Смислова готовність майбутнього вчителя іноземної мови до професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 378. 147. [373. 5. 011. 3 - 051: 81' 243]

Смислова готовність майбутнього вчителя іноземної мови до професійної діяльності

О.М. Мазурок

Резюме

Статья исследует смысловую готовность к профессиональной деятельности у будущих учителей иностранных языков. Отдельное внимание уделяется некоторым индивидуально-психологическим особенностям, необходимым для профессиональной деятельности.

This article is devoted to the study of notional readiness to professional activity of future foreign language teachers. Special attention is paid to some specific individual psychological peculiarities, necessary for professional activity.

Вступ

Постановка проблеми. Особливості формування духовності особистості на сучасному етапі полягають у тому, що цей процес відбувається в умовах соціально-економічної кризи суспільства, розширення соціальної самостійності та ініціативи молоді. Це зумовлює критичне осмислення досвіду попередніх поколінь, формує нові уявлення про своє професійне майбутнє та майбутнє суспільства, призводить до переоцінки як загальнолюдських, так і професійних цінностей, оскільки нова ситуація в суспільстві змінює і традиційне ставлення до багатьох професій. Особливо це стосується професії вчителя, престиж якої значно знизився. Така ситуація визначає актуальність вивчення проблеми становлення і особливостей формування життєвих та професійних цінностей сучасного вчителя, який безпосередньо впливає на світогляд нових поколінь громадян України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками інтерес до процесу професіоналізації на етапі навчання значно зростає у зв'язку зі зміною стратегій, моделей, змісту навчання, посиленням тенденцій особистісно-орієнтованого підходу в навчанні, зокрема професійному. Професійне навчання стає усе більш гнучким, що відповідає сучасним потребам особистості. Стратегія сучасної вищої освіти в цілому і підготовки вчителів іноземної мови зокрема втілюється у принциповій спрямованості змісту і форм навчального процесу на пріоритет особистісно-орієнтованих технологій, міра ефективності яких істотно залежить від того, як широко представлена в них людина у її різноманітній суб'єктності і суб'єктивності, з урахуванням її психологічних особливостей, перспектив професійного розвитку тощо.

Зокрема, проблематика професійного становлення представлена цілою низкою теоретико- методологічних досліджень (Г.О. Балл, Л.М. Карамушка, В.В. Клименко, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, С.О. Мусатов, Л.Е. Орбан-Лембрик, Р.В. Павелків, Н.І. Пов'якель, В.В. Рибалка, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб, Т.С. Яценко та ін.). В даний час проводиться багато досліджень з проблеми психологічної готовності молодих спеціалістів до трудової діяльності, аналізується період їх адаптації (К.А. Альбуханова-Славська, К.М. Дурай- Новикова, Г.І. Ісаєв).

Також важливим для нашого дослідження є визначення смислової сфери особистості, яка розглядається як особливим чином організована сукупність смислових структур і зв'язків між ними, що забезпечує смислову регуляцію життєдіяльності суб'єкта (Б.С. Братусь, В.К. Вілюнас, М. Кальвіньо та ін.).

Французький психолог початку XX ст. А. Біне, один з перших вчених хто створив психологію індивідуальних відмінностей особистості, поняття “смислу” бачить у готовності, позі, attitude. Він прирівнює розумову готовність до готовності фізичної і асоціює її з “ескізом дії”, що знаходиться у свідомості людини та нею усвідомлюється через суб' єктивні відчуття.

Вітчизняний психолог, педагог Л. С. Виготський розглядає смисл, як динамічну систему, що поєднує афективні та інтелектуальні процеси свідомості [5, 56]. Д.О. Леонтьєв окреслює динамічну смислову систему, як “... відносно стабільну та автономну ієрархічно організовану систему, яка включає в себе ряд різнорівневих смислових структур, які функціонують як одне ціле” [7, 3]. Б.С. Братусь виділяє складність динамічної смислової системи, що творить особливу смислову сферу особистості та обумовлює життєдіяльність людини [4, 34]. П.Я. Гальпєрін, один з провідних представників діяльнісного підходу у психології, поняття “смислу” трактує, як відношення суб'єкта до знань. На думку О.В. Запорожця, зв'язок між установкою та смислом не є прямим, детермінованим змістом установки [6, 378].

Смислова готовність виражає ставлення людини до об'єктів чи суб'єктів діяльності, які безпосередньо пов'язані з особистісним смислом людини. За своїм походженням вона є похідною від соціальних установок [2, 585]. Зокрема А.Г. Асмолов смислову готовність розглядає як головний рівень установочної регуляції діяльності. Це пов'язане з тим, що саме “смислова установка актуалізується мотивом діяльності і є формою відображення особистісного смислу у вигляді готовності до здійснення спрямованої діяльності” [3, 77].

Однак поза межами уваги дослідників залишилися питання зміни смислової сфери особистості в процесі професійного навчання, що й зумовило вибір теми нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося за темою, що відповідає напряму науково-дослідної роботи кафедри практики англійської мови Рівненського державного гуманітарного університету.

Мета дослідження полягає в теоретичному та експериментальному виявленні психологічних чинників і умов формування смислової готовності майбутнього вчителя іноземної мови, у визначенні загальної системної побудови даного феномену, у формуванні окремих структурних компонентів та досягненні динамічних перетворень готовності в процесі навчання майбутнього фахівця.

Відповідно меті було поставлено такі завдання:

1. Проаналізувати стан наукової розробки проблеми смислової готовності особистості до професійної діяльності.

2. Визначити категоріальний простір смислової готовності майбутнього вчителя іноземної мови.

3. Теоретично дослідити структурно-динамічні характеристики смислової готовності майбутнього вчителя іноземної мови.

смисловий готовність вчитель мова

Виклад основного матеріалу дослідження

Відмічається, що психологічна готовність молодого спеціаліста допомагає успішно виконувати свої обов'язки, адекватно навчальній ситуації використовувати знання, досвід, зберігати самоконтроль і адаптуватись залежно від непередбачуваних ситуацій чи ситуацій когнітивного дисонансу.

Психологічна готовність, а саме смислова готовність, - обов'язкова умова швидкої адаптації людини до умов праці і подальшого професійного удосконалення, отримання високої кваліфікації майбутнього спеціаліста. За своєю суттю готовність - це поєднання стійких ситуативних установок щодо виконання активних і відповідальних дій (під час навчання і під час роботи після закінчення вузу). Питання психологічної готовності студентів до трудової діяльності слід розглядати, перш за все, з позицій цілісності особистості, враховуючи при цьому роль мотивів і пізнавальних процесів. Психологічна готовність як особистісний стан великою мірою обумовлюються мотивами та індивідуальними особливостями кожної людини. Її розвиток починається з обізнаності в професії, набуття необхідних знань, навичок, вмінь, здатностей їх реалізувати в конкретних умовах професійної діяльності, закріплення професійних мотивів, позитивного ставлення до обраної спеціальності, підвищення вимог до себе, формування самокритичності. Формуючись на декількох рівнях, психологічна готовність стає стійким психічним станом особистості.

Готовність до дії трактується як стан мобілізації всіх психофізичних систем людини, що забезпечують ефективне виконання професійних дій. Під готовністю розуміють озброєність людини необхідними для успішного виконання дій знаннями, вміннями та навичками; нагальну реалізацію програми дій у відповідь на появу визначеного сигналу.

Зміст поняття “готовність” психологи та педагоги розглядають як єдність трьох компонентів: когнітивного, емоційного, пов'язаного з поведінкою (Д. Катя, Д. Керч, М. Кровгильд); сукупність мотиваційних, пізнавальних, емоційних, вольових якостей особистості (Э.Т. Козлов, Ю.М. Кулюткин); передумову цілеспрямованої діяльності, її реалізації, стійкості та ефективності (К.М. Дурай-Новакова, М.І. Д'яченко, Л.О. Кандибович); єдність спонукального (мотиваційного) і виконавчого (процесуального) компонентів (В.І Селіванов); новоутворення (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін); психічний стан (А.Й. Капська, А.Г. Мороз, В.О. Сластьонін). Проте наведені точки зору не суперечать одна одній, а доповнюють, розкриваючи різні аспекти складного поняття. Слід зазначити, що всі автори розглядають готовність як передумову успішної професійної діяльності людини.

У педагогіці й психології існує велика кількість дефініцій цього поняття. Готовність це: настанова, аттітьюд, очікування, намір, феномен, явище, властивість, пильність тощо.

А.Ф. Линенко розглядає готовність як цілісне стійке утворення, що мобілізує особистість на включення до діяльності [8, 135]. Ми підтримуємо думку дослідника, що готовність не є вродженою, а виникає в результаті певного досвіду людини, заснованого на формуванні його позитивного ставлення до означеної діяльності, усвідомленні мотивів і потреби в ній, об'єктивізації її предмета та способів взаємодії з ним.

Варто зазначити, що саме смислова готовність є важливим регулятором людської діяльності. “Чим вищий рівень смислової готовності, чим більше чинників (мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона схильна докласти” [1, 9].

Загальновідомо, що поняття мотиваційно-смислової готовності охоплює всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, ідеали тощо. Всі вони відіграють різні ролі в загальній картині мотиву дії. Серед них особливе місце посідають смислові мотиви: вони спонукають, направляють і регулюють поведінку та діяльність особистості. Мотив виражає суб' єктивне ставлення людини до свого вчинку, свідомо поставлену мету, яка спрямовує й пояснює поведінку.

Мотиви вступу до педагогічного ВНЗ та вибір професії вчителя різноманітні, причому деякі з них не відповідають педагогічній діяльності. Лише 40% тих, хто навчається, вступили до педагогічного університету, позитивно ставлячись до професії вчителя. Понад 40% вступили до ВНЗ через те, що захоплюються предметом (“предметні мотиви”), не маючи інтересу до педагогічної діяльності. Це особливо помітно у студентів факультетів іноземної філології, які в майбутньому бачать себе перекладачами, менеджерами зі знанням іноземних мов, секретарями-референтами іноземних фірм або сумісних підприємств, але ніяк не вчителями шкіл.

Найбільш важливим завданням для вивчення професійної смислової готовності студентів до педагогічної діяльності є дослідження мотивації досягнення, яка пов'язана з потребою особистості досягти бажаного результату. С.С. Зазнюк визначає її, як “прагнення людини досягти значних результатів, успіхів у діяльності” [1, 165].

Проблема смислової готовності майбутнього вчителя іноземної мови до виконання професійної діяльності тісно пов'язана з питаннями визначення смислу в особистісному бутті.

Розробка філософської ідеї функціонування свідомості, спрямованої на знаходження смислу, детермінує спрямованість сучасних психологічних досліджень цієї проблеми також на вивчення смислової реальності індивідуального буття. Науковці підкреслюють принципове значення інваріантів ставлень, особистісних значень і смислів, що складають власний досвід суб'єкта, та їх засадничий вплив на стратегію і тактику життєдіяльності та професійної самореалізації суб'єкта (О.Ю. Артем'єва, О.М. Лактіонов, Д.О. Леонтьєв, Р.В. Павелків, В.Ф. Петренко, Н.В. Чепелєва, О.Г. Шмельов та ін.). Незважаючи на розходження трактувань особистості, її системоутворюючою характеристикою визнається спрямованість (Б.Ф. Ломов). Виходячи з цього, логіку поведінки людини можна зрозуміти, якщо ми знаємо її особистісні смисли, які є мотивами. Цієї точки зору дотримується велика кількість вітчизняних та зарубіжних науковців. Відтак, орієнтація на дослідження семантичної, смислової сфери свідомості особистості дає можливість вивчити сутнісні суб'єктні характеристики людини потрібні для дослідження смислової готовності до здійснення професійної діяльності.

Висновки

Найбільш важливим етапом у формуванні педагогічної оцінки та рефлексії є вищий навчальний заклад. Саме в цей час студент активно співвідносить свої особистісні й професійні характеристики зі своїм уявленням про себе як про вчителя. Студенти також набувають досвіду смислотворення, реалізації ціннісного вибору, критичного сприйняття, творчих рішень, а також навичок саморегуляції. Саме в цей час їх важливо вчити правильно сприймати вимоги інших людей, колективу, суспільства загалом, аналізувати ситуації, в якій перебуває людина, а також аналізувати власні можливості успішно виконувати вимоги; вчити планувати різні сфери діяльності відповідно до зовнішніх умов і внутрішніх можливостей; ставити вимоги самому собі, блокувати інші мотиви й зосереджуватися на виконанні вимог.

Отже, вивчення смислової готовності до професійної діяльності в майбутніх вчителів іноземних мов необхідно починати саме з дослідження мотивації досягнення, оскільки саме ціннісно-мотиваційна сфера розкриває ступінь сформованості осмисленого ставлення до майбутньої професії та навчання, наявність чи відсутність прагнення до оволодіння професійними компетенціями та потреби у самостійній роботі, саморозвитку та самовдосконаленню по закінченні навчання.

Перспективами подальших досліджень є визначення основних критеріїв сформованості ціннісно- смислової компетентності майбутніх учителів.

Література

1. Зазнюк С.С. Психологія мотивації: навч. посібник / С.С. Зазнюк. - К.: Либідь, 2002. - 304 с.

2. Алимов А.А. Становление смысловой профессиональной установки в учебной деятельности студентов- психологов: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Айдар Анварович Алимов. - М., 2005. - 181 с.

3. Асмолов А. Г. По ту сторону сознания; методологические проблемы неклассической психологии / А.Г. Асмолов. - М.: «Смысл», 2002. - 480 с.

4. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности / Б.С. Братусь // Вестник Московского ун-та. Сер.14. Психология. - 2003. - №2. - С.46-56.

5. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. / Л. С. Выготский. - М.: Педагогика, 1982. - 342 с.

6. Запорожец О.В. Изменение установок при периферических травмах верхней конечности / О.В. Запорожец // Психология. - Тбилиси, 1945. - С. 378.

7. Линенко А.Ф. Методологические основы формирования готовности будущих учителей к профессиональной деятельности / А.Ф. Линенко // Міжнародне співробітництво та університетська освіта: матеріали міжнародної наукової конференції. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. - С. 103-108.

Размещено на Allbest.ru