Формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх бакалаврів сестринської справи як складової професійної компетентності

Размещено на http://www.allbest.ru

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

У статті наведено матеріал, актуальність якого зумовлена нагальними потребами суспільства у формуванні здоров'язбережувальної компетентності майбутніх фахівців, зокрема в процесі професійної підготовки майбутніх медичних сестер. У сучасних дослідженнях приділяється особлива увага проблемі здоров'я. Учені визначають предметом своїх наукових пошуків конкретизацію шляхів формування культури здоров'я фахівців різних напрямів підготовки (учителів, економістів, медиків). В останні роки в дослідженні проблеми здорового способу життя умовно визначилися три основних напрями: філософсько-соціологічний, медико-біологічний, психолого-педагогічний. Однак формування здоров'язбережувальної компетентності майбутніх бакалаврів сестринської справи як важливої складової професійної компетентності медичних сестер потребує додаткових експериментальних досліджень.

Ключові слова: здоров'я, здоровий спосіб життя, культура здоров'язбереження, здоров'язбережувальна компетентність.

здоров'я професійний підготовка медичний сестра

Людина як глобальний феномен є предметом дослідження багатьох наукових сфер (філософії, історії, соціології, культурології, біології, медицини, антропології, валеології, педагогіки та ін.). Одночасно із загальними питаннями вивчення динаміки антропогенезу й особистісного розвитку особливої уваги набувають проблеми, що стосуються здоров'я людини. Дослідники стверджують, що без здоров'я «людина не в змозі самореалізувати себе у творчому й фізичному потенціалах», а його формування потребує «набуття необхідних знань» і цілеспрямованої напруженої праці над собою [8, 3]. Особливого значення формування здоров'язберігаючої компетентності набуває в процесі професійної підготовки майбутніх медичних сестер, професійна діяльність котрих пов'язана з проблемою здоров'язбереження. Однак загальноприйнятого трактування здоров'я людини як цілісної системи на сьогодні не існує. Сучасна наука нараховує близько 300 дефініцій цього поняття. У статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) здоров'я визначається як «ступінь здатності індивіда чи групи, з одного боку, реалізувати свої прагнення та задовольняти потреби, а з другого, змінювати середовище чи кооперуватися з ним. Тому здоров'я розглядається як ресурс, а не мета життя [5, 318]. Відтак, формування здоров'язберігаючої компетентності розглядається науковцями як важлива проблема поряд із прогресивними змінами в науковій і культурній сферах цивілізаційного розвитку людства.

Низка останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми, доводить, що особлива увага проблемі здоров'я приділяється в сучасних педагогічних дослідженнях, де це поняття розглядається науковцями як соціально-біологічна основа життя всієї нації та як результат політики держави, що створює у своїх громадян духовну потребу ставитися до свого здоров'я як основної цінності (А. Фурманов, М. Юспа); як цілісний, гармонійний стан, що залежить від дотримання людиною оптимальної організації своєї життєдіяльності (В. Приходько); як стан постійної усвідомленості й відповідальності людини перед собою та довкіллям (С. Гир); як природний «психофізичний і духовний стан людини, який забезпечує її повне біосоціальне функціонування, фізичну та інтелектуальну працездатність, достатню адаптацію до природних впливів та мінливості зовнішнього середовища» (Н. Бєлікова, Л. Сущенко), характеризується повною рівновагою організму з біосферою, а тому розглядається як показник якості навколишнього середовища (В. Барановський) та ін.

Водночас у загальній проблемі охорони здоров'я людини невирішеними раніше частинами, яким присвячено статтю, залишаються конкретні питання формування здоро- в'язбережувальної компетентності майбутніх бакалаврів сестринської справи під час навчання у вищій школі.

Метою статті є проведення аналізу наукових досліджень із проблеми формування культури здоров'язбереження майбутніх бакалаврів сестринської справи.

Узагальнення різних підходів до трактування здоров'я представлено в «Енциклопедії освіти», де цей феномен тлумачиться як правильна, нормальна діяльність організму, розглядається як процесуальний, динамічний, функціональний стан, що характеризується морфологічною цілісністю високим енергетичним потенціалом, оптимальними адаптаційними реакціями на зміни довкілля, що забезпечує гармонійний фізичний, психоемоційний і соціальний розвиток особистості, її активне довголіття, повноцінне життя, ефективну протидію захворюванням [5, 318]. Отже, здоров'я є мірилом життєвого виявлення людини, гармонійною єдністю фізичних, психічних, трудових функцій, які зумовлюють повноцінну участь людини в різних галузях суспільної діяльності, що потребує реалізації здорового (корисного для здоров'я [3, 455]) способу життя (що є системою прийомів, яка дає можливість зробити певний уклад, характер життя [3, 1375]).

