Педагогічні умови підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні умови підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної діяльності

С.В. Лісова

Резюме

У статті аналізуються педагогічні умови підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної діяльності; теоретичні підходи до проектування інноваційних педагогічних систем підготовки фахівців у галузі технологічної та професійної освіти; визначені пріоритетні завдання сучасної технологічної освіти; розглянуто змістову складову підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності; розглянуто та окреслено перспективи у світлі розбудови системи національної освіти.

Ключові слова: інновації, професійна підготовка, інноваційна діяльність, творчість, компетентнісний підхід.

Постановка наукової проблеми та її значення. Головним суб'єктом інноваційної діяльності виступає вчитель. Він як професіонал не лише орієнтується в освітніх інноваціях та застосовує їх у своїй роботі, володіє різними технологіями викладання свого предмету, але й здатний як творча особистість, до самореалізації в діяльності та самостійного інноваційного пошуку. Одним із пріоритетних завдань сучасної педагогічної освіти на всіх її етапах є активізація та проектування інноваційних педагогічних систем підготовки вчителя, спрямованих на забезпечення готовності педагога до праці у мінливих умовах різноманіття освітніх програм, підручників й освітніх установ. Тому не дивно, що останнім часом актуалізувалося питання підготовки педагога до інноваційної діяльності, тому що розвиток творчого потенціалу особистості вчителя - запорука підвищення якості навчально-виховної роботи сучасної школи.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Різні аспекти проблеми професійної підготовки вчителя знайшли своє відображення в історії педагогічної думки та набувають особливої актуальності і розробляються у багатьох напрямах на сучасному етапі.

Проблеми інноваційної діяльності в освіті розглядалися в дослідженнях С. Гончаренка, Б. Гершунського, В. Краєвського, І. Лернера, О. Пєхоти, С. Сисоєвої та ін. [2]. педагогічний інноваційний освіта

Над проблемами застосування інноваційних технологій в освіті працювали такі вітчизняні педагоги, вчені серед яких: І. Бех, І. Зязюн, О. Киричук, О. Коберник, В. Мадзігон, К. Макагон, С. Подмазін, О. Савченко, А. Сологуб, А. Фурман, М. Ярмаченко та ін. [2].

Проте й досі актуальними є проблеми підготовки вчителів технологій відповідно потреб сьогодення. Існує реальна суперечність: є законодавча та наукова база інноваційно вирішувати проблеми сучасної освіти, але цей процес гальмується через недостатню підготовку вчителів технологій до інноваційної діяльності. Тому в умовах оновлення трудової підготовки в загальноосвітніх навчальних закладах України, розвитку освітньої галузі "Технологія" зростає потреба дослідження питань інноваційної діяльності вчителів технологій та підготовки до її здійснення.

Разом з тим, за даними теоретико-експериментальних досліджень (О. Козлова, Н. Клокар, Л. Подимова та ін.), більшість учителів відчуває певні труднощі у впровадженні педагогічних інновацій [2; 3].

Аналіз навчальної діяльності та педагогічної практики студентів показує, що вони усвідомлюють необхідність привнесення нових елементів у роботу вчителя, але недостатньо підготовлені до практичного їх застосування.

Дослідження питань підготовки майбутніх учителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності є актуальним, перспективним у світлі розбудови системи національної освіти.

Формулювання мети та завдань статті. Метою статті є розгляд педагогічних умов підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної діяльності, а також педагогічних систем підготовки фахівців у галузі технологічної та професійної освіти до здійснення інноваційної творчої діяльності. Меті підпорядковані наступні завдання:

> визначити пріоритетні завдання сучасної технологічної освіти;

> розглянути змістову складову підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної педагогічної діяльності;

> проаналізувати педагогічні умови підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної діяльності та окреслити перспективи у світлі розбудови системи національної освіти.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Проблема потребує подальших досліджень, як комплексних міждисциплінарних, так і багаторівневих, у тому числі при вивченні дисциплін циклу професійної і практичної підготовки. Орієнтація курсів фахових методик на підготовку вчителів до стереотипної, інваріантної педагогічної діяльності, на "ідеальні умови" її здійснення, не відповідає сучасним вимогам, ускладнює адаптацію молодого спеціаліста.

Необхідність урахування сучасної інноваційної ситуації та майбутніх змін в освітньому середовищі вимагає, на нашу думку, переорієнтації дисциплін всіх циклів професійної підготовки (гуманітарного та соціально-економічного, природничо-наукового, професійної і практичної підготовки) на формування випускника вищої школи як суб'єкта інноваційної діяльності.

Педагогічні інновації - процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети; результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети [1, 8].

Вчитель технологій повинен володіти знаннями і вміннями інноваційної діяльності і в галузі технологій виробництва, і в галузі педагогічної діяльності.

Педагогічна практика свідчить про суттєві недоліки трудового навчання, які пов'язані з однією з важливих проблем сьогодення - відповідністю реального змісту технологічної освіти запитам суспільства. Сьогодні існують певні суперечності між завданнями школи, орієнтованими на повну реалізацію творчих сил учнів, і старими формами та методами їх вирішення [2].

Спостереження за уроками та результати інтерв'ювання вчителів-предметників підтвердили, що практична діяльність вчителя технологій пов'язана з постійним пошуком нової інформації щодо матеріалів, інноваційних технологій у техніці та на виробництві. Рівень його педагогічної майстерності знаходиться в прямій залежності від рівня сформованості самостійності його професійних дій.

Трудова підготовка - це комплексне поняття, компонентами якого є оволодіння основами наук, трудове та професійне навчання, трудове виховання, суспільно корисна і продуктивна праця, професійна орієнтація, позакласна робота і вона може бути пов'язана з технічною, обслуговуючою або сільськогосподарською працею. Відповідно до цього підготовка вчителів технологій містить певні відмінності у змісті спеціально-фахової підготовки. Вони зумовлені "професіоналізацією" вчителя у тому чи іншому напрямі. Обслуговуюча праця становить самостійну міждисциплінарну галузь, яка стосується народного господарства та сфери обслуговування. Її зміст пов'язаний із виробленням товарів особистісного споживання, виробів декоративно-ужиткового мистецтва та забезпеченням життєвих потреб [2].

Основним завданням уроків трудового навчання є не тільки вплив на загальний фізичний розвиток особистості дитини, але і набуття учнями необхідних знань та практичних умінь, які є корисними і необхідними у повсякденному житті.

Школі необхідні методи навчання, які дозволяють повніше й ефективніше засвоювати знання, які імітують та моделюють елементи майбутньої практичної діяльності, дозволяють формувати основи практичних вмінь і проводити їх своєчасну корекцію, створюють сприятливі умови для самопізнання й адекватної самооцінки, розширяють діапазон виявлення здібностей, збільшують можливості сформувати і проявити свою трудову позицію [4].

Головною метою уроків трудового навчання є формування технологічно освіченої особистості, підготовленої до самостійного життя і активної перетворювальної діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства для реалізації творчого потенціалу учнів.

Досягнення цієї мети забезпечується змістом трудового навчання, який розроблено відповідно до Державних стандартів освітньої галузі "Технологія" [2].

Реалізація змісту навчальної програми з трудового навчання повинна забезпечувати формування в учнів цілісного уявлення про матеріальне виробництво, роль техніки, проектування і технологій у розвитку суспільства; формування технологічних умінь і навичок учнів; ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними і перспективними технологіями обробки матеріалів; сприяння усвідомленню учнями значущості ролі технологій як практичного втілення наукових знань; реалізація здібностей та інтересів учнів у сфері проектно-технологічної діяльності та технічної творчості; створення умов для самореалізації та професійного самовизначення кожного учня [2, 3].

Проблема розвитку країни і навіть її виживання, залежить від інновацій і творчості. Це вимагає не тільки різкого зростання чисельності фахівців, але й якості їх підготовки, неперервного росту їх кваліфікації.

В сучасних умовах зміст і реалізація предмету "Трудове навчання" викликає певне незадоволення в суспільстві, перш за все через відрив змісту цього предмету від досягнень сучасних технологій, низького рівня творчого розвитку учнів.

Теоретичну основу підготовки студентів до інноваційної діяльності складають такі напрями інноваційної діяльності вчителів технологій, як: створення авторських програм (внесення змін у зміст шкільного предмету), запровадження в процес трудової підготовки школярів різноманітних типів, форм, методів навчання, ефективне поєднання традиційних та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу (індивідуалізація навчання, робота з обдарованими дітьми, інтерактивні методики, нестандартні уроки, метод проектів, теорія вирішення винахідницьких задач, дидактичні ігри тощо), добір та створення засобів навчання, організація роботи учнів з навчальною інформацією на заняттях трудового навчання, пошук ефективних форм взаємодії вчителя та учнів, видів підтримки й допомоги школярам під час виконання практичних завдань. Звісно, що основа цих умінь та навичок закладається під час навчання. Цю умову необхідно використати під час викладання методичних курсів з предметів, що становлять основу технологічного навчання. Важливе завдання професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів технологій полягає у підготовці творчих педагогів, здатних самостійно мислити, аналізувати різноманітні методичні і практичні матеріали, альтернативні підручники, програми, здійснювати їх відбір і будувати власну роботу у відповідності до сучасних вимог розвитку системи освіти. Випускник повинен вміти самостійно оцінювати і творчо застосовувати будь-які традиційні або нові підходи у трудовому навчанні. Майбутні вчителі технологій повинні оволодіти базовими знаннями з педагогічної інноватики, інформацією про процеси оновлення сучасної загальноосвітньої школи, інноваційні підходи, що застосовуються в освітній галузі "Технологія", ознайомитися з досвідом вчителів- новаторів, які працюють у фаховій галузі, а також вчителів інших предметів [2].

Світовий досвіт освіти вказує на те, що освітня галузь "Технологія" є необхідною компонентою загальної освіти школярів, яка надає їм можливість застосовувати на практиці і творчо використовувати знання основ наук в галузі проектування, конструювання і виготовлення різноманітних виробів. Тим самим забезпечується спадкоємність переходу учнів від загальної до професійної освіти, безперервної самоосвіти і трудової діяльності [6].

Необхідність урахування сучасної інноваційної ситуації та майбутніх змін в освітньому середовищі вимагає, на нашу думку, переорієнтації дисциплін всіх циклів професійної підготовки (гуманітарного та соціально-економічного, природничо-наукового, професійної і практичної підготовки) на формування випускника вищої школи як суб'єкта інноваційної діяльності.

Процес підготовки майбутніх вчителів технологій до інноваційної діяльності є ефективним за таких педагогічних умов:

• збагачення змісту дисциплін циклу професійної і практичної підготовки системою понять та теоретичних знань з педагогічної інноватики і розробки відповідного навчально-методичного забезпечення;

• формування у студентів мотиваційно-ціннісного ставлення та інтересу до педагогічних інновацій;

• озброєння студентів системою знань й умінь роботи з науковою інформацією та прийомами її впровадження у практичну діяльність для ефективної інноваційної педагогічної діяльності;

• розвитку рефлексивних умінь майбутніх педагогів;

• ініціювання та підтримки педагогічної творчості у самостійній і колективній діяльності майбутніх учителів під час вивчення циклу дисциплін професійної практичної підготовки.

Системоутворювальним стрижнем професійної підготовки вчителя технологій виступає психолого- педагогічний і методичний блок дисциплін. Підготовка майбутнього вчителя цього напряму повинна грунтуватися на фундаменті компетентнісного підходу, а тому майбутнього педагога варто навчати умінню ставити педагогічні цілі, як проекти формування компетентностей, а не лише орієнтування у певній предметній сфері (у вигляді знань, умінь, навичок). Педагог повинен володіти ефективною діагностикою ситуації розвитку особистості дитини; уміти здійснити оцінку й проектування механізмів, ресурсів її розвитку; володіти педагогічними технологіями; особливо технологією співробітництва педагога й вихованця в здійсненні соціальних і морально-гуманітарних проектів [5].

Професійне становлення педагога за допомогою освіти може реалізовуватися в різних формах:

> спеціального, для якого виділяється особливий час і місце (семінари, організаційно-діяльнісні ігри);

> ситуативного, реалізованого в різних робочих ситуаціях через процеси рефлексії;

> актуального, коли освітній результат будь-якої діяльності стає новим засобом особистої діяльності.

У процесі аналізу теоретичних підходів до проблеми професійного становлення педагога, орієнтованого на інноваційну діяльність і практику інноваційної освіти, ми визначили певні умови, необхідні для успішного здійснення даного процесу, а саме:

> інноваційна освіта повинна здійснюватися на основі компетентнісного підходу;

> процес має бути безперервний, тому що становлення інноваційної практики - це мінливий процес;

> інноваційна освіта здійснюється за рахунок її участі в інноваційній діяльності й спеціально організованих рефлексивно-аналітичних, проектувальних й освітніх процесах;

> інноваційна освіта має бути організована, як безперервний процес досягнення поставлених освітніх завдань й постановки нових;

> будь-яка діяльність людини полягає у вирішенні завдань, саме тому доцільно організувати супровід професійного становлення фахівця на основі розв'язання ним фахових завдань;

> для здійснення процесу професійного становлення педагога необхідно формувати уявлення про образ майбутнього, про інноваційну діяльність найближчого періоду, а також організувати спільне проектування майбутньої діяльності й оволодіння кожним педагогом знань, умінь, способів, необхідних для її реалізації.

Сутність процесу професійного становлення педагога полягає у збагаченні знань й умінь педагога, формуванні професійної компетентності, необхідної для успішного виконання інноваційної діяльності за допомогою проектування й реалізації індивідуальних освітніх програм [1].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Аналіз підходів до проектування інноваційних педагогічних систем підготовки педагогів у процесі професійного становлення дозволяє також зробити наступні висновки:

> спостерігається зміна вимог до вчителя: від професіонала, що виконує комплекс робочих функцій, від вчителя-предметника - до вчителя-дослідника;

> значущими характеристиками були конкретні, певні знання вчителя в галузі технологічної освіти, в галузі педагогіки й психології, професійні вміння й навички репродуктивного характеру, та найбільш актуальні - системний світогляд, інноваційне мислення, професійна творчість тощо;

> для підготовки до інноваційної діяльності у процесі професійного становлення, необхідно створити умови для формування дослідницької й комунікативної компетентностей, рефлексивних умінь, мотиваційної готовності педагога до інноваційної діяльності тощо;

> сьогодення вимагає перебудови стратегії підготовки педагога до інноваційної діяльності, обумовленої сформованою соціальною ситуацією, практикою сучасної шкільної освіти, зміною ціннісних орієнтацій у суспільстві в цілому.

Сказане вище дозволяє стверджувати, що дослідження питань підготовки майбутніх учителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності є актуальним, перспективним у світлі розбудови системи національної освіти. Для того щоб організувати процес професійного становлення педагога, що займається інноваційною діяльністю, необхідно розробити відповідну модель і програму. У подальшому можуть бути внесені корективи у плани підготовки вчителів трудового навчання, відповідно до інноваційних систем підготовки у галузі технологічної та професійної освіти, які б включали заняття з проектування та роботи на створеному обладнанні, що дозволить підвищити якість підготовки фахівців.

Література

1. Алфімов Д.В. Інноваційна освітня система вищої школи: шляхи відродження: [текст] / Д.В. Алфімов // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: зб. наук. праць; ред. кол. Л.І. Даниленко [та ін.]. - К.: Логос, 2000. - С. 158-160. (in Ukrainian).

2. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: навч.-метод. посібник / за заг. ред. О.М. Коберника, Г.В. Терещука. - Умань: СПД Жовтий, 2008. - 212 с. (in Ukrainian).

3. Козлова О.Г. Методика інноваційного пошуку вчителя: навч.-метод. посібник: [текст] / О. Козлова. - Суми: ВВП "Мрія - 1" ЛТД, 1998. - 96 с. (in Ukrainian).

4. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В.Г. Кремень. - К.: Грамота, 2003. - 216 с. (in Ukrainian).

5. Стрілець С.І. Інноваційні педагогічні технології у вищій школі: навч.-метод. посібник: [текст] / С.І. Стрілець. - Чернігів: ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка, 2012. - 200 с. (in Ukrainian).

6. Jensen O. Regional innovation systems in the Lisbon strategy / O. Jensen, Т. Richardson [Електрон. ресурс]: Режим доступу: www.nj.nl/publish/pages/514805/lag05-debruijn1 .pdf. - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru