Медіабезпека особистості як соціально-освітня проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕДІАБЕЗПЕКА ОСОБИСТОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ОСВІТНЯ ПРОБЛЕМА

Цивін Михайло Наумович

У сучасному світі індивідуальна, групова і масова свідомість людей дедалі більше піддається агресивним інформаційним впливам, що у низці випадків наносить шкоду психічному і моральному здоров'ю громадян, руйнує моральні норми життя суспільства, призводить до дестабілізації соціально- політичного стану.

Сучасні медіа - і новітні, і традиційні - перетворилися на домінуючу складову суспільно- культурного та політичного життя. Внаслідок багатьох чинників їх функції трансформуються, повідомлення часто відображають неадекватну і нереалістичну картину сучасного світу, що може становити потенційну загрозу руйнування моральних і етичних норм, культурних та художніх цінностей. Застосовуючи маніпулятивні технології, засоби масової комунікації змінюють поведінку людей, нав'язують стереотипи та соціальні міфи. Щодо виховання молодої людини можна застосувати відому у соціології та критичній педагогіці ідеологію "прихованого навчального плану" або "латентної програми" (hidden curriculum), зокрема у тій частині, що стосується латентної трансмісії культурних цінностей, норм, диспозицій, установок, цілеспрямованого формування певного типу особистості.

Певні заходи, які здійснюються державою, суспільством, педагогічною спільнотою із забезпечення безпеки особистості у полі дії сучасних медіа, не мають системного характеру, потребують вдосконалення, однак не у напрямі реалізації різного роду заборон, а насамперед розвитку критичного мислення особистості. Нагальною потребою є теоретичне обґрунтування відповідних навчальних курсів, розробка відповідного методичного забезпечення та впровадження його у навчальний процес - від початкової школи до магістерської підготовки.

Актуальність досліджень у цьому проблемному полі зумовлена низкою суперечностей як у соціальному, так і педагогічному контексті. Зокрема, це суперечності між зростанням значення проблем психологічної безпеки особистості у полі впливу сучасних медіа, необхідністю адекватного сприйняття інформації особистістю, критичного її оцінювання і недостатнім рівнем осмислення цих проблем, розробки адекватних інструментів і засобів формування відповідних компетенцій у системі освіти - від початкової до вищої.

Проблема медіа безпеки особистості має широкий контекст і пов'язана з предметом досліджень багатьох наук - від соціокомунікативних до психолого-педагогічних. У системному взаємозв'язку таких понять, як "медіа", "особистість", "безпека", проблема медіабезпеки особистості має вивчатись як комплексна, міждисциплінарна проблема.

У контексті соціокомунікативних досліджень проблематика медіабезпеки особистості може розглядатись у проблемному полі питань ґенези та розвитку соціального маніпулювання і пізнання його природи.

Багато з досліджень відбувається у предметному полі, яке окреслюється так [20]: "...в умовах становлення сучасного інформаційного суспільства соціальне маніпулювання інформацією неминуче і тотальне, оскільки його наявність зумовлена такими чинниками: антропологічними детермінантами людської природи, конкретно-історичними умовами (переломні етапи історії), соціальними, політичними, економічними, класовими відносинами, закріплене у різних видах культури інформаційного суспільства (масовій, інформаційно-мережевій, екранній та ін.)". Дослідженню цих чинників присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів, які можуть становити теоретико-методологічну основу дослідження проблеми медіабезпеки особистості.

Педагогічна наука у дослідженнях медіабезпеки особистості має методологічний інструментарій нового освітнього напряму - медіаосвіти, сформульованого ЮНЕСКО у другій половині минулого століття. Представники педагогічної науки, визнаючи відсутність єдиної теоретичної концепції медіаосвіти, здійснюють науковий пошук у царині теоретико-методологічного обґрунтування цього нового і надзвичайно актуального напряму. Поміж вітчизняних дослідників слід згадати роботи Г.Онкович [13], яка на конкретних прикладах ілюструє сучасний стан та перспективи медіа дидактики вищої школи в Україні. У праці М.Слюсаревського [18] наголошується на медіаорієнтаційній функції освіти як відповіді на виклики інформаційної доби. Значний доробок становлять праці науковців, які розглядають широкий спектр аспектів розвитку медіаосвіти - від формування медіаосвітніх умінь у процесі шкільної хімічної освіти та у підготовці вчителів фізики, розглядаються проблеми духовного здоров'я особистості в освітньому просторі медіа-культури, наголошується необхідність медіа-освіти батьків, розглядаються стан та перспективи розвитку освіти у сучасному медіапросторі в умовах екранної культури, медіа- освіта як система забезпечення здоров'я особистості у медійно-інформаційному просторі, наголошують на медіаорієнтаційній функції освіти у відповідь на виклики інформаційної доби [3, 5, 7, 10, 17, 19 та ін.].