В останні роки в дослідженні проблеми здорового способу життя умовно виокремлено три основних напрями:

1) філософсько-соціологічний, у якому здоровий спосіб життя розглядається науковцями як певна глобальна соціальна проблема, об'єктивна потреба сучасного соціального розвитку;

2) медико-біологічний, що відображає сутність здорового способу життя як комплекс профілактичних оздоровчих заходів, які забезпечують гармонійний розвиток і зміцнення здоров'я, підвищення працездатності людей, подовження їхнього творчого довголіття;

3) психолого-педагогічний, представники якого вважають, що для збереження здоров'я дуже важливою є мотивація здорового способу життя.

Однак, на нашу думку, доцільним було б виокремити ще й компетентнісний підхід до формування здорового способу життя, згідно з яким необхідно конкретизувати основні компетенції, якими повинна володіти особистість, котра прагне зберегти та підтримувати належний рівень здоров'я протягом життя. Адже здоровий спосіб життя - це модель життєдіяльності людини, пов'язана з уявленнями про особистісну й соціальну цінність здоров'я засобами, формами та способами його збереження.

Проблема формування здорового способу життя особистості була предметом наукових пошуків багатьох дослідників. Так, обґрунтовуючи теоретичні й методичні основи формування здорового способу життя в майбутніх учителів у процесі вивчення природничих наук, В. Бобрицька зазначає, що лише ХХ ст. можна назвати епохою осмислення теоретичних знань і емпіричного досвіду з досліджуваної проблеми, коли відбувався глибинний аналіз сутності цього феномену та розкривався його науковий зміст. Дослідниця конкретизує об'єктивні та суб'єктивні обставини, які визначили вектор наукового інтересу до проблем здорового способу життя в минулому столітті: нові соціальні реалії, бурхливий розвиток НТП, усвідомлення людиною своєї причетності до всього того, що відбувається з нею самою та її соціальним і природним оточенням [2, 120].

На нашу думку, здоровий спосіб життя - це сукупність способів і форм життєдіяльності особистості, спрямованих на щоденне збереження та зміцнення свого здоров'я, складниками якого є раціональне харчування, безпечний побут, якісні умови праці й відпочинку, оптимальна фізична активність, безпечна сексуальна поведінка, гігієна, загартування, відсутність шкідливих звичок, володіння необхідними знаннями, уміннями та навичками зі збереження та зміцнення свого здоров'я й усвідомлення людиною важливості дій у цьому напрямі. Лише особи з високим рівнем свідомості та сформованою світоглядною орієнтацією та культурою щодо здорового способу життя прагнуть діяти заради власного здоров'я.

Уявлення про сучасну концепцію здоров'я, здоровий спосіб життя, умови та чинники впливу на здоров'я, шляхи формування культури його збереження та зміцнення забезпечують свідоме ставлення людини до ситуацій, які становлять ризик для життя та здоров'я. Усвідомлення особистості відповідальності за власне життя та здоров'я - важливий компонент формування ціннісного відношення до здорового способу життя. У цьому аспекті слушною є думка Н. Башавець, яка вважає здоров'я власною цінністю людини, що виявляється через стійкий фізичний, соціальний, психологічний, духовний стан і дає змогу повноцінно виявляти себе в будь-якій діяльності (навчальній, професійній, спортивній, побутовій тощо) [1, 115].

I. Герасимова пропонує здійснювати формування здорового способу життя в студентів ВНЗ у поєднанні з фізичною культурою на основі особистісної самооцінки майбутніх фахівців, що акцентує на ціннісному ставленні молоді до власного здоров'я [4]. Продовження дослідження процесів формування ціннісного ставлення студентів до здоров'я відображено в роботі Є. Жданової, котра на основі реалізації аксіологічного підходу до визначення сутності здоров'я розглядала цей феномен серед загальнолюдських і особистісних цінностей студентської молоді [6].

Розширене розуміння сутності здорового способу життя знаходимо в дослідженні Н. Завидівської, яка вбачає в цьому понятті такі форми повсякденного життя, що відповідають гігієнічним правилам, розвивають адаптивні можливості організму, сприяють успішному відновленню, підтримці та розвитку його резервних можливостей, повноцінному виконанню особистістю соціально-психологічних функцій, що необхідно знати майбутній медичній сестрі. Тому сучасні вимоги до професійної підготовки студентів вимагають нового підходу до змісту професійно-прикладних основ формування здорового способу життя та їхнього фундаментального обґрунтування. Крім того, проблему формування здоров'язбережувальної компетентності бакалаврів сестринської справи не можливо вирішити, лише обґрунтувавши складники професійно-прикладних основ. Найголовніше - сприяти їхній реалізації у процесі формування здорового способу життя [7].

