Творча самореалізація особистості в системі сучасної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Творча самореалізація особистості в системі сучасної освіти

О.В. ПЕРЕПЕЛИЦЯ

м. Миколаїв

У статті розкрито теоретичні підходи до розуміння природи, сутності та змісту самореалізації. Висвітлено наукові підходи, погляди щодо розуміння самореалізації особистості в сучасної освіти. Акцентується увага на фундаментальних дослідженнях у сучасній психолого-педагогічній науці, на теоретичних підходах до цієї проблеми. Проаналізовано філософські, педагогічні, психологічні літературні джерела з проблеми самореалізації особистості. Розглянуто основні характеристики самореалізації особистості в педагогічному контексті. Відокремлено, що активна творча самореалізація особистості є продуктивна діяльність, спрямована на освоєння цінностей культури та прояв її індивідуальних можливостей і здібностей. Розглянуто модель процесу творчої самореалізації особистості.

Ключові слова: творча самореалізація особистості, сучасна освіта, особистості, компоненти.

самореалізація психологічний творчий особистість

Модернізація різних галузей освіти призводить до переосмислення основних напрямів професійної підготовки педагогічних кадрів. У сучасних умовах ключовим напрямом в освіті стає виховання творчої особистості, здатної до самореалізації в рухливих соціально-економічних умовах. Питання творчої самореалізації особистості є постійним для сучасного суспільства в цілому і для освіти зокрема. Змінюється лише динаміка його гостроти: чим девіантним є суспільство, тим воно різкіше й гостріше, й тим важливіша роль у ньому віддається нам.

У процесі вивчення природи творчої самореалізації особистості, її діагностики та особливостей її розвитку розглянуто питання про те, що творча самореалізація є складним багаторівневим психічним утворенням (І. Золотухіна, М. Коваленко, В. Садова, М. Хуторський та ін.), творча самореалізація розвивається й здійснюється в творчому навчанні (Л. Виготський, А. Мелік-Пашаєв, С. Рубінштейн, Б. Теплов та ін). У сучасних дослідженнях особливу увагу приділяли проблемам розкриття, виховання та навчання обдарованої особистості (Ю. Бабаєва, Н. Лейтес, Т. Марютина, А. Мелік-Пашаєв, та ін.). Результати аналізу науково-дослідницької літератури показали, що вивчення проблем творчої самореалізації особистості знайшло відображення в роботах В. Ісаєва, Н. І. Ситникова, низці кандидатських дисертацій (Л. Дроздікова, М. Коваленко, Л. Круглова, В. Стрільців та ін).

Із точки зору філософського розуміння досліджуваного питання слід вказати, що самореалізація особистості через самовдосконалення має прадавнє коріння (Сократ, Платон, Аристотель, Ф. Бекон, Л. Фейєрбах, Е. Фромм). Розглядаючи радянську й західну наукову літературу, з'ясувалося, що існуючі підходи до самореалізації особистості розрізняються предметом і метою досліджень (А. Адлер, К. Левін, А. Маслоу, К. Ушинський, Е. Еріксон та ін.) [5; 7].

Мета наукової розвідки розкрити теоретичні підходи до розуміння природи самореалізації особистості. Висвітлити наукові підходи, погляди щодо розуміння самореалізації особистості в сучасній освіті.

Уперше поняття самореалізації (self-realization) вжив у 1962 р. Ф. Бредлі. Розробка проблематики самореалізації триває у прагматизмі (Дж. Дьюї), інтувітівізме (Г. Калдервуд), утилітаризмі (У. Уолісс), феноменологічній етиці (А. Гарнет). У середині XX ст. самореалізація знову опиняється в центрі уваги дослідників завдяки роботам американських психологів (А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм).

Австрійський психолог, психіатр і невролог С. Фрейд був одним із перших, хто побачив потребу людини в самореалізації. Самореалізація, за Фрейдом, проявляється неусвідомлено ще з народження людини як «прагнення до задоволення». На його думку, норми, традиції та правила культури людства пригнічують інстинктивну потребу в самореалізації. Крім основних потреб у їжі, відпочинку й продовженні роду, властивим всім тваринам, у людини виділяються екзистенційні потреби. Вони пов'язані з визначенням людської сутності та безпосередньо впливають на рівень задоволеності життям.

Такий зв'язок Е. Фромм називає потребу в самореалізації. Людина здатна змінити лише способи задоволення: вона може знайти вихід у творчості й у знищенні, у любові та ненависті і т. д.

Саме прагнення вирізнитися серед інших у суспільстві, стало стимулом розвитку людської індивідуальності, а отже й потреби в самореалізації. Отже доводимо, що потреба в прагненні до самореалізації родова потреба людини. Парадокс в тому, що, задовольняючи потребу в самореалізації, особистість ніколи не може задовольнити потребу повністю.

Конкретні форми, способи, види самореалізації в різних людей різні, тому різноманіття потреб розвиває багату людську індивідуальність. Говорячи про всебічну й гармонійно розвинуту особистість, потрібно підкреслювати не тільки її здібності, але й різноманіття потреб, у задоволенні яких здійснюється всебічна самореалізація людини [4].

