У сучасних джерелах проблемі співвідношення біологічного та паспортного віку в студентської молоді присвячено ряд робіт: М. Ахаладзе (2007), В. Приходько 2012, С.І. Войтенко (1989), С. Присяжнюк (2006), С. Калінкіна (2007), Т. Лошицька (2010), С. Сорокіна (2010) та ін.

У процесі викладання предмета "Фізичне виховання" доцільно формувати у студентів науково-практичні уявлення про співвідношення психофізичного стану здоров'я, паспортного і біологічного віку індивіда. Однак процес викладання фізичного виховання у ВНЗ, заснований на реалізації державної програми, не має програмно-методичного забезпечення для вирішення завдань цілеспрямованого рухового самовдосконалення на основі корекції стану здоров'я засобами і методами фізичної культури.

Біологічний вік (анатомо-фізіологічний) - відповідність біологічного стану організму рівню розвитку, показникам основних фізіологічних систем і кількісній характеристиці здоров'я, найбільш типовим для визначення паспортного віку. Біологічний вік визначається сукупністю обмінних, структурних, функціональних, регуляторних особливостей і пристосувальних можливостей організму. Він може не відповідати хронологічному віку. Паспортний вік (хронологічний) - період часу від моменту народження до теперішнього або будь-якого іншого моменту обчислення [4].

Проведений аналіз наукових праць С. Присяжнюка, В. Січкар, І. Плетенчук засвідчує, що у студентів спеціального медичного відділення 1-3 курсів Національного університету біоресурсів і природокористування України виявлено 65,7 % випадків захворювання серцево-судинної системи, 38,0 % - шлунково-кишкового тракту та сечостатевої системи, 25,6 % - опорно-рухового апарату, 16,2 % - органів зору, 8,0 % - органів дихання, 6,7 % - центральної нервової системи, 5,6 % - хірургічних захворювань і 5,2 % - обміну речовин. У кожного студента спеціальної медичної групи виявлено два, три, а інколи і чотири захворювання [8].

Сьогодні фактично кожен четвертий пацієнт і п'ятий громадянин працездатного віку в країні має захворювання серцево-судинної системи (М. Лугай, 2002) [5]. Вегето-судинна дистонія (ВСД) є одним з найбільш поширених захворювань серцево-судинної системи серед осіб молодого віку, причому жінки хворіють у 2-3 рази частіше, ніж чоловіки (О. Абакумов, 1995; Г. Покалєв, 1994) [1; 6].

Останні наукові дослідження свідчать, що у відновленні та зміцненні здоров'я активну роль відіграють комплекси реабілітаційних заходів, спрямовані на лікування наявних патологічних синдромів та поліпшення здоров'я студентської молоді. Важливе місце у цьому комплексі відводиться засобам фізичного виховання, що підтверджується працями О. Куца, 1993; С. Присяжнюка, 2003; Г. Грибана 2009 та ін. Систематичні заняття фізичними вправами сприяють значному підвищенню опірності організму, поліпшенню стану здоров'я та фізичної підготовленості студентської молоді. При цьому досягається гармонійність розвитку всього організму.

Відповідність індивідуального морфо-функціонального рівня розвитку студентів до середньостатистичній нормі даної популяції, що відображає нерівномірність розвитку, зрілості і старіння різних фізіологічних систем і темп вікових змін адаптаційних можливостей організму, визначає таке модельне поняття, як біологічний вік.

Мета статті полягає у висвітленні організаційно-методичних основ фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп з подальшим корегуванням компонентного складу біологічного віку для поліпшення стану здоров'я засобами фізичного виховання.

Виклад основного матеріалу

Динаміка темпу старіння людей різних вікових груп, а саме студентської молоді відносно календарного й біологічного віку в Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка відображає тенденцію збільшення темпу старіння студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальних медичних груп. Розуміючи, що наявність захворювань цього контингенту вносить корективи в дану тенденцію, нами було проаналізовано спеціально-медичні групи закладу за останні 3 роки.

