Компетентнісний підхід як основа лінгвістичної підготовки майбутніх журналістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Компетентнісний підхід як основа лінгвістичної підготовки майбутніх журналістів

Ю.В. МИХАЙЛІЧЕНКО

У статті розглядаються актуальні питання використання компетентнісного підходу в процесі лінгвістичного навчання майбутніх журналістів у вищих навчальних закладах, як одного з найбільш перспективних і ефективних у сучасному педагогічному арсеналі. Розглядається сутність компетентнісного підходу, його головні проблемні питання, деякі невирішені аспекти вдосконалення відповідного понятійного інструментарія. Представлені сучасні погляди на класифікацію компетенцій, сформульовані основні положення щодо використання компетентнісного підходу для успішного формування належної лінгвістичної компетенції у студентів спеціальності «Журналістика».

Ключові слова: компетентнісний підхід, компетентність, компетенції, кваліфікаційні стандарти, професійна підготовка, журналісти.

лінгвістичний студент компетенція журналістика

Останнім часом проблема подальшого вдосконалення вітчизняної системи освіти та підготовки висококваліфікованих кадрів набула особливої актуальності. Творча адаптація вітчизняної системи освіти до кращих світових та європейських стандартів передбачає, безумовно, й розвиток компетентнісноорієнтованого підходу до лінгвістичної підготовки майбутніх фахівців, як одного з найбільш прогресивних та перспективних у сучасному педагогічному арсеналі.

Компетентнісний підхід до освіти був теоретично обґрунтований й методично розроблений у Великобританії, де пройшов первинну практичну верифікацію, і вже з 1986 року взятий за основу британської національної системи кваліфікаційних стандартів [3, 29]. Компетентнісний підхід до якісних змін в освіті став своєрідною педагогічною відповіддю на замовлення постіндустріального суспільства й держави у сфері професійної освіти, вимоги ринку праці.

Хоча міжнародним науковим співтовариством ще не сформульована відповідна єдина дефініція, під компетентнісним підходом в освіті розуміється еволюційна трансформація освітньої парадигми. Її переорієнтація з традиційної передачі певної суми знань і формування стійких шаблонно-стереотипних навичок, на пріоритетне створення оптимальних умов для оволодіння індивідом сукупністю компетенцій, які максимально адаптують його до умов кадрової ринкової конкуренції та дають базу для успішної професійної соціалізації.

Проблематика компетентнісно орієнтованої освіти на сьогодні вийшла на транснаціональний рівень: її пропагандою й вдосконаленням займаються впливові міжнародні організації, включаючи ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Раду Європи, Організацію європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів [4].

В Україні також затверджено ряд нормативно-правових актів, які служать базисом для розробки та впровадження сучасного змісту освіти. Введення нової системи оцінювання навчальних досягнень студентів вивело компетентнісний підхід на якісно новий щабель розвитку відповідно до європейських освітніх стандартів і зумовило перехід компетентнісної ідеї на рівень її безумовної практичної реалізації, в якій ще є деякі невирішені аспекти [2, 94].

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій свідчить, що сучасні проблеми використання й вдосконалення різноманітності методів компетентнісного підходу в галузі розвитку вітчизняної освіти розглядали І. Бабин, І. Бех, Н. Бібік, О. Биковська, О. Бєляєва, Л. Ващенко, Л. Вотякова, Г. Гаврищак, І. Драч, А. Золотарьова, І. Єрмаков, Я. Кодлюк, О. Локшина, Л. Масол, С. Ніколаєнко, О. Овчарук, Л. Паращенко, Г. Пустовіт, О. Садівник, О. Савченко, С. Трубачова та інші вітчизняні та зарубіжні дослідники. Розгляд їх публікацій з цієї теми свідчить, що на сучасному етапі компетентність розглядається, як: об'єктивна характеристика сукупності здібностей студента; його можливість обирати найефективніші шляхи розв'язання конкретної ситуації.

Метою статті є розгляд урахування компетентнісного підходу у процесі лінгвістичної підготовки майбутніх журналістів.

Професія журналіста вимагає не тільки спеціалізованої багатогранної фахової підготовки, але й досконалого знання іноземної мови, глибокого розуміння менталітету носіїв цієї мови, їх історичних, культурних, соціальних пріоритетів, прийнятих форм у сфері спілкування. Тому найважливішою складовою лінгвістичної підготовки майбутніх фахівців в певній галузі є, безумовно, компетентнісний підхід.

Майбутні журналісти повинні володіти цілим рядом комплексних компетенцій. Їх можна умовно класифікувати на три групи: аналітичні, системні, комунікаційні.

