Соціально-педагогічний портрет молодшого школяра як орієнтовна діяльність соціального педагога у формуванні соціально-адекватної поведінки
Комплексний аналіз процесу формування соціально-адекватної поведінки дітей молодшого шкільного віку в діяльності соціального педагога загальноосвітнього закладу. Зменшення проблемності адаптації дитини до шкільного життя, оптимізація навчального процесу.
Рубрика | Педагогика |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 03.02.2018 |
Размер файла | 24,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Соціально-педагогічний портрет молодшого школяра як орієнтовна діяльність соціального педагога у формуванні соціально-адекватної поведінки
О.В. Грунська
м. Слов'янськ
На думку багатьох учених (Ю. Богінська, О. Бурим, Л. Варяниця, О. Джексон, О. Караман, С. Курінна), молодший шкільний вік є визначальним у подальшому розвитку особистості та формуванні базової компетентності. Період першого десятиліття життя людини є фундаментом, який визначає подальшу конструкцію її особистості. Початкова школа сьогодення ставить собі за мету сприяти розвитку життєвої компетентності учня, формуванню його життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості, а саме здобуття життєвого досвіду, життєве прогнозування, прийняття рішень та планування дій, розв'язання типових життєвих завдань, самоорганізація та самовиховання, а також формуванню соціально-адекватної поведінки, необхідної для позитивного розвитку дитини.
Проблема становлення й розвитку молодшого школяра - одна з найголовніших, про що свідчать численні соціально-педагогічні, педагогічні, психологічні теорії про сутність діяльнісного підходу до розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Е. Еріксон), вікового підходу до розвитку дитини молодшого шкільного віку (Л. Виготський, Л. Божович, Д. Ельконін), а також вагомі дослідження процесу соціалізації молодших школярів у загальноосвітніх навчальних закладах (Ю. Богінська, О. Бурим, Л. Варяниця, О. Джексон, О. Караман, С. Курінна, О. Малахова, І. Пєченко, К. Савченко, О. Савченко).
У зв'язку з вищеозначеним, метою пропонованої статті є аналіз соціально-педагогічного портрету молодшого школяра як орієнтовної діяльності соціального педагога у формуванні соціально-адекватної поведінки.
Переважна більшість учених визначає молодший шкільний вік самобутнім і неповторним періодом у житті кожної особистості (Ю. Богінська, Л. Божович, О. Бурим, Л. Варяниця, Л. Виготський, М. Волокитна, О. Джексон, О. Караман, С. Курінна, Н. Курило, А. Люблінська, О. Малахова, І. Пєченко, К. Савченко, О. Савченко, Л. Славіна, О. Яковлева).
За поглядами вченої О. Савченко, соціально-педагогічні дослідження показують, що концептуальною основою розгляду молодшого школяра як суб'єкта виховання вважають завданнєво-віковий підхід, оскільки він найбільше відповідає сучасній соціально-педагогічній теорії й практиці. На кожному віковому етапі перед дитиною постає низка завдань, від сприятливого чи несприятливого вирішення яких залежить її особистісний розвиток. Саме тому виховання дитини молодшого шкільного віку повинне бути побудоване так, щоб забезпечити умови для сприятливого вирішення цих завдань на кожному етапі життєдіяльності молодшого школяра відповідно до норм цивілізованого суспільства. Дитинство молодшого школяра як суб'єкта виховання підпорядковане загальним завданнєво-віковим особливостям розвитку. З урахуванням сказаного проаналізуємо дитинство молодшого школяра як суб'єкта виховання, що може бути проведено на таких підставах: соціально-педагогічна ситуація розвитку, вікові завдання (природно-культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні), інститути та агенти соціалізації [6].
