Підвищення рівня політичної культури і освіти молоді як основна умова суспільного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Підвищення рівня політичної культури і освіти молоді

як основна умова суспільного розвитку

Ільтьо Г. Ф.

кандидат політичних наук, доцент, кафедра суспільних дисциплін Мукачівського державного університету

У статті розкриваються особливості формування політичної культури і освіти молодого покоління як одне з найважливіших завдань сучасного виховання; обґрунтовано проблеми створення умов у системі освіти для розвитку, саморозвитку і реалізації особистості як громадянина України, формування політичної освіти молоді, утвердження, розвиток громадянських і суспільно-політичних компетенцій, що ведуть до формування більшосвіченого, компетентного, зрілого й відповідального громадянина.

Ключові слова: громадсько-патріотичне виховання, громадянська компетентність, громадянськість, політична освіта, політична культура.

політичний культура освіта компетенція

Політична культура і громадсько-політичне виховання - новий напрям у розвитку української освіти, який допомагає формувати гармонійно розвинену особистість, яка спроможна органічно поєднувати свої права й інтереси з правами та інтересами середовища, нації, держави, орієнтуватися на найвищі загальнонародні права, духовні та культурно-естетичні цінності.

Постановка проблеми. Проблема громадянського виховання не є новою, але на сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашої держави докорінно змінилися вимоги до виховання підростаючого покоління. У вічному пошуку позитивного і доброго завжди були і є загальнолюдські цінності та ідеали. Серйозний вплив на формування патріотизму, громадянської свідомості і гідності, ціннісних орієнтацій молоді сьогодні здійснюють навчальні заклади. Нагальним завданням перед освітянами і науковцями сьогодні постало питання визначення чинників, що сприяють формуванню політичних компетенцій молоді, що сприяють вихованню більшосвіченого, компетентного, зрілого й відповідального громадянина.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначальним у громадянському і патріотичному вихованні є розвиток мислення, почуття любові до Батьківщини та культури міжнаціональних відносин, повага до її національних героїв та історичного минулого, культурних цінностей, звичаїв, обрядів та символіки, розвитку самобутності кожної особистості. Дані цінності завжди були актуальними для педагогічної еліти України і такі відомі українські діячі, як В. Антонович, М. Драгоманов, М. Грушевський, Б. Грінченко, Н. Косарєв звертали увагу на особливе значення формування громадянської свідомості підростаючої особистості, обґрунтовували проблеми громадянського виховання молоді. Проблема громадянського виховання знайшла відображення в працях В. Андрущенка, М. Бойко, Н. Косарєва, Л. Крицька, А. Білоус та ін.

Метою даної статті є питання формування політичних поглядів, розвитку і підвищення рівня політичної освіти і культури молодого покоління, визначення політичних компетенцій, що спрямовує освітній, психолого-педагогічний вплив на становлення, утвердження громадянських і суспільно-політичних компетенцій.

Виклад основного матеріалу. Соціально-політичні, духовні й економічні зрушення, що відбуваються демократичній Україні, спонукають до реформування системи освіти, яка має забезпечити умови розвитку і самореалізації кожної особистості, пріоритетність загальнолюдських цінностей, формування поколінь, здатних навчатися протягом життя, створення і розвиток цінностей демократичного суспільства.

В умовах переходу до демократії, реальної участі народу в прийнятті політичних рішень, багатопартійності і плюралізму думок зростає потреба формування у молодого покоління всебічної політичної освіченості, гнучкого політичного мислення та навичок суспільно-політичної діяльності. Вирішити ці завдання може тільки соціально зрілий фахівець з яскраво вираженою громадянською, суспільно- політичною спрямованістю, здатний ефективно вирішувати питання морального, громадянського, політичного виховання молодого покоління. Закономірно постає питання про формування політичної культури як важливої складової професійної підготовки.

Процес розвитку і формування громадянина - це процес розвитку особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, активність, творчі начала, почуття обов'язку й відповідальності перед суспільством, перед Батьківщиною.

Серед критеріїв і результатів громадянського виховання неабияке місце посідає громадянськість особистості, яку складають моральна, політична та правова культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні взаємини у світовому співтоваристві. Ефективність громадянського виховання залежить від спрямованості навчально-виховного процесу, провідна роль в якому належить предметам соціально-гуманітарного циклу. Щоб виховати індивіда справжнім громадянином, треба передусім ознайомити його зі змістом понять і категорій, що мають своїм структуроутворюючим центром поняття громадянськість. Тобто громадянська освіта посідає важливе місце і передбачає насамперед політичну, економічну, правову освіченість та здатність керувати відповідними знаннями в сучасних умовах [1].

Громадянськість - духовно-моральна цінність, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною, реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.

За трактуванням В. Оржеховської, громадянськість - це насамперед світоглядно- психологічний стан людини [6].

Особлива увага в освітніх закладах приділяється розвитку і формуванню політичної свідомості і політичної культури: формування національної свідомості; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини ; виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині; формування соціальної активності особистості на основі таких соціальних умінь як готовність узяти на себе відповідальність, здатність до спільного життя і співпраці в громадянському суспільстві, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей; формування працелюбності особистості, відповідальності за свої дії; уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства; утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість; усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю;формування політичної та правової культури засобами громадянської освіти, яка дає знання про політичні системи і владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, уміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати - проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дій та вчинків.

