Перекладацька компетентність у сфері професійної комунікації майбутніх фахівців немовних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 378. 016. 81' 25

Перекладацька компетентність у сфері професійної комунікації майбутніх фахівців немовних спеціальностей

С.В. Перова

Резюме

У статті розглядається проблема формування перекладацької компетентності майбутніх фахівців немовних спеціальностей у ВНЗ, подається визначення терміну «перекладацька компетентність у сфері професійної комунікації». Автор визначає місце перекладацької компетентності у складі загально-професійної компетентності майбутнього фахівця. Зазначено фактори одночасного вивчення іноземної мови та перекладу у сфері професійної комунікації.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Процес глобалізації та інтеграції в сучасному світі, соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні в останні роки, зумовлюють той факт, що фахівець практично кожної сфери діяльності потрапляє у так звані міжкультурні й міжмовні ситуації, де від нього очікується не лише високий рівень ключових та професійних компетентностей, а й здатність забезпечити комунікацію між представниками різних лінгвокультур з орієнтацією на їхню професійну діяльність. У цьому контексті професійна прагматика перекладу висуває нове завдання щодо навчання студентів немовних спеціальностей іноземної мови у ВНЗ - сформувати таку перекладацьку компетентність, яка дозволить їм у разі потреби ефективно діяти під час забезпечення професійно-орієнтованої міжкультурної комунікації у якості перекладача. Проблема полягає в тому, що існує соціальний запит на фахівців, які мають високий рівень перекладацької компетентності в межах їхньої спеціальності, але теоретична та методична база такої підготовки студентів немовних спеціальностей у ВНЗ майже відсутня.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема формування перекладацької компетентності та підготовки фахівців, здатних здійснювати професійно орієнтований переклад з іноземної мови і навпаки, наразі залишається недостатньо дослідженою у науковій літературі. Питання дидактики перекладу у своїх роботах розглядають Н. Гавриленко, І. Халєєва, А. Штанов, В. Коміссаров. Так, І. Халєєва висвітлює формування перекладацької компетенції на різних етапах навчання іноземних мов, В. Коміссаров розглядає структуру і зміст перекладацької компетенції, А. Штанов досліджує методику викладання перекладу в контексті компетентнісного підходу, Н. Гавриленко займається пошуком дидактичних засобів навчання перекладу у сфері професійної комунікації.

Формулювання цілей статті, постановка завдань. Мета нашої статті - висвітлення проблеми формування перекладацької компетентності студентів немовних спеціальностей та намагання визначити поняття «перекладацька компетентність у сфері професійної комунікації».

перекладацький компетентність студент дидактичний

Виклад основного матеріалу дослідження

Професійний профіль випускника ВНЗ у сучасних умовах, незалежно від фаху, вимагає від студентів оволодіння певною системою компетенцій. Ця система компетенцій, за умови об'єктивного внутрішнього членування її складових, на виході видає нову якість вищої освіти й забезпечується:

- цілісністю освітнього процесу на всіх його етапах;

- орієнтованістю на кінцеву підсумкову мету;

- внутрішньою взаємопов'язаністю та інтегрованістю складових його компонентів.

Тобто, організація педагогічного процесу професійної підготовки сучасного фахівця має бути спрямована передусім на формування та розвиток його професійної компетентності.

У загальному контексті термін «компетенція» (competence) було запропоновано Ноамом Хомським (Avram Noam Chomsky) у 1965 році відповідно теорії мови, трансформаційної граматики [4]. Дослідник виділив у межах своєї менталістської концепції поняття компетенції (вродженої здатності до мовлення - competence) та продукування мовлення (реальної мовленнєвої активності - performance).

У педагогічній літературі часто використовується терміни «компетенція», «компетентність». Таке широке використання цих термінів загалом виправдане, особливо в зв'язку з необхідністю модернізації змісту освіти. Частіше за все ці поняття ототожнюються, але існують спроби їх вирізнити.

На сьогодні до визначення й зіставлення цих категорій існують такі основні підходи:

- компетентність і компетенція розглядаються як синонімічні, для яких ключовим словом може слугувати, наприклад, «здатність» (Т. Гудкова, Є. Зеєр, В. Кальней, А. Миролюбов, О. Пометун, С. Шишов та ін.);

- компетенція визначається як складова частина компетентності: компетенція як коло повноважень особистості є твірним, більш вузьким поняттям, ніж компетентність. У межах своєї компетенції людина може бути компетентною або некомпетентною в певних питаннях, тобто мати або не мати чи набути компетентності в певній сфері (Н. Бібік, В. Дьомін, К. Махмурян, О. Пометун, В. Софронова, А. Хуторськой та ін.);

- диференціація у визначенні понять (О. Проворов, О. Смолянинова, А. Хуторськой та ін.). Зокрема, ключовим словом для компетентності може стати «здатність» (С. Шишов і В. Кальней), для компетенції - «коло повноважень», «соціальна вимога» (А. Хуторськой).

