Робота логопеда з батьками у сучасних умовах

Розкрито особливості роботи логопеда з батьками на сучасному етапі. Розроблена та апробована програма логопедичного супроводу змістовно забезпечила пріоритетні напрями: інформаційний, діагностичний, консультативний, корекційний, які представлені відповідними блоками у різних вікових періодах дошкільного дитинства. Програмою визначено принципи, методи, напрями, мету, завдання у змісті кожного блоку взаємодії.

Ключові слова: логопедичний супровід сім'ї, порушення мовлення, корекційний процес, батьки.

Проблема виховання дитини в сім'ї має глибокі історичні корені. Сім'я, шлюб - сакральний винахід людства для свого розвитку. Соціальна сутність сім'ї виражається у її функціях, найбільш значущими з яких є репродуктивна, господарчо-побутова та виховна. Сім'я є первинною соціальною групою, у якій починається та проходить соціальне життя людини і яка є одним з основних факторів соціалізації [1].

Сім'я відіграє визначальну роль у фізичному, емоційному та розумовому розвитку дитини. Так, американський дослідник Баум виявив, що відмінність у коефіцієнті розумового розвитку дітей з благополучних та неблагополучних сімей досягає 20 балів, а також впливає на ступінь залучення людини до культури на всіх етапах соціалізації. У дошкільному, шкільному та підлітковому віці цей вплив залишається провідним, але перестає бути єдиним. Більше того, у ранньому віці відсутність сімейного виховання не може бути компенсована іншими інститутами соціалізації. Надаючи особливої ваги сімейному вихованню у формуванні майбутніх громадян, Генеральна Асамблея ООН встановила Міжнародний день сім'ї, що відзначається щороку 15 травня у всіх країнах світу.

Складність та актуальність зазначеної проблеми є безперечною, оскільки зважаючи на існування думки, що крім органічного ураження мозку, причиною порушень нервово-психічної сфери дітей, зокрема розвитку мовлення, може бути соціально-педагогічна занедбаність у зв'язку з неблагополуччям в сім'ї (різного характеру: конфліктні стосунки між батьками, погане ставлення батьків до дитини, відсутність часу для занять з дитиною, помилки у вихованні, низький загальнокультурний рівень батьків, тощо), ця проблема набуває все більшого значення.

Сучасні соціально-економічні умови життя призвели до появи нових проблем у вихованні. Ринкові відносини вносять корективи в умови життя сімей, що відбивається на реалізації їхніх виховних функцій. Виховний потенціал сім'ї багаторазово знижується, коли всі думки й турботи батьків зосереджені на тому як одягти та прогодувати дитину в умовах економічної кризи, безробіття та інфляції; коли батькам бракує знань з педагогіки та психології сімейного виховання, а від більшості програм телебачення дітей необхідно берегти.

За даними П. М. Щербаня понад 65% молодих батьків, народжуючи дітей, не мають уявлення про мету, завдання, форми та методи виховання дітей у сім'ї; 20%о керуються досвідом народної педагогіки, виховуючи дітей так, як виховували їх. Лише 15% мають належні психолого-педагогічні знання, ознайомлені з науково-педагогічною літературою, з досвідом виховання дітей в сім'ї та різних типах навчально-виховних закладах (Щербань П. М., 2000).

Наше наукове дослідження свідчить про те, що сучасні батьки, які мають дитину з тяжким порушенням мовлення первинного і вторинного генезу, виявляють недостатній рівень психолого-педагогічної підготовки, що перешкоджає своєчасному початку корекційних заходів, знижує їх ефективність та динаміку, обмежує можливість включення сім'ї в реабілітаційну діяльність.

Аналіз нашого вивчення педагогічної освіченості батьків показав значні розбіжності та недостатність саме педагогічних знань та вмінь у батьків дітей з мовленнєвими порушеннями. Отримані дані виявили невідповідність доволі високого соціального статусу батьків, їх високого рівня освіти і низького рівня їх готовності до включення у корекційний процес.

