодшого школяра сформульовані з урахуванням міжпредметних зв'язків дисциплін, що вивчаються. Аналіз програм предметів художньо-естетичного циклу початкової школи вказує на їх тісний зв'язок із освітньою галуззю «Мови та літератури». Серед забезпечених умінь і навичок знаходимо збагачення словника учнів початкової школи поняттями художнього та музичного спрямування.

Збагачення словника є складовою словникової роботи, що провадиться на уроках рідної мови зокрема та має на меті засвоєння нових слів та нових значень тих, котрі наявні у вокабулярі учнів. Для забезпечення вказаних навичок у процесі художньо-творчої діяльності педагогу необхідно звертатись до комплексу завдань та вправ, що допоможуть сформувати навички розуміння, вживання певних понять учнем - збагачувати його мовлення. На жаль, у науково-методичній літературі наразі наявні системи вправ для уроків освітньої галузі «Мови та літератури», але не виділено окремо тих, котрі можуть застосовуватись для збагачення словника на уроках предметів художньо-естетичного циклу.

Метою статті є визначити види ефективних лексичних завдань і вправ та їх приклади, що сприятимуть збагаченню словника на уроках дисциплін освітньої галузі «Мистецтво» у початковій школі.

Слово входить до активного словника учня, якщо він розуміє його, усвідомлює правильність граматичних форм та закріплюється у пам'яті через активне вживання у мовленні. Таким чином, засвоєння понять необхідно супроводжувати комплексом лексичних вправ, котрі проілюструють учню лексичне значення слова, його можливий міжпредметний характер та граматичні форми і сприятимуть фіксації в активному словнику школяра.

Дослідження розвитку словника учня початкової школи відбувалось ще минулого століття. Наукові основи словникової роботи розроблялися Я. А. Коменським, К. Д. Ушинським, Ф. І. Буслаєвим, І. І. Срезневським, Д. І. Тихомировим. Важливого значення роботі над словом надавали С. Х. Чавдаров, В. О. Сухомлинський, М. Г. Стельмахович та інші.

Проблема словникової роботи дітей дошкільного віку також досліджувалась у різних напрямах багатьма вченими. Зокрема, збагачення словника дітей раннього віку вивчали Ю. А. Аркін, Г. М. Ляміна та ін., дітей дошкільного віку: Г. Н. Бавикіна, А. М. Богуш, І.М. Непомняща, Ю. С. Ляховська та ін.; основні аспекти становлення і розвитку лексики дітей впродовж дошкільного дитинства: М. М. Коніна, В. І. Коник, Н. В. Кудикіна, Н. І. Луцан та ін.

Ф. І. Буслаєв вказував на важливе значення словникової роботи на уроках не лише з ціллю навчання грамотному письму, але й для розуміння учнями лексичного значення слів. Саме це розуміння, на думку автора, гарантує точний і усвідомлений вибір слів в умовах природної мови.

К. Д. Ушинський засвідчував необхідність привчати дітей широко застосовувати відомі їм слова. Також він закликав учителів «... виправляти і поповнювати словесний запас дитини відповідно до вимог її рідної мови і притому вводити ці виправлення та поповнення не тільки в знання дитини, але і в число її звичок, виконуваних з тією легкістю і швидкістю якої вимагає мова словесна і навіть письмова». Справедливим є твердження педагога щодо бідності лексики школяра, яка «.породжує одноманітність мовлення і робить його незрозумілим для слухачів». Школяр у такому випадку, вважав К. Д. Ушинський, не може підмінити одне слово іншим, не може переставити двох слів, його мова перебуває «...в ланцюгах тих рядків, які він завчив» [3, 94].

Першочерговим завданням словникової роботи, з погляду відомих методистів О. В. Текучова, М. Р. Львова, І. О. Синиці та ін., є формування лексичного запасу учнів, його збагачення, поповненні, а також розширення на базі засвоєних слів й уточнення значень уже відомих.

Як зазначає А. М. Богуш, формування дитячого словника є тривалим, складним процесом кількісного нагромадження слів, засвоєння соціально закріплених значень та вміння доцільно уживати їх у конкретних умовах спілкування.

Значну увагу розробці методики збагачення словника приділяла у своїх працях Є. І. Тихеєва. Слушною є думка науковця, що для розвитку та збагачення словника дитини, її треба оточити предметами, котрі можна розглядати, порівнювати, вивчати в іграх і праці, а результати таких спостережень відображати в слові. Автор акцентує на необхідності створити умови, за яких у дитини з'явилось би бажання і потреба передавати в мовленні свої враження від предметів і явищ, які нею сприймаються.

