Інтеграція гуманітарних і технічних знань, як ефективний засіб формування професійних компетенцій майбутніх інженерів-механіків

Ключові слова: інтеграція знань, професійні компетенції, гуманітарно-технічні компетенції, механік-інженер.

Сучасні наукові доробки в галузі педагогіки та психології в контексті модернізації освіти, економіки та виробництва приводять до розуміння необхідності створення нового освітнього середовища, що сприятиме підготовці компетентного фахівця, втілення нових підходів для зростання якості та рівня професійної технічної освіти. За цих умов компетентісний підхід у роботі технічних університетів розширює зміст підготовки, поглиблює знання, їх практичну орієнтованість і, без сумніву, сприяє формуванню конкретних компетенцій у майбутніх інженерів-механіків, затребуваних реальними умовами виробництва та жорсткої конкуренції на ринку праці.

Загальновідомо, що фахівець зі сформованими професійними компетенціями конкурентоздатний на ринку праці лише тоді, коли володіє своїм фахом і орієнтується в суміжних галузях діяльності, наділений професійними компетенціями, мобільний, здатний до саморозвитку, самореалізації, є соціально-відповідальною креативною особистістю, яка відповідає перспективним запитам держави.

Тепер найбільш затребувані інженери-механіки, які володіють технічними та гуманітарними знаннями, мають професійні компетенції, здатні швидко і нешаблонно вирішувати професійні проблеми та завдання в реальних ситуаціях, використовуючи власний досвіду. Вважаємо, що ці складові утворюють модель професійної компетентності інженера-механіка, яку слід вибудовувати у ВНЗ.

У сучасному суспільстві зростає роль інженерної діяльності. Проблеми застосування інженерних знань на практиці, підвищення ефективності наукових інженерних досліджень і розробок висувають інженерну діяльність на пріоритетне місце в сучасному суспільстві. Тому тепер постає закономірна проблема визначення компонентів професійних компетенцій інженера-механіка, побудова їх гуманітарно-технічної моделі, наповнення змісту професійної підготовки майбутнього інженера, розробка науково-педагогічними працівниками ВНЗ дієвих методик формування професійної компетентності майбутнього інженера-механіка.

Проблему формування професійних ком- петенцій майбутніх фахівців активно досліджують сучасні науковці А. Маркова, Б. Ель- конін, В. Байденко, В. Краєвський, В. Сєрикова, Е. Зеєр, І. Васильєв, І. Зимня, Л. Тархан, Н. Алмазова, Н. Кузьміна, О. Коваленко, Т. Шамова, Ю. Татур, та ін. Зокрема О. Коваленко в складі професійної компетентності будь-якого фахівця виокремлює такі компетенції: методологічнау, проектувальну, комунікативну, творчу, менеджерську та науково-дослідну [1].

Загально прийнятих визначень поняття компетенції немає, тому що фахівці по-різному тлумачать їх дефініцію. Проте є загально визнане розуміння компетенцій. Це здібності особистості виконувати будь-які завдання незалежно від ситуації і сфери діяльності. Поняття «компетенція» набуває значення «знаю, як» на відміну від раніше прийнятого в педагогіці «знаю, що» [2].

Ми підтримуємо погляди на компетенції Алмазової, яка вважає, що компетенції визначають як знання та уміння в певній сфері людської діяльності, а компетентність - це якісне використання компетенцій [3].

Постановка завдання - аналіз поглядів на ефективність інтеграції гуманітарних і технічних знань та побудова узагальненої моделі професійних гуманітарно-технічних компетенцій майбутнього інженера-механіка.

Задекларовану проблему досліджували з точки зору філософії професійної освіти (В. Андрущенко, В. Кремень); підготовки інженерних кадрів (В. Безрукова, В. Монахов, Г. Козлакова, Д. Тхоржевський, І. Васильєв, Козловська, М. Жалдак, О. Коваленко, Р. Гуревич, С. Батишеві ін.); розвитку професійних компетенцій кваліфікованих робітників (М. Дьяченко, Г. Назаренкова, Л. Сєргєєва та ін.); змісту та структури професійної компетентності (А. Маркова, Б. Гершунський, Б. Ельконін, В. Байденко, В. Серикова, В. Краєвський, І. Васильєв, І. Зимня, Л. Тархан, Н. Алмазова, О. Коваленко, Н. Кузьміна); процесу розвитку професійних якостей майбутніх інженерів (Г. Неустроєва, В. Бессараба, В. Кунтиш, Е. Зеєра та ін.).

В Енциклопедії освіти професійну компетентність розглядають як інтегративну характеристику ділових і особистісних якостей фахівця, що відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети з певного виду професійної діяльності, а також моральну позицію фахівця [4]. Компетенцію сприймають як складову компетентності чи ототожнюють ці поняття. знання університет фахівець

І. Зимня трактує компетенції як внутрішні, потенційні, приховані психологічні новоутворення (знання, уявлення, програми (алгоритми) дій, системи цінностей і відносин) виявляються в компетентностях людини [5].

Компетенції деякі науковці визначають як сукупність здібностей реалізації свого потенціалу для успішної творчої діяльності з урахуванням розуміння проблеми, представлення прогнозованих результатів, розкриття причин, що утрудняють діяльність, пропозиції засобів для усунення причин, здійснення необхідних дій і оцінки прогнозованих результатів [6].

Ми в дослідженні компетенції будемо розуміти, як інтеграційно-едуковану цілісність знань, умінь і навичок, які забезпечують фахову діяльність, як здатність майбутнього інженера-механіка реалізовувати на практиці свою компетентність. Розуміємо, що реалізація компетенції відбувається під час виконання певної діяльності, а тому в структуру компетенції окрім технічних входять і гуманітарні складники і набутий життєвий та фаховий досвід - інтеграція в єдине ціле засвоєних людиною окремих дій, способів і прийомів розв'язування задач [7].

Переконані, що в процесі розробки моделі професійних компетенцій майбутнього інженера-механіка слід прийняти до уваги рекомендації Єврокомісії щодо базових компетенцій, якими повинен володіти кожен європеєць: компетенція у галузі рідної мови; компетенція у сфері іноземних мов; математична, фундаментальна природничо-наукова та технічна компетенція; комп'ютерна компетенція; навчальна компетенція; міжособистісна, міжкультурна та соціальна компетенції, а також громадянська компетенція; компетенція підприємливості; культурна компетенція.

Для нашої наукової розвідки важливе те, що крім технічної складової в Європі важливого значення надають і гуманітарній. Зважаючи на те, що українська освіта орієнтується на європейські підходи, нам слід враховувати і європейські вимоги підготовки фахівця. Принагідно зазначимо, що для побудови зазначеної нами моделі слід враховувати також стан досягнення рівня науки, техніки виробництва; по можливості враховувати перспективи розвитку професійної галузі діяльності майбутнього інженера-механіка.

Основою для оновлення змісту освіти є освітньо-кваліфікаційні характеристики, адже кожний вид професійної діяльності передбачає свої вимоги. Зокрема, інженер-механік повинен знати стан і перспективи розвитку техніки і технології в своїй галузі та в суміжних галузях; володіти сучасними методами оцінки праці, сучасними методами проектування; мати ясну уяву про предмет наукової методології, завдання даної галузі, методи прогнозування і розвитку техніки; бути знайомим з основами організації виробництва, праці і управління, з економікою галузі; розумітися в питаннях охорони праці і техніки безпеки, управляти оргтехнікою і вимірювальною технікою [8].

Процес засвоєння знань майбутнім інженером-механіком є складним педагогічним дійством через значне інформаційне навантаження і практично беземоційність. Обов'язковою умовою формування професійних гуманітарно-технічних компетенцій майбутніми інженерами-механіками є розуміння специфіки дисциплін професійно-теоретичного циклу викладачами гуманітарного блоку та значне оновлення підходів до викладання дисциплін фахового блоку. Наприклад, блок теоретичних компетенцій формуємо під час вивчення технічних і спеціальних дисциплін («Нарисна геометрія», «Інформаційні технології» тощо). Практичні компетенції майбутній інженер-механік отримує під час вивчення дисциплін професійно-теоретичного циклу («Спеціальна технологія ремонту», «Деталі машин», «Матеріалознавство» тощо) та виробничої практики. Особисті духовно-ціннісні якості та психологічний портрет, риторичні та комунікативні компетенції, загалом позитивну Я-концепцію майбутнього інженера-механіка розвиваємо під час вивчення дисциплін «Психологія», «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Риторика», «Соціологія», «Політологія», «Народознавство» та ін.; а також під час виховної та поза аудиторної роботи. Студентам-механікам слід навчитися самостійно і доречно відтворювати здобуті знання, вміти самореалізувати і постійно вдосконалювати свої професійні технічно-гуманітарні компетенції, розвивати свою особистість. Усе це в комплексі дає змогу сформувати кваліфікованого майбутнього інженера-механіка, який зможе адаптувати свої компетенції до реальних умов і вимог виробництва. Науково-педагогічні працівники повинні створити освітнє середовище у ВНЗ для формування особистості майбутнього інженера-механіка, котрий буде мати якості, про які зазначали вище. Звичайно ж, це завдання не лише певних освітніх реформ, змісту технічної освіти, а завдання науково-педагогічних працівників, які повинні вміло і доречно використовувати традиційні та інноваційні технології навчання, враховувати сучасні вимоги суспільства, європейські підходи та інтереси розвитку особистості майбутнього інженера-механіка. Пропонуємо таку орієнтовну модель гуманітарно-технічних компетенцій майбутніх інженерів-механіків (табл. 1).

Таблиця 1 Модель гуманітарно-технічних компетенцій майбутніх інженерів-механіків(узагальнений досвід)

Список використаних джерел

1. Коваленко О. Е. Теоретичні засади професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до Болонського процесу : монографія / O. E. Коваленко, Н. О. Брюханова, О. О. Мельниченко. -- Х. : УІПА, 2007. -- С. 144--146.

2. Смирнов И. П. Теория профессионального образования / И. П. Смирнов. -- М. : Российская академия образования; НИИРПО, 2006. -- 320 с.

3. Алмазова Н. И. Когнитивные аспекты формирования межкультурной компетентности при обучении иностранному языку в неязыковом вузе : автореф. дисс. ... д. пед. Наук : 13.00.08 / Алмазова Нина Ивановна. -- СПб., 2003. -- 47 с.

4. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України : [відповід. ред. В. Г. Кремень.]. -- К. : Юрінком Інтер, 2008. -- С. 722.

5. Зимняя И. А. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования // Высшее образование сегодня. -- 2003. -- № 5.

6. Стрюков М. Б., Сущенко М. И., Беленький П. П. Компетентностый поход в подготовке специалистов по информационной безопасности в ГОУ СПО РКСИ [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: http://www.rksi.ru/rksi.

7. Зеер Э. Компетентностный подход к модернизации профессионального образования / Э. Зеер, Э. Сыманюк // Высшее образование в России. -- 2005. -- № 4. -- С. 23--30.

8. Крик Э. Введение в инженерное дело / Э. Крик ; пер. с англ. -- М., Энергия, 1970. -- 176 с.

Summary

M. Kozyar, A. Kochubey

Rovno

Integration of humanitarian and technical knowledge as effective means of forming of professional competenses of future engineers-mechanics

In the article the problem of integrating the humanities and technical knowledge in technical universities. Competence and analyzed the model of humanitarian and technical competence of future mechanical engineers. The main attention is paid to practical teaching methods and means that effectively influence the formation of professional competence of the new type. Key words: integration of knowledge, professional competence, humanitarian and technical competence, mechanical engineer.