З історії організації літнього відпочинку дітей: педагогічна практика С.Т. Шацького

З історії організації літнього відпочинку дітей: педагогічна практика С.Т. Шацького

Н.Б. Путіловська

м. Миколаїв

Одним із найважливіших стратегічних завдань України у сфері соціального захисту дітей є реалізація їхнього права на оздоровлення й відпочинок. Криза у сфері дитячого відпочинку та оздоровлення стимулювала пошук нових підходів до роботи дитячих літніх оздоровчих закладів.

Така ситуація призвела до появи не тільки нових форм літнього відпочинку, а й до аналізу педагогічної практики організаваного дитячого літнього відпочинку минулого.

Значний інтерес у цьому форматі представляє педагогічний досвід видатного педагога С.Т. Шацького.

В основу дослідження організації та діяльності дитячого закладу оздоровлення та відпочинку мають бути покладені здобутки педагогічної науки, зокрема з таких напрямів: становлення вітчизняної системи літнього дитячого відпочинку (H. H. Мединський, Д. С. Бершадська, М. Н. Скаткін, В. П. Пивченко) аспекти соціально-педагогічної роботи в умовах літнього оздоровчого табору (І. Д. Бех, О. В. Беспалько); виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства (О. В. Сухомлинська); основні положення концепції збереження здоров'я дітей (Н. Ф. Денисенко) та виховної роботи в літніх трудових об'єднаннях (В. М. Оржеховська); особливості позашкільної педагогіки (Т. І. Сущенко); теоретичні та методичні основи позашкільної (О. В. Биковська), екологічної (Г. П. Пустовіт) та еколого-натуралістичної (В. В. Вербицький) освіти; основні положення теорії особистісного самоствердження (О. В. Безкоровайна); соціально-педагогічні умови вдосконалення фізичного стану дітей у літньому оздоровчому таборі (Г. І. Шутка); формування у підлітків соціального досвіду в умовах дитячого оздоровчого центру (І. В. Старобудцева); унікальність соціальної ролі вожатого та визначення потенціалу його діяльності (Т. А. Ромм); ефективність методики формування дитячих колективів та особливості організації тимчасових дитячих колективів (І. І. Фрішман).

Мета статті - вивчення та аналіз педагогічної спадщини С. Т. Шацького щодо теоретичних підходів та практики організації дитячих оздоровчих закладів у період складних соціальних трансформацій, нестабільності та інноваційного пошуку.

Одним із реформаторів виховання та перевиховання дітей, які відчули на собі негативний вплив соціального середовища можна вважати видатного педагога початку ХХ століття С. Т. Шацького. Він був одним із перших, який започаткував літній відпочинок дітей.

Узагалі, слід зазначити, що теоретичною основою організації дозвіллєвої роботи в дореволюційний період були ідеї «вільного виховання». «Вільне виховання» - це течія в педагогіці другої половини ХІХ століття - початку ХХ століття, в основу якої покладено твердження, що розвиток дитини не повинен нічим обмежуватись, що природа, заклавши в дитини певні задатки та здібності, протистоїть їхньому обмеженню.

В європейських країнах ця течія з'явилася ще у ХVІІ столітті та була пов'язана з ученням Ж.-Ж. Руссо - прибічника природного виховання (ідея природовідповідності).

У ХІХ столітті цю теорію розвивали шведський педагог Е. Кей, у Франції - С. Фора, яка заснувала притулок «Вулик», де не було покарань і заохочень, релігійного, морального виховання. Вона велику увагу приділяла добровільній праці дітей та підлітків. Італійський педагог М. Монтессорі вважала, що дорослі не мають права втручатися в духовний розвиток дітей, а лише повинні створити умови для їхнього життя. Ці ідеї Монтессорі втілила у створеному нею «Домі дитини».

У Росії Л. Толстой, працюючи у школі для сільської бідноти в Ясній Поляні, дійшов висновку, що під час виховання досконала природа дитини калічиться фальшивою культурою дорослих.

На початку ХХ століття ідеями «вільного виховання» захоплювався К. М. Вентцель, який створює «Товариство друзів вільного виховання», «Батьківський клуб», «Музей зразкових дитячих іграшок», де займається різнобічним гармонійним розвитком дітей відповідно до їхніх задатків та здібностей [2, 597-598].

Практика організації дитячого літнього відпочинку на основі ідей «вільного виховання» С. Т. Шацьким починається зі створення товариства «Дитяча праця та відпочинок» в лютому 1909 року. В 1911 року товариство відкрило дитячу літню трудову колонію «Бадьоре життя» (на території сучасного міста Обнінська). B створенні колонії велику роль відіграла Валентина Миколаївна Шацька (1882-1978), дружина С. Т. Шацького, яка згодом стала найбільшим фахівцем із проблем музичного виховання дітей.