Слушним є твердження відомого ученого -методиста А. В. Текучева, котрий пояснював неможливість епізодичної словникової роботи. Адже робота над лексичним матеріалом вимагає систематичності, повинна бути добре організована, педагогічно доцільно побудована, пов'язана з усіма розділами курсу мови [2, 15].

Однак, такого роду методичні вказівки не враховують держвимоги предметів освітніх галузей, відмінних від «Мови та літератури». Для проведення систематичної та ефективної роботи щодо збагачення словника на уроках предметів художньо-естетичного циклу педагогу варто звертатись до комплексу лексичних завдань і вправ, що мають на меті формувати в учнів навички вживання, застосування та введення в активний словник понять, що вивчаються.

Такі вправи зорієнтовані на розширення словника учнів, а також на вироблення у них уміння обирати із свого лексичного резерву для висловлення думки ті слова, які найбільше відповідають змісту висловлювання. лексичний запас словник учень

У процесі виконання лексичних вправ перед дітьми, з одного боку, розкривається багатство рідної мови, а з іншого - діти вчаться вживати ці слова у своєму мовленні.

Для визначення найбільш доцільних та ефективних лексичних завдань і вправ, котрі педагоги можуть застосовувати на уроках освітньої галузі «Мистецтво» у початковій школі, звернемось безпосередньо до їх систематизації та визначимо, які із них пропонують автори навчальних підручників.

Автори підручника «Методика навчання української мови в школі» лексичні вправи систематизують за такими критеріями:

І. За дидактичною метою, що спрямовані на усвідомлення школярами функції слова у мовленні. З огляду на це розрізняють: вправи, розраховані на пояснення значення слів: (пояснити значення слова у тексті, прочитати речення, пояснити значення підкреслених слів, відгадати загадку, пояснити, які предмети названі словом-відгадкою); вправи на формування навичок використовування слів у власному мовленні (скласти речення з різними значеннями багатозначного слова, скласти речення з кількома словосполученнями, описати два предмети, використовуючи синоніми чи антоніми).

II. За природою розумових операцій, які здійснюють учні під час роботи зі словом, розрізняють: аналітичні вправи (аналіз текстів: дефініція невідомих слів, уточнення відтінків значення слів, з'ясування мети його вживання); синтетичні вправи (складання речень із словом, вжитим у певному значенні, дописування речень, виконання різних творчих вправ, добір синонімів чи антонімів та їх вживання у тексті); вправи на порівняння текстів чи речень, у яких відбувалася заміна одних слів на інші (усунення недоречних повторювань, уживання емоційно забарвленої і образної лексики тощо).

III. За ступенем самостійності у виконанні виділяють вправи: розраховані на спостереження за вживанням і значенням окремих слів у готових реченнях чи текстах: конструктивні вправи (введення в речення антонімів, складання словосполучень із вказаних слів, підстановка одних слів іншими, доповнення речень порівняннями); творчі вправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом, розповідей із опорними словами тощо).

За формою виконання автори виділяють усні і письмові вправи з лексики.

Зважаючи на цю класифікацію, можемо зауважити, що для предметів художньо- естетичного циклу найбільш доцільно застосовувати усні творчі вправи, котрі будуть не тільки збагачувати словник молодшого школяра, але й сприятимуть розвитку образного мислення, уяви та мовлення.

У дослідженні Н. В. Мордовцевої знаходимо таку класифікацію лексичних вправ:

- відшукування виучуваного лексичного явища в поданій групі слів, словосполученнях, реченнях, зв'язних текстах. Такого роду вправи є аналітичними за своєю сутністю та зорієнтовані на закріплення знань учнів про істотні ознаки кожного лексикологічного поняття;

- добір (самостійний чи з використанням друкованих джерел) зразків, які ілюструють виучуване лексичне явище;

- спостереження за функцією виучуваного лексичного явища у текстах різних стилів;

- групування виучуваних лексичних явищ за певною ознакою;

- відшукування і виправлення лексичних помилок і недоліків (у групах слів, словосполученнях, реченнях і текстах);

- лексичний розбір (характеристика слова на основі знань про лексичні явища) [4].

