Історія становлення електронної педагогіки та її особливості

м. Миколаїв

Перехід до інформаційного суспільства супроводжується радикальними змінами у сфері освіти. Незважаючи на використання засобів інформаційних та комунікаційних технологій, головним для сучасного викладача залишається володіння педагогічною теорією та розуміння проблем, які він ставить перед собою.

Об'єктивний процес інформатизації всіх сфер людської діяльності зумовив появу нової суспільної формації - інформаційне суспільство. Класична педагогіка, починаючи з Я. А. Коменського, стала актуальною в індустріальну епоху, але сприймалася як неадекватна для інформаційного суспільства. У зв'язку з цим виникла потреба у розробці нової парадигми до освіти. Неактуальними є такі компоненти парадигми освіти індустріального суспільства, як освіта для суспільного виробництва; вчення в молодості як запас на все життя; передача педагогом знання, який стоїть над тими, хто навчається; стабільна структура навчальних дисциплін та форм організації навчального процесу з акцентом на аудиторні заняття; книга як основний засіб навчання та ін.

З'являється необхідність формування нової педагогіки, яка адекватна для постіндустріального суспільства - електронної [5].

Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що потребу в постіндустріаль- ній педагогіці визнавали вчені А. А. Андрєєв, В. Д. Шадріков, С. А. Щенніков, І. А. Скальський, В. В. Наумов, В. Н. Кухаренко та інші експерти в цій галузі.

Велика кількість очних і дистанційних конференцій, семінарів і шкіл в освітньому просторі, присвячених застосуванню інформаційних і комунікаційних технологій в освіті, свідчить про актуальність і затребуваність цього напряму в науково-педагогічному співтоваристві, а також про необхідність обміну досвідом і дискусій із цих проблем.

Багато наукових заходів організовано із 2007 року, більшість із яких є щорічними. Зокрема Міжнародна конференція з питань навчання із застосуванням технологій e-Learning, Міжнародна науково-практична педагогічна конференція «Компетенції вчителя як фактор інтеграції інформаційно-комунікаційних та сучасних педагогічних технологій», Щорічна міжнародна конференція-виставка «Електронні ресурси в безперервній освіті», Міжнародні інтерактивні форуми електронних освітніх технологій, Міжнародна літня школа eLearning та ін. Матеріали заходів спрямовано на опис реального досвіду впровадження eLearning, досвіду розробки електронних навчальних матеріалів та проведення навчальних занять, успіхів і труднощів організації та інших елементів практичної діяльності. Можна констатувати розвиток емпіричного досвіду електронного навчання за відсутності наукових теоретичних узагальнень.

Мета статті - огляд процесу становлення електронної педагогіки та її особливості. Дотепер педагогіка є багатогалузевою наукою, функціонує та розвивається в тісному взаємозв'язку з іншими науками. Як свого об'єкта вона розглядає систему педагогічних явищ, пов'язаних із розвитком індивіда. Предметом педагогіки є цілісний педагогічний процес спрямованого розвитку та формування особистості в умовах її виховання, навчання й освіти. Педагогіка постіндустріального суспільства формується в абсолютно нових умовах існування й розвитку інформаційного суспільства, коли мірою всіх соціальних речей, основоположною умовою виробництва та відтворення суспільної цілісності стають розвиток і збагачення людського інтелекту, творчої енергії, духовно-моральних сил.

Основне завдання - створення умов, що сприяють розвитку в людини твердих моральних орієнтирів, здатності самостійно вирішувати проблеми в динамічному суспільстві [10, 140-141].

Постіндустріальне суспільство, на відміну від індустріального суспільства кінця XIX - середини XX століття, більшою мірою зацікавлене в тому, щоб його громадяни були здатні самостійно, активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до мінливих умов життя. Іншими словами, навчальний заклад має створити умови для формування особистості, а це вимагає комплексних зусиль не тільки школи, а й усього суспільства. Процес навчання сучасної людини стає переривчастим (школа - технікум - ВНЗ). А система безперервної освіти є потребою кожної людини.

Тому вже в цей час виникла необхідність удосконалити процес навчання за рахунок сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Усе частіше використовуються електронні засоби як джерела інформації. Виникає потреба у знаходженні шляхів педагогічного вирішення назрілих проблем освіти [3; 7]. Існують галузі застосування загальнопедагогічних знань, які поділяються на дошкільну педагогіку, педагогіку школи, виробничу, військову, виправно-трудову, соціальну та корекційну педагогіки. Це загальноприйнятий розподіл, хоча підстави для класифікації різні. Можна стверджувати, що електронна педагогіка - це не окрема нова галузь, а вона присутня в кожній із зазначених галузей педагогіки. Кожна з галузей еволюційно переходить в електронну. Під електронною педагогікою можна розуміти науку, що скеровує свої зусилля на оперативне розв'язання важливих суспільних проблем виховання, освіти, навчання в умовах інформаційно-освітніх середовищ [4].

Освітні процеси, як відомо, відбуваються в педагогічній системі, яка складається з таких елементів, як мета, зміст, методи, засоби та форми навчання. Функціонування зазначених елементів в реальних умовах підтримується навчально-матеріальною, фінансово-економічною, нормативно-правовою та маркетинговою підсистемами. Усі перераховані елементи перебувають у взаємозв'язку й утворюють інформаційно-освітнє середовище [1]. інформаційний електронний комунікаційний педагогіка

Окреслимо зміни, внесені в освітній процес електронною педагогікою. По-перше, розширився понятійний апарат. По-друге, з'явилися такі категорії, як дистанційне навчання, електронне навчання, Інтернет-навчання, он-лайн-навчання, масові відкриті он-лайн курси, викладач дистанційного навчання, коучинг, електронні навчальні заняття та ін.

Електронна педагогіка розвиває таку категорію, як персональне навчальне середовище - термін, який пов'язаний із практичним застосуванням ідей e-learning 2.0. Побудова персонального навчального середовища базується на хмарних обчисленнях. У таких середовищах є інструменти та послуги, що представляють окремі освітні платформи для використання їх у навчанні та досягнення освітніх цілей. Персональні навчальні середовища - це результат еволюції веб 2.0 та його впливу на освітній процес [8; 9].

Електронна педагогіка зберігає класичні педагогічні принципи: свідомість, активність, наочність навчання, систематичність і послідовність, міцність, доступність, зв'язок теорії з практикою та ін. Але поряд із класичними додалися й нові принципи, серед яких інтерактивність, стартові знання, ідентифікація, педагогічна доцільність застосування засобів інформаційно-комунікаційних технологій та ін. Електронна педагогіка спрямована на визначення загальних рис майбутньої системи освіти, таких як аксіологічна, культурологічна, антропологічна, гуманістична, синергетична та валеологічна [2].

Теорія електронної педагогіки дозволяє висувати й осмислювати наукові гіпотези, перевіряти отримані наукові факти, формулювати встановлені положення в умовах інформаційно-освітніх середовищ, що в результаті сприяє правильному й усебічному розвитку всієї педагогічної науки. Методи електронної педагогіки, тобто способи та прийоми вивчення педагогічних явищ і процесів в умовах інформаційно-освітніх середовищ, дають можливість досягати потрібних освітньо-виховних результатів.

Рівні аналізу в електронній педагогіці дозволяють повністю й точно дослідити педагогічні явища та процеси і на цій основі робити правильні висновки про їхній зміст і специфіку функціонування. Можна виокремити чотири рівні аналізу в електронній педагогіці:

- I рівень, гносеологічний, дає можливість правильно формулювати найбільш загальні наукові підходи до аналізу педагогічних явищ і процесів в умовах інформаційно-освітніх середовищ;

- II рівень, світоглядний, містить положення про фактори формування та розвитку особистості, а також освіту, навчання, виховання та педагогічну діяльність в умовах інформаційно-освітніх середовищ;

- III рівень, науково-змістовний, дозволяє правильно формулювати й обґрунтовувати закони та закономірності педагогічної науки, теорію і методику навчання й виховання людей в умовах інформаційно-освітніх середовищ;

- IV рівень, логіко-гносеологічний, забезпечує можливість правильно осмислювати предмет і об'єкт електронної педагогіки, визначення та розвиток категорій науки, здійснювати визначення та розвиток категорій електронної педагогіки, виявляти співвідношення педагогічної теорії та практики, зв'язків електронної педагогіки з іншими науками, формулювати положення про співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень і розробок в умовах інформаційно-освітніх середовищ, робити прогнози в розвитку самої електронної педагогіки.

Також особливістю електронної педагогіки є те, що вона має справу з конкретними людьми, особистостями, не звертаючи уваги на те, що це відбувається в умовах інформаційно-освітніх середовищ. Від того, наскільки вона їх знає та враховує їхні різні особливості та чинники у віртуальному світі, залежить ефективність педагогічного впливу. Цілісність особистості залежить від усього комплексу зовнішніх впливів інформаційно-освітніх середовищ на неї в ході її розвитку.

Електронна педагогіка виходить з того, що в людини в процесі навчання й виховання повинна формуватися активна життєва позиція, що є зумовленою конкретними соціальними обставинами стійкою формою прояву ідейно-моральних настанов і відносин, знань і вмінь, переконань і звичок, що надає регулюючий вплив на його поведінку та діяльність.

Формування електронної педагогіки пов'язують із формуванням і розвитком вільної особистості. У розвитку талантів особистості та сутності науки електрона педагогіка має свої загальні принципи [11; 6].

Викладач має чітко дотримуватись вимог щодо викладання у віртуальному освітньому середовищі. Це передбачає, по-перше, знання дидактичних властивостей інформаційно-комунікаційних технологій та вміння користуватися засобами навчання в умовах використання зазначених технологій; по-друге, управління процесами навчання та розвитку особистості з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Взаємодія учасників навчального процесу в умовах електронного освітнього середовища. Такі середовища можуть забезпечити якість навчання за рахунок доступності в будь-який момент часу, зручності використання та гнучкості.

Засоби, методи та форми навчання на основі інформаційно-комунікаційних технологій забезпечують нові стандарти та способи навчання для всіх учасників навчального процесу. Електронна педагогіка передбачає навчання в групах в умовах інформаційно-освітніх середовищ. Викладачі повинні сприяти розвитку навичок спільного навчання у членів групи, управляти групою, гарантувати зворотний зв'язок для членів групи, підтримувати пізнавальну мету процесу навчання членів групи. В інформаційно-освітніх середовищах викладачі відіграють активну роль у формуванні груп та підтримки групової роботи.

В умовах інформаційного освітнього середовища відбувається співпраця учасників навчального процесу завдяки синхронних та асинхронних можливостей зворотного зв'язку. До них можна уналежнити телекомунікаційні конференції, електронна пошта, тематичні форуми та чати тощо. Це забезпечує вільну взаємодію в глобальній мережі, допомагає та стимулює, розвиває впевненість у собі, прагне до ефективної корпоративної роботи.

Розширення вмінь та навичок викладача. Викладач повинен уміти проводити класифікацію електронних дидактичних ресурсів за призначенням, дидактичними цілями та формами організації роботи. Також він має використовувати електронні дидактичні ресурси в управлінні навчальним процесом; створювати сценарії для розробки різних типів занять; використовувати можливості наочно-образного подання навчальної інформації.

З урахуванням вищенаведеного сформулюємо деякі проблеми електронної педагогіки, що на сьогодні вважаються актуальними:

- недостатньо досліджено та виписано теоретичну базу електронної педагогіки;

- проблеми використання старих методів навчання за нових технологіях;

- труднощі під час суміщення природних потреб людини у спілкуванні з новими технологіями, у зв'язку з чим викладачам треба докладати дуже багато зусиль, для того, щоб інформаційно-освітнє середовище та його складники мали належний вигляд;

- віддалений студент має певні обмеження в спілкуванні з викладачем;

- брак професіоналізму в ході розробки навчальних електронних матеріалів і необхідність спеціальної підготовки викладачів для роботи з новими технологіями, оскільки без спеціального навчання викладачі розробляють курси незадовільної якості.

Рішення сформульованих проблем електронної педагогіки дозволить просунути педагогічну практику в середовищі електронного навчання на новий якісний рівень. Електронна педагогіка - це не окрема нова галузь. Вона наявна в різних галузях педагогіки, кожна з яких еволюційно переходить в електронну. Електронна педагогіка формується в абсолютно нових умовах існування та розвитку інформаційного суспільства, перехід до якого супроводжується радикальними змінами у сфері освіти.

Стаття надійшла до редколегії 30.01.2015

Список використаних джерел