Одним із більш змістовних, на наш погляд, є визначення О. Бурим соціально-педагогічної ситуації розвитку молодшого школяра, що характеризується низкою особливостей, зокрема такими:
подальшим фізичним і психофізіологічним розвитком дитини, що забезпечує можливість систематичного навчання в школі;
докорінною зміною соціальної ситуації розвитку дитини (вона стає «суспільним» суб'єктом і має тепер соціально значущі обов'язки, виконання яких отримує суспільну оцінку; у неї починає складатися новий тип стосунків із людьми, які її оточують; безумовний авторитет дорослого для неї поступово втрачається й усе більшого значення для дитини набувають однолітки, зростає роль дитячого співтовариства);
становленням навчальної діяльності як провідної, яка визначає найважливіші зміни, що відбуваються в розвитку дитини на цьому віковому етапі (складаються психологічні новоутворення, які характеризують найбільш вагомі досягнення в розвитку та є фундаментом, що забезпечує розвиток на наступному віковому етапі);
висуванням мислення (передусім словесно-логічного, роздумливого) у центр свідомої діяльності дитини в ході засвоєння наукових знань, на основі чого перебудовуються й усі інші пізнавальні процеси (пам'ять стає мислячою, а сприйняття - думаючим);
появою довільної й просоціальної поведінки, в основі якої лежать моральні мотиви й переживання дитиною власної унікальності;
виникненням планування результатів власних дій і рефлексії, пов'язаних з основним мотивом, який домінує в цьому віці - мотивом досягнення успіху;
становленням дитини як активного суб'єкта пізнання й діяльності [3].
Принципове значення для нашого дослідження має обґрунтована О. Яковлевою така наукова позиція, за якою основні природно-культурні завдання дитинства молодшого школяра визначаються так: розвиток рухових навичок, розвиток маскулінності-фемінності, формування довільності психічних процесів. Розвиток рухових навичок пов'язаний з активним анатомо-фізіологічним дозріванням організму, наявними змінами в органах і тканинах тіла, що підвищує фізичну витривалість дитини. Ця особливість є важливою для оволодіння писемним мовленням у процесі навчання. Писемне мовлення як робота над способом і формою висловлювання має величезне значення для формування мислення [7].
Слід звернути особливу увагу на соціально-культурні вікові завдання дитинства молодшого школяра, до яких належать оволодіння роллю учня та систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів і оволодіння способами самоорганізації для їхньої реалізації, формування прагнення до досягнення результату, уміння адекватно оцінювати власні успіхи й невдачі. Вирішення вказаних завдань безпосередньо пов'язане з готовністю дитини до школи, процесами адаптації й дезадаптації. Оволодіння роллю учня відбувається на основі готовності дитини до шкільного навчання.
Крім того, вагомим для нас є положення О. Караман [5] про те, що в соціально-педагогічному аспекті готовність до школи - це складне комплексне утворення, яке є результатом повноцінно прожитого дошкільного дитинства й водночас індивідуальною програмою розвитку для учня. У повному обсязі готовність містить інтелектуальну готовність (розвинуті дошкільні форми мислення - наочно-образне, наочно-схематичне та ін., творча уява, наявність основних уявлень про природні й соціальні явища), вольову готовність (сформованість відповідного рівня довільності), мотиваційну готовність (бажання ходити до школи, набувати нові знання, зайняти нову соціальну позицію - позицію школяра), а також сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який має особливі соціальні функції, розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки та ін.).
У соціально-педагогічній літературі (О. Безпалько, М. Галагузова, А. Капська, А. Мудрик та ін.) головною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції особистості: вчорашній дошкільник стає учнем, членом шкільного та класного колективів, де слід дотримуватися нових норм поведінки, уміти узгоджувати свої бажання з новим розпорядком тощо. Усе це дитина сприймає як певний переломний момент у житті, що супроводжується також і перебудовою системи взаємин із дорослими, найавторитетнішою фігурою серед яких стає вчитель [1].