Такого роду вправи, варто також застосовувати на уроках освітньої галузі «Мистецтво», однак скоріш в рамках інтегрованих занять, дослідницької роботи школярів, проектної діяльності тощо. Адже вони зорієнтовані більше на лексичне явище, а урок мистецького спрямування у школі передбачає відведення основної частини заняття для проведення продуктивно-творчої діяльності та практичної роботи. Таким чином, можемо сказати, що лексичні вправи повинні бути лаконічно сформульованими та одночасно з цим містити чітко визначену мету та сприяти якісному засвоєнню понять, а також бути в руслі уроку продуктивно-творчої діяльності.

С. І. Дорошенко, М. С. Вашуленко та О. І. Мельничайко вказували на ефективність творчих вправ під час словникової роботи. Адже такого роду вправи є більш цікаві школярам, створюють для них «гру в слова» [3, 89]. Вони, на думку науковців, готують учнів до орфографії та дають дітям «владу над тим запасом слів, що несвідомо лежить у їхній пам'яті» [3, 94]

Словниково-логічні вправи є також ефективним засобом вирішення проблеми. Вперше у вітчизняній методиці вони були запропоновані К. Ушинським. Це вправи на порівняння, узагальнення, класифікацію, і сприяють формуванню вміння розмірковувати, виділяти головні ознаки предметів, явищ.

Варто згадати науковий внесок Є. І. Тихеєвої в методику збагачення словника дітей. Науковець окрім лексичних завдань та вправ акцентувала на важливості організації спостережень, екскурсій тощо, що доцільно застосовувати на уроках художньо-естетичного циклу, адже є сприятливими формами для розвитку творчих вмінь, образного мислення, креативності учня. Автор підтверджує прямий зв'язок уявлень з належним словом, що відбувається під час учнівських спостережень, і збагачує активний вокабуляр учня. «Слово і уявлення - це щось неподільне: вони ніколи не повинні розлучатись» [6, 82]. Є. І. Тихеєва стверджувала, що уявлення повинно випереджувати слово, а слову варто йти слідом за уявленнями. Ті уявлення, що не віднайшли відображення в «ясному, розумному слові», втрачають свою цінність. Речі та явища, що пізнаються, забарвлені людською мовою, поняттями, знаходять свою рефлексію саме у слові [6, 28].

Важливим методом збагачення словника Є. І. Тихеєва вважала екскурсії, які можна проводити як у самому освітньому закладі, так і за його межами для ознайомлення вихованців із новими поняттями. Методика проведення екскурсій, розроблена Є. І. Тихеєвою, зберігає свою цінність й для сучасної освіти, зокрема для дисциплін художньо-естетичного циклу, адже екскурсія може мати форму відвідування мистецького заходу, кабінетів, де зібрані твори мистецтва чи музеїв, творчих вечорів як у начальному закладі, так поза ним.

Значне місце в роботі з дітьми Є. І. Тихеєва відводить картині. Науковець обґрунтувала призначення картини для закріплення набутих знань, уточнення та їх розширення. Розглядаючи картини, діти навчаються спостерігати, що активізує розвиток інтелектуальних процесів (мислення, уяви, побудови логічних суджень), розвитку мовлення. Дослідник чітко вказує на значний навчальний потенціал творів мистецтва, зокрема для вивчення рідної мови, яке, на думку науковця необхідно поєднувати з вихованням любові до кращих художніх зразків та літератури у дітей. Вона пропонувала вихователям користуватися всім доступним у рідній поезії і мистецтві.

Організація вчителем систематичної роботи із залученням вказаних вище форм проведення занять освітньої галузі «Мистецтво» та впровадженням різного роду лексичних вправ, сприятимуть виробленню і зміцненню в учнів звички ширше вживати слова зі свого словникового запасу для точнішого передавання своєї думки.

Уже в період навчання грамоти слід систематично спрямовувати роботу на збагачення словника учнів прикметниками, тому що прикметник, як ніяка інша частина мови, сприяє розширенню і конкретизації словника молодших школярів, надає висловлюванням точності та виразності.

Збагачення словникового запасу учнів відбувається на всіх уроках. Так, програма з математики також великого значення надається засвоєнню належної термінології, чим провадить словникову роботу у початковій школі.

Можливості поповнювати словниковий запас учні мають і на уроках трудового навчання, ознайомлюючись зі своєрідними назвами (інструментів і пристосувань для роботи, матеріалів для використання виробів та безпосередньо виробами).