У вирішенні питань громадянського виховання потрібно дотримуватись таких принципів:

гуманізації та демократизації, які означають рівноправність учасників виховної взаємодії, їх взаємоповагу, діалогічність, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, милосердя;

самоактивності й саморегуляції, які сприяють розвитку суб'єктивних характеристик, формують здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, вироблення громадянської позиції, почуття відповідальності;

системності, що передбачає гармонійне вживання нових якостей у структурі особистості;

комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, які передбачають поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різних інституцій - сім'ї, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об'єднань;

наступності та безперервності, які полягають в етапності виховання, на кожному з яких ускладнюються й урізноманітнюються зміст і напрями розвитку утворень, які становлять цілісну систему громадянських чеснот особистості;

культуро відповідності, що означає єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну спільність, наступність і спадкоємність поколінь;

- інтеркультурності, в основі якого лежить інтегрованість української та загальнолюдської культури.

Загально гуманістичний характер громадянської освіти визначає її головні універсальні принципи, які закріплені в «Концепції громадянського виховання особи в умовах розвитку української державності». Серед них слід назвати такі: гуманізація та демократизація виховного процесу, самоактивність й саморегуляція, системність, комплексність й міждисциплінарна інтегрованість, наступність та безперервність.

Сучасне українське суспільство переживає період глибоких реформ у всіх сферах буття, намагається встати на шлях цивілізованого розвитку, створити підвалини ринкової економіки, сформувати громадянське суспільство і правову державу. У реалізації названих завдань виняткова роль належить молоді, що обумовлено цілим рядом чинників, формуванню певних стереотипів політичного мислення сучасної молоді.

Політична освіта - це практика систематичного поширення і засвоєння громадянами знань про їхні права, свободи та механізми їх здійснення, про шляхи розв'язання проблем суспільного життя, політичну систему й інститути публічного урядування, процедури їхнього функціонування і способи впливу на них, що має наслідком компетентну участь громадян у суспільному житті.

Компетентна політична, громадянська поведінка може бути забезпечена завдяки наявності й дієвому функціонуванню певної системи політичних знань, умінь і навичок особистості. Тому нагальним завданням перед освітянами і науковцями сьогодні постало питання визначення чинників, тобто того, що сприяє, веде, спричинює формування політичних компетенцій молоді, - адже завдяки цьому стає можливим спрямування освітніх, психолого-педагогічних впливів на становлення,утвердження чи розвиток тих чи тих громадянських і суспільно- політичних компетенцій, що, у свою чергу, веде до формування більшосвіченого, компетентного, зрілого й відповідального громадянина [2].

Загалом усі чинники формування політичних знань, умінь і навичок молоді можна умовно поділити на індивідуально-психологічні та соціально-психологічні.

Система ставлень особистості до держави та політики відображаєпсихологічне включення особистості до суспільно-політичногопростору та опосередковує, детермінує її громадянську, політичну поведінку, визначаючи ступінь готовності людей брати участьу громадських і політичних справах країни.

Основним соціально-психологічним чинником формування політичних компетенцій молоді виступає взаємодіяіз соціальним оточенням (у соціальній групі), через яку й відбувається набуття, формування суспільно-політичних компетенцій. Тому найбільш прийнятною для розвитку політичних компетенцій молоді вважається групова форма роботи, адже група відображає суспільство в мініатюрі і тому може слугувати майданчиком для набуття йрозвитку найрізноманітніших соціальних (громадянських, політичних) знань, умінь і навичок.

Основними індивідуально-психологічними чинниками формування політичних компетенцій молоді є усвідомлення того що утвердження демократії неможливе без участі громадян. Важливо сьогодні налаштовувати молодь на здобуття політико-правових знань і вмінь, на вироблення власного ставлення до суспільно-політичних подій, явищ, а також віра у власну спроможність впливати на вирішення суспільно значущих справ.

Політичні компетенції формуються через соціальне научання в соціальному середовищі, насиченому соціальними взаємодіями з іншими людьми, тобто в процесі взаємодії особистості як з іншими людьми, так і з певною інформацією (зокрема, суспільно-політичного спрямування).

Соціальне научання є ефективним механізмом розвитку суспільно-політичних компетенцій молоді. При цьому ефективність соціального научання політичним компетенція зростає за умов: усвідомлення значущості потреб; наявності підкріплення, яке детермінує й регулює поведінку особистості; наявності реальних прикладів позитивного, успішного вирішення громадсько-політичних справ (з власного досвіду чи з досвіду інших людей або груп, громадських організацій тощо); регулярності вправляння, застосування здобутих компетенцій.

Формування політичних поглядів, політичної культури і підвищення рівня політичної освіти української молоді є важливими у вихованні особистостіз активною життєвою позицією, готового проявляти національну гідність, успішно самореалізовуватись у соціумі, громадянина з високим рівнем політичної культури і освіти, підготовленого до життя у громадянському демократичному суспільстві, а також визнання та прийняття цінностей, що виступають головними, визначальними суспільства.

Бібліографічні посилання

Алексєєва О. В. Формування громадянської позиції сучасної молоді / О. В. Алекєєва // Педагогіка і психологія. - 2006. - №2. - С.31-35.

Грицай С. Компетентнісний підхід до формування політичної культури майбутнього вчителя / С. Грицай // Вісник Львів. - 2009. - № 25. Ч. 3. - С. 118 - 125.

Жадан І. В. Соціальне научання: механізм розвитку політичних ставлень молоді: [наук.-метод. посіб.] / І. В. Жадан, І. А. Дідук, С. І. Позняк та ін. - Кіровоград: Імекс-ЛТД. - 2012. - 352 с.

Кириленко С. Коментар до проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні / С. Кириленко, Н. Поступальська // Директор школи. Шкільний світ. - 2013. - № 10. - С. 2-14

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні // Директор школи. Шкільний світ. - 2013. - № 10. - С. 14-27.

Оржеховська В. М. Духовність і здоров'я/ В.М. Оржеховська. - К: Духовність і здоров'я. 2004. - 168с.

Размещено на Allbest.ru