Виходячи із дослідження простежується тенденція збільшення кількості студентів, що за станом здоров'я віднесені до спеціальної медичної групи (2010-2011 н. р. - 145 студентів; 20112012 н. р. - 160 студентів; 2012-2013 н. р. - 180 студентів).

У дослідженні взяли участь студенти віком до 20 років, які за станом здоров'я віднесені до спеціальних медичних груп. Серед них із патологією серцево-судинної системи - 39 %; органу зору - 9,4 %; органів дихальних шляхів - 2,7 %; шлунково-кишкового тракту - 4,4 %; опорно-рухового апарату - 26,7 %; сечовивідної системи - 7,2 %; інших органів та систем - 10,6 %.

Дослідження проводилось у два етапи: для визначення вихідних та кінцевих даних біологічного віку студентів під час занять фізичного виховання у спеціально-медичних групах, на початку навчального року (2013-2014 н. р.) та наприкінці навчального року, щоб дати об'єктивну оцінку використання ефективних засобів фізичного виховання.

В основу реалізації ефективних засобів фізичного виховання нами було покладено: заняття на свіжому повітрі; використання фітбол-гімнастики з відповідним дозуванням відповідно до захворювань студентів; дихальні вправи за методиками К. Бутейко, О. Стрельникова, елементи спортивних ігор (волейбол, футбол, баскетбол, бадмінтон, настільний теніс та ін.).

На першому етапі дослідження отримані результати показали, що біологічний вік відповідає календарному у 16,6 % студентів, віку 30-40 років у 66,8 % студентів, віку 5060 років у 16,6 % студентів.

При оцінці біологічного віку використовувались показники зрілості окремих фізіологічних систем організму. Оцінка біологічного віку проводилась шляхом зіставлення відповідних показників розвитку обстежуваних до стандартів, характерних для даної вікової групи.

Для правильної оцінки біологічного віку бажано використовувати декілька показників у їх поєднанні. Однак на практиці при масових обстеженнях про біологічний вік доводиться судити з окремих показників, які досить добре відображають розвиток людини.

Ознаки, що використовуються для оцінки біологічного віку, повинні задовольняти цілому ряду вимог. Перш за все вони повинні відображати чіткі вікові зміни, які піддаються опису або вимірюванню. Спосіб оцінки цих змін не повинен завдавати шкоди здоров'ю випробуваного і викликати у нього неприємні відчуття. І нарешті, він повинен бути придатний для скринінгу великої кількості індивідуумів. На сьогодні існує велика кількість запропонованих різними дослідниками тестів різного обсягу в залежності від цілей дослідження. Ми використали скорочений метод визначення біологічного віку за методикою С.І. Присяжнюка, а саме: тести на визначення гнучкості; визначення швидкості реакції; визначення ССС на навантаження по ЧСС; визначення еластичності судин; визначення швидкості реакції; визначення рухливості суглобів; визначення стану нервової системи; визначення дихального об'єму легень; визначення функціонального стану бронхо-легеневих систем [7].

Поряд із визначенням біологічного віку нами було проведено дослідження окремих показників соматичного здоров'я за методикою Г.Л. Апанасенка, яка передбачає реєстрацію показників антропометрії, стан серцево-судинної і дихальної систем, які покладено в основу розроблених антропометричних індексів.

В основу визначення рівня соматичного здоров'я студентів покладено їх морфо - функціональний стан, потужність та ефективність аеробного енергозабезпечення. З фізіологічного боку ці показники інтегрально характеризують стан дихальної, кровоносної та метаболічної функцій, - ступінь стійкості організму до навантажень [2].

За результатами досліджень (Н. Верушкин 1996; В. Леонова 2012; Л. Гацоєва 2013), розумова та фізична працездатність перебувають у тісному взаємозв'язку з кількісними показниками соматичного здоров'я. Керувати підвищенням рівня розумової і фізичної працездатності у ВНЗ можна лише в тому випадку, коли буде єдиний критерій, що свідчитиме про ефективність цього процесу, а саме за результатами дослідження соматичного здоров'я. Окрім цього, доведено, що індивідуалізувати рівень розумової і фізичної працездатності неможливо без оптимізованих різноманітних функцій організму студентів та стану їхнього соматичного здоров'я. Результати соматичного здоров'я подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка показників соматичного здоров'я студентів 1-3 курсів

У дослідженні нами використано такі найчастіше вживані антропометричні індекси:

Життєвий індекс (ЖІ) - визначався шляхом поділу ЖЄЛ на масу тіла:

ЖІ = життєва ємність легень (мл): маса тіла (кг)

Результати обчислення свідчать про недостатність ЖЄЛ або надмірну вагу тіла.

