Педагогічна майстерність як фактор розвитку особистості дитини

Key words: personality, development, formation, pedagogical skills, competence, humanistic orientation, pedagogical skills, pedagogical technique.

Ключевые слова: личность, развитие, формирование, педагогическое мастерство, компетентность, гуманистическая направленность, педагогические способности, педагогическая техника.

Процеси реформування освіти в Україні на засадах гуманізації й демократизації зумовлюють постановку перед сучасними навчально-виховними закладами принципово нових завдань. Особливої ваги набуває підготовка молоді до успішної життєдіяльності в умовах ринкових відносин, в умовах конкуренції й інших реалій сьогодення. Навчити дітей спілкуватися, взаємодіяти на засадах загальнолюдських і національних цінностей, успішно вирішувати поставлені завдання, проблеми і залишатися людьми з моральним стрижнем - завдання високого порядку.

Підвалини повноцінного формування особистості закладаються в сім'ї, а продовжується цей процес в дошкільних дитячих установах, в школах та інших навчально- виховних закладах. Тому педагогічна професія - одна з найбільш соціально значущих у нашому суспільстві. Діяльність педагога спрямована на розвиток і формування людини. Головною його місією є духовне її відтворення, виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості.

Особистість є вищою соціальною характеристикою людини. Особистість поєднує в собі риси загальнолюдського, індивідуально- неповторного та суспільно-значущого. Термін «особистість» увінчує піраміду понять: «людина», «індивід», «індивідуальність».

Розвиток - це процес кількісних та якісних змін у всіх сферах організму дитини: когнітивній, емотивній, вольовій, духовній.

Поряд з поняттям «розвиток» вживається й поняття «формування», яке треба розуміти як становлення особистості як соціальної істоти.

Повноцінний розвиток та формування особистості дитини може відбуватися тільки в соціальному середовищі.

Важливу роль у розвитку дитини відіграє педагог, його педагогічна майстерність. Як наукова проблема, вона постала у XIX ст. й успішно розвивається в наш час.

Аналіз досліджень і публікацій показав, що останнім часом відбувається розширення змісту інтегрального поняття «педагогічна майстерність» завдяки розробці та впровадженню в практику педагогічної діяльності інноваційних підходів, інноваційних технологій, появі нових та уточненню науковцями уже відомих термінів, таких як «технології», «освітні технології», «виховні технології», «педагогічні технології», «компетентність», «компетентнісний підхід», «компетенції», «педагогічна культура», «готовність до педагогічної діяльності» тощо. Сучасний етап розвитку суспільства недарма отримав ознаку інформаційного, завдяки загальному розповсюдженню та щоденному використанню інформаційних комп'ютерних технологій майже в усіх сферах та на різних рівнях людського життя.

Педагогічна майстерність досліджувалася і вивчається сьогодні науковцями в різних аспектах: теоретичні основи педагогічної майстерності (І. Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос, О. Мирошник, В. Семиченко, В. Сластьонін, Н. Тарасевич та інші); формування професійної компетентності педагога (О. Алексюк, І. Бех, І. Зязюн, Н. Кузьміна, А. Маркова, В. Олійник, В. Семиченко); формування психолого-педагогічної компетентності педагога (В. Козієв, С. Гура, В. Кан-Калик, М. Кухарєв, М. Лукьянова, У. Новацька, М. Малаканова, Н. Щуркова); формування соціально-психологічної компетентності педагога (Я. Коломенський, Л. Кондрашова, Г. Костюк, В. Крутецький, С. Максименко, Н. Чепелєва) та багато інших.

Метою статті є: дослідити сутність педагогічної майстерності та її вплив на формування особистості дитини.

На підставі аналізу наукових досліджень можна стверджувати, що педагогічна майстерність - поняття багатовимірне, тому сьогодні не існує єдиного його визначення.

Так, Н. Кузьміна та M. Кухарєв вважають, що це - найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що за відведений час педагог досягає оптимальних наслідків.

На думку О. Щербакова педагогічна майстерність є синтезом наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва й особистих якостей педагога.

Відомий науковець І. Підласий доводить, що педагогічна майстерність - це своєрідний сплав особистої культури, знань і кругозору вчителя, його всебічної теоретичної підготовки з досконалим володінням прийомами навчання і виховання, педагогічною технікою і передовим досвідом.