У межах філософської науки дослідники виявляють специфіку освітнього виміру медіа- простору як простору соціалізації та буття особистості в інформаційному суспільстві [6].

Що стосується власне проблем безпеки особистості у медіа-просторі, слід зазначити, що їх теоретичне дослідження у вітчизняному науковому дискурсі розпочалось з поняття "інформаційна безпека". Було вироблено певною мірою узгоджені підходи до його розуміння, зокрема розмежовано поняття "інформаційна безпека" та "безпека інформації", диверсифіковано застосування терміну у гуманітарному та техніко-технологічному контекстах. Однак, слід відмітити, що науковий пошук, в основному, спрямований на виявлення загроз інформаційній безпеці держави, суспільства або ж співвідноситься з безпекою використання засобів Інтернет.

Нині можемо бачити, що проблема безпеки особистості у інформаційному просторі локалізується у полі діяльності медіа і на часі вже дослідження мадіабезпеки особистості як основної складової інформаційно-психологічної безпеки у сучасних умовах.

Слід звернути увагу, що у російському науковому просторі питання медіа безпеки особистості чітко артикулюються, накреслюються шляхи вирішення цієї проблеми. Зокрема, пропонується [12]:

1. Державний контроль, створення реєстру заборонених сайтів і каналів комунікації.

2. Самостійний контроль медіа ресурсів з боку інтернет-провайдерів і редакторів ЗМІ.

3. Самоосвіта кожного індивіда у відношення до проблеми медіабезпеки, самоконтроль.

4. Медіаосвіта населення, особливо молоді з проблеми медіа безпеки.

5. Введення етичного кодексу комунікації.

Дослідники дають таке визначення медіабезпеки [12]: медіабезпека - це стан захищеності від недостовірної або небезпечної інформації, яка завдає шкоди здоров'ю людини, її моральності та особистісному розвитку.

Одним із узагальнюючих наукових напрямів у галузі досліджень впливу медіа на особистість сьогодні пропонується медіапсихологія, яка постає і розвивається як теорія і практика протидії маніпуляції. Медіапсихологія вивчає співвідношення індивідуальної та колективної психіки, індивідуальної і масової свідомості, індивідуального і масового підсвідомого.

До взаємопов'язаних прикладних напрямів медіа психології дослідники відносять медіааналітику, медіатерапію і медіаосвіту [16]. Завданням медіааналітики є аналіз контенту медіа комунікації з точки зору дотримання принципів інформаційно-психологічної безпеки; виявлення психотехнологій масових інформаційних кампаній та їх наслідків; психологічні, юридичні і етичні аспекти журналістської діяльності.

Предметом медіатерапії є розробка систем і способів психологічного захисту від патогенних інформаційних технологій, профілактика і реабілітація інформаційних травм аудиторії та ін.

Основним завданням третього напряму - медіаосвіти - є розширення знань аудиторії про основні прийоми впливу ЗМІ, що підвищує рівень адаптованості та інформаційно-психологічної захищеності учасників масової комунікації.

Ці три складові - медіа аналітика, медіа терапія та медіаосвіта - утворюють стратегію і базовий ресурс медіапсихологічного захисту соціуму і людини.

Вітчизняні дослідники, вивчаючи предметну сферу та завдання медіапсихології, визначають її як галузь науки, що позиціонується на перетині психології та соціальних комунікацій [11]. У наукових пошуках виявляють теоретико-методологічні підходи до її викладання у країнах Європи та Росії пропонують її зміст у системі професійної підготовки журналістів, ПР-фахівців та рекламістів, редакторів [2, 11].

Виконаний аналіз дає змогу твердити, що у теоретичному плані проблема медіа безпеки особистості у вітчизняній науці не ідентифікована, а практична постановка цієї проблеми значно випереджає теоретичну, однак наявні теоретико-методологічні основи її дослідження.

У суспільстві початку XXI ст. комунікативні технології впливу на свідомість і поведінку масової аудиторії відіграють ключову роль. Під впливом медіа - як традиційних, так і новітніх - масова аудиторія одержує різноманітні, часто суперечливі і несистематизовані повідомлення.