На сучасному етапі розвитку суспільства висуваються специфічні вимоги до освітнього процесу вищої школи з метою формування здорового способу життя і, як результату, - здоров'язбережувальної компетентності майбутніх фахівців. До таких вимог належать:

- формування у студентів ціннісного відношення до власного здоров'я та здоров'я своїх пацієнтів у майбутній професійній діяльності;

- сприяння всебічному фізичному розвитку й досягненню високого рівня загальної рухової підготовки індивіда;

- основою впливу на формування здорового способу життя вважати перенесення відповідних знань, умінь і навичок з однієї сфери діяльності (наприклад, професійної підготовки) в іншу (у майбутню професійну діяльність);

- комплексне формування здорового способу життя, який враховує всі можливості освітнього процесу, а також індивідуальні особливості особистості;

- необхідність удосконалення та розвитку самого процесу формування здоров'язбережувальної компетентності незалежно від професійного спрямування підготовки студентів тощо.

Таким чином, аналіз літературних джерел доводить, що формування здоров'язбережувальної компетентності розглядається науковцями як складник процесу освіти і, відтак, є одним із компонентів професійної компетентності майбутнього бакалавра сестринської справи та спрямовується на вияв особистістю певного рівня культури здоров'я.

Філософське тлумачення сукупності процесів виховання, освіти, розвитку об'єднується загальним поняттям «культура», що означає систему надбіологічних програм людської життєдіяльності (діяльності, поведінки та спілкування), яка розвивається історично й забезпечує відтворення та зміну соціального життя в усіх його основних напрямах. Програми діяльності та поведінки представлено різноманіттям знань, норм, навичок, ідеалів, зразків діяльності та поведінки, ідей, гіпотез, цілей і ціннісних орієнтацій. Культура зберігає, транслює цей досвід, генерує нові програми діяльності й поведінки, які, реалізую- чись у відповідних видах і формах людської активності, породжують реальні зміни в житті суспільства, у тому числі й у здоров'язбере- жувальній діяльності.

Якщо набуття знань, умінь, навичок здорового способу життя сприятиме формуванню в людини ціннісного ставлення до здоров'я, то можна говорити про формування сукупності духовних цінностей, певних видів діяльності, що спрямовуються на створення сприятливих для здоров'я ефектів. Виникає певний вид культури - культури здоров'язбереження, що реалізується у вигляді нового виду людської активності, а саме реалізації здорового способу життя як певного прояву сформованості здоров'язбережувальної компетентності. У дослідженнях науковців цей вид культури має назву «культура здоров'я». Адже здоровий спосіб життя є культурним способом життя, цивілізованим, із турботою про здоров'я як про найвищу цінність, що є необхідним складником професійної діяльності майбутніх бакалаврів сестринської справи.

Аналіз педагогічної літератури свідчить про наявність різних підходів до наукового напряму - валеологічного дослідження закономірностей і механізмів формування, збереження, зміцнення та передачі за спадковістю здоров'я. Тому в процесі формування здоров'язбережувальної компетентності майбутніх бакалаврів сестринської справи важливого значення набуває валеологічний світогляд, що відображає усвідомлення студентами наукових факторів про:

- надійні та доступні шляхи до нескінченого розвитку духовно-енергетичного потенціалу людини, шляхи управління її здоров'ям і підтримання його на творчо-активному рівні, шляхи, де за основу береться не лікування хвороб, а підтримання та нарощування захисних сил організму;

- духовне та фізичне здоров'я окремої людини й усього людського суспільства на новому етапі його духовно-творчої еволюції, науку про здоровий спосіб життя, в основі якої лежить проста та мудра, перевірена досвідом багатьох століть, ідея про те, що завдяки правильній світоорієнтації та відповідній поведінці людина спроможна забезпечити собі довге, радісне, безболісне життя;

- здоров'я людини як об'єктивний стан і суб'єктивне почуття духовного, фізичного, психічного та соціального комфорту на різи рівнях екосистем, вікових стадій і умов;

- керування здоров'ям, коли існують системи вдосконалення видів життєдіяльності людини, які створюють умови переходу від некерованої до керованої тривалості життя;

- культивування здорового способу життя людини, що є такою життєдіяльністю, яка за позитивного емоційно-вольового настрою людини забезпечує дотримання екологічної рівноваги її з природою (гомеостаз] і невпинне зниження ентропії суспільних зв'язків у соціальному організмі країни, до якої вона належить як джерело інтелектуальної енергії, а отже, і її основна рушійна сила;

- необхідність вивчати умови, можливості, закономірності здорового (духовно, психічно, фізично] існування живої матерії на різних рівнях організації живого [5, 72].

Таким чином, формування ціннісного ставлення до здоров'я є важливою педагогічною проблемою, яка досліджується науковцями в різних напрямах. Так, на основі інтеграції філософського, соціологічного, психологічного, медичного, валеологічного, педагогічного та інших підходів до розуміння здоров'я як людської цінності науковці розглядають цей феномен як саморозвивальну та самокеровану систему, нормальний психосоматичний стан людини для реалізації свого потенціалу тілесних і духовних сил та потреб, вважаючи здоров'я результатом самопізнання тощо.

Тому, на думку дослідників, вирішення проблеми збереження здоров'я ґрунтується на формуванні пріоритету цінності здоров'я в загальній системі цінностей [1, 39] на основі реалізації компетентнісного підходу до гармонійного поєднання фізичного, духовного, психічного й соціального здоров'я.

Уявлення, цінності, ідеали, цілі й особистісні смисли, загальні знання, способи діяльності та поведінки інтегруються між собою в цілісне, багаторівневе та багатокомпонентне духовне утворення, де об'єднуючою ланкою є засадничі ціннісно-смислові орієнтири здоров'язбережувальної компетентності. Сукупність таких цінностей є основою культури здорового способу життя, що визначається більш уживаним поняттям - «культура здоров'я», або в інтерпретації деяких науковців - «культура здоров'язбереження» [1].

На думку Н. Соловйової, культура здорового способу життя особистості є доволі складним системним утворенням. Усі її елементи мають тісний зв'язок, доповнюють і зумовлюють один одного. Знання та інтелектуальні здібності детермінують світогляд особистості, здатність до продуктивної діяльності, зміст її оцінок, цінностей та результатів певних дій. Мотиви визначають спрямованість особистості, характеризують ієрархію її діяльності, стимулюють і мобілізують на прояв активності у сфері здорового способу життя. Ціннісні орієнтації відображають аксіологію діяльності, сукупність відношень до збереження та зміцнення здоров'я, розумінню цінності здоров'я в розвитку, становленні особистісно, соціально та професійно активної діяльності. Потреби є головною спонукальною, спрямовуючою, актуалізуючою силою поведінки особистості у сфері здорового способу життя. Фізична культура передбачає такий рівень здоров'я, фізичного розвитку, психофізичних і фізичних можливостей особистості, які складають фундамент її активної перетворювальної життєдіяльності. Соціально-духовні цінності визначають загальнокультурний розвиток особистості. Діяльнісний компонент і різні види діяльності у сфері здорового способу життя мають такий зміст: аксіологічний (цінності й потреби в їхніх конкретних проявах); морфологічний (склад, структуру, простоту та складність); праксіологічний (передбачає розвиток способів функціонування); антологічний - власне способи існування (люди, об'єкти, середовище), а також творчі здібності, що загалом визначає сформованість здоров'язбережувальної компетентності.

Програмно-орієнтовний, конструктивний, змістово-операційний і оцінковий компоненти, на думку Н. Соловйової, забезпечують проектування та конструювання плану життєдіяльності особистості відповідно до здоровчого способу життя за цілями, завданнями, часовим фактором, а в контексті технології діяльності - сукупність дій, операцій, процедур, що інструментально забезпечують досягнення й оцінку прогнозованого та діагностованого результату [9, 15].

Отже, формування здоров'язбережувальної компетентності майбутніх фахівців є важливим фактором в успішному засвоєнні обраної спеціальності, оскільки тільки здорова людина має здібність успішно навчатися, бути витривалою не тільки до фізичних, але й до психічних стрес-факторів, мати високу працездатність та психічну зрілість. Культура здоров'я як один із показників здоров'язбережувальної компетентності особистості розглядається як окремий аспект загальнолюдської культури та відображає рівень освіченості людей у сфері їхньої життєдіяльності, у тому числі й професійної Тому культура здоров'я особистості може розглядатися як єдність потреб і здатності індивіда до максимальної самореалізації як соціально та індивідуально значущого суб'єкта на основі використання природного потенціалу, перетвореного відповідно до цілей та принципів культуровідповідності в межах його оптимального функціонування у професії.

Перспективи подальших наукових пошуків ми вбачаємо в розробці спеціальних методик формування здоров'язбережувальної компетентності майбутніх фахівців медичного профілю у вищій школі.

Список використаних джерел

1. Башавець Н. А. Теоретико-методичні засади формування культури здоров'язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів : дис. ... доктора пед. наук : спец. «Теорія і методика професійної освіти» / Башавець Наталія Андріївна. - Одеса : Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського, 2012. - 555 с.

2. Бобрицька В. I. Теоретичні і методичні основи формування здорового способу життя у майбутніх учителів у процесі вивчення природничих наук : дис. . доктора пед. наук : 13.00.04 : спец. «Теорія і методика професійної освіти» / Бобрицька Валентина Іванівна. - К. : АПН України, Ін-т пед. і психол. проф. освіти, 2006. - 470 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : вТф «Перун», 2009. - 1736 c.

4. Герасимова И. А. Формирование физической культуры и здорового образа жизни у студентов высших учебных заведений на основе их личностной самооценки : дисс. ... канд. пед. наук : спец. «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» / Герасимова Ирина Александровна. - Волжский : Волжский гуманитарный ин-т Волгоградского гос. ун-та, 2000. - 131 с.

5. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

6. Жданова Е. В. Формирование ценностного отношения к здоровью у студентов педагогического вуза при изучении дисциплин медикобиологического цикла : дисс. ... канд. пед. наук : спец. «Теория и методика обучения (биология, уровень профессионального образования)» / Жданова Евгения Владимировна. - Екатеринбург : Уральский гос. пед. у-т, 2005. - 245 с.

7. Завидівська Н. Н. Професійно-прикладні основи формування здорового способу життя студентів вищих навчальних закладів економічного профілю : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 : спец. «Теорія і методика професійної освіти» / Завидівська Наталія Назарівна. - К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2002. - 230 с.

8. Здоров'я людини, нації, суспільства : кат. вист. / уклад. Л. I. Романова та ін. ; Харківська державна наукова б-ка ім. В. Г. Короленка. - Харків, 2000. - 67 с.

9. Соловьева Н. И. Здоровьесберегающая система образования в обеспечении формирования культуры здорового образа жизни учащихся : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 : спец. «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Соловьева Наталья Ивановна. - Ставрополь : Ставропольский гос. ун-т, 2005. - 195 с.

I.M. MELNYCHUK

Ternopil

FORMATION OF HEALTH CARE COMPETENCE OF FUTURE NURSING BACHELORS AS A COMPONENT OF PROFESSIONAL COMPETENCE

The relevance of the material presented in the article, caused by the urgent needs of society in the formation of health care competence of future professionals, particularly in the training of future nurses. In the current researchers the special attention to the issue of health is paid. Scholars determine the concretization of ways of building a culture of health of specialists in various fields (teachers, economists, doctors) as the subject of their scientific research. In recent years, three main areas in the study of the problem of a healthy lifestyle, such as: philosophical and sociological, medical-biological, psychological and pedagogical were identified. However, the formation of health-competence of the future nursing bachelors as an important component of professional competence of nurses requires further experimental studies.

Key words: health, healthy lifestyle, health care culture, health care competence.

И.Н. МЕЛЬНИЧУК

г. Тернополь

ФОРМИРОВАНИЕ ЗДОРОВЬЕСБЕРЕГАЮЩЕЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ БАКАЛАВРОВ СЕСТРИНСКОГО ДЕЛА КАК СОСТАВЛЯЮЩЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ

В статье представлены материалы, актуальность которых обусловлена насущными потребностями общества в формировании здоровьесберегающей компетентности будущих специалистов, в частности в процессе профессиональной подготовки будущих медицинских сестер. В современных исследованиях уделяется особое внимание проблеме здоровья. Ученые определяют предметом своих научных изысканий конкретизацию путей формирования культуры здоровья специалистов различных направлений подготовки (учителей, экономистов, медиков). В последние годы в исследовании проблемы здорового образа жизни условно определились три основных направления: философско-социологический, медико-биологический, психолого-педагогический. Однако формирование здоровьесберегающей компетентности будущих бакалавров сестринского дела как важной составляющей профессиональной компетентности медицинских сестер требует дополнительных экспериментальных исследований.

Ключевые слова: здоровье, здоровый образ жизни, культура здоровьесбережения, здоровьесберегающая компетентность.

Размещено на Allbest.ru