У вітчизняній педагогічній науці найбільш глибоко цю проблему досліджували викладачі кафедри педагогічної майстерності Полтавського педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка. Так, автори підручника «Педагогічна майстерність» (І. Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос та ін.) розглядають її як найвищий рівень педагогічної діяльності, як вияв творчої активності особистості педагога. Педагогічна майстерність, стверджують автори, - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності на рефлексивній основі [5].

Відомий грузинський педагог і психолог Ш. Амонашвілі визначає такі характеристики педагогічної майстерності: особистісно- гуманна позиція педагога, його мудрість, чуйність, доброзичливість, принциповість, дослідницький та творчий характер педагогічної діяльності [1].

С. Гончаренко вважає, що педагогічна майстерність характеризується високим рів- нем педагогічної діяльності, критеріями якої виступають: гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність).

В. Сластьонін визначає педагогічну майстерність як вищу форму професійної спрямованості особистості, а головним показником майстерності в будь-якій діяльності, на його думку, є володіння спеціальними узагальненими уміннями.

Сутність педагогічної майстерності розкривається і в «Педагогічній енциклопедії», де зазначається, що це високе мистецтво виховання і навчання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, що працює за покликанням і любить дітей.

На основі аналізу літератури та поданих визначень, і, враховуючи нову соціально- педагогічну ситуацію, можна визначити наступні характеристики педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності педагога, професійна компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

Педагогічна майстерність проявляється в педагогічній діяльності, що являє собою професійну активність педагога, в якій за допомогою різних засобів впливу на учнів вирішуються завдання навчання та виховання.

Фундаментом розвитку професійної майстерності педагога виступають професійні знання. Це наявність знань з суспільних, психолого-педагогічних дисциплін, володіння глибокими предметними знаннями, методиками їх викладання, виховання, прикладними уміннями та навичками.

Особливостями професійних знань є їх комплексність, що виявляється в умінні аналізувати, співставляти, порівнювати, синтезувати матеріал, аналізувати педагогічні ситуації, вибирати найдоцільніші засоби взаємодії, встановлювати міжпредметні зв'язки. Велику роль відіграють й натхненність педагога, емоційність викладу матеріалу, наявність особистісного компоненту: висловлення власного погляду, розуміння проблеми, своїх міркувань, обґрунтування своєї позиції тощо.

Професійні знання - це своєрідний каркас, першооснова, фундамент становлення педагогічної майстерності. Недооцінка або ігнорування цієї першооснови високого професіоналізму призводить педагогів до штампів, репродуктивності, гальмує розвиток усіх інших компонентів педагогічної майстерності.

Психолого-педагогічна ерудиція педагога допоможе враховувати закономірності розвитку дітей, їх вікові та індивідуальні особливості, правильно користуватися психолого- педагогічними механізмами впливу на дітей.

Вільне володіння педагогом матеріалом сприяє переконливості, легкості та емоційності його викладу, що впливає на когнітивну та емоційну сфери дітей, іншими словами, - доторкується до їх розуму й серця.

В. Сухомлинський писав, що ніщо так не вражає, не захоплює дітей, як розумний, інтелектуально багатий і щедрий учитель. Практика підтверджує переконання славетного педагога: розум виховується розумом, совість - совістю, відданість Батьківщині - дієвим служінням Батьківщині.

Гуманістична спрямованість педагога повинна бути основою основ його діяльності. Спрямованість - це компонент структури особистості і включає в себе ідеали, інтереси, потреби, цінності.

Спрямованість педагога багатовекторна:

- на себе (любити, цінувати себе, цілком позитивно сприймати себе, формувати та зміцнювати почуття власної гідності, працювати над собою, розвивати себе, загартовувати, не зупинятися на досягнутому, підіймати себе на нові висоти тощо);

- на засоби впливу на дітей: основним засобом, інструментом педагогічної діяльності є слово, його треба постійно відточувати та шліфувати. В.Сухомлинський в статті «Слово про слово» визначив вимоги до слова педагога: воно повинне бути переконливим, чітким, доступним, емоційним тощо.

Важливими засобами впливу на дітей є методи та прийоми навчання, виховання, різні види діяльності. Не можна ділити засоби впливу на добрі, гарні та інші. Для кожної навчально-виховної ситуації одні із них є найкращими, найефективнішими. Тому добір педагогом найдоцільніших засобів в тих чи інших умовах, правильне їх застосування - це і є виявом його гуманної позиції.