Л. Виготський стверджує, що у зв'язку зі зміною ситуації наступає т. зв. криза семи років. Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, у шість чи сім років, наступає момент, коли вона проходить через цю кризу. У більшості випадків її початок припадає на сім років, але він може зміщуватися вниз - до шести років або вгору - до 8 років. Ця криза пов'язана із зародженням соціального «Я» дитини, тобто з початком усвідомлення нею своєї нової соціальної позиції - позиції школяра, що докорінно змінює самосвідомість дитини [4].
Ще одним проблемним напрямом нашого дослідження є аналіз поняття «внутрішня позиція школяра», що безпосередньо впливає на поведінку молодшого школяра. За сприятливих умов початку навчання дитини в школі в її психіці формується перше психічне новоутворення віку - «внутрішня позиція школяра», що є показником успішної адаптації до умов шкільного навчання.
За визначенням Л. Божович, «внутрішня позиція школяра» - сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог учителя, визнання його авторитету та соціально-адекватна взаємодія з навколишнім середовищем [2].
Результати психолого-педагогічних досліджень (В. Авсєєва, С. Анісимова, Л. Божович, Є. Ільїна) підтверджують думку про те, що вступ дитини до школи викликає нове ставлення до неї близьких людей, визнання її нових прав та обов'язків. Найбільш важливим є усвідомлення себе в новому статусі - школяра, що спричиняє перебудову ставлень дитини до всіх сторін життя. Однак внутрішня позиція школяра не формується автоматично протягом перших місяців навчання шестирічної дитини в школі, а є продуктом злагодженої роботи батьків, учителя та регульованої активності самої дитини.
За результатами соціально-педагогічних досліджень А. Мудрик, В. Сластьоніна, М. Михайленко інститутами й агентами соціалізації молодших школярів можна вважати родину, школу, ЗМК, позашкільні установи, батьків, учителів, інших дорослих, однолітків у класі і надворі; їхню роль і можливості у вирішенні вікових завдань.
На думку багатьох відомих психологів (М. Боришевський, Я. Коломінський, Л. Славіна), молодший шкільний вік відіграє важливу роль у формуванні та закріпленні основних тенденцій поведінки дітей, у тому числі й соціально-адекватної. У сучасній освіті основний акцент робиться на гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Це передбачає зокрема ставлення до школяра не як до об'єкта навчання й виховання, а як до суб'єкта спілкування й потребує розвитку в учнях самостійності, самоорганізованості, здібності вступати в діалог з іншою людиною.
Наше дослідження проблеми формування соціально-адекватної поведінки дитини в професійній діяльності соціального-педагога показало, що в міжособистісних стосунках молодших школярів постійно виникають ситуації, що потребують узгодження дій, проявлення дружелюбних взаємостосунків до ровесників, уміння відмовитися від особистого бажання заради досягнення спільної мети. У цих ситуаціях діти далеко не завжди знаходять потрібні способи поведінки. Нерідко між ними виникають конфлікти, коли кожен відстоює свої права, не враховуючи права однолітків. Утручаючись у конфлікти, улагоджуючи їх, учитель та соціальний педагог навчають молодших школярів обмірковувати свою поведінку. Спільна та взаємна діяльність забезпечує впевненість молодших школярів у правильних діях, яка необхідна для того, щоб дитина не тільки знала норми поведінки, але й практично ними користувалася (Н. Никончук, І. Печенко, А Хрипкова, О. Яковлева).
Сучасні наукові пошуки актуалізують проблему формування соціально-адекватної поведінки молодших школярів, розкриваючи соціально-педагогічні, соціологічні, психологічні підходи до цієї проблеми. Зазначену проблематику репрезентована в працях Н. Бібік, І. Кожевниковой О. Кочерги, Н. Кудикіної, Ю. Мельник, О. Савченко, Л. Співак, З. Шилкунової.
Аналіз теоретичних засад проблеми формування соціально-адекватної поведінки у молодших школярів дозволяє стверджувати, що соціально-адекватна поведінка поділяється на: конформну, відповідальну, допомагаючу, правильну [1; 3; 5; 6; 7].