Більшість батьків, не зважаючи на доволі високий рівень загальної поінформованості, абсолютно не зважала на наявність порушень мовлення, не робила спроб шукати логопедичної допомоги. Батьки не знали причин, що можуть призвести до порушень мовлення, норм вікового мовленнєвого розвитку. Хоча 26, 4% вважають, що стежать за розвитком мовлення з перших місяців життя дитини, а 24,1% починають звертати увагу на мовлення з 3-х років, у більшості випадків (73,6%) порушення мовлення виявляє логопед. Той факт, що тільки 5,6% батьків усвідомлюють необхідність логопедичної допомоги дитині у групі корекції мовлення, є надзвичайно небезпечним показником. Про можливі наслідки мовленнєвих порушень, їх вплив на загальний розвиток дитини мають уявлення 61,5%, а 38,5% не розуміють їх значення. Виявлено недостатній рівень участі батьків дітей логопедичних груп у спеціальних заходах, що мають корекційну спрямованість (заняття з розвитку мовлення), 52,7% не приймали участі у таких заходах. Наслідком є незмінність традиційних уявлень батьків про передумови успішного навчання: вміння читати і писати (40,7%). Тільки 12,2% розуміють значення розвитку фонематичних процесів для дитини у шкільному навчанні. логопедичний корекційний сім'я

Хоча більшість батьків (89%) погоджується з можливістю прискорити мовленнєвий розвиток, основні напрями і складові частини цього процесу ними не усвідомлюються: 35,6% не турбують ніякі труднощі у розвитку дитини, тільки 14,4% усвідомлюють мовленнєві проблеми. Перебування у групі для дітей з порушеним мовленнєвим розвитком не стало для батьків приводом для хвилювання, поштовхом переглянути своє ставлення до дитини. Ми переконалися, що глибинних змін у свідомості батьків не відбулося: 45,5% не потребують консультацій ніяких фахівців, а мовленнєві труднощі турбують лише 29,4%. Це, на наш погляд, також свідчення нерозуміння батьками серйозності проблеми, доказ самоусунення батьків від участі у корекційній роботі, самозаспокоєність їх та перекладання відповідальності за мовленнєвий розвиток дитини на логопеда.

Значні відмінності можна констатувати у стилях виховання в сім'ях дітей з мовленнєвими порушеннями і без них. Неблагополучна сім'я будь-якого виду не спроможна сформувати оптимальний стиль виховних стосунків, що негативно позначається на процесі розвитку дитини. Переважаючим стилем виховання у сім'ях дітей-логопатів є гіперопіка, тоді як у сім'ях дітей з нормальним мовленнєвим розвитком переважає демократичний стиль виховання. Така різниця у ставленні батьків може бути обумовлена відставанням форм спілкування у дітей-логопатів. Крім того в родинах дітей-логопатів існують і інші психологічні проблеми: наявність авторитарного стилю виховання, дефіцит спілкування, недостатність взаємодії, негативний емоційний фон, віддаленість дітей і батьків, що заважає нерозривності корекційного процесу в одному з його структурних підрозділів, яким є сім'я, формуванню партнерських стосунків у системі «батьки - дитина - логопед».

Аналіз одержаних результатів засвідчив, що на активному рівні з логопедами взаємодіяли 40% (72 чол.) батьків. Для цього рівня взаємодії характерним є: активна участь батьків у загальногрупових заходах ; відвідування індивідуальних консультацій логопеда з власної ініціативи; обов'язкова присутність на фронтальних консультаціях логопеда, відкритих заняттях; ретельне виконання домашніх завдань.

На ситуативно-активному рівні взаємодіяла з логопедом група батьків, що також становить 40% (72 чол.). Для цього рівня взаємодії притаманне нерегулярне відвідування фронтальних консультацій та відкритих занять логопеда, відмова від індивідуальних консультацій логопеда, формальне виконання домашніх завдань, хоча батьки приймають участь у організації та проведенні свят, відвідують батьківські збори.

Решта респондентів, що склала 20% (36 чол.), становила групу з пасивно-негативним рівнем взаємодії, оскільки своєю відсутністю на корекційно-виховних заходах, ігноруванням домашніх завдань, небажанням взаємодіяти вони виказували негативне ставлення до співпраці з логопедом. Це найскладніша категорія батьків, які вважають корекційне виховання дитини обов'язком дитячого освітнього закладу.