- на вихованця, на дитину: усвідомлення педагогом, що найвищою цінністю є діти; любов, повага, доброта, турбота, чуйність, щирість до дітей, допомога їм, створення умов для всебічного та гармонійного розвитку; утвердження словом і справами найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки.

Василь Олександрович писав, що в світі немає більш гуманних професій, ніж професія лікаря й педагога. Дієва любов до дітей - основа гуманістичної спрямованості педагога. Любов до дітей - це плоть і кров вихователя як сили, здатної впливати на духовний світ іншої людини. Педагог без любові до дитини - все рівно, що співак без голосу, музикант без слуху, художник без почуття кольору. Мудру любов до дітей видатний педагог вважав вершиною педагогічної культури [4].

Педагог, зорієнтований на гуманістичні цінності, буде дотримуватися прав і свобод дитини, турбуватися про фізичне та духовне здоров'я, зміцнювати його, створювати умови для повноцінного розвитку кожної особистості з урахуванням особливостей статі, віку, індивідуальності.

- на мету педагогічної діяльності. Глобальною метою педагогічної діяльності є виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості. Гуманна позиція педагога і полягає у створенні необхідних умов для цього. Ш. Амонашвілі гуманну позицію педагога порівнює з низкою золотих ключів, які допомагають відкривати скриньки з коштовностями.

Важливою характеристикою педагогічної майстерності є високорозвинені педагогічні здібності. Здібності відносяться до другого компоненту структури особистості, який має назву «властивості особистості».

Здібності - індивідуальні властивості особистості, які є умовою успішного виконання одного або декількох видів діяльності (Б. Теплов, Н. Лейтес).

Аналіз педагогічних здібностей відображений у цілому ряді досліджень: І. Зязюна, Ф. Гоноболіна, С. Гончаренка, Н. Кузьміної, В. Крутецького, В. Кан-Калика, М. Левітова та інших.

Так, С. Гончаренко під педагогічними здібностями розуміє сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю та її ефективного здійснення.

Таким чином, педагогічні здібності - психічні властивості особистості педагога, що забезпечують високу результативність виконання професійної діяльності. Вони проявляються у ставленні до дітей, виборі найопти- мальніших засобів, методів, прийомів впливу на них, у створенні ситуації радості, умов для розвитку тощо.

Дослідники виділяють цілий їх ряд.

1. Дидактичні - полягають в умінні навчати інших: уміння розвивати пізнавальний інтерес дітей, організовувати їх самостійну діяльність, керувати пізнавальною активністю, формувати пізнавальні потреби, створювати умови для розвитку особистості, подавати, перевіряти, контролювати, оцінювати знання дітей.

2. Організаторські - здібності організовувати себе, свою діяльність (планування, контроль тощо); уміння організовувати учнівський колектив, згуртовувати та розвивати його.

3. Комунікативні - виявляються в умінні спілкуватися. Слово педагога - основний інструмент його праці. У статті «Слово про слово» В. Сухомлинський пише: «У руках вихователя слово має таку потужну силу, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби і пензлі в руках художника, як мармур і долото в руках скульптора. Як немає музиканта без скрипки, без фарби і пензля - художника, без долота і мармуру - скульптора, так без живого відчуття, схвального слова немає школи, педагогіки. Слово - це наче міст, через який навчання і виховання проходять до віртуозності і майстерності» [3, 160]. Однак, слово вчителя знаходить відгук у дитячих серцях і стає їхнім особистим надбанням лише тоді, коли «мудрість вихователя залучає, одухотворює вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичних принципів» [3, 160].

Спілкування з дітьми на демократичних та гуманістичних засадах формує у них почуття власної гідності, розвиває самостійність, активність, ініціативність, творчий потенціал, вчить їх бути справжніми людьми.

4. Перцептивні здібності педагога дозволяють йому проникати у внутрішній світ вихованця, проявляти психологічну спостережливість, за виразом обличчя, зовнішніми ознаками читати та розуміти його внутрішній стан.

5. Сугестивні здібності - здатність учителя до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів. Це умінням педагога за допомогою твердого, вольового слова переконувати, надихати, заохочувати дітей. Сугестивні здібності тісно пов'язані з рівнем педагогічної свідомості, цілеспрямованості дій, сформованості емоційно-вольової сфери педагога.

6. Науково-пізнавальні (академічні) полягають в умінні постійно поповнювати, розширювати, поглиблювати та збагачувати свої знання: постійне ознайомлення з новими досягненнями у своїй і суміжних галузях знань; читання та аналіз періодичних видань, проведення науково-дослідницької роботи, відвідування майстер-класів, тренінгів, семінарів, лекцій, проходження підвищення кваліфікації у відповідних установах; ознайомлення та оволодіння інноваційними технологіями тощо. Відомий вітчизняний педагог К. Ушинський зазначав, що вчитель до тих пір учитель, поки вчиться сам.

7. Конструктивні здібності виявляються в умінні конструювати, будувати, планувати, створювати моделі колективу, уроку, виховного заходу, розвитку і саморозвитку кожної особистості тощо та реалізовувати їх відповідно до поставлених цілей та завдань.

8. Прогностичні здібності - це здатність педагога передбачати процеси навчання, виховання, розвитку, формування особистості та їх результати.

9. Оптимістичне прогнозування - віра в можливості та здібності кожної дитини. Видатний педагог В. Сухомлинський на запитання «Як любити дітей, які приносять у школу багато потворного?», дав геніальну відповідь, сутність якої в тому, що треба повірити в цих дітей і полюбити їх такими, якими ви хочете побачити їх в майбутньому.

10. Креативні здібності - здатність до творчості. Репродуктивний характер діяльності педагога не розвиває пізнавальний інтерес дітей як провідний мотив діяльності, гальмує їх повноцінний розвиток. Саме творчість учителя підіймає його самого на високий рівень професіоналізму і розвиває творчі здібності дітей.

11. Дослідницькі: педагогічна праця неможлива без дослідження, оскільки кожна дитина - це своєрідний і неповторний світ думок, почуттів, інтересів. У самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає передусім в аналізі фактів і необхідності передбачення. «Педагогічна праця лише тоді стає творчим процесом, а педагог - активною силою, яка впливає на особистість вихованця, коли педагог не фіксує все, що відбувається, а сам активно впливає на педагогічне явище, створює його» [2, 473].

Важливим компонентом педагогічної майстерності є педагогічна техніка, яку визначають як комплекс (сукупність) умінь і прийомів особистого впливу педагога на учнів, як форму організації його поведінки, вираження почуттів, індивідуально-емоційних якостей. Її складовими є уміння педагогічного спілкування; техніка мовлення (дихання, голос, дикція) і культура мовлення (грамотність, багатство, виразність, чистота тощо); виразний показ почуттів і ставлення за допомогою міміки і пантоміміки; зовнішній вигляд учителя; саморегуляція психічного стану (самоконтроль, витримка тощо).

На основі вищезазначеного можна визначити основні шляхи формування педагогічної майстерності педагога:

1. Формування гуманістичної спрямованості педагога: на дітей, методи та засоби впливу на них, на себе, на предмет, цілі навчання та виховання.

2. Оволодіння глибокими професійними знаннями, уміннями і навичками: з педагогіки, психології, предмета, методики його викладання, суміжних дисциплін та ін., розширення, поглиблення та збагачення педагогічної ерудиції, професійної компетентності.

3. Розвиток педагогічних здібностей: дидактичних, організаційних, комунікативних, перцептивних, сугестивних, науково-пізнавальних, дослідницьких та ін.

4. Оволодіння педагогічною технікою: технікою мовлення: дихання, голос, дикція; мімікою і пантомімікою; формування культури зовнішнього вигляду; умінь саморегуляції тощо.

5. Самовиховання загальної та педагогічної культури.

6. Вивчення передового педагогічного досвіду.

7. Оволодіння інноваційними технологіями навчання та виховання.

Отже, педагогічна майстерність - це найвищий рівень педагогічної діяльності, це сплав знань, умінь та навичок педагога, забарвлених його особистісними якостями. Вона має такі компоненти: гуманістична спрямованість, професійні знання, педагогічні здібності та педагогічна техніка. Від майстерності вчителя, його компетентності, ерудиції, гуманістичної позиції залежить розвиток та формування особистості дитини.

Педагогічна майстерність - явище не природжене. Вона успішно розвивається і формується при наполегливій праці над собою.

Результати даного дослідження не вичерпують усіх проблем, пов'язаних з формуванням педагогічної майстерності вчителя. Потребують подальшого дослідження питання сутності педагогічної майстерності, шляхів та засобів її формування в сучасній соціально- педагогічній ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