Засоби масової комунікації, як соціальний інститут, нині не тільки відображають процеси, що відбуваються у суспільстві, а й формують вид "вторинної" реальності [20] - так звану "медіа- реальність", інформаційний вплив якої на свідомість, мислення, почуття та емоційну сферу людей не поступається об'єктивній реальності. Інколи ця медіа-картина світу представляє собою продукт соціального маніпулювання психологією масової аудиторії, який ускладнює адекватне пізнання об'єктивної реальності. Дослідники питань створення такого медіа-продукту поміж причин називають і замовлення владних та впливових структур, і комерційний інтерес власне самих ЗМІ.

Поки ще не увійшло до широкого обігу, однак входить до суспільної свідомості, поняття ''медіаекологія''. У центрі уваги медіаекологів - вплив медіатехнологій на психіку індивідуума та соціокультурні процеси у суспільстві. Науковці розглядають медіаекологію як новий науковий напрям, і, окреслюючи його межі [4], констатують, що медіаекологія - це розширення екологічної парадигми на поле комунікативних процесів. У його статті так визначено медіаекологію: медіаекологія - міждисциплінарна галузь знань на стику соціальної екології та медійних наук, яка вивчає проблеми взаємодії людини та інформаційного середовища, а також структуру і організацію екосистем різного рівня.

Об'єкт науки - медіаекосистеми, сталі структури, які складаються з людей, їх спільнот, інформаційного середовища існування, пов'язані комплексом взаємовідносин. Предмет - закономірності й тенденції соціально-психологічної взаємодії індивідуумів і соціальних груп з інформаційним середовищем.

Системно пов'язаною з медіаекологією є проблема масової свідомості, маніпулятивного управління масами. У цьому контексті запропонуємо робоче визначення медіабезпеки особистості: медіабезпека особистості - це такий стан людини, коли дія медіа повідомлень і реакція на них не призводить до погіршення функціонування і розвитку організму, свідомості, психіки і людини у цілому і не перешкоджають досягненню певних бажаних для людини цілей.

Основним засобом "захисту" особистості, забезпечення її медіабезпеки є медіаосвіта. Цей специфічний напрям освіти сформувався у педагогічній науці у другій половині ХХ ст. у провідних країнах світу і був покликаний допомогти школярам і студентам краще орієнтуватись у світі медіа культури, освоїти мову засобів масової інформації, навчитись аналізувати медіа тексти. Сьогодні здатність критично оцінювати медіа тексти, визначати їх джерела, політичні, соціальні, комерційні і культурні інтереси, відрізняти факти, як потребують перевірки, адекватно оцінювати інформацію і формулювати власну думку й визначати свою позицію є, безперечно, нагальною потребою. Вітчизняні педагоги сьогодні наголошують на необхідності розвитку критичного мислення, пропонують його методики [15]. Проблема формування критичного мислення знаходиться у полі уваги і їх зарубіжних колег [21]. Розуміючи під критичним мисленням систему суджень, яка використовується для аналізу подій з формулюванням обґрунтованих висновків і дає змогу виносити обґрунтовані оцінки, інтерпретації, а також коректно застосовувати одержані результати до ситуацій і проблем, можемо бачити, що розвиток критичного мислення є основою медіабезпеки особистості.

На нинішньому етапі "впливовості" медіа очевидним стає, що педагогічна практика має формуватись з урахуванням конкретних умов і суперечностей соціального середовища, структур соціальних відносин, місця і ролі людини, її діяльності у конкретному соціально-історичному середовищі, тобто бути соціально орієнтованою [22]. На зміст освіти, особливо, пов'язаний із проблематикою медіа- впливів, значною мірою можна екстраполювати таку функцію соціальної педагогіки як пізнання реальної ситуації життєдіяльності людини, яка проживає в умовах певного соціального середовища і розвивається у конкретних історичних соціокультурних умовах соціуму.

Сьогодні педагогіка має формувати свої ресурси, виходячи з проблем соціуму, у якому існує і розвивається людина. На часі - навчання і виховання людини, включаючи і "соціальну ситуацію її розвитку" (за Л.С.Виготським), з урахуванням як позитивних, так і негативних впливів суспільних процесів на людину і суспільство у цілому. Слід зазначити, що і педагогіка початкової й середньої школи, і педагогіка вищої школи має бути сьогодні по суті соціальною педагогікою, одним із предметів діяльності якої є увага до існування особистості у сучасному інформаційно-комунікаційному середовищі, а якщо конкретизувати - під впливом сучасних медіа.

Такі завдання соціальної педагогіки цілком знаходяться у контексті її розуміння як галузі педагогіки, що досліджує вплив соціального середовища на виховання і формування особистості, яка розробляє систему заходів з оптимізації виховання особистості з урахуванням конкретних умов соціального середовища.