Отже 60% батьків (ситуативно-активний та пасивно-негативний рівні взаємодії] внаслідок нерозуміння значення своєї участі у корекційно-виховних заходах, недостатності знань та навичок для логопедізації сімейного середовища, нестачі часу, відсутності бажання займатися мовленнєвими проблемами дитини, перекладання відповідальності на логопеда, ін. причин, недостатньо або взагалі не приймають участі у спільному з педагогами корекційному навчанні та вихованні дітей, не використовують повною мірою допомогу фахівців, і тому складають, на нашу думку, групу ризику у процесі взаємодії батьків та логопедів.

Проте на думку Гельмута Фігдора, австрійського педагога та психолога, думати, що виховні помилки виникають від невірних педагогічних уявлень або від незнання - це широко поширена помилка. Він вважає, що у більшості випадків у помилкових виховних діях велику роль відіграють неусвідомлені конфлікти батьків, а особливо витіснені, агресивні спонукання по відношенню до дитини.

Така думка має право на існування, адже втома на роботі, подвійні обов'язки працюючої жінки, перевантаженість дітей заняттями, зростаючі запити дітей, на які батьки не в змозі авторитетно відреагувати та страждають із-за постійно виникаючих конфліктів, залишають занадто мало часу для вільного, радісного спілкування з дітьми. У цій ситуації батьки шукають когось, хто б розділив би з ними відповідальність за виховання, частіше за все відповідальність переноситься на дитячий садок. Тому для нас зрозумілим стає наявність 60% батьків, які не готові вирішувати проблеми дитини.

Фігдор Г. зазначає, що професіоналізм та любов до дітей змушує педагогів несвідомо ідентифікувати себе з дитиною й приймати її проблеми, а від батьків вимагати лише виконання їх обов'язків, при цьому забуваючи, що вони живі люди та мають почуття. У результаті батьки отримують засуджуючу, моралізуючу позицію педагогів та починають поводитись як діти: займають позицію захисту, відчувають провину або страх, роздратування, що робить неможливим перегляд дій та почуттів, а отже і можливість змін. Тому головним принципом при допомозі дитини має бути розуміння суті проблеми батьків для створення довірчих стосунків. Лише довірчі стосунки дають можливість батькам зрозуміти, що вони потребують допомоги та почати сприймати поради стосовно дитини як підтримку, а не втручання у їхню особисту сферу.

На наш погляд, лише концепція супроводу здатна забезпечити формування таких стосунків між батьками та педагогами на відміну від сталих традиційних форм роботи логопеда з батьками. Ми трактуємо логопедичний супровід родини, що виховує дитину з порушеннями мовлення, як цілеспрямовану, послідовну, неперервну дію в спеціально організованих умовах, відповідних психофізичним особливостям дитини-логопата. Це - дія у зоні «найближчого розвитку», прогнозуючи «поле труднощів у навчанні» (В. В. Тарасун, 2004) дитини - найближчого і віддалених - з подальшим їх запобіганням шляхами формування, розвитку та корекції.

Розроблений нами алгоритм та зміст багатофункціональної програми неперервного логопедичного супроводу сімей дітей-логопатів, який включає інноваційні, включно з авторськими, та традиційні технології логокорекційної роботи існує у межах сімейно-центрованого підходу. Реалізація сучасного сімейно-центрованого підходу у практиці логопедичної роботи забезпечується наданням відповідної ролі батькам у процесі нормалізації перебігу розвитку мовлення дитини за умови постійної взаємодії логопеда і родини, яка виховує дитину з порушенням мовлення.

Зміст логопедичного супроводу сімей базується на міждисциплінарному підході та інтеграції декількох ланок процесу логопедичної допомоги дитини із ПМ у закладах охорони здоров'я та освіти, і є організованим неперервним освітнім процесом, основний зміст якого складає взаємодія логопеда та родини.

Відправними у пошуку змісту логопедичного супроводу сім'ї у дослідженні були три позиції: загальнодефектологічний підхід до навчання та виховання дитини з особливостями психофізичного розвитку; сімейно- центрований підхід; неперервна взаємодія у тріаді «дитина-логопед-сім'я», як необхідна умова інтенсифікації логокорекційної допомоги. Найбільш важливою складовою логопедичного супроводу сімей ми вважаємо системну, багатоскладову, узгоджену роботу логопеда та сім'ї дитини, починаючи з раннього віку. Основною ланкою логокорекційного процесу залишається спеціалізований дошкільний дитячий заклад, або група компенсуючого типу для дітей з порушенням мовлення.