Філософське поняття про самореалізацію розглядали ще в давнину Упанішад (8-5 ст. до н.е.), в даосизмі (6-5 ст. до н.е.). Вчення про самореалізацію Аристотеля й Платона, «представляє собою не тільки аналіз цього феномена, але й практичні рекомендації щодо шляхів і способів самоздійснення».

На сьогодні не існує єдиної парадигми уявлення про самореалізацію особистості. На думку багатьох філософів, психологів, педагогів, самореалізація особистості є міждисциплінарною і міжпарадигмальною проблемою, що ускладнює процес чітко розглянути проблеми самореалізації особистості.

Отже, «самореалізація особистості» це комплексне поняття, яке розглядається вченими як процес, потреба, форма, мета і результат (І. Андреєв, Л. Коган, В. Сластьонін та ін.) [1].

Поняття «самореалізація» у педагогічній науці визначається як прагнення до визнання свого «Я». Основні характеристики самореалізації особистості:

Самореалізація особистості в навчальнопрофесійній діяльності представляє собою активну взаємодію зі світом за належного забезпечення педагогічних умов.

Структура самореалізації особистості в навчально-професійній діяльності представляє собою комплекс мотиваційно-цільового, системного та рефлексивного компонентів.

Самореалізація в навчально-професійній діяльності представляє собою комплекс змістовно-цільових (професійна підготовка особистості); організаційно-процесуальних (компетентність викладачів); методико-інструментальних (використання інтерактивних методів і прийомів навчання) умов.

Самореалізації особистості в навчально-професійній діяльності це комплекс, який забезпечує підвищення рівня реалізації технології на конфліктно-ціннісному, проблемно-цільовому, предметно-змістовному, організаційно-операціональному, виконавсько-корекційному та рефлексивно-системному етапах під час взаємодії викладача й студентів.

Педагогічна діяльність нашої сучасної освіти повинна сприяти самореалізації особистості в реальному житті, у відкритій системі соціалізації та розглядатися як найбільш демократичний та гнучкий засіб у вихованні та розвитку молоді. Це непроста, щоденна, малооплачувана часто морально-виснажлива, але необхідна діяльність у сучасному соціумі.

Система сучасної освіти залучає різні вікові, соціальні категорій і з неоднаковим рівнем розвитку: розумового, фізичного, особистісного, а також увагу приділяє роботі з обдарованими дітьми. Такий підхід дає можливість побачити й активно розвивати творчу самореалізацію особистості. Активна творча самореалізація особистості є продуктивною діяльністю, спрямованою на освоєння цінностей культури й прояв її індивідуальних можливостей і здібностей.

Активна творча самореалізація особистості це властивість особистості, що виявляється в діяльності та спілкуванні як оригінальність, творчість, новизна. Творча активність це здатність особистості ініціативно й самостійно знаходити «зони пошуку», ставити завдання, виділяти принципи, що лежать в основі тих чи інших конструкцій, явищ, дій, переносити знання, навички та вміння з однієї галузі в іншу. Творча активність необхідна в навчальній діяльності [2].

Розвиток творчої активності процес прогресивних змін у часі та просторі, що відображається в кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи й полягає в керованому розвитку її творчих здібностей та інтелекту на основі

На думку багатьох дослідників з означеної проблеми, модель процесу творчої самореалізації особистості, можна розділити на такі підсистеми, як рефлексивна самореалізація; врахування особливостей природних каналів самореалізації; успішність використання технології творчої самореалізації; використання методу активного емоційно-інтелектуального освоєння мистецтва; стабільне функціонуванні системи занять із мистецтва; створення особливої дидактосфери занять із мистецтва. Такий метод активного емоційно-інтелектуального освоєння культури сприяє творчій самореалізації особистості й сталого розвитку естетичного смаку [3; 6].

Отже, завдання сучасної освітянської освіти створювати умови для самореалізації особистості, формування моральних якостей у дітей, підлітків та юнаків, сприяти професійній орієнтації, розвитку творчих здібностей. Ця вимога цілком закономірна, оскільки самореалізація є внутрішньою умовою, рушійною силою й мотивом здійснення предметних та соціальних перетворень людини.

Список використаних джерел

Бахтін М. М. Питання літератури та естетики / М. М. Бахтін. М. : Художня література, 1975. 502 с.

Безрукова С. Основы духовной культуры (энциклопедический словарь педагога) / С. Безрукова/ Екатеринбург, 2000. С. 33.

Від творчості методиста до творчості вчителя / ред. К. I. Дугановой. М., 1993. І56 с.

Єфімова О. А. Формування творчої самореалізації майбутнього педагога: дис. ... к. пед. н: 13.00.08 / О. А Єфімова. Ішим, 2007. 214 с.

Ісаєв І. Ф. Творча самореалізація вчителя: культурологічний підхід / І. Ф. Ісаєв, М. І. Ситникова. Москва-Бєлгород : Вид-во БГУ, 1999. 224 с/

Кузьміна Н. В. Професіоналізм особистості викладача і майстра виробничого навчання / Н. В. Кузьміна. М. : Вищ. шк., 1990. 119 с.

Сластенін В. А. Педагогіка професійної освіти / В. А. Сластенін. М. : Академія, 2006. 368 с.

Размещено на Allbest.ru