Нині відбувається трансформація функцій ЗМІ, ці процеси є маловивченими і неконтрольованими, отже можуть становити потенційну загрозу руйнування моральних і етичних норм, культурних цінностей. Загальноприйняті функції ЗМІ - інформаційна, комунікаційна, ціннісно-орієнтована, культурно-освітня, функція релаксації - сьогодні реалізуються таким чином, що становлять загрозу свідомості людини. Витончені методи, які застосовуються з метою маніпулювання свідомістю, утвердження неприйнятних для особистості ідеалів та цінностей, можуть змінити поведінку особистості, спрямовуючи її не тільки на недостойні, а й на суспільно неприйнятні вчинки.

Цілком конструктивною визнається сьогодні концепція "агресивного медіа середовища", її дослідники наголошують та тому, що повідомлення у ньому активують негативні емоційні реакції та стани [14]. Для людини, яка має серйозні проблеми у навчанні, неуспішну соціалізацію, дисгармонійний, травмований емоційний світ, будь-який вплив може мати непередбачувані реакції. І якщо вплив (у т.ч. інформаційний) побудовано на використанні сили примітивних інстинктивних реакцій, така людина буде керованою [8]. Розглядаючи медіабезпеку особистості у термінах і категоріях соціальної педагогіки, та описуючи особливості формування і розвитку особистості в умовах сучасного суспільства, зокрема соціалізації під впливом ЗМІ, часом доречним може бути звертання до такої галузі знань як соціально-педагогічна віктимологія, екстраполюючи наявні її напрацювання до умов соціалізації особистості під впливом ЗМІ.

Наголошуючи на необхідності введення дисципліни "Медіабезпека особистості" у вищі школі, базуємось на тому, що професійна педагогіка - її теорія і практика - знаходяться у вивченні та реалізації взаємозв'язків у системах "освіта-суспільство", "людина-суспільство", "освіта-наука-виробництво", "людина- професійна діяльність".

Зазначимо, що у змісті освіти у вищій школі - навіть для гуманітарних спеціальностей, не кажучи вже про спеціальності технічного профілю -практично не представлені навчальні дисципліни, які можна було б розглядати з точки зору медіаосвіти. Тільки для небагатьох спеціальностей (журналістика, ПР, реклама та деякі інші) у навчальних планах наявні курси "Соціальні комунікації", "Теорія масових комунікацій", "Психологія масових комунікацій". У концепції медіа-освіти, прийнятій Президією НАПН України [9], звертається увага на її запровадження у вищій школі і зазначається, що медіа- освіта у вищій школі передбачає підготовку як фахівців для мас-медіа, так і медіа-педагогів та медіа- психологів. Крім того, медіа-освітні елементи мають увійти до навчальних програм циклу професійно-орієнтованої гуманітарної підготовки з інших спеціальностей у відповідних їм обсягах.

Вважаємо, що наскрізний курс медіаосвіти і навіть ширше - введення соціокомунікативної складової у зміст вищої освіти - є нагальною потребою у сучасному соціумі.

Саме дисципліни соціально-комунікативного спрямування можуть найбільш повно підготувати особистість до соціалізації у сучасному суспільстві. Їх "практико орієнтованість" дає змогу адекватно використовувати технології формування критичного мислення із застосуванням проблемного навчання.

Теоретичне осмислення проблеми медіа безпеки особистості у сучасному соціумі спонукає висловити припущення стосовно педагогічного засобу її вирішення: формування критичного мислення студентів ВНЗ як засіб захисту їх від негативного впливу медіа буде ефективним, якщо буде реалізовано у комплексі педагогічних умов, поміж яких - розробка комплексу дисциплін соціально- комунікативного спрямування, їх наскрізне впровадження у навчальний процес для студентів всіх спеціальностей. У нашому дослідженні таким заходом пропонуємо реалізацію спецкурсу "Медіабезпека особистості".

Завданнями курсу є:

• формування усвідомленого критичного мислення до пропонованої медіа-продукції;

• формування у студентів цілісного уявлення про системи мас-медіа, їх роль, функції та види у сучасному світі;

• ознайомити студентів з основними методами і методиками дослідження ефектів мас-медіа;

• розкрити психологічні основи медіа виробництва та медіа споживання

• формування навичок захисту від маніпулятивних стратегій і впливів мас-медіа;

• профілактика медіа-адикцій.

Навчальний курс базується на загальних принципах та предметному полі досліджень медіапсихології - галузі науки, що позиціонується на перетині психології та соціальних комунікацій і описує та пояснює поведінку людини, зумовлену впливом засобів масової комунікації. Методологічно навчальний курс спрямований на формування у студентів критичного мислення та навичок захисту від маніпулятивних стратегій і впливів мас-медіа.

У змісті курсу "Медіабезпека особистості" слід наголосити на необхідності наявності у ньому таких розділів: основні загрози для особистісної безпеки від деструктивних впливів сучасних медіа; масова комунікація: сутність, суб'єкти, засоби; аудиторія як об'єкт и суб'єкт комунікації; психологічні основи функціонування медіа; колективні реакції на вплив медіа; психологія натовпу; психологія пропаганди; ефекти впливу мас-медіа на особистість.

Отже, медіабезпека особистості - це такий стан людини, коли дія медіа повідомлень і реакція на них не призводить до погіршення функціонування і розвитку організму, свідомості, психіки і людини у цілому і не перешкоджають досягненню певних бажаних для людини цілей.

На нинішньому етапі "впливовості" медіа педагогічна практика має формуватись з урахуванням конкретних умов і суперечностей соціального середовища, структур соціальних відносин, місця і ролі людини, її діяльності у конкретному соціально-історичному середовищі, тобто бути соціально орієнтованою. А введення соціокомунікативної складової у зміст вищої освіти є нагальною потребою у сучасному соціумі. Саме дисципліни соціально-комунікативного спрямування можуть найбільш повно підготувати особистість до соціалізації у сучасному суспільстві.

безпека медіа педагогічний соціальний

Література

1. Апалкова Я.В. Медіа освіта. Світова практика на сучасному етапі/ Я.В.Апалкова // Науковий вісник Донбасу. - 2010. - № 3. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/nvd_2010_3_2.pdf.

2. Бутиріна М.В. Медіапсихологія: до питання формування навчальної дисципліни / Бутиріна М.В. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия "Филология. Социальные коммуникации". - 2012. - Т.25 (64). - № 4. - Ч.1. - С.85-90.

3. Великодна Є.М. Медіа-освіта як система забезпечення здоров'я особистості у медійно-інформаційному просторі/ Є.М.Великодна // Грані. - 2014. - № 6. - С. 64-69.

4. Воробьев В.П. Проблемное поле медиаэкологии: опыт демаркации научного направления [Електронний ресурс] / Воробьев В.П., Степанов В.А. - Режим доступу: http://www.elib.bsu.by/bitstream.

5. Гвоздєв В.М. Батьківська медіаосвіта як невід'ємна частина сучасного освітньо-виховного процесу/ В.М.Гвоздєв // Наукові записки Інституту журналістики. - 2013. - Т. 50. - С. 202-205.

6. Григоров Г.А. Освітній вимір медіа-простору: філософський аналіз: автореф. дис.... канд. філос. наук: 09.00.10 / Г.А.Григоров; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків, 2014. - 16 с.

7. Іщенко А.Ю. Сучасна медіа-освіта: впровадження в Україні та міжнародний досвід/ А.Ю.Іщенко // Стратегічні пріоритети. - 2013. - № 4. - С. 80-84.

8. Коваленко Н.П., Коваленко А.А. Информационная и коммуникационная манипуляция и массовое сознание [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.spiritoftime.su/ru/psychology/336-2013-12-24-04-09-02.html.

9. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. Схвалено постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол № 1-7/6-150 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ispp.org. ua/news_44. htm.

10. Кух О. М. Медіа освіта і підготовка вчителів фізики/ О. М.Кух, А.М.Кух //Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки. - 2013. - Вип. 109. - С. 193-195.

11. Литвин Н. Профессионально ориентированная медиапсихология в медиаподготовке будущих редакторов [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://mim.org.ru/phocadownload/litvin.pdf.

12. Морозова А. А. Медиа-безопасность в эпоху информации / Информационное поле современной России: практики и эффекты: Материалы IX Международной научно-практической конференции, 18-20 октября 2012 г. / Под ред. Р.П. Баканова: в 2 т. - Т. 1. - Казань: Казан. ун-т, 2012. - С. 280-287.

13. Онкович А. В. Медиадидактика высшей школы//Международный электронный научнообразовательный журнал "Медиа. Информация. Коммуникация". - 2013. - №5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mic.org.ru.

14. Петрунько О. В. Агресивне медіа-середовище: якісний і змістовий дискурси [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://elibrary.kubg.edu.ua/364/1/O_V_Petrynko_AMEQaS.pdf.

15. Пометун О. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/3725/1.

16. Пронин Е.И. Медиапсихология: новейшие информационные технологии и феномен человека / Пронин Е.И., Пронина Е.Е. // Общественные науки и современность. - 2013. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://istina.msu.ru/media/publications/article/aa5/f18/4790004/Pronin_Pronin.

Размещено на Allbest.ru