Ми дотримуємося думки, що компетентність - це спеціальним шляхом структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, які набуваються в процесі навчання й дають здатність людині визначати й розв'язувати в різноманітних ситуаціях проблеми, характерні для певного кола діяльності. Компетенцію ми розглядаємо за З. Курлянд як «внутрішні, потенційні, приховані психологічні новоутворення (знання, уявлення програми (алгоритми) дій, системи цінностей і ставлень), що потім виявляються в компетентностях людини як актуальні, діяльнісні прояви» [2, 450]. Ці компетентності, виявляючись у поведінці людини, перетворюються в її особистісні якості, властивості та, відповідно, стають компетентностями, які характеризуються мотиваційними, смисловими й регуляторними складниками, поряд з когнітивними (тобто знаннями) та досвідом [2]. Компетенцію в контексті нашої роботи ми розглядаємо також і як певний інтегрований результат, який включає до свого складу всі традиційні результати освіти.

Для того, щоб визначити поняття «перекладацька компетентність у сфері професійної комунікації», розглянемо її місце в структурі професійної компетентності фахівця. На нашу думку, компетенції фахівця будь- якого напрямку підготовки умовно можна поділити на дві групи: ключові («поза професійні») та професійні (предметно-спеціалізовані).

Ключові (універсальні, соціально-особистісні, загальні) компетентності набувають сьогодні особливого значення. Вони необхідні для здійснення будь-якої професійної діяльності. Ключові компетентності пов'язані з успіхом особистості в рухливому, постійно мінливому світі. Вони проявляються в здатності людини вирішувати професійні завдання, використовуючи інформацію, комунікацію, соціально-правові основи поведінки в суспільстві тощо. Формування ключових компетенцій сьогодні стає головною метою освіти будь- якої особистості відповідно до вимог сучасного інформаційного полікультурного світу.

Ключові компетентності фахівця мають двоїсту природу. З одного боку, вони не є професійно зумовленими. Цими компетентностями повинні володіти всі сучасні спеціалісти незалежно від сфери їхньої діяльності. З іншого, - ключові компетентності є професійно значущими, оскільки вони складають основу, базу для професійних компетентностей та дозволяють їм реалізовуватися більш повноцінно. Важливою особливістю ключових компетентностей є те, що вони дають змогу випускникам вищого навчального закладу в разі необхідності бути запитаними на ринку праці та успішно реалізувати себе в інших професіях

Загально-професійні (базові, загальногалузеві) компетентності відбивають специфіку певної професійної діяльності (педагогічної, інженерної, медичної, юридичної тощо). Останнім часом у методиці навчання перекладу та лінгводидактиці можна спостерігати тенденцію, згідно якої для виконання професійної діяльності фахівцю будь-якої сфери необхідно володіти фаховою компетентністю перекладача, що розглядається як здатність та уміння виконувати певні трудові функції [3, 174].

До сфери перекладознавства поняття «перекладацька компетентність» (translator's competence) було введено Ґ. Турі, однак одностайної думки щодо визначення цього терміну досі не існує. Оскільки переклад є видом комунікативної діяльності, у процесі якої перекладач виконує важливу соціальну функцію посередника між двома різномовними і різнокультурними спільнотами, то набуття студентом немовних спеціальностей набору комунікативних компетенцій не може відбуватися окремо від інших складових його загально- професійної компетентності. В свою чергу, формування перекладацької компетентності є невід'ємною частиною процесу набуття комунікативної складової його професійного профілю.

До номенклатури загально-професійних компетентностей студентів немовних спеціальностей ВНЗ з метою здійснення майбутньої фахової діяльності у межах міжкультурних відносин слід віднести, на нашу думку, такі види компетенцій, як:

- лінгвістична компетенція - здатність володіти сукупністю знань про структуру мовної системи, а також уміння оперувати цими знаннями в процесі професійної діяльності: аналізувати, зіставляти, групувати факти мови, використовувати методи відповідного лінгвістичного опису;

- професійна комунікативна компетенція - здатність ефективно використовувати рідну та іноземну мову в професійній діяльності, в тому числі здатність розуміти автентичні наукові, науково-популярні, публіцистичні й спеціальні тексти професійного змісту; здатність розуміти автентичні усні тексти монологічного, діалогічного, полілогічного характеру в формі лекції, інтерв'ю, бесіди, дискусії, дебатів з питань професійної діяльності; здатність виступати перед аудиторією з доповідями, повідомленнями, звітами з різноманітних професійних питань;

- перекладацька компетенція - здатність виконувати всі види професійного перекладу, в тому числі письмовий, усний (у межах 15 хвилин), двосторонній, послідовний, реферативний з рідної мови на іноземну та з іноземної на рідну мову;

- екстралінгвістична - здатність застосовувати фонові (тематичні, енциклопедичні, соціокультурні тощо) та предметні знання, що виходять за межі лінгвістичних і перекладознавчих.

