Особливості формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій

г. Мукачево

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ-ФИЛОЛОГОВ К ПЕДАГОГИЧЕСКОМУ ОБЩЕНИЮ СРЕДСТВАМИ ТРЕНИНГОВИХ ТЕХНОЛОГИЙ

Професійна підготовка майбутніх учителів до педагогічної діяльності передбачає формування в студентів готовності чітко виконувати фахові функції у своїй роботі. Однією з основних функцій вчителя будь-якого профілю підготовки є організація оптимального педагогічного спілкування. У ВНЗ особлива увага приділяється формуванню готовності майбутніх учителів до педагогічного спілкування, зокрема учителів-філологів, що дасть змогу не лише на належному рівні навчати учнів предметам філологічного спрямування, а й сприятиме визначенню й сприйняттю студентами оптимальних зразків педагогічної взаємодії на різних рівнях (учитель - учні, учитель - учитель, учитель - батьки тощо). Для цього під час здобуття вищої освіти доцільно використовувати такі педагогічні технології, які сприятимуть апробації та засвоєнню студентами ефективних моделей педагогічного спілкування ще під час навчання у ВНЗ. Оптимальними в цьому контексті є тренінгові технології.

Огляд останніх досліджень і публікацій свідчить, що багатьма науковцями, педагогами й дослідниками педагогічних методик одним із дієвих засобів підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності визнається тренінг [3]. Увагу теоретиків привертали різні аспекти та напрями дослідження тренінгів. У наукових пошуках зарубіжних дослідників (Ф. Бурнард, І. Банков, С. Макшанов, Г. Марасанов, К. Фопель та ін.) акцентувалася увага на теоретичних і практичних рекомендаціях щодо організації, методичного забезпечення й технології проведення тренінгів різного спрямування. Вітчизняні науковці зазначають, що тренінг є "найперспективнішим методом психолого-педагогічної підготовки фахівців різних галузей" [7, 10]; пропонують методику проведення тренінгів управлінського спрямування [1]; аналізують процеси трансформації особистості в тренінгах особистісного зростання [8]; обґрунтовують способи використання навчального тренінгу для вивчення педагогічних технологій професійної освіти [5]; визначають цільові аспекти використання тренінгів [3]. Водночас науковці стверджують, що на сьогодні не існує загальноприйнятого визначення поняття "тренінг". Це призводить до його розширеного тлумачення й позначення цим терміном найрізноманітніших прийомів, форм, способів і засобів, які використовуються в психологічній і педагогічній практиці, а в найширшому розумінні тренінг доцільніше зарахувати до розряду суспільних явищ, яким є і професійна освіта [3]. Американські розробники тренінгових програм К. Торн і Д. Маккей окреслюють унесок науковців у теорію і практику організації та проведення тренінгів: створення зразків сучасного тренінгового бізнесу (К. Данн із TDA Consulting Ltd.), "Емпіричної моделі навчання" (Experiential Learning Model - Д. Колб); новаторського "Методу когнітивних карт" (Mind Map Metod - Т. Бузан); опитувальника стилів поведінки (Learning Styles questionnary - П. Ханн та А. Мамфорд) [6, 9].

Мета написання статті полягає у визначенні особливостей формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій.

Засадничими положеннями для формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій узято думку І. Бачкова, що "саме тренінг дає змогу реалізувати необхідні умови розвитку професійного і особистісного самоусвідомлення" [2, 12], що є важливим для випускників вищої школи. Адже під час тренінгових занять створюються умови для досягнення професійної ідентичності майбутніх фахівців, підвищення впевненості в собі, розвитку компетентності та власної гідності, здійснюється формування адекватного образу успішного професійного майбутнього з виявленням й актуалізацією особистісних ресурсів [3].

Однак використання тренінгових технологій потребує не лише рекомендацій для їхнього широкого застосування, що можна знайти у величезній кількості наукової та популярної літератури. У контексті нашого дослідження необхідно враховувати особливості їхнього використання саме в підготовці майбутніх учителів-філологів із метою формування в них готовності до педагогічного спілкування.

Однією з головних особливостей вважаємо підготовленість викладачів БНЗ до використання тренінгових технологій у вищій школі. Адже впроваджувати педагогічні інновації авторитарними вказівками недоцільно й непродуктивно. Цей процес залежить від професійної майстерності, творчого потенціалу інноваційності самого викладача, від його психолого-педагогічної та комунікативної компетентності, мотиваційної готовності та володіння технологіями ігрового моделювання для розробки навчальних тренінгів і успішного використання тренінгових технологій у підготовці майбутніх учителів-філологів.

