Особливості педагогічної практики майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 377.1.007.2:33-057.87

Особливості педагогічної практики майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю

О.С. Дудукалова

м. Бердянськ

Анотація

педагог професійний студент економічний

У статті розглядаються та аналізуються особливості педагогічної практики майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю відносно завдань, що стоять перед системою професійної освіти з підготовки кваліфікованих робітників. Зокрема, розглядається проблема готовності майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю до професійної діяльності, визначається роль педагогічної практики та труднощі, з якими стикаються майбутні фахівці. Наголошено на важливості рівня теоретичної та практичної підготовки студентів. Проведено дослідження з метою оцінки ефективності педагогічної практики та визначення рівня сформованості професійно-педагогічних умінь майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю.

Annotation

A. Dudukalova

Berdyansk

The peculiarities of pedagogical practice of future engineers-teachers of economic profile

There have been considered and analyzed the peculiarities of pedagogical practice of future engineers- teachers of economic profiles. The role of pedagogical practice in forming of readiness to professional activity of future engineers-teachers has been defined. On the base of empiric data there have been described some difficulties of students which appeared in the process of pedagogical practice.

Key words: engineer-teacher, pedagogical practice, professional education, professional activity, economic profile, organizational skills.

Аннотация

А. С. Дудукалова г. Бердянск

Особенности педагогическом практики будущих инженеров-педагогов экономического профиля

Рассмотрено и проанализировано особенности педагогической практики будущих инженеров- педагогов экономического профиля. Определена роль педагогической практики в формировании готовности к профессиональной деятельности будущего инженера-педагога. На основе эмпирических данных описаны трудности, с которыми сталкиваются студенты в процессе педагогической практики.

Ключевые слова: инженер-педагог, педагогическая практика, профессиональное образование, профессиональная деятельность, экономический профиль, организационные умения.

Проблема якості професійної підготовки в умовах модернізації системи освіти України й адаптації до вимог Європейської освітньої системи як ніколи є актуальною. Ринок праці, що інтенсивно формується, висуває нові вимоги до змісту і процесу підготовки кваліфікованих робітників. Сьогодні потрібен робітник «нового типу» - професійно й соціально мобільний, такий, що має глибокі професійні знання з інтегрованих професій, володіє економічними і правовими знаннями, основами наукової організації праці й культури виробництва, здатний до технічної та соціальної творчості, самовдосконалення, готовий до роботи при різних формах організації праці і виробництва в умовах конкуренції.

Виконання складних і відповідальних завдань, що стоять перед системою професійної освіти з підготовки кваліфікованих робітників у зв'язку з науково-технічним і соціально- економічним прогресом, значною мірою залежить від інженерів-педагогів [5, 7-20].

Сучасна концепція інженерно-педагогічної системи освіти в Україні орієнтується на світові тенденції розвитку освітньої системи. Інженерно-педагогічну освіту спрямовано на підготовку фахівців, що мають знання, уміння та навички, що дозволяють достатньо легко адаптуватися до різних видів діяльності. Уміння творчо переносити методи та ідеї з одного виду практичної діяльності до іншого стає однією з важливіших якостей фахівця. Формування подібних якостей передбачає заміну моделі навчання з оперування засвоєними знаннями на гуманістичну модель, що передбачає розвиток людини, яка активно культивує в собі творчий потенціал і професійну майстерність [3, 14-21].

Важливу роль у формуванні готовності майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю до професійної діяльності відіграє проходження ними педагогічної практики. У процесі її проходження студенти мають змогу ознайомитися зі специфікою своєї майбутньої професійної діяльності, особливостями ведення навчальної документації, з посадовими інструкціями майстра виробничого навчання та викладача спецпредметів, перевірити власні знання та вміння тощо. Практика дозволяє створити в студентів цілісне уявлення про сутність та специфіку інженерно-педагогічної діяльності, засвоїти норми етичної поведінки, допомагає у виборі майбутнього професійного розвитку відповідно до власних здібностей та інтересів [1, 34-354].

Аналізуючи сучасні дослідження в інженерно-педагогічній освіті, можна зазначити, що основні підходи до організації та проведення педагогічної практики студентів розглянуті в працях С. П. Щура, Л. З. Тархан, Т. В. Калініченко та низки інших авторів.