Життєвий індекс є важливим показником кількісного вираження здоров'я студентів, оскільки він є інформативним показником відповідності зовнішнього дихання і ваги встановленим відповідним нормам. Результати наших досліджень свідчать про відсутність статистично вірогідних розбіжностей між студентами різних курсів (р > 0,05). Ми пояснюємо цей факт тим, що індивідуальні результати на всіх курсах досить неоднорідні й мають значне коливання убік високих і низьких результатів, що спричинило відносно високу величину похибки середньоарифметичного показника.

Силовий індекс (СІ). Відомо, що між масою тіла й силою м'язів є певний зв'язок. Зазвичай, чим більша маса м'язів, тим більша сила. Силовий індекс визначався за формулою:

СІ = сила кисті (кг): загальна маса тіла (кг) х 100 %

Критерій резерву та економізації (індекс Робінсона): функції серцево-судинної системи за індексом Робінсона, який розраховується за формулою:

КРЕ = ЧССспок. - 1 х АТсист: 100 умов. один,

де ЧССспок. - частота серцевих скорочень у спокої, уд. /хв.;

АТ сист. - систолічний артеріальний тиск, мм. рт. ст.

Показники процесу відновлення після навантаження за індексом Руф'є.

Оскільки біологічний вік людини обумовлюють фізіологічні, функціональні та адаптаційні можливості організму, то найбільш раціональним засобом для забезпечення довголіття й профілактики передчасного старіння слід вважати засоби фізичного виховання з метою мобілізації механізмів адаптації перш за все у молодих людей, схильних до патологічних змін різних органів і систем організму.

Таким чином, можна стверджувати, що дослідження біологічного віку та соматичного здоров'я впливають на формування позитивної мотивації у студентів до занять фізичними вправами.

Перспективи подальших досліджень полягатимуть у розробленні та впровадженні програми підготовки студентів спеціальних медичних груп, спрямованої на попередження передчасного старіння.

Література

1. Аббакумов С.А. Нейроциркуляторная дистония / С.А. Аббакумов, В.И. Маколкин,

2. А. Сапожникова. - Чебоксары: Чувашия, 1995. - 252 с.

3. Апанасенко Г.Л. Експрес-скринінг рівня соматичного здоров'я дітей та підлітків: метод. рекомендації / Г.Л. Апанасенко, Л.Н. Волгіна, Ю.В. Бушуев. К.: 2000. - 12 с.

4. Ананьев В.А. Психология здоровья / В.А. Ананьев. - СПб.: Изд-во "Речь", 2006. - 384 с.

5. Войтенко В.П. Биологический возраст. Физиологические механизмы старения / В.П. Войтенко. - М.: Наука, 1982. - С.44-156

6. Лугай М.І. Захворюваність і смертність від хвороб системи кровообігу в Україні / М.І. Лугай, А.П. Дорогий // Нова медицина. - 2002. - № 3. - С.18-21

7. Покалёв Г.М. Нейроциркуляторная дистония / Г.М. Покалёв. - Н. Новгород: НГМИ, 1994. - 298 с.

8. Присяжнюк С.І. Критерії визначення біологічного віку, самооцінки здоров'я і патологічного індексу студентів НАУ / С.І. Присяжнюк // Фізичне виховання в школі. - 2007. - №4. - С.52 - 56.

9. Присяжнюк С.І. Стан здоров'я та психофізичні кондиції студентів Національного аграрного університету та шляхи їх покращення / С.І. Присяжнюк, В.С. Січкар, І.О. Плетенчук. - К.: Основи здоров'я і фізична культура. - 2006. - № 1. - С.8-11.

Размещено на Allbest.ru