Аналіз матеріалів підручників із освітньої галузі «Мистецтво» початкової ланки освіти, дав змогу віднайти види лексичних вправ, що пропонуються з метою проведення словникової роботи та визначити категорії слів, якими збагачують словник молодшого школяра. Окрім цього, такий аналіз програмової літератури, посприяв встановленню недоліків на шляху розширення вокабуляра учня, відсутністю варіантів вправ для роботи на уроці зокрема.

Сучасні підручники музики для початкової ланки освіти містять елементи організації словникової роботи та окремі види вправ для збагачення лексики учня, а саме:

- пояснення нових понять (короткі словникові статті для учнів вказаної вікової категорії, словники в малюнках);

- закріплення нової термінології (самостійне пояснення термінів: як розумієш вислів, поясни слова, виправ помилки у реченні, покажи на малюнку тощо);

- складання розповіді;

- наявність ребусів;

- пошук прислів'їв та приказок у текстах.

Однак, програмові підручники мають і недоліки, що ускладнюють організацію словникової роботи. Так, авторами не передбачено проблему наголошення багатоскладових понять, наявності невідомих понять для молодшого школяра у поясненні програмового нового поняття, що призводить до ускладнення самостійного ознайомлення з поняттями школярів та некоректного засвоєння їх значень. Також авторами не подано прикладів синтаксичних конструкцій із новими поняттями - школяр не сприймає нове поняття як складову мовлення, не відбувається уточнення значення із контексту. Проблему становлять і відсутність послідовності подання матеріалу у підручниках музики, де завдання із вказаним поняттям передує поясненню нововведеної термінології; використані скорочення у підручнику не містять розшифрування, чітко прослідковується однотипність вправ. Такого роду помилки негативно впливають на самостійну організацію роботи школяра, некоректне засвоєння нових понять та ускладнюють навчальний процес вказаної освітньої галузі.

Розглянувши матеріали підручників із образотворчого мистецтва, бачимо наявність згаданих вище недоліків. Однак, позитивним є врахування авторами необхідності забезпечення міжпредметних компетенцій, яскравим прикладом чого є матеріали на ознайомлення із геометричними фігурами (математика) та завдання і вправи щодо назв пір року (природознавство). Але такі поодинокі завдання не сприяють систематичному збагаченню словника поняттями міжпредметно- го характеру. Для закріплення нових понять пропонуються тільки вправи типу «Назви предмет». Візуальним дефектом підручника щодо провадження словникової роботи є відсутність виділення деяких нових понять, хоча позитивним є пояснення авторами невідомих та, водночас, не програмових понять.

Таким чином, організація ефективної словникової роботи на уроках предметів художньо-естетичного циклу опирається в більшості на педагога та його досвід. Вчителеві для збагачення лексики школяра поняттями із галузі мистецтва варто додати інші завдання та вправи, що сприятимуть активізації уваги учня, його зацікавленості у вивченому.

Зробити свідомим процес запам'ятовування графічного образу деяких слів дозволить їх етимологічний аналіз, який може подаватися дітям у вигляді завдань типу «Це цікаво!» або «Чи знаєш ти?».

На етапі первинного ознайомлення дітей із неперевіреними словами найбільш продуктивними є вправи, спрямовані на усвідомлення лексичного значення цих слів і закріплення в пам'яті їх графічного образу за рахунок багаторазового перечитування і списування. Однак, педагогу варто пам'ятати про продуктивно-творчий характер роботи на уроках освітньої галузі «Мистецтво». Тому рекомендованим є використання усних форм роботи над новими поняттями на шляху до збагачення лексики молодшого школяра. Наприклад, такими вправами можуть бути пошук зайвого слова, складання з ним речення, визначення, у якому значенні (прямому чи переносному) вжито виділені слова, розгадування ребусів, кросвордів та інших логічних вправ, організація проектної діяльності та дослідницької роботи для одержання додаткової інформації про поняття.

Іноді з метою запам'ятовування словникові слова можна розташовувати ритмічно і так, щоб вони римувалися. Звичайно, це не вірші і тому подібні набори слів не несуть смислового навантаження, однак у такий спосіб запам'ятовуються значно швидше.

Отже, словникова робота на уроках предметів художньо-естетичного циклу, а саме збагачення лексики молодших школярів потребує розробки завдань та вправ, які б нівелювали недостатню їх кількість у сучасних програмових підручниках, враховували продуктивно-творчий характер діяльності школяра на уроках вказаних дисциплін, допомагали педагогу у системності вивчення нових понять, а також розвивали самостійність школяра на шляху одержання нових знань та сприяли позитивній мотивації збагачення лексики учня.

Список використаних джерел