Додатково до цього переліку загально-професійних компетентностей студентів немовних спеціальностей слід включати компетенції, які відбивають специфіку конкретного фаху, наприклад, психологічного, фізико- математичного, філологічного, юридичного тощо.

Теоретичними передумовами формування перекладацької компетентності студентів немовних спеціальностей ВНЗ є концепції і теорії перекладу як специфічного виду діяльності, який виступає як професійно значущий для майбутніх фахівців. Сутність перекладу зумовлена його основними функціями: комунікативною та посередницькою, а також його діяльнісним аспектом. У зв'язку з цим, переклад у сфері професійної комунікації як діяльність є сукупністю перекладацьких дій, направлених на досягнення перекладацьких рішень в результаті застосування перекладацьких стратегій, а переклад постає як готовий продукт у вигляді тексту (усного чи письмового).

На основі цього, ми можемо визначити перекладацьку компетентність у сфері професійної комунікації як здатність до виконання перекладацької діяльності в ситуації міжкультурної професійної комунікації на основі знань, умінь, навичок, алгоритмів дій та практичного досвіду перекладу з рідної мови на іноземну й з іноземної на рідну мову.

Зрозуміло, що формування перекладацької компетентності у сфері професійної комунікації студентів немовних спеціальностей ВНЗ зумовлюється їх мовленнєвою підготовкою. Коли майбутні фахівці добре володіють мовою оригіналу і мовою перекладу, навчання перекладу зводиться до формування власне перекладацької компетентності студентів: розвиток перекладацьких навичок і вмінь, необхідних для роботи з текстами різних жанрів, стилів, навичок долати технологічні труднощі перекладу, вмінь застосовувати різні види перекладу тощо.

За умови недостатнього володіння студентами іноземною мовою навчання перекладу відбувається паралельно з вивченням цієї мови. У таких випадках необхідно враховувати відсутність у студентів достатньої мовленнєвої підготовки і доповнювати безпосереднє оволодіння основами перекладу вивченням особливостей іноземної мови.

На думку А. Зайченка паралельне вивчення іноземної мови та перекладу студентами немовних спеціальностей ВНЗ пояснюється такими факторами, як необхідність формування іншомовної комунікативної компетенції, яка відбиває потреби майбутньої професійної діяльності випускників немовних спеціальностей; визнання того, що основу перекладацької діяльності у сфері професійної комунікації складають мовна і комунікативна компетенції; недостатній рівень володіння іноземною мовою студентами немовних ВНЗ; необхідність за відносно нетривкий період (2 роки) опанувати іноземну мову на достатньому рівні для професійного спілкування; можливість оптимізувати процес формування професійно орієнтованої мовленнєвої особистості [1].

Одночасне вивчення іноземної мови та перекладу в сфері професійної комунікації передбачає паралельний розвиток мовленнєвих навичок і вмінь з основних видів мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, писемне мовлення) й формування власне фахової перекладацької компетентності. Наприклад, навчання письмового перекладу поєднується з навчанням читання з повним розумінням тексту і письму, навчання усного перекладу - з навчанням говоріння й аудіювання.

Висновки з описаного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку

Таким чином, наявність у студентів немовних спеціальностей ВНЗ сформованої перекладацької компетентності у сфері професійної комунікації є однією з умов їхньої майбутньої успішної професійної діяльності. Переклад є засобом, що дозволить ефективніше розв'язувати професійні завдання, буде сприяти успішному просуванню на ринку праці, дозволить отримати доступ до нових інформаційних джерел іноземною мовою, розширити кваліфікаційні можливості тощо.

Перспективними напрямами дослідження вбачаються проблеми організації навчального процесу формування перекладацької компетентності студентів немовних спеціальностей, а також розробка методичного забезпечення цього процесу.

Література

1. Зайченко А. А. Методика сопреподавания языка и перевода (программа «Переводчик в сфере профессиональной коммуникации», английский язык): дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Андрей Александрович Зайченко. - Пятигорск, 2006. - 418 с.

2. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. /З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова [та ін.]; за ред. З.Н. Курлянд. - [3-є вид., перероб. і доп.] - К.: Знання, 2007. - 495 с.

3. Черноватий Л.М. Методика викладання перекладу як спеціальності: підручник для студ. вищих заклад. освіти за спеціальністю «Переклад» / Л.М. Черноватий. - Вінниця: Нова книга, 2013. - 376 с. - (