Нами визначено низку положень, які відображені в таблиці.
За твердженням психологів, формування соціально-адекватної поведінки молодших школярів відбувається в такій послідовності: життєва ситуація; морально-чуттєве переживання; осмислення ситуації та мотивів поведінки; вибір соціально-адекватної поведінки (конформна, відповідальна, допомагаюча, правильна); вольовий стимул; моральний учинок; соціально-адекватна спрямованість поведінки; соціально-адекватна поведінка [2; 4].
Враховуючи вищезазначене, ми дійшли висновку, що соціальному педагогу необхідно подбати про створення умов для виникнення тієї почуттєвої основи, яка необхідна для справжнього співпереживання іншій людині, розуміння її проблем, прагнення надавати допомогу, виявляти співчуття. Соціально-адекватна поведінка молодшого школяра формується поступово, тобто з набуттям досвіду.
Перспективу подальших досліджень може скласти аналіз та характеристика професійної діяльності соціального педагога загальноосвітнього закладу з формування соціально-адекватної поведінки молодшого школяра.
Список використаних джерел
соціальний педагог шкільний адаптація
1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: навчальний посібник / О.В. Безпалько. - К.: Логос, 2003. - 134 с.
2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологическое исследование / Л.И. Божович. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.
3. Бурим О.В. Соціальне виховання молодших школярів у приватних загальноосвітніх навчальних закладах: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 / Бурим Ольга Володимирівна. - Л., 2008. - 214 с.
4. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. - СПб.: СОЮЗ, 1997. - 224 с.
5. Караман О.Л. Захист дитинства і соціалізація особистості // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. Пед. науки. - 2002. - № 8 (52). - С. 99-110.
6. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: посібник для вчителів і методистів початкового навчання / О.Я. Савченко. - 2-ге вид. - К.: Богданова А.М., 2009. - 226 с.
7. Яковлева О.В. Молодший школяр як суб'єкт соціального виховання / О.В. Яковлева // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2014. - № 1. - С. 22-28.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Форми профорієнтаційної роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Дослідження уявлень дітей про професійну діяльність. Способи оптимізації знань дітей молодшого шкільного віку щодо світу професій. Методика проведення уроків, бесід, ігор, вправ та занять.
курсовая работа [84,2 K], добавлен 12.12.2014Цілі та види агресивності, її особливості у дітей молодшого шкільного віку. Проектування соціально-педагогічної технології корекції агресивності у школярів, методика її застосування та шляхи впровадження. Організація експериментального дослідження.
курсовая работа [129,0 K], добавлен 19.04.2012Сімейне виховання як соціально-педагогічна проблема. Видатні педагоги про роль сім'ї у вихованні дітей. Обґрунтування ролі сім'ї у вихованні дітей молодшого шкільного віку. Оцінка вагомості внеску сімейного виховання в становлення людини як особистості.
курсовая работа [97,9 K], добавлен 31.01.2014Характеристика процесу формування у дітей навичок читання. Особливості інтелектуального розвитку дітей молодшого шкільного віку. Рекомендації щодо створення оптимальних психолого-педагогічних умов розвитку читацької активності в молодшому шкільному віці.
курсовая работа [591,0 K], добавлен 17.04.2014Завдання технологій соціально-педагогічної діяльності. Педагогічні технології формування відповідального ставлення до здоров'я учнівської молоді. Практичне застосування технології проектування у роботі соціального педагога у загальноосвітній школі.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 22.03.2015Аналіз сутності роботи соціального педагога з вирішення проблеми трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах сучасного дошкільного навчального закладу. Розробка технології роботи соціального педагога з трудового виховання дітей.
дипломная работа [156,3 K], добавлен 22.11.2014Проблема творчої обдарованості дітей в соціально-педагогічній і психологічній літературі. Діагностика сформованості творчих здібностей обдарованих учнів третіх класів ЗОШ № 23 м. Суми. Опис методів розвитку творчої обдарованості молодших школярів.