Вихованцями колонії були діти московської околиці, Мар'їного Гаю, із сімей робочих, що не мали можливостей жити в місті в нормальних умовах.

Меценат М. К. Морозова, небайдужа до питань виховання, брала найактивнішу участь у справах товариства «Дитяча праця та відпочинок», надавала їй фінансову підтримку. Вона познайомилася із Шацьким у Москві в створеній їм громадській організації «Дитяча праця і відпочинок». Узимку 1911 року вона запропонувала Шацькому створити на її землі постійну колонію для літнього відпочинку дітей. Вона зайнялася необхідним забезпеченням облаштування колонії, фінансувала будівництво необхідних споруд [3, т. 2, 144].

У створеній колонії «Бадьоре життя» щоліта жили до 150 хлопчиків і дівчат, які займалися в клубах товариства «Дитяча праця та відпочинок». Основою життя в колонії була фізична праця та самообслуговування. Серед видів діяльності були: приготування їжі, благоустрій території, робота в майстернях, на городі, в саду, полі. Вільний час відводився на різноманітні ігри, читання, бесіди, постановки вистав-імпровізацій, заняття музикою, співом. соціальний дитячий оздоровлення відпочинок

Аналізуючи досвід колонії, С. Т. Шацький зробив висновок, що фізична праця чинить організувальний вплив на життя дитячого колективу. Трудові заняття дітей мали й освітнє значення, вони були джерелом знань про природу, сільськогосподарське виробництво, сприяли виробленню трудових навичок.

Слід зазначити, що перші позашкільні установи багато в чому виконували компенсуючу функцію - заняття в цих установах заповнювали відсутність у дітей шкільного навчання. Крім того, вони допомагали влаштувати дозвілля дітей, сприяли збагаченню їхнього спілкування. Інноваційний характер перших позашкільних установ зумовлений благородними мотивами їхніх засновників, a також новими педагогічними поглядами на питання виховання дітей [4].

Увесь устрій колонії давав можливість створити відповідні умови для організації справжнього дитячого життя, вільного від зовнішніх впливів, що склалися за несприятливих умов оточуючого життя.

Перших дітей зустрів побудований великий двоповерховий барак, із гарною терасою та двома балконами на північ і південь на всій довжині другого поверху. Крім того, із залишків від будівництва сколотили курінь, туди поставили металеву плиту. Це було першою кухнею.

Разом із Шацьким для організації дитячого життя прибуло декілька молодих людей, його вихованців. Серед них був студент Строгановського училища А. Гаврілов, майбутній засновник студії образотворчого мистецтва колонії. Перша група колоністів складалася із 25 дітей старшого віку, потім приїхали і молодші. Усього в перше літо тут було 47 хлопчиків і дівчат у віці від 7 до 16 років [3, т. 2, 165].

С.Т. Шацкий відразу надав дітям можливість самим вирішувати свої справи. Усі важливі питання життя вирішувалися на зборах, які проводилися щодня. На одному з перших зборів діти назвали свою колонію «Бадьоре життя». Разом із дорослими колоністи вирішили, що основою їхнього життя повинна бути праця. Проте, на думку Шацького, праця дітей повинна бути, на відміну від праці дорослих, перш за все освітньою.

Робота почалася відразу. Діти розділилися за віком та інтересами на групи та бригади, вибрали «завідуючих» і «бригадирів». З'явилися робочі бригади з упорядкування території з хлопчиків 14-16 років, які разом із Шацьким і іншими педагогами викорчовували пні, прокладали доріжки, добудовували приміщення та виконували інші трудові роботи. Молодші діти скопували землю, закладали город, висаджували ягідники і яблуневий сад. Дівчата були направлені на кухню, в пекарню, пральню і гуртожитки для облаштування домашнього господарства [3, т. 2, 178].

Педагоги прагнули організувати життя дітей так, щоб через працю вони вчилися самообслуговуванню, одержували навики життя в колективі, набували різнобічний життєвий досвід від контактів із навколишнім світом. На суспільну працю відводилося по п'ять годин на день.

Наступного року в колонію прибуло 55 дітей. До цього часу тут з'явилися домашні тварини: корови, кінь, кури та гусаки, якими опікувалися самі діти. В найближчі роки кількість колоністів зросла до 100-150 чоловік.

Діти видавали свій рукописний журнал «Наше життя», в якому обговорювали свої громадські та господарські справи.

Вихованцями колонії були діти різного віку з найбідніших робочих родин. Як відомо, царський уряд не прагнув надавати цим дітям нормальну освіту та виховання, і діти росли в нестерпних умовах московських тісних бараків. Шацький ставив своїм завданням дати їм можливість пожити серед чистої природи, в компанії таких же, як вони самі.

З іншого боку, вихованці колонії самі багато працювали: готували собі їжу, працювали на городі, влаштовували побут, - але це була не важка праця дорослого працівника, а бадьора та радісна дитяча праця. Це життя готувало їх до майбутнього складного дорослого життя, але не відбирало в них дитинство, як у місті. Тут діти багато гуляли, грали в різні ігри, спілкувалися.

Новими були і взаємовідношення дорослих співробітників і дітей в колонії. Вони жили як друзі, а не як начальники та підлеглі. Діти самі організовували своє життя в колонії, виступали із цікавими ініціативами на своїх зборах, придумували нові заняття. Цей момент був дуже важливий для самого Шацького, адже все це відповідало теорії «вільного виховання».

Там продовжено роботу дитячого колективу й самоврядування: виявлення «деяких закономірностей у розвитку дитячого суспільства» [3, т. 1, 127], дослідження взаємозв'язку трудової діяльності, гри, мистецтва з розумовим і соціальним розвитком, вивчення впливу фізичної праці на життя дитячого колективу.

Книга В. М. та С. Т. Шацьких «Бадьоре життя» відбивала цей новаторський експеримент і разом з тим була своєрідним протестом проти рутини та схоластики, що панували в офіційній школі дореволюційної Росії.

У системі педагогічних поглядів та педагогічної діяльності С. Т. Шацького чільне місце займає питання про елементи, з яких, за його думкою, складається громадське дитяче життя. Їх встановлено С. Т. Шацьким на основі вивчення життя дітей в умовах вільних форм роботи з дітьми: дитячого саду, клубів, літньої трудової колонії - ще в дореволюційний період його педагогічної діяльності. Практична педагогічна робота С. Т. Шацького та його працівників була завжди пов'язана з вивченням дітей, спрямована на виявлення дитячих запитів і потреб.

Досліджуючи в післяреволюційний період роль вулиці у формуванні особистості дітей, С. Т. Шацький разом зі своїми колегами дійшли висновку, що потужний її (вулиці) вплив на дитину виникає через яскраве, емоційне самостійне життя.

Тут перед дитиною відкривається цікава, нестандартна сфера діяльності, яка сприяє розвитку її ініціативи й самоствердженню. Саме тут дитина задовольняє свої потреби дослідження оточуючого світу, отримує різні життєві враження, у неї формується почуття дружби та взаємодопомоги.

Проте вулиця містить багато негативу, інколи вона призводить до антисоціальних явищ (крадіжок, бійок) та прищеплює шкідливі для здоров'я звички. С. Т. Шацький зазначав: «Настоящее воспитание дает сама жизнь (улица). В ней, как среде, доступной всем жизненным влияниям, где скрещиваются и дают огромное разнообразие комбинаций, есть своя закономерность, периодичность и доступность. Она отражает деятельность людей хотя не целиком, но разнообразно и богато. Как во всяком постоянном явлении социального порядка, улица имеет свои нормы, регулирующие ее жизнь (обычаи, мода). Она имеет свои методы воспитания при помощи среды. Сила и стойкость этих влияний очевидна. Поэтому их надо изучать и уметь ими пользоваться» [4, 18].

Історія організації дитячого літнього відпочинку пройшла відповідний шлях: починаючи з дореволюційного періоду, коли здійснювався пошук концепцій, форм, засобів дитячого літнього відпочинку й до наших днів.

Роль педагогічної діяльності С. Т. Шацького в цьому напрямі була великим проривом на той час. Створена ним комуна доказала важливість дитячого відпочинку, розвитку, праці в канікулярний період. Нинішній стан соціального життя вимагає на новому рівні вивчати та розумно використовувати педагогічний досвід минулого.

Стаття надійшла до редколегії 15.02.2015

In article the essence of pedagogical practice of the known home teacher is considered, supporter of theory of «free education» S. T. Shatscogo and his unique experience of child's colony the «Cheerful life» on organization of summer child's rest in the pre-revolution period of history of pedagogics. Analysed basic principles of work of commune: self-government, initiative of children, collective labour activity, comradely mutual relations between children and adult

Key words: free education, children's summer vacation, commune, summer labor colony.

Из истории организации летнего отдыха детей: педагогическая практика С.Т. Шацкого. Н.Б. Путиловская, г. Николаев