Логопедичний супровід сім'ї, в якій виховується дитина з порушеннями мовлення забезпечують пріоритетні напрями: інформаційно-просвітницький, діагностично-консультативний, логокорекційний, психолого-виховний.

Виходячи із вищезазначених позицій, загальними завданнями неперервного логопедичного супроводу ми вважаємо:

1) формування логопедичної компетентності (педагогічної культури) батьків;

2) організацію сприятливого мовленнєвого середовища, активізацію процесів формування мовлення;

3) попередження порушень мовлення, контроль перебігу розвитку мовлення;

4) забезпечення вчасної логопедичної допомоги;

5) формування взаємодії з родиною дитини з ПМ;

6) логопсихологічну допомогу батькам.

Основними складовими логопедичного супроводу сім'ї ми визначили: інформування, консультування та логопедичну допомогу.

Неперервність логопедичного супроводу сімей, які виховують дитину з порушеннями мовлення, забезпечується відповідним до вікової періодизації змістом роботи з урахуванням сімейно-суспільної форми виховання. Вихідні параметри, які враховувалися при розробці змісту кожного з періодів програми супроводу: вік дитини; рівень розвитку мовлення; ступінь необхідності та форма логопедичного впливу.

Програма логопедичного супроводу дає можливість проводити роботу з попередження мовленнєвих порушень. Як основні форми превентивної роботи з широким колом сімей у період очікування та раннього і молодшого дошкільного віку дитини ми розглядали логоінформування та логоконсультування. Під логоінформуванням ми розуміємо надання батькам інформації щодо закономірностей типового та нетипового мовленнєвого розвитку, причин та наслідків мовленнєвих порушень, проявів порушень мовлення.

Перший етап (підготовчий) складався з логолекцій та логоконсультацій у періодах очікування дитини, раннього та середнього дошкільного віку. Основне завдання - створити логоінформаційне поле, яке допомагало батькам співвіднести норми мовленнєвого розвитку та стан мовлення власної дитини, звертатися за консультацією до логопеда.

Другий етап (основний) спрямований на підвищення взаємодії батьків та логопеда у логокорекційному процесі за допомогою системи заходів, що здійснював логопед.

Ними стали традиційні форми та методи роботи: групове консультування батьків, логопедичне обстеження дитини обов'язково у присутності матері, лекція, індивідуальне заняття логопеда з дитиною у присутності матери, консультування сім'ї і найближчих рідних, та інноваційні: логошколи для батьків, логопрактикум для усіх членів родини, інтерактивні заняття, логодискусії, ігрові тренінги, спілкування он-лайн у інтернеті (логопед-батьки), створення діагностично- консультативних логоцентрів для молодих батьків, логолекції; консультування; індивідуальні та групові заняття з батьками. Традиційні форми роботи з батьками розглядалися нами, як недостатньо дієві, такі, що породжують одноманітний та директивний характер взаємодії педагога з батьками, у словесно-теоретичному плані, що утруднює їх правильне відтворення у виховній практиці батьків. У той же час форсовані методи дії на батьків ведуть до появи великого відсотка батьків з пасивною позицією.

Відповідно до основних напрямів та завдань програми логопедичного супроводу, обсяг роботи у кожному віковому періоді поділено на відповідні змісту блоки: інформаційний, діагностичний, консультативний, теоретичний, практичний.

Інформаційний блок, в залежності від віку дитини, входить у кілька періодів.

І-й період включає інформування майбутніх матерів щодо закономірностей домов- леннєвого періоду у житті дитини, типового та нетипового психофізичного та мовленнєвого розвитку.

Завданням є створення насиченого інформаційного поля з метою викликати у батьків бажання контролювати перебіг розвитку мовлення дитини, починаючи з домовленнє- вого періоду. Основна форма роботи: регулярне (один раз на місяць) проведення лекцій «Особливості мовленнєвого розвитку дитини раннього віку» для вагітних. Місце проведення: жіноча консультація, у межах занять «школи молодої матері». Тривалість лекції - 40 хвилин. Обов'язковим є інформування про структуру логопедичної служби району та «Пам'ятки»

Інформаційний блок у ІІ-му періоді включає інформування батьків дітей від народження до 3-х років щодо норм мовленнєвого розвитку, причин та наслідків мовленнєвих порушень, стратегій оволодіння дитиною мовленням, шляхів інтенсифікації розвитку мовлення. Завдання: викликати у батьків бажання виявити стан мовленнєвого розвитку дитини. Місце проведення: дитяча поліклініка, діагностично-консультативний лого- центр (на базі ПМПК).

Інформаційний блок у ІІІ періоді (від 3-х до 4-х років): логопед знайомить батьків з нормами мовленнєвого розвитку у даному віці, причинами та наслідками мовленнєвих порушень, пріоритетними напрямами, методами роботи з розвитку мовлення. Завдання: адекватна оцінка батьками мовлення власної дитини. Місце проведення: батьківські збори ясельних та молодших груп дошкільного навчального закладу.

У ІУ періоді інформаційний блок представлений роботою логопеда з інформування батьків щодо проявів виявлених мовленнєвих порушень. Завдання: адекватна оцінка батьками мовлення власної дитини, увага до проявів порушення мовлення. Місце проведення: дошкільний навчальний заклад - з батьками дітей з порушеннями мовлення при формуванні груп та у групах мовленнєвої корекції; дитяча поліклініка - при обов'язковому обстеженні дитини перед вступом до школи логопедом.

Діагностичний блок включає обстеження дитини обов'язково у присутності батьків. І-й період не має у своєму складі діагностичного блоку.

ІІ-й період. Діагностичний блок для раннього віку має свою специфіку, оскільки логопед не має можливості спостерігати за діяльністю дитини у звичних обставинах і покладається на спостереження батьків для надання рекомендацій. У ІІІ періоді (від 3-х до 4-х років) проводилось діагностування відповідності індивідуального мовленнєвого розвитку дитини віковим нормам розвитку мовлення.

IV період включав діагностування мовленнєвих порушень дитини у присутності матері або батька. Дитині пропонувалися завдання стандартного логопедичного обстеження відповідно віку дитини. Зверталася увага батьків на неправильно виконані дитиною завдання, пояснювалося, чому ці завдання викликають труднощі.

Консультативний блок. Включений у склад кожного періоду, крім періоду очікування. У періоді від народження до 3-х років та від 3-х до 4-х років для сім'ї дитини без ураження ЦНС консультування є основною формою логопедичної допомоги. Батькам необхідно допомогти визначити рівень розвитку мовлення дитини та обговорити можливі форми роботи з його розвитку.

У дошкільному віці консультування забезпечує батькам можливість зрозуміти необхідність того чи іншого виду логопедичної допомоги та дізнатися про зміст і форми логопедичного впливу (заняття з логопедом у поліклініці, або у групі корекції мовлення днз).

Консультації логопеда фронтально (на батьківських зборах) та індивідуально у групі корекції мовлення мають регулярний характер, індивідуальні консультації логопеда можна поєднувати із заняттям, запрошувати і інших членів сім'ї.

У період від 4-х до 6-ти років включено практичний та теоретичний блоки, об'єднані у семінар-практикум для батьків.

Робота у перші три періоди носить превентивно-консультативний характер і передбачає забезпечення підгрунтя для ефективного подолання проблем у мовленнєвому розвитку дитини. Основний зміст роботи у IV періоді логопедичного супроводу сім'ї має корекційний характер й охоплював роботу із сім'ями дітей з ПМ. У ході даного етапу батьки засвоювали систему знань, необхідну для співпраці і через навчання, організоване логопедом, інтеріоризували її , застосовували в процесі виховання своєї дитини.

Таким чином блоки формуючих впливів на батьків визначали зміст роботи логопеда з батьками у різних вікових періодах дитини.

Визнання права батьків бути повноцінними суб'єктами взаємодії з логопедом дозволило нам застосувати інноваційний тип організації навчання. Застосування адекватних методів навчання батьків діям, відповідних їх мотивації і меті повноцінного мовленнєвого розвитку дитини, було для нас найважливішою і вирішальнішою умовою для розвитку інтересу до навчання, здатним впливати на наступний розвиток виховної діяльності батьків.

Результатом занять стала переоцінка особистісних позицій батьків як у відношенні до засвоєних знань, так і до взаємодії з дитиною. Зміна особистісних позицій дозволила батькам перейти на новий рівень взаємодії з логопедом.