Причини стилістичних помилок усних відповідей студентів та їх запобігання

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Причини стилістичних помилок усних відповідей студентів та їх запобігання

О.Г. Білюк

У пропонованій статті розглядається питання стилістичних помилок студентів вищих закладів освіти. Аналізуються причини зневаги до власного мовлення та набуття педагогічних здібностей для педагогічної діяльності. Звертається увага на найтиповіші з цих помилок, аналізуються їх причини. Висвітлюються найбільш раціональні способи оволодіння всіма тонкощами мовного багатства. Пропонуються найефективніші методи й прийоми для вдосконалення загальної мовленнєвої культури студентів, що сприяють усуненню стилістичних помилок та запобіганню їх в усному мовленні студентів згідно з лінгвістичною та психологічною природою, що їх зумовлює.

Ключові слова: студенти, стилістичні помилки, причини і шляхи подолання, лінгвістичні помилки, фразеологізми.

усний стилістичний помилка мовленнєвий

Досконале знання державної мови, постійна турбота про піднесення її престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя - одне з головних завдань вищої освіти. Мова як засіб спілкування, висловлювання думок, почуттів, передачі досвіду активізує пізнавальну активність студентів у письмових роботах. Усні висловлювання заанга- жовані різноманітними стилістичними помилками, які зустрічаються у відповідях на практичних заняттях, доповідях студентів, що свідчить про недостатню мовленнєву культуру. Вирішення цієї проблеми є досить актуальним у сьогоденні та набуло розвитку у працях таких дослідників як-от: О. Біляєв, С. Караман, М. Левківський, А. Лорін, І. Олійник, М. Пентилюк, Н. Янко та інші.

Мета статті - звернути увагу на найтиповіші з цих помилок, проаналізувати їх причини та подати найефективніші методи й прийоми, які б сприяли їх усуненню та запобіганню.

Науковці А. Лорін, І. Олійник, М. Пентилюк, Н. Янко мовленнєві помилки, зокрема стилістичні, пояснюють трьома основними причинами. Найважливішою з них вважають так званий тиск мовної системи - її можливостей, а мовна норма - конкретно-історична реалізація системи. Оскільки відмінність між системою й нормою існує об'єктивно і факт їх нерівномірного засвоєння під час оволодіння мовою не підлягає сумніву, системні помилки до деякої міри неминучі та є ознакою мовлення конкретного студента, навіть такого, в якого розвинене мовне чуття.

Друга причина помилок - складність механізму становлення мовлення. Перед тим, хто говорить (пише), стоїть завдання втілити певний смисл у текст (усний чи письмовий). У свідомості творця мовлення відбувається декілька складних процесів: відбір синтаксичної моделі з числа збережених у довготривалій пам'яті, добір лексики для заповнення синтаксичної моделі, добір необхідних форм слів, розташування їх у певному порядку. Усі ці процеси відбуваються одночасно та взаємно координуються.

Третя причина - це недостатньо високий рівень загальної мовленнєвої культури дорослих людей: батьків, родичів тощо. Усі недоречності та помилки, що зустрічаються в мовленні дорослої людини, як у дзеркалі, відображаються в мовленні дитини [8, 9].

Аналіз студентських відповідей показує, що найбільш повторюваними є стилістичні помилки, пов'язані з використанням лексичних засобів мови, так звані лексико-стилістичні помилки:

Невиправдане повторення одного й того ж самого слова та вживання спільно- кореневих слів в одному чи сусідніх словосполученнях, реченнях (тавтологія). Цей тип помилки трапляється майже в кожній відповіді, причому, найчастіше повторюються іменники та займенники. Основні причини помилки - синонімічна бідність мовлення студентів, слабка навичка добору слова, мовленнєва неуважність (студенти забувають, що вже використали це або спільнокореневе слово й застосовують його знову). Як свідчать спостереження, студенти досить легко знаходять і виправляють повтори у власних текстах, отримавши відповідні вказівки викладача.

Багатослів'я, вживання зайвих слів (плеоназм]: своїм особистим прикладом, у січні місяці, опустив голову вниз, солодкий цукор тощо. Причини помилки полягають у невмінні студентів висловлювати свої думки чітко, стисло, а іноді навіть у бажанні висловитися «гарніше», «розумніше». Певна система завдань, методів і прийомів роботи, дібрана таким чином, щоб бути посильною для навчання повинна забезпечити збагачення лексичного запасу студентів та формування вмінь будувати речення та зв'язні висловлювання в усній формі. Таким завданням можуть виступати вправи на персональні виступи, дебати, дискусії тощо.

Вживання слів та словосполучень у невластивому для контексту значенні, невмінні користуватися паронімами. Незначна відмінність у звучанні слів- паронімів лісний і лісовий, любимий та улюблений, лікувальний і лікарський та подібних викликає труднощі у засвоєнні їх і призводить до порушення точності слововживання.

Порушення загальноприйнятого (фразеологічного сполучення слів: У нашій групі моя думка відіграє велике значення (треба: має велике значення). Освіта приносить людям добру користь (треба: велику користь). У цьому магазині дешеві ціни (треба: низькі ціни). Причини помилок цього типу: бідний мовний досвід, незнання особливостей фразеології рідної мови.

Невмотивоване вживання слів і виразів іншого стилю. Більшість студентів не сприймає стилістичного забарвлення слів: у їхній мовній свідомості словниковий запас не диференційований на літературні, нейтральні та розмовні слова. Тому під час виступів студенти часто вживають розмовні слова, які чують у мовленні оточуючих і за допомогою яких спілкуються самі.

Невмотивоване вживання діалектних і розмовно-просторічних слів та словосполучень. Подібні слова та вирази притаманні усному мовленню студентів, хоча нерідко зустрічаються й в писемному; студенти зазвичай вживають їх під впливом мовлення батьків, свого сімейного оточення. Щоб усунути з мовлення студентів слова такого типу, викладач має приділяти увагу усним відповідям.

Невдале використання слів з емоційно- експресивним, оцінним забарвленням. Спостереження за усним і писемним мовленням студентів свідчать про те, що в студентів уже сформовані можливості розрізнення емоційних відтінків слів. Однак активний словник цієї лексики дуже обмежений. У тих випадках, коли емоційно-експресивна лексика все ж використовується, її вживання супроводжується помилками. Зокрема, там, де необхідно вжити слова з експресивною оцінкою, студенти часто вживають нейтральні слова, й навпаки. Не завжди правильно студенти розуміють значення таких слів, бачать емоційно-оцінне забарвлення там, де воно відсутнє. Причини помилок цього типу пов'язані з недостатнім мовним досвідом, із відсутністю чуття мови, з нерозумінням того, що певні категорії лексики мають здатність не тільки називати поняття, явища, а й передавати ставлення, оцінку.

Сплутування російських і українських слів, дослівний переклад російських слів, так звані «кальки». Використання слів однієї мови в іншій свідчить про відсутність усвідомлення відмінності між українською та російською мовами та низький рівень мовної культури [5].

Серед стилістичних помилок, пов'язаних із ненормативним утворенням та вживанням форм слів і частин мови, - в морфолого- стилістичних, найтиповішими для письмових робіт студентів виявилися такі:

Усна словотворчість (студенти утворюють власні слова відповідно до словотвірної системи сучасної української мови].

Використання діалектних або просторічних форм замість загальноприйнятої літературної норми: Сидимо за одною партою (треба: однією), у його великі наміри (треба: у нього), їх робота (треба: їхня).

Вживання у формі множини тих іменників, які використовуються тільки в однині. Основні причини морфолого- стилістичних помилок - недостатній мовний досвід, вплив просторіччя та діалектів.

Серед синтаксично-стилістичних помилок найпоширеніші ті, що стосуються:

Порушення керування, частіше прийменникового: Миколка старший брата (треба: старший за брата).

Порушення узгодження (присудка з підметом, означення з означуваним словом): Я з групою ходили на екскурсію.

Біля університету зібралися багато студентів. Моя бабуся дуже досвідчена лікар.

Неправильне вживання займенників: а] порушення смислового та граматичного зв'язку між займенниками й тими словами, на які вони вказують, що, крім стилістичної невправності, може вносити незрозумілість у речення, призводити до двозначності думки; б] займенникове подвоєння підмета (дублювання].

Змішування різних видових та часових форм дієслів.

Порушення звичайного порядку слів, що іноді призводить до перекручування змісту висловлювання.

Невміння знаходити межі речень (невиправданий поділ складного речення на прості, невміння ділити текст на речення.

Причини синтаксично-стилістичних помилок - низький загальний рівень мовного розвитку, відсутність чуття мови, вплив просторіччя та діалектів.

Однією з основних таких причин є недостатня практична спрямованість занять на інтерактивне засвоєння курсів. Більшість студентів і досі орієнтується на засвоєння мови як системи, що об'єднує різні рівні й одиниці мови; вважає, що теоретичні знання з фонетики, лексики, граматики забезпечать належний рівень мовленнєвих умінь і навичок, забуваючи при цьому, що мова - найважливіший засіб вираження думки, людського спілкування, й чим вона правильніша, виразніша, тим краще виконує своє призначення [1, 19].

Інша причина полягає в тому, що активний словниковий запас студентів перейшов у пасивну форму. Навіть ті слова, які увійшли до його складу, в більшості випадків не завжди засвоєні ними так, як треба. Названа причина є наслідком слабкої начитаності студентів, недостатньої словниково-стилістичної роботи на практичних заняттях, яка здебільшого має епізодичний, безсистемний характер, а іноді на парах і зовсім не знаходиться місця та часу для виховання таких важливих якостей мовлення, як точність, виразність, емоційність [5].

Причиною низької стилістичної грамотності студентів є і невміння аналізувати мовні особливості художніх творів. Про художню майстерність письменника, про лексичні та граматичні виражальні засоби, використані ним, говориться мало. Такий необхідний між- предметний зв'язок різних курсів для вивчення не застосовується.

Інша важлива причина - роботі над стилістичними помилками не приділяється належна увага. Від студентів вимагається обов'язкове виправлення та пояснення змісту тексту. Стилістичні ж помилки, як правило, не впливають на оцінку, й «боротьба» з ними нерідко обмежується їх підкресленням та деякими виправленнями на полях зошитів. Студенти звикають до неминучості такого явища, до того, що це не головне, й не задумуються над сутністю тієї чи іншої стилістичної помилки, не намагаються виправити її та не припускатися надалі.

Безсумнівно, для того, щоб ефективно організувати роботу з метою усунення стилістичних помилок та запобігання їм, викладачеві необхідно враховувати їх лінгвістичну й психологічну природу. Важливими шляхами подолання стилістичних помилок, на наш погляд, є:

глибоке засвоєння студентами лінгвістичної теорії;

ознайомлення студентів на доступному їм рівні зі стилістичними ресурсами мови;

активізація «стихійного» процесу засвоєння літературних норм (досконале мовлення викладачів, літературні тексти тощо];

робота зі словниками та іншою довідковою літературою;

виконання спеціальних вправ та завдань, спрямованих на збагачення активного словникового запасу студентів, виховання уважності до слова, почуття стилю, формування уміння вживати те чи інше слово у певному контексті та обирати мовленнєві засоби залежно від стилю мовлення, уміння «бачити» і «чути» помилки у своєму і чужому мовленні;

складання усних творчих робіт (творів, діалогів, доповідей, есе тощо];

заняття з ораторського мистецтва;

публічні виступи [6, 152].

Потрібно сприяти тому, щоб у кожного студента формувалася своя манера висловлювання.

З першого курсу доцільно вводити термін «ораторське мистецтво» (без визначення його), щоб у студентів вироблялося розуміння: мовлення - мистецтво, яке необхідно опанувати.

Виконуючи стилістичні завдання на практичних заняттях студенти відкривають для себе багатство мовленнєвих одиниць і набувають навичок практичного користування ними. Збагачення словникового запасу студентів, вироблення практичних навичок грамотності, стилістичної вправності впливає на їхній мовленнєвий розвиток. Належна увага викладача до стилістики стає важливою передумовою для формування успішної особистості [4, 323].

Отже, оволодіння всіма тонкощами мовного багатства - процес складний і тривалий. Подолання стилістичних помилок та їх усунення в усному мовленні студентів сприятиме вдосконаленню їхньої загальної мовленнєвої культури. Стилістична робота, яка проводитиметься систематично, під час вивчення різних предметів, з урахуванням загального розвитку студентів, допоможе запобігти більшості стилістичних помилок у їхньому мовленні.

Список використаних джерел

Біляєв О. М. Методика мови як наука / О. М. Бі- ляєв // Дивослово. - 2002 - № 1. - С. 20-24 ; С. 49-50.

Караман С. О. Методика навчання української мови в гімназії / С. О. Караман. - К. : Ленвіт, 2000. - 230 с.

Лорін А. А. Вивчення стилістики у початковій школі / А. А. Лорін. - К., 1999. - С. 18-19.

Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / М. І. Пентилюк, С. О. Караман. - К. : Ленвіт, 2004. - С. 322-323.

Пентилюк М. І. Робота з стилістики в 1-4 класах / М. І. Пентилюк. - К. : Рад. школа, 1989. - 82 с.

Стилістика української мови / За ред. Л. І. Мацько. - К. : Вища школа, 2003. - 234 с.

Размещено на Allbest.ru