Перша з них, у свою чергу, поділяється на такі складові: управління інформацією і знаннями, аналіз доступної інформації та синтез власних висновків. Вони включають вміння обробляти інформацію з різних друкованих та електронних джерел, зважувати її достовірність з урахуванням традиційної політичноідеологічної орієнтації видання, класифікувати, групувати, встановлювати й виявляти причинно-наслідкові зв'язки, аргументовано висловлювати і формулювати зроблені висновки, вміння доказово відстоювати свою позицію, чітко, лаконічно й доступно викладати її. Здібності до аналізу й синтезу властиві всім людям, але якісно розрізняються рівнем їх глибини та об'єктивності, й саме ці здібності цілеспрямовано формуються, розвиваються та вдосконалюються в процесі підготовки до майбутньої професійної діяльності.

Системні компетенції визначають не тільки специфічно професійні навички, але й закладають основу успішної кар'єрної соціалізації індивіда протягом трудової діяльності, внаслідок сформованої здатності до цілком самостійної роботи та навчання, продуктивної діяльності, а також творчого збагачення теоретичних знань на практиці [1].

Комунікаційні компетенції особливо затребувані в професійній діяльності журналіста, оскільки важливо не тільки знання іноземної мови, але й вільна комунікація в полікультурному середовищі, здатність на рівних спілкуватися з фахівцями в різних галузях, демонструвати толерантну модель комунікативної поведінки.

В електронному довіднику «Болонський глосарій» («Glossary on the Bologna Process») компетентнісний підхід розуміється як метод моделювання результатів навчання та їх уявлень у вигляді норм якості вищої освіти. Таке трактування визначає, яким набором компетенцій повинен володіти випускник ВНЗ, до виконання яких обов'язків він повинен бути готовий і якою має бути ступінь його вузькопрофесійної компетентності в широкому розумінні слова.

При цьому необхідно враховувати, що компетенції орієнтовані не на отримання того чи іншого «пакету» готового знання, а на розвиток здатності людини самостійно вибирати й застосовувати в певному контексті різні компоненти знань і умінь, їх найбільш гармонійні в контексті проблеми сполучення. Відповідно освоєння належного рівня компетенції трактується, як уміння творчо використовувати та поєднувати знання, вміння та компетенції в різних життєвих ситуаціях. Словом, рівень освоєння компетенції верифікуєтся умінням найбільш ефективно й успішно вирішувати поставлені завдання за умов, які постійно змінюються. Результат такого навчання це не тільки поява нових ідей, але перш за все, зміни в поведінці, які можна інтерпретувати як навички соціалізації, готовність до виконання складних завдань у професійній діяльності.

Ключовими категоріями компетентнісного підходу є «компетенція» і «компетентність». Наукові дослідження останніх років з цього питання показують, що доволі суб'єктивні підходи до трактування цих термінів у сучасній педагогіці об'єктивно викликають гостру потребу вдосконалення та чіткої стандартизації відповідного понятійного інструментарію. Питання про сутність і зміст компетенцій, їх ідентифікацію, класифікацію та диференціацію є предметом тривалих дискусій вчених і наукової полеміки. И безперечний факт відсутності єдиного, безумовно прийнятого міжнародними науковим співтовариством чіткого визначення компетентнісного підходу, свідчить про актуальність його вирішення для сучасної освіти.

Сучасна педагогічна наука дає кілька трактувань поняття «компетенція». Поняття «компетенція» в найширшому розумінні походить від лат. «competo», означає вміння успішно застосовувати теоретичні знання на практиці, ефективно діяти на їх основі в ході вирішення загально-широких завдань. Професійна компетенція визначає здатність індивіда успішно діяти на базі особистого досвіду практичної продуктивної діяльності, вміння та знань у процесі вирішення спеціалізованих вузькопрофесійних завдань локального ареалу.

Підсумовуючи, переходимо до висновків та перспектив подальших досліджень. Сучасні підходи до процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками переконливо доводять високу ефективність використання компетентнісного підходу в процесі професійної підготовки майбутніх журналістів у вищому навчальному закладі. Перспективи наступних розвідок вбачаємо в подальшому більш поглибленому дослідженні багатогранних проблем формування основних лінгвістичних компетенцій студентів факультетів журналістики.

Список використаних джерел

Бедь В.В. Компетентнісний підхід в процесі модернізації ВНЗ [Електронний ресурс] / В. В. Бедь, М. Г. Артьомова // Український науковий журнал «Освіта регіону». 2011. № 5. С. 43-51. Режим доступу : http://www.socialscience.com.ua/ зміст/15№5 2011. Заголовок з екрану.

Безкоровайна О. Актуальні аспекти комунікативної компетенції студентів ВНЗ [Електронний ресурс] : збірник наукових праць / О. Безкоровайна, Л. Мороз. Режим доступу : http:// www.nniif.org.ua/File/12bovaak.pdf

Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / За заг. ред. О. В. Овчарук. К. : К.І.С, 2004. 321 с.

Пометун О. Компетентнісний підхід найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти / О. Пометун // Рідна школа. 2005. № 1. С. 64-69.

Размещено на Allbest.ru