Особливості екологічної компетентності та ставлення старшокласників сільських і міських шкіл до природного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТА СТАВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ СІЛЬСЬКИХ І МІСЬКИХ ШКІЛ ДО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Постановка проблеми

Наслідком історичного розвитку сучасної індустріальної цивілізації стало протистояння "людина - природа", інтенсивна експлуатація людиною природи, перетворення останньої по суті у штучне середовище, що, у свою чергу, зумовлює лавинну реакцію екологічних катастроф. Катастрофічність такого розвитку стає все більш очевидною. Людство починає усвідомлювати нагальну необхідність вирішення широкого кола проблем, які отримали статус глобальних. До їх числа відносять катастрофічний стан оточуючого середовища, негативні наслідки науково-технічної та інформаційної революції, голод, бідність, безграмотність тощо. Планету може врятувати лише діяльність людей, яка виконується на основі глибокого розуміння законів природи, врахування численних взаємодій в природних угрупованнях, усвідомлення того, що людина ^є лише частиною природи. Це означає, що еколого-етична проблема постає на сьогодні не тільки як проблема збереження навколишнього середовища від забруднення та інших негативних впливів господарської діяльності людини на Землі. Вона переходить у проблему запобігання стихійної дії людей на природу, в свідому, цілеспрямовану взаємодію з природою, що планомірно розвивається. Така взаємодія здійсненна за умови сформованості у кожної людини достатнього рівня еколого-етичної культури, екологічної й етичної свідомості, розвиток яких починається з дитинства і продовжується все життя. Саме тому проблема формування екологічно компетентної особистості, як складової життєвої компетентності, стала провідною у сучасній психолого-педагогічній науці та практиці.

З огляду на це, метою нашого дослідження є вивчення ступеня сформованості екологічної компетенції, типу екологічної установки та екологічного світогляду у старшокласників сільських і міських шкіл.

Результати теоретичного дослідження

Як випливає з аналізу основних положень компетентнісного підходу в освіті, екологічна компетентність - явище складне і багатофакторне. Опис сутності екологічної компетентності вимагає її категоріального визначення, виділення компонентів і структури. Для вирішення даної задачі доцільно визначити співвідношення екологічної компетентності з іншими категоріями екологічної психології та педагогіки.

У рамках компетентнісного підходу можна вважати, що істотною особливістю екологічної свідомості особистості є екологічна компетентність. Поряд з екологічною культурою, базовою для визначення екологічної компетентності в системі понять екологічної психології та педагогіки, виступає категорія екологічної діяльності, яка, в свою чергу, пов'язана з екологічною свідомістю, екологічним мисленням і екологічними цінностями. Таким чином, утворюється взаємозв'язок психологічних процесів і станів, що забезпечують освоєння особистістю екологічної діяльності в ході екологічної освіти, в результаті чого формується відповідна компетентність.

У широкому розумінні екологічна діяльність характеризується як інтегративне поняття для позначення специфічних екологічних аспектів різних видів діяльності, тим чи іншим чином спрямованих на оптимізацію суспільства і природи. А.Д. Урсул [1] зазначає, що "екологічна діяльність... висловлює аспект ставлення суспільства лише до природи, тобто уточнює певну частину загального змісту соціальної діяльності (яка включає в себе як суб'єкт - об'єктні, так і суб'єкт - суб'єктні відносини і зв'язки)".

Таким чином, з філософської точки зору, екологічна діяльність може розглядатися як компонент соціальної діяльності, що виражає аспект ставлення суспільства до природи, яке включає всі взаємодії суб'єкта цієї діяльності з її об'єктом, тобто екосередовищем (які будемо називати екологічними взаємо - діями), що призводять до певних екологічних наслідків та результатів (позитивних чи негативних) [2].

Відзначаючи значимість наведеного вище визначення, А.С. Філатов [2] звертає особливу увагу на відмінності діяльності в екологічному середовищі (пристосовницько-організаційної, адаптаційної стосовно природним екосистемам) і власне екологічної діяльності (перетворюючого, творчого впливу людини на екологічне середовище). В останньому випадку ми маємо справу зі створенням нових екологічних процесів і систем, які стають частиною екологічного середовища. Умови екологічної діяльності пов'язані з таким способом взаємодії людини і природи, коли людина не тільки включається, використовує і організовує природні процеси (що характерно для полювання і збирання, землеробства, скотарства), але створює (творить) процеси, що стають частиною навколишнього природного середовища.

Екологічна діяльність людини безпосередньо спрямована на створення життєво необхідних процесів екологічного середовища, що призводить до істотного перетворення останнього. Таким чином, слід розрізняти екологічну діяльність від діяльності в екологічному середовищі. Екологічна діяльність, як і будь-яка інша форма людської діяльності, детермінована необхідною формою прояву свідомості (екологічною свідомістю), що дозволяє людині знайти властивості суб'єкта діяльності, який не просто змінює або перетворює, але створює екологічне середовище. В даний час сутність екологічної свідомості є предметом досліджень філософів, соціологів, психологів.

Одні дослідники приписують екологічній свідомості самостійність, вбачаючи в ній окрему форму свідомості [4; 6; 7]; на думку інших вона пронизує всі сфери свідомості і тому не може претендувати на самостійний статус. Ймовірно, екологічна свідомість стає формою індивідуальної і суспільної свідомості. З філософської точки зору під екологічною свідомістю розуміється сукупність уявлень (індивідуальних, групових) про взаємозв'язки у системі "людина - природа" і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею. На думку еколога Н.Ф. Реймерс [2], свідомість екологічна - глибоке, доведене до автоматизму розуміння нерозривного зв'язку людини і людства з природою, залежності благополуччя людей від цілісності та порівняльної незмінності природного середовища проживання людини.

Слід зазначити важливий акцент на глибинній мотивації поведінки в природному середовищі та необхідності формування навичок такої поведінки, які можна віднести до сутнісних рис екологічної компетентності. У теорії екологічної освіти екологічна свідомість розуміється як сукупність поглядів, теорій та емоцій, що відображають проблеми взаємодії суспільства і природи в плані оптимального їх вирішення відповідно конкретним соціальним та природним можливостям.

Формування екологічної свідомості передбачає таку перебудову поглядів і уявлень людини, коли засвоєні ним екологічні норми стають нормами поведінки по відношенню до природи.

Змістовне наповнення екологічної свідомості зводилося, в основному, до екологічних знань. Наприкінці XX - початку XXI ст. уявлення про екологічну свідомість змінюються, що обумовлено новим розумінням місця та ролі людини в сучасному світі. На перший план виступає проблема психолого- педагогічного аналізу змісту і структури екологічної свідомості. Найбільш ретельно з методологічної точки зору екологічну свідомість розглянуто у роботах С.Д. Дерябо і В.А. Ясвіна. Екологічна свідомість, домінуюча у сучасній культурі, характеризується як антропоцентрична, оскільки для неї характерні такі особливості: вищу цінність являє людина; ієрархічна картина світу (на вершині - людина); мета взаємодії з природою - задоволення прагматичних потреб людини; "прагматичний імператив", тобто правильно те, що корисно людині; природа сприймається як об'єкт людської діяльності; етичні норми і правила не поширюються на взаємодію зі світом природи; розвиток природи мислиться як процес, який повинен бути підпорядкований цілям і завданням людини; діяльність з охорони природи продиктована далеким прагматизмом (необхідно зберегти природне середовище, щоб ним могли користуватися майбутні покоління) [3; 8].

Таким чином, антропоцентричний тип екологічної свідомості - це система уявлень про світ, для якої характерні протиставленість людини, як найвищої цінності, і природи, як її власності, об'єктного сприйняття природи і прагматичного характеру взаємодії з нею.

Альтернативою антропоцентричному типу свідомості виступає екоцентричний тип екологічної свідомості, для якого характерні наступні особливості: вищу цінність являє гармонійний розвиток людини і природи; відмова від ієрархічної картини світу; мета взаємодії з природою - оптимальне задоволення як потреб людини, так і потреб усіх членів природного співтовариства [4]; "екологічний імператив", тобто правильно тільки те, що не порушує існуючу в природі екологічну рівновагу ; природа сприймається як рівноправний суб'єкт у взаємодії з людиною; етичні норми і правила рівним чином поширюються як на світ людей, так і на світ природи; розвиток природи мислиться як процес коеволюційної єдності; діяльність з охорони природи продиктована необхідністю зберегти природу заради неї самої і заради людей [3; 4].

Таким чином, екоцентричний тип екологічної свідомості - це система уявлень про світ, для якої характерна орієнтованість на екологічну доцільність, відсутність протиставлення людини і природи, суб'єктне сприйняття природи, баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії з нею.

Екоцентричний тип свідомості являє собою кардинальну зміну образу світу. Згідно з таким поданням про своє місце в природі, людина повинна усвідомити себе і виступити в якості "процесуальної одиниці" самоздійснення природи. Тільки в цьому випадку людина буде відчувати і вести себе як екологічний суб'єкт розвитку. У зв'язку з цим особливо гостро постає проблема формування екологічної свідомості у підростаючого покоління. В цілому, структура екологічної свідомості за С.Д. Дерябо і В.А. Ясвіним визначається у вигляді сукупності: уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі "людина - природа" і в самій природі; суб'єктивного ставлення людини до світу природи; відповідних стратегій і технологій взаємодії людини зі світом природи; екологічно- орієнтованих цінностей етичного плану [3; 8].

Зважаючи на все відмічене вище, екологічна компетентність визначається як індивідуальна характеристика ступеня відповідності особистості вимогам екологічної освіти: розвитоку у підлітків екологічних знань, умінь, навичок, спрямованих на формування екологічної свідомості, мислення, світогляду, які є необхідними для загальної орієнтації в екологічній ситуації, для усунення або обмеження дій екологічного ризику.

Методика та процедура дослідження. Дослідження проводилося протягом 2013 - 2014 рр. на базі Чернігівського ЗНЗ І-ІІІ ступенів №19, Кучинівського ЗНЗ І-ІІІ ступенів, Смяцької та Хотуницької шкіл Щорського району Чернігівської області. Дослідження було спрямоване на виявлення особливостей екологічної свідомості та компетентності в учнів старших класів. Основною емпіричною підставою аналізу було порівняння результатів учнів, які навчаються в міських школах та сільських школах.

Загальна кількість респондентів - 100 учнів. З них - 50 (50%) - сільські школярі, серед яких 24 (48%) - хлопців та 26 (52%) - дівчат. Міські школярі - 50 осіб (50%), серед них дівчат - 22 (44%) та хлопців - 28 (56%). На початку дослідження випробувані були проінформовані про мету дослідження, їм роз'яснили інструкцію по роботі з кожним із завдань методики. Для підвищення достовірності результатів, дослідження проводилось анонімно (досліджуваних просили вказати тільки вік, стать та місце проживання село/місто).

У ході дослідження були використані такі методики: методика самооцінки екологічної компетентності Д.С. Єрмакова (2009 р.) [7], опитувальник екоцентричної і антропоцентричної установок по відношенню до навколишнього середовища (ЕААТЕ) С. Томпсон і М. Бартон (в адаптації І.В. Кряж і К.А. Андроннікової, 2012 р.) [7], скорочений варіант методики "Екотест" (3-й субтест: пункт 3.1) (О.С. Мамєшина, 2006 р.) [5].

Аналіз результатів дослідження. Для визначення ступеня сформованості того чи іншого компоненту екологічної компетентності нами була використана "Методика самооцінки екологічної компетентності Д.С. Єрмакова". Проаналізувавши отримані результати, відмічаємо: загалом, у всій вибірці респондентів, домінуючим є ціннісно-смисловий компонент, а саме, екзистенційні екологічні смисли та цінності. Тобто екологічні цінності пов'язані з сенсом існування особистості, є для неї одними з найважливіших (табл. 1).

Таблиця 1

Середні показники сформованості компонентів екологічної компетентності у сільських та міських старшокласників (у балах)

Як слідує з табл. 1 у старшокласників сільських шкіл наступними за рівнем вираженності після ціннсно-смислового компоненту (середнє значення становить 2,7±0.74), є емоційно-вольовий та потребово-мотиваційний компоненти (вольові якості, які необхідні для реалізації екологічної діяльності, та виникаючі при цьому емоційні процеси та стани) (середні значення - 1,9±0,86 і 1,9±0,93 відповідно). Тобто учні мають практично однаковий рівень сформованості емоційно-вольового та потребово- мотиваційного компоненту екологічної компетентності, який є необхідним для реалізації певної екологічної діяльності. Когнітивний та практично-діяльнісний компоненти також знаходяться на однаковому рівні (1,8±0,68 та 1,8±0,68 відповідно), тобто можна сказати, що в старшокласників даної вибірки приблизно однаковий рівень сформованості екологічного мислення та способів виявлення й вирішення екологічних проблем.

У старшокласників міських шкіл домінуючим, як зазначалося вище, є ціннісно-смисловий компонент екологічної компетентності (середнє значення - 2,6±0,74), наступним за рівнем вираженності йде когнітивний компонент, який дещо краще сформований у міських школярів (середнє значення - 2,0±0,68), ніж у сільських (середнє значення - 1,8±0,68). Даний включає в себе положення сучасної наукової екологічної картини світу; характеристики екологічного мислення, способи виявлення та вирішення проблем. Міські учні, як і сільські, мають практично однаковий рівень сформованості емоційно-вольового та потребово -мотиваційного компоненту екологічної компетентності (середні значення - 1,8±0,74 і 1,9±0,73 відповідно). Найменше значення (1,7±0,60) отримав практично- діяльнісний компонент (освоєння різноманітних видів і функцій екологічної діяльності, їх реалізація), тобто даний компонент екологічної компетентності є не достатньо сформованим (старшокласники є не достатньо готовими для освоєння певних видів та функцій екологічної діяльності та їх реалізації).

Таким чином, як у сільських, так і у міських старшокласників даної вибірки найбільш сформованим є ціннісно-смисловий компонент екологічної компетентності, а найменш сформованим - практично-діяльнісний компонент, тобто учні ще не готові активно діяти і реалізовувати екологічну діяльність.

Для визначення екологічної установки у старшокласників було використано опитувальник екоцентричної та антропоцентричної установок у ставленні до навколишнього середовища (ЕААТЕ) С. Томпсон і М. Бартон (в адаптації І.В. Кряж і К.А. Андроннікової). Отримані результати представлені у табл. 2.

Таблиця 2

Середні показники прояву екологічних установок старшокласників (у %)

На підставі даних табл. 2 можна стверджувати, що найвищі відсотки були отримані за шкалою екоцентризму (середнє значення - 43,4%±24,09). Отже, опитаними старшокласниками природа оцінюється незалежно від її значення для людей і безперечним є позитивний вплив природи на респондентів, який переживається ними на фізіологічному рівні. На досить високому рівні прояву є антропоцентрична установка (середнє значення - 4,4%±12,40), тобто природа оцінюється респондентами з позиції її практичної цінності для них та людей в цілому. Найменші показники відмічаються за шкалою екологічної апатії (середнє значення - 7,3%±21,32) (заперечення та байдужість по відношенню до екологічної проблематики), що й зрозуміло, оскільки респонденти з досить високим рівнем екоцентричної установки не будуть байдужими по відношенню до природи.

Серед досліджуваних із сільської місцевості домінуючою є екоцентрична установка у ставленні до навколишнього середовища (середнє значення - 50,25%±22,57) (табл. 3).

Таблиця 3

Середні показники прояву екологічних установок у сільських старшокласників (у %)

Найменше вираженою є така установка як екологічна апатія (середнє значення - 5,40%±12,08). Високий рівень екоцентричної установки у ставленні до навколишнього середовища може бути пов'язаний зі специфікою місця проживання (сільські жителі більше залежать від природного середовища, відповідно більше зацікавлені у його охороні та збереженні).

Результати школярів із міста презентовано у табл. 4.

Таблиця 4

Середні показники прояву екологічних установок у міських старшокласників (у %)

1. Байденко В.И. Компетенции: к освоению компетентностного подхода / В.И. Байденко. М.: ИЦПКПС, 2004. 30 с.

2. Захлебный А.Н. Экологическая компетенция - новый планируемый результат экологического образования / А.Н. Захлебный Е.Н. Дзятковская // Экологическое образование: до школы, в школе, вне школы. 2007. № 3. С. 3 - 8.

3. Дерябо С.Д. Экологическая педагогика и психология. / С.Д. Дерябо, В.А. Ясвин. Ростов-Дон.: Феникс, - 1996. 235 с.

4. Льовочкіна А.М. Екологічна психологія: навчальний посібник / А.М. Льовочкіна - К.: Міленіум, 2003. 120 с.

5. Мамешина О.С. Эколого-психологический тренинг для учашейся молодёжи: научно-практическое пособие / О.С. Мамешина. Николаев: Изд-во Южнославянского института КСУ, 2006. 94 с.

6. Скребець В.О. Екологічна психологія у віддалених наслідках екотехногенної катастрофи / В.О. Скребець. К.: Видавничий дім "Слово", 2004. 440 с.

7. Скребець В.О. Екологічна психологія: підручник / В.О. Скребець, І.І. Шлімакова. К.: Видавничий дім "Слово", 2014. 456 с.

8. Ясвин В.А. Особенности личностного отношения к природе в подростковом и юношеском возрасте / В.А. Ясвин // Вопр. психологии. 1995. №4. С. 21.

Анотація

екологічний компетенція світогляд старшокласник

У статті розглядаються особливості ставлення старшокласників сільських та міських шкіл до природного середовища. Подаються результати емпіричного дослідження сформованості компонентів екологічної компетентності, домінуюча екологічна установка та тип екологічного світогляду учнів старших класів. Відмічено вищий рівень прояву екоцентричної установки у старшокласників сільських шкіл.

Ключові слова: екологічна компетентність, екологічна установка, екологічний світогляд, екоцентризм, антропоцентризм.

Annotation

Key words: environmental competence, environmental set, environmental outlook, ecocentrism, anthropocentrism.