Зазвичай, у системі викладання широко поширена помилка, пов'язана з певним педагогічним "популізмом", коли інноваційні тренінгові технології, ігрові вправи як складники тренінгів використовуються в освітньому процесі не для навчання чи розвитку майбутніх фахівців, а для вирішення лише ігрових або незначних цілей, стимулювання активності й ігрового інтересу студентів. Наприклад, тренінгова вправа "Зіпсований телефон", як правило, спрямовується для розвитку навичок слухання та може використовуватись як із дітьми в дитячому садку, так і в школі чи у БНЗ. Ми погоджуємося з думкою А. Панфілової, що навчальних цілей у використанні таких тренінгів викладачі, зазвичай, не ставлять [4, 4].

Тому для впровадження в навчальний процес тренінгових технологій виникає потреба підготовки самих викладачів до використання цих педагогічних інновацій у ВНЗ, що визначаємо як засадничу педагогічну умову формування готовності майбутніх учителів- філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій. Існує певний набір знань, умінь і навичок, якими повинні володіти викладачі, щоб успішно використовувати тренінгові технології в роботі зі студентами, що визначає тренінготехнічну компетентність викладача.

Тренінготехнічна компетентність викладача пов'язана з наявністю професійних знань щодо використання педагогічних тренінгових технологій, розуміння їхньої ефективності у формуванні готовності студентів до майбутньої професійної діяльності в цілому й окремих її аспектів (наприклад, до педагогічного спілкування), знання специфіки та принципів розробки і проведення навчальних тренінгів тощо. З метою формування тренінготехнічної компетентності викладачів у ВНЗ, де проводилося експериментальне дослідження щодо формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій, організовувалися спеціальні навчально- методологічні семінари для викладачів. Участь у семінарах давала змогу викладачам не тільки підвищити власний рівень тренінготехнічної компетентності, а й визначити напрями використання тренінгових технологій для формування комунікативної, інтерактивної та перцептивної компетентностей студентів, що складатиме основу педагогічного спілкування майбутніх учителів-філологів.

Водночас спрямування викладачів до використання тренінгових технологій у професійній підготовці студентів базувалося не тільки на вивченні специфіки та методики використання навчальних тренінгів у ВНЗ. Щоб уникнути дослідів над студентами (хоча метод спроб і помилок має місце на існування), викладачі під час участі в навчально- методологічних семінарах, вивчаючи тренінгові технології та виконуючи певні педагогічні ролі в ігрових майстер-класах, мали змогу здійснити необхідну корекцію та вдосконалити тренінгові вправи, щоб у роботі зі студентами використовувати вже оптимальні варіанти. Таким чином, викладачі навчалися ігровому моделюванню тренінгових технологій.

Необхідність спеціальної підготовки викладачів до використання тренінгових технологій підтверджується в наукових доробках К. Торна та Д. Маккей, котрі стверджували, що "один із найважливіших факторів у розробці та проведенні тренінгів - розуміння принципів научіння людей" [6, 32]. Крім того, у функції тренера в навчальному процесі входить виконання ролей внутрішнього консультанта, радника з питань навчання, фасилітатора навчального процесу (з англ. - facilitator - той, хто полегшує, сприяє чомусь), розробника програм електронного навчання та інструктора (у літературі використовується англійський термін coach - висококваліфікований спеціаліст у будь-якій сфері, який займається передаванням іншим своїх знань і досвіду) [6, 11].

Тому другою особливістю в нашому дослідженні визначаємо саме використання авторських розробок навчальних тренінгів для формування готовності майбутніх учителів- філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій. Викладач, використовуючи особистісно орієнтований підхід у навчанні майбутніх учителів-філологів, усвідомлює необхідність використання тих чи інших методів для цілеспрямованого формування умінь і навичок педагогічного спілкування в кожного студента. Тому авторський підхід до конструювання тренінгової програми базується на врахуванні конкретних аспектів у підготовці майбутніх учителів- філологів.

Специфіка цих розробок полягала в тому, що вони спрямовувалися на формування комунікативної, інтерактивної та перцептивної компетентностей студентів як важливих елементів педагогічного спілкування, що визначає третю особливість у нашому дослідженні.

Комунікативна компетентність передбачає наявність у майбутнього вчителя-філолога сформованих навичок вербалізації, усвідомлення значення та знання змісту невербальних сигналів спілкування, їхнє використання у процесі педагогічної взаємодії, володіння технікою запитань і відповідей, що водночас є основою педагогічного спілкування.

Інтерактивна компетентність майбутнього вчителя-філолога виявляється в умінні організовувати командну роботу з учнями в процесі педагогічного спілкування. Студент повинен опанувати стратегіями взаємодії з учнями, управління міжособистісними конфліктами, які можуть виникнути на різних рівнях (учень - учень, учитель - учень тощо), виявити навички керування дискусією. Для цього викладач покликаний використовувати у професійній підготовці майбутніх учителів-філологів спеціально розроблені тренінгові симулятивно-професійні ігрові ситуації, що моделюють зразки педагогічного спілкування. Використання таких тренінгових вправ потребує 1) належного рівня тренінготехнічної компетентності викладача, 2) вмотивованості студента брати активну участь в ігрових ситуаціях професійного спрямування, 3) його психолого-педагогічної підготовленості з питань педагогічної взаємодії, що базується на знаннях із педагогіки, психології, педагогічної майстерності та педагогічних технологій, уміння їх використовувати на практиці.

Перцептивна компетентність майбутнього вчителя-філолога виявляється у знанні комунікативних типів особистості, вмінні використовувати сенсорні канали в педагогічному спілкуванні, низькому рівні емоційної культури, слабкій психологічній захищеності в напружених ситуаціях. Формування перцептивної компетентності у студентів-філологів передбачає їхню активну участь у змодельованих ситуаціях складної педагогічної взаємодії. Із цією метою використовувалися самостійні розробки студентів ситуативних задач, для створення та вирішення яких майбутні вчителі-філологи використовували не лише результати самоосвітньої діяльності, а й здобуті вміння та навички під час практичної участі в навчальних тренінгах.

Сформованість усіх зазначених видів компетентностей як у викладачів, так і у студентів спрямовувалась на формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій.

Отже, розглядаючи професійну підготовку майбутніх учителів-філологів як роботу студента над своїм особистісним фаховим зростанням, вважаємо, що тренінгові технології доцільно застосовувати як активний і дієвий метод навчання студентів до професійної діяльності, яка базується на суб'єкт- суб'єктній взаємодії. Формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій потребує врахування особливостей використання тренінгів у професійній підготовці студентів. Такими особливостями визначаємо: 1) підготовленість викладачів ВНЗ до використання тренінгових технологій у вищій школі; 2) використання авторських розробок навчальних тренінгів для формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування засобами тренінгових технологій; 3) розробки навчальних тренінгів повинні спрямовуватися на формування комунікативної, інтерактивної та пер- цептивної компетентностей студентів як важливих складових педагогічного спілкування.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розробці спеціальних методик тренінгових технологій для формування готовності майбутніх учителів-філологів до педагогічного спілкування.

Список використаних джерел

1. Барко В. І. Методика проведення тренінгів управлінського спрямування / В. І. Барко // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 4. - С. 70-76.

2. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: учеб. пособие / И.В. Вачков. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Ось-89, 2000. - 224 с.

3. Мельничук І. М. Цільові аспекти використання тренінгів / І. М. Мельничук // Психолого-педаго- гічні проблеми сільської школи: зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини. - Умань: УДПУ ім. П. Тичини, 2007. - Вип. 19. - С. 185-192.

4. Панфилова А.П. Игровое моделирование в деятельности педагога: учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по пед. спец. / А.П. Панфилова; под общ. ред. В.А. Сластенина, И.А. Колесниковой. - М. : Академия, 2006. - 368 с.

5. Сисоєва С.О. Педагогічні технології професійної освіти: навчальний тренінг: навч.-метод. посіб. / С.О. Сисоєва, Л. І. Бондарева. - К. : ВМУРоЛ "Україна", 2006. - 162 с.

6. Торн К. Тренинг. Настольная книга тренера / К. Торн, Д. Маккей. - 2-е изд. - СПб. : Питер, 2008. - 240 с. : ил. - (Серия "Эффективный тренинг").

7. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг "Розвиток комунікативної компетентності викладача" : навч.-метод. посіб. / В.М. Федорчук. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 2004. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru