Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національно-педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Реферат

На тему: «Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського»

Виконала: студентка 1-го курсу 11 групи

Косяк Вікторія

Харків 2017 р.

План

Вступ

1. Педагог-гуманіст В.О. Сухомлинський

2. Виховання людських потреб в педагогіці Сухомлинського

3. Педагогічний досвід. Сенс життя - щастя і свобода за Сухомлинським

4. Сухомлинський до прекрасного через прекрасне

5. Колектив і особистість у педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського

6. Сухомлинський та його педагогічне відношення до дітей

Висновок

Література

Вступ

На любові до дітей тримається світ. Цей постулат в усі часи був головним кредо кращих педагогів, серед яких і Василь Олександрович Сухомлинський.

Педагогіка В. О. Сухомлинського (1918-1970), видатного радянського гуманіста середини 20 століття, на початку 21 століття стає ще більш життєво необхідною для цивілізації, значно втратила високі моральні ідеали попередніх поколінь.

Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила радянську науку новаторськими ідеями, внесла великий внесок в теорію і практику освіти, а й стала революційним етапом у розвитку педагогічної думки не тільки для УРСР, а й усієї світової спільноти.

Про життя і педагогічну діяльність В. О. Сухомлинського існує велика література. Велика частина її присвячена дослідженню біографії та аналізу його педагогічних поглядів.

Видатний педагог вважав, що витонченість відчуттів, емоційне сприйняття, вразливість, чуйність, співпереживання, проникнення в духовний світ іншої людини - все це виховується насамперед, у родині. Прагнення людини багато в чому залежить від навколишньої дійсності, духовності суспільства, характеру, мети та засобів виховання та освіти.

Сьогодні велику і плідну роботу з вивчення спадщини В. О. Сухомлинського веде його дочка - академік АПН України О. В. Сухомлинська.

Перша робота, в якій була зроблена спроба розглянути теоретичні витоки його гуманізму, філософські, світоглядні основи педагогіки В. О. Сухомлинського, з'явилася в 1991 році. Саме тому я вибрала цю тему для дослідження.

Об'єкт дослідження - науково-педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського.

Предмет дослідження - педагогічна майстерність у спадщині В.О.Сухомлинського.

Мета дослідження - з'ясувати значення та роль особистості у навчально-виховному процесі на основі педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського.

1. Педагог-гуманіст В.О. Сухомлинський

Вчитель, герой і поет

З серцем палаючим Данко,

Справжній палкий гуманіст

Щастя творив до останку.

Григорій Орел

28 вересня 1918 року (14 вересня за словами Милі, так пізніше називав свою сестру Василь Олександрович) загорівся вогник в кінці села Василівка в будинку Сухомлинських. Вузькою стежкою, по городах поспішав додому господар хати - Олександр Омелянович Сухомлинський. Він дуже поспішав, щоб покликати бабусю Машу, яка прийняла б пологи у коханої дружини.

Незабаром він повернувся і баба Маша прийняла пологи. Народився хлопчик. Він весь був як би в "сорочці", а на голові "чепчик". Баба Маша сказала Оксанці: "Народила ти велику людину, коли виросте, стане людиною незвичайною, у нього буде велике покликання". Олександр Іванович (батько) був хорошим теслею, майстровою людиною, робив столи, стільці, шафи, точив дерев'яні деталі. До колиски Василька прив'язали мотузку і підвісили під стелею на гачок, щоб матері було легше качати дитину. З ранніх років Василь виявляв велику допитливість, ріс дуже спокійним, але був хворобливою дитиною. Читати почав з 6-ти років; книга - свято життя, а любов до неї була щеплена дідом по матері. У діда була велика на той час бібліотека (близько 400 книг) і значна її частина дісталася Василю. Дід, побачивши великий інтерес онука до книг, вмираючи, подарував їх Василькові. З книгою Василь не розлучався навіть у ліжку і майже завжди засинав з нею.

Гуманістичним закликом прислухатися до внутрішнього голосу совісті, виховувати дітей тільки добром, без будь-яких покарань, виключати покарання з практики школи увійшло в суспільну свідомість і педагогічну теорію кінця 60-Х років ХХ століття В. О. Сухомлинського.

В історії вітчизняної та світової педагогіки В. О. Сухомлинський цілком заслужено займає визначне місце як видатний педагог, гуманіст, мислитель, дитячий письменник. Бувши послідовником великих педагогів минулого, він створив власну самобутню, оригінальну систему навчання та виховання дітей - гуманістичну протидію офіційній авторитарній радянській педагогічній системі, недоліки якої ставали все очевиднішими. Його ідеї ґрунтувалися на кращих здобутках вітчизняної педагогіки ХХ століття. Глибоко сприймаючи передові для того часу ідеї вітчизняних педагогів, він творчо розвинув їх і пішов значно далі.

При читанні В. О. Сухомлинського часом створюється враження що він просто запозичує основні ідеї гуманізму Ф. М. Достоєвського. Насправді все набагато складніше. Беручи багато в чому гуманізм Ф.М. Достоєвського, він надає йому нового соціального забарвлення, "заземлення", по-своєму заломлює в педагогічній практиці.

Голос совісті за словами Сухомлинського - це вутрішня потреба діяти так, як корисно, необхідно, красиво.

Для Сухомлинського співчуття - неодмінна складова духовного світу людини, що живе по совісті. Вчити відчувати, відкривати в серце дитини дорогу до співчуття - це найважче, що є для батьків і педагогів, але це і найважливіше у вихованні.

Страшна, потворна людина, коли нижчі інстинкти торжествують над почуттями гордості та гідності. Коріння егоїзму, пише Сухомлинський, - живе у свідомості століттями. Спустошеність, повна відсутність будь-яких моральних цінностей, егоїзм, підлість, зрада - ось до чого може прийти людина при втраті почуття провини.

На жаль, писав Сухомлиський, при вихованні підростаючого покоління ми часто не враховуємо, що висока мораль нерозривно пов'язана зі здатністю, вмінням і бажанням робити іншим людям добро, не враховуючи в повній мірі всього того, що безпосередньо пов'язано з "душею" людини.

Поняття "ідеаліст" Сухомлинський розглядає не тільки в плані протиставлення "матеріалісту". Говорячи про "ідеаліста", він має на увазі людину, що живе високими інтересами, благородними думками, людини з красивими, чистими ідеалами. Для "ідеаліста", що мають широке ходіння формули: "Кожен за себе, а Бог за всіх", "Після мене хоч потоп", "Якщо ти розумний, то чому не багатий" не прийняті.

2. Виховання людських потреб в педагогіці Сухомлинського

Питання про природу людських потреб, їх класифікації та взаємодії - одне з головних в педагогічній спадщині Сухомлинського. Потреби - великий двигун людської історії, становлення та розвитку особистості. "Якщо хочеш погубити людину, дай йому все, що він хоче. Потреби відбивають стійкі вимоги внутрішнього середовища організму, або зовнішніх умов його життя. Вони можуть бути матеріальними і духовими, особистими і суспільними. Характер потреб особистості залежить від норм, традицій, життєвих і естетичних установок цих обох соціальних спільнот. Але Сухомлинський, віддаючи належне соціальному фактору, разом з тим переконаний, що кожна людина має свої специфічні, біологічні особливості, єдину в своєму роді генетичну конституцію.

Виховання культури потреб - дуже важлива проблема формування духовного світу особистості. Багаторічна педагогічна діяльність Сухомлинського до оптимістичного переконання, що матеріальні запити далеко не завжди ставляться молоддю на перший план. Таким чином, Сухомлинський, не заперечуючи важливості матеріальних потреб, пріоритет віддавав потребам якісно іншого порядку, поділяючи думки Ф. М. Достоєвського про те, що таємниця буття людського не в тому, щоб тільки жити, їсти, пити, продовжувати рід людський, а в тому, для чого жити. Сенс виховання він бачить в тому, щоб взаємне людське спілкування і духовне збагачення були джерелом повноти і багатогранності життя.

Матеріальні потреби, потреби в пізнанні та, нарешті, потреба в іншій людині, у спілкуванні з іншими людьми - така ієрархія споживачів, яка добре проглядається в роботах В.О. Сухомлинського в міру розвитку його філософсько-педагогічних поглядів.

3. Педагогічний досвід. Сенс життя - щастя і свобода за Сухомлинським

Педагогічний досвід В. Сухомлинського глибоко вивчається у багатьох країнах світу. Його твори видано 59-ма різними мовами, їх вивчають у провідних університетах і педагогічних інститутах Європи, окремі статті та уривки з фундаментальних праць друкуються в педагогічних журналах Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Австрії, Іспанії, Фінляндії та інших країн. На сьогодні опубліковано 65 творів педагога, 371 видання тиражем близько 15 млн. примірників, а його найвідоміша книга «Серце віддаю дітям» видавалася 55 разів 32-ма мовами. Цей твір, який став символом гуманної педагогіки, удостоєний першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) та Державної премії УРСР (1974).

Сухомлинський пише, що справжня мудрість вихователя, батька, матері, педагога - в умінні дати дитині щастя.

Щастя - це не тільки здатність відчувати радість буття, задоволення своїх різноманітних потреб, а й уміння гідно долати неминучі біди, нещастя та обмеження.

Роздуми складової щастя є у багатьох видатних умів людства. В. О. Сухомлинський часто повторював відомі сова Гете: "Лише той гідний життя і свободи, хто кожен день за них іде на бій".

Сухомлинський стверджував, що невірно думати, що боротьба була необхідна тільки в минулому, а зараз в ній немає необхідності, що їй не знаходиться місця в житті. Він завжди прагнув до того, щоб розуміння життя і смерті, відчуття і переживання втрати близької чи коханої людини, підносило маленьку людину, робило її мудрішою, вносило в її серце громадянську зрілість, виховувало велике вміння робити Добро людям, відноситися до них як до великої цінності. Питання сенсу життя і щастя

В. О. Сухомлинський ТІСНО пов'язував з проблемою свободи. Обґрунтуванню значущості проблеми свободи він відводить у своїх роботах значне місце. сухомлинський педагогічний діти людський

За що саме ми відповідаємо? За вчинки, за думки, за почуття або за все разом? Звичайно, визнає Сухомлинський, перш за все дитина повинна відповідати за свої вчинки, тому що саме практичну поведінку, дію, здатне зримо і реально змінити щось в своєму і чужому житті. За ту зміну - зле або добре - людина тримає відповідь як перед іншими, так і перед собою. У роботі "Як виховати справжню людину" Сухомлинський писав, що життя і свобода - найбільші людські цінності, в яких виражається сама суть людини.

4. Сухомлинський до прекрасного через прекрасне

Формування естетичних почуттів емоційної культури світу дитини - одна з найважливіших задач, що стоять перед школою. Образне бачення світу, прагнення передати красу рідним словом - це душа і серце дитячого мислення.

В.О. Сухомлинський зумів створити педагогічну систему, яка стверджувала принципи гуманізму, звертаючись при цьому за допомогою прекрасного безпосередньо до внутрішнього світу дитини. Бо краса нерозривно пов'язана з Добром.

Розглядаючи проблему прекрасного, В. О. Сухомлинський спирався не тільки на глибокі естетичні традиції радянської педагогіки, а й на спадщину великих мислителів попередніх поколінь світової цивілізації. При розгляді естетичних категорій Сухомлинський послідовно проводить принцип, згідно якого в естетичних категоріях відображаються об'єктивні властивості матеріального світу. З того часу, як людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилася на пелюстки квітки та вечірню зорю та стала вдивлятися в саму себе. Спираючись на розуміння прекрасного яке існує незалежно від людини, але відбивається в його свідомості, В. О. Сухомлинський будує систему естетичного виховання, яка, на його думку, повинна бути в центрі уваги школи та сім'ї. Свій ідеал естетичного виховання талановитий педагог вбачав у тому, щоб кожна дитина, побачивши прекрасне, зупиниться перед ним у здивуванні, зробить його частинкою свого життя. Також Сухомлинський поділяв думки про те, що успіх виховання багато в чому визначається розвитком емоційно-чуттєвої сфери. Він домагався не примата почуттєвого, а єдності "думки та почуття", гармонії "розуму та серця".

Сухомлинський переконаний, що добрі відношення до дитини з боку дорослих - серцевина його майбутньої людяності та гуманності. Добрі почуття повинні йти своїм корінням в дитинство. У дитинстві людина повинна пройти емоційну школу виховання добрих почуттів.

5. Колектив і особистість у педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського

Філософські ідеали В. О. Сухомлинського реалізувалися в головній справі всього його життя - організаційно-педагогічної діяльності. Пропрацювавши 35 років в школі, з них 22 роки беззмінним директором Павлиської середньої, він залишив у спадок педагогам великий досвід по керівництву школою. Проблемі організаційно-педагогічної діяльності школи він присвятив свої кращі праці: "Методика виховання колективу", "Павлиська середня школа", "Розмова з молодим директором школи", "Серце віддаю дітям", "Сто порад учителеві", численні статті в центральних газетах і журналах.

В основах планування організаційно-педагогічної діяльності, на переконання Сухомлинського, має лежати уявлення про ідеал. Якою людиною ми хочемо побачити учня, який закінчив школу? З якими знаннями і яким духовним світом він покине стіни рідного класу? Що зробить головною метою життя? А якщо мета, - то яка?

У центр організаційно-педагогічної діяльності Сухомлинський ставить особистість дитини в її складній діалектиці взаємовідношень з колективом, з її постійно змінюваними духовно моральними потребами, виходячи з головного принципу: "Вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх". Повний гуманістичний сенс ідеалу червоною ниткою проходить через всю організаційно-педагогічну діяльність павлиського вчителя, наповнюючи її плоттю і кров'ю. Керуючись цим ідеалом, Сухомлинський планує організаційно-педагогічну роботу школи, направляючи її на формування активної життєвої позиції вчителів і учнів.

Організаційно-педагогічна система, розроблена Сухомлинським, виводила учнів на такий рівень взаємин, який формує справжній обв'язок, совість, відповідальність, людяність, ідейність і громадянство. Він ставить успіх цієї діяльності в залежність від уміння керівників школи створити згуртований педагогічний колектив і направити його зусилля на творчий підхід до вирішення тих нових завдань, які ставить перед школою життя. Головний вихователь школярів і вчителів - це директор.

У своїй багаторічній педагогічній практиці Сухомлинський неухильно дотримувався принципу: "Безпосередній вплив вихователя та вихованця - такий же необхідний і важливий фактор виховання, як і впливу колективу". Колектив - велика сила, але тільки за певних умов: коли його вплив на учня органічно поєднується з індивідуальним впливом учителя.

Говорячи про увагу до особистості дитини, Сухомлинський орієнтує педагогів не на виховання індивідуаліста, а на формування особистості дитини, яка, розкриваючи свої творчі сили, збагачує інших своєю індивідуальністю, покращує життя всіх, піклується про оточення.

Значну дію в організаційно-педагогічної діяльності В. О. Сухомлинський відводив батькам дітей. Педагоги та батьки, любив він повторювати, повинні діяти як "два скульптори", у яких не повинно бути протилежних позицій. Без батьківського університету він не уявляв собі повноцінного сімейно-шкільного виховання.

6. Сухомлинський та його педагогічне відношення до дітей

Любов, - на переконання Сухомлинського, - є сенс життя, і тому головне завдання школи полягає в тому, щоб навчити дітей любити, вказати дорогу до щастя. Але як навчити любити? І чи можливо це? Так стверджує Сухомлинський, можливо. Але для цього існує тільки один спосіб, - любити дітей повинен сам педагог, і вся виховна робота в школі повинна бути підпорядкована цьому ідеалу.

У школі Сухомлинського педагогічним принципом виховання було виключення покарань, виховання любові тільки любов'ю до дітей. Йому довелося вести важку, виснажливу боротьбу з апологетами авторитарного, що пригнічує особистість виховання. Десять років Сухомлинський виховував своїх вихованців абсолютно без покарань, і вони стали справжніми людьми. Це досягнуто, як то кажуть в народі, горбом-працею і роздумів, і не тільки з книгою на столі ... Але і з дитячими руками в його руках ... Вони всім колективом приступили до здійснення більш широкого експерименту: виховання без покарань всіх учнів. Тільки успіх дитини в навчанні, усвідомлення тієї думки, що кожен день він робить крок вперед, підтримують і живлять його спрагу пізнання.

Немає нічого для становлення моральних сил дитини, стверджував Сухомлинський, ніж байдужість вчителя до успішності дітей, робота по формулі: "знаєш - отримай позитивну оцінку, не знаєш - отримай двійку, і нехай батьки милуються, який у них син". На його глибоке переконання, для дитини найвищою. НЕСПРАВЕДЛИВІСТЮ є те, що вчитель, поставивши незадовільну оцінку, прагне ще й до того, щоб за цю оцінку його покарали батьки. Він рекомендує викликати в школу батьків не з приводу поганої успішності або дисципліни дитини, а тоді, коли дитина робить щось хороше. Сьогодні ніхто з серйозних педагогів не пропонує засобом боротьби за дисципліну карати дітей фізично. Але те, що покарання дітей, які не повинні виключатися, це переконання існує і досі. Однак навіть найзапекліші прихильники "системи покарань" дивним чином втрачаються, лише мова доходить до відповіді на "просте" питання: а як же карати дітей? Бити не можна, виключати зі школи не можна, працею карати не можна. А чим же можна? У жорсткій реальності вчитель пише в щоденнику батькам: "Прийміть заходи", і всі знають, які заходи зазвичай приймаються. Учитель карає учня руками батьків, і помилково думати, що учень цього не розуміє. Головна причина потворних, неприпустимих відношень між вчителями та учнями полягає в тому, що вихователь не відчуває, що не зрозумів дитячої душі, не прагнув подумки поставити себе на місце дитини, забуваючи те, що він теж родом з дитинства.

Серця учнів підкорюють тільки ті, хто володіє способами бачити в кожній дитині гарне, вірити в нього, хто поєднує в своєму серці любов до предмета викладання з любов'ю до дітей

Висновок

Ім'я відомого радянського педагога, героя УРСР, великого сина українського народу, директора Павлиської середньої школи на Кіровоградщині Василя Олександровича Сухомлинського, сьогодні належать не тільки Україні, але і всій світовій спільноті. Воно стоїть в одному ряду з Ж. Ж. Руссо, Р. Оурен, Ч. Діккенсом і іншими видатними просвітителями гуманістами 18 -19 століття.

Великі ідеї не старіють, - час і географічні кордони над ними не владні. Закони механіки, наприклад, відкриття І. Ньютоном не є здобутком тільки англійського народу і не підкоряються законодавству, - те ж саме відноситься і до моральних принципів.

Поставивши в центр виховання і навчання ідеї Добра і Любові, В. О. Сухомлинський створює філософію дитячої душі, в основі якої лежать вічні моральні цінності. Моральні цінності як і фізичні закони мають загальний характер, але вони передаються з покоління в покоління тільки через систему виховання та освіти, закріплюючись в традиціях і правилах поведінки людей.

Педагогічна система В. О. Сухомлинського в основі якої лежать вищі моральні цінності - це ПЕДАГОГІКА, ФІЛОСОФІЯ ДИТЯЧОЇ ДУШІ не так минулого століття, скільки сьогодення і майбутнього. Вона зможе зіграти вирішальну роль в інтеграції європейської освіти і його подальшого прогресу. Іншої такої, прекрасно теоретично розробленої та блискуче застосованої на практиці педагогічної системи в європейській культурі, на сьогодні немає.

Головне в школі, на думку В. О. Сухомлинського, не її технічне оснащення, хоча це надзвичайно важливо, а особистість педагога, керівника навчального закладу. Тільки палаюче серце Данко може запалити в дитячій душі вогонь любові та поваги до інших людей, - а для цього потрібно віддати їм своє серце.

Література

1. Зязюн І. А., Радчанін Є. Г. Морально естетичні погляди В. О. Сухомлинського. - Київ, 1980 рік.

2. Корчак Януш. Избранные педагогические произведения. - Москва, 1978 год.

3. Родчанин Е. Г., Зязюн И. А. Гуманист. Мыслитель. Педагог. Об идеалах В. О. Сухомлинского. - Москва, 1991 год

4. Савченко А. Я. Гуманистические основы педагогики В. А. Сухомлинского//Педагогічний вісник. 2008. - № 1-2 (5-6).

5. Сухомлинский В. А. Воспитание коллективизма у школьников, - Москва, 1956 год.

6. Сухомлинский В. А. Воспитание личности в советской школе. - Киев, 1965.

7. Сухомлинский В. А. Мудрая власть коллектива. - Москва, 1975 год.

8. Сухомлинский В. А. Рождения гражданина. - Москва, 1971 год.

9. Цюпа И. А. Василь Сухомлинский. - Киев, 1973 год.

10. Газета: « Національна бібліотека України для дітей» Укладач: І. Слобідяк.

Размещено на Allbest.ru