дипломная работа [552,6 K], добавлен 14.07.2011Захист прав дітей як соціально-педагогічна проблема. Теоретичні аспекти, механізми реалізації прав дітей в Україні. Нормативно-правове забезпечення прав дітей у Конвенції ООН: право дитини на сім’ю, на освіту. Соціально—педагогічний захист дитинства.
курсовая работа [72,9 K], добавлен 31.05.2010Соціально-педагогічна реабілітація підлітків з девіантною поведінкою. Форми, методи та специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога у роботі з дезадаптованими дітьми, підлітками та молоддю. Системи профілактики суїцидів у дітей і підлітків.
реферат [14,3 K], добавлен 20.04.2015Ранкова гігієнічна гімнастика, як основа здорового способу життя учнів молодшого шкільного віку. Місце, завдання і зміст гімнастики в режимі дня школяра. Основні форми організації занять з гімнастики в школі. Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики.
дипломная работа [338,1 K], добавлен 20.10.2009Психологічні особливості прояву страхів у дітей молодшого шкільного віку, їх класифікація та характеристика. Комплекс корекційних та профілактичних методик. Аналіз стану проблеми на практиці. Визначення страху в психолого-педагогічній літературі.
курсовая работа [442,3 K], добавлен 09.05.2009Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Характеристика вікових груп шкільного періоду дитинства. Вироблення у школярів життєво важливих фізичних якостей. Способи оцінки спритності, сили, швидкості, витривалості.
реферат [27,1 K], добавлен 13.06.2011Аналіз сімейних відносин: типи, стилі, вплив на формування особистості молодшого школяра. Функції та завдання сім’ї у соціалізації дитини, дезадаптуючі види сімейного виховання. Залежність розвитку особистості дитини від внутрішньосімейної взаємодії.
курсовая работа [97,7 K], добавлен 22.11.2014Основні теорії і поняття девіації. Педагогічні аспекти вивчення особистості учня з відхиленнями у поведінці: негативні особистісні утворення у дітей молодшого шкільного віку, причини виникнення девіантної поведінки у неповнолітніх та їх профілактика.
курсовая работа [38,4 K], добавлен 20.02.2014Розвиток особистості дошкільника. Адекватність поведінки встановленим соціальним еталонам. Орієнтація дитини на соціально схвалювані норми поведінки. Формування особистісних якостей у дитини-дошкільника. Емоційно-мотиваційна регуляція поведінки.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 26.04.2011Фізичний стан дітей молодшого шкільного віку. Вплив рухової активності на організм дитини. Теоретичні основи організації самостійних занять фізичними вправами. Аналіз експериментальної методики самостійних занять фізичними вправами молодших школярів.
дипломная работа [90,8 K], добавлен 09.03.2012Увага як спрямування і зосередженість психічної діяльності на певному об’єкті, фактори та особливості її формування та розвитку в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Стадії даного процесу, принципи створення ігор для розвитку уваги дитини.
контрольная работа [1,5 M], добавлен 07.11.2014Особливості процесу навчально-виховної діяльності емоційно нестабільних дітей молодшого шкільного віку. Ефективність психологічних та педагогічних умов її реалізації та специфіка використання ряду методів в якості засобів оптимальної корекції особистості.
дипломная работа [68,6 K], добавлен 24.10.2013Психолого-педагогічні основи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Закономірності фізичного та фізіологічного розвитку організму дітей. Взаємозалежність рухової активності і показників фізичного стану. Вплив рухової діяльності на розвиток.
дипломная работа [80,2 K], добавлен 19.10.2009Робота соціального педагога з різними соціальними групами, соціально-педагогічні технології. Реабілітаційні заклади нового типу та роль соціального педагога у них. Можливості соціальних педагогів у становленні особистісних та моральних якостей молоді.
курсовая работа [62,0 K], добавлен 21.10.2009