Проблему підготовки інженерно-педагогічних кадрів порушували у своїх працях С. Ф. Артюх, С. Я. Батишев, В. К. Блюхер, Г. Е. Зборовський, Е. Ф. Зеєр, Р. А. Карпова, В. Т. Кудрявцев, Н. В. Кузьміна, П. Г. Лузан, О. Г. Романовський, І. І. Лобач; В. С. Ледньов, П. І. Підкасистий, зокрема, професійній діяльності майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю присвячені наукові розвідки Н. О. Брюханової, О. Р. Ганопольского, О. Е. Коваленко.

Аналіз інженерно-педагогічної діяльності, проведений Т. В. Калініченко показав, що вона відрізняється від діяльності інженерної та педагогічної характером виконання дій. При цьому характер цієї діяльності відображається у змісті освіти інженера-педагога. Фактично зазначеному фахівцю необхідно засвоїти два види діяльності, а термін його навчання у вищому навчальному закладі становить п'ять років. Стільки ж часу становить термін підготовки окремо інженерів та педагогів. При цьому обсяг інформації, який необхідно засвоїти інженеру-педагогу значно більший, ніж у інженера чи педагога, що видно з аналізу інженерно-педагогічної діяльності. У навчальні плани підготовки інженерів-педагогів включаються абсолютно різні за своїм змістом різновиди практик, а саме: на- вчально-ознайомча, навчально-педагогічна, виробнича, переддипломна, педагогічна та виробнича [2, 124-129].

Виявлення основних проблем, що виникають у майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю у процесі педагогічної практики та особливості її проведення було головним завданням даної наукової статті.

Педагогічна практика майбутніх педагогів є важливим етапом у формуванні професійних умінь та навичок. Від того, наскільки якісно відпрацьована педагогічна практика студентом-практикантом, залежить його становлення як компетентного фахівця та готовність до виконання своїх функціональних обов'язків викладача на посаді за призначенням. Крім того, в процесі педагогічної практики студенти-практиканти удосконалюють свої навички самостійної роботи, виявляють свої творчі здібності та індивідуальний стиль професійної діяльності, що є надзвичайно актуальним в контексті сучасної парадигми освіти. Зокрема це стосується і майбутніх інженерів-педагогів, підготовка яких задовольняє потреби системи професійно-технічної освіти України в компетентних фахівцях. Тому забезпечення оптимальних умов ефективного процесу організації, керівництва та проходження педагогічної практики майбутніх інженерів-педагогів є важливим завданням ВНЗ.

Професія інженера-педагога належить до складної групи професій. Готовність інженера-педагога економічного профілю до професійної діяльності є інтегративною властивістю особистості. Інженер-педагог, крім підготовленості до педагогічної діяльності, має володіти спеціальними знаннями, здійснювати навчально-виробничу, організаційно- методичну діяльність з професійної підготовки студентів у системі професійно-технічної освіти, а також кваліфікованих робітників на виробництві. Усе це неможливо набути без педагогічної практики [4, 7-10].

Педагогічна практика, як одна з найважливіших ланок у системі професійної підготовки педагогічного фахівця, носить тривалий і безперервний характер, що забезпечує фундамент для вироблення основних педагогічних умінь і навичок у майбутніх педагогів. На думку К. Д. Ушинського, «метод викладання можна вивчити з книг або із слів викладача, але придбати вміння користуватися цим методом можна тільки завдяки довготривалій практиці» [6, 192-472].

Метою педагогічної практики є забезпечення адаптації студента до професійно- педагогічної діяльності в умовах реального навчального закладу, а саме:

- залучення до безпосередньої професійної діяльності, сприяння формуванню об'єктивних уявлень про майбутню професію;

- поглиблення й збагачення спеціальних, технічних та психолого-педагогічних знань, удосконалення їх застосування на практиці;

- розвиток педагогічного мислення і творчого дослідницького підходу до педагогічної діяльності;

- формування уміння проектувати власну педагогічну діяльність і реалізувати її в реальних умовах;

- здійснення самооцінки та самоаналізу власної педагогічної діяльності.

Педагогічна практика створює необхідні умови для глибокого аналізу майбутніми педагогами реальних педагогічних ситуацій, що виникають в процесі професійної діяльності. В ході її проходження студенти вчаться застосовувати загальні закономірності психології та інших наук до конкретних обставин навчання і виховання. При цьому діяльність майбутніх фахівців у процесі педагогічної практики необхідно будувати як вирішення ряду завдань, що поступово ускладнюються та, які спрямовані на пізнання майбутньої професійної діяльності та формування особистості учнів. Вирішення цих завдань - процес варіативний, що залежить від індивідуально-типологічних особливостей особистості кожного практиканта.

Відомо, що педагогічна практика проводиться в умовах, максимально наближених до професійної діяльності. У процесі педагогічної практики студенти можуть повною мірою осмислити закономірності і принципи навчання і виховання, оволодіти професійними вміннями та навичками, досвідом практичної діяльності, усвідомити фундаментальні науково-теоретичні основи діяльності викладача. Її ефективність значною мірою залежить від визначення цілей, завдань, принципів, змісту і вмілої організації, включаючи і знання загальних закономірностей розвитку особистості.

Ефективність педагогічної практики багато в чому залежить від рівня теоретичної та практичної підготовки студентів. Нами було проведено анкетування студентів 5 курсу - майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю. За оцінкою студентів, педагогічна практика дозволила зміцнити такі професійно-значущі якості, як комунікативність, наполегливість, стійкість уваги, емоційна стійкість. Студенти відзначили достатню підготовленість у сфері практичного застосування методів вивчення особистості учнів і взаємодії з ними. Вона ж допомогла виявити проблеми в теоретичній та практичній підготовці студентів, що дозволило виявити рівень сформованості професійно-педагогічних умінь майбутніх інженерів-педагогів у ході проходження ними педагогічної практики. Результати дослідження показали, що рівень сформованості комунікативних умінь у студентів вище організаторських та інформаційно-дослідницьких. Педагогічна практика сприятливо позначилася на формуванні комунікативних здібностей (36,7%), організаторських (28,3%), інформаційно-дослідницьких (19,5%) і в дещо меншій мірі на інших професійних якостей (емоційна стійкість, технічне мислення та інші).

Таким чином, студенти випускного курсу включаються в реальний навчально-виховний процес і готуються до майбутньої професійної самостійної діяльності.

Отже, головна особливість педагогічної практики майбутніх інженерів-педагогів економічного профілю полягає в тому, що вона дозволяє створити в студентів цілісне уявлення про сутність та специфіку інженерно- педагогічної діяльності. За її допомогою можна виявити готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності, а також проаналізувати труднощі, які їх спіткають в період навчання.

Проте, зважаючи на важливу роль педагогічної практики у майбутній діяльності ін- женера-педагога економічного профілю, необхідно приділяти більше уваги формуванню у студентів-практикантів організаційних умінь (умінь організації та проведення навчальних занять, організації власної навчальної діяльності, розподілу часу за видами робіт), щоб уникати труднощів при роботі з методичною документацією, яку необхідно було опрацювати, та великою кількістю функцій, які доводиться виконувати; а також умінь оптимального збору та обробки інформації щодо функціонування навчального закладу, де проходить педагогічна практика.

Перспективою подальших досліджень є удосконалення професійно-значущих вмінь майбутніх інженерів-педагогів засобами педагогічної практики.

Список використаних джерел

1. Горбатюк Р. М. Основні напрямки формування професійної культури майбутніх інженерів- педагогів у контексті Болонського процесу / Р. М. Горбатюк // Проблеми інженерно- педагогічної освіти : зб. наук. праць Української інж.-пед. академії. -- Харків, 2007. -- № 17. -- С. 34--354.

2. Калініченко Т. В. Комунікативна діяльність інже- нера-педагога при викладанні технічних дисциплін/ Т. В. Калініченко // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. -- К. : НМЦ ВО, 2002. -- Вип. 33. -- С. 124--129.

3. Кларин В. М. Личностная ориентация в непрерывном образовании / В. М. Кларин // Педагогіка. -- № 2. -- 1996. -- С. 14--21.

4. Коваленко О. Е. Підготовка інженерів-педагогів: нові підходи / О. Коваленко // Професійно- технічна освіта. -- 2006. -- № 1. -- С. 7--10.

5. Коваленко О. Е. Концепція професійно-педагогічної підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей / О. Е. Коваленко, Н. О. Брюханова, О. О. Мельниченко. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти : Зб. наук. пр. - Х., 2005. -- Вип. 10. -- С. 7--20.

Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба 13. педагогічної антропології: вибрані твори в 2 т. / К. Д. Ушинський. -- К. : Рад. шк., 1983. -- Т. 1. -- С. 192--472.

Стаття надійшла до редколегії 14.08.2015

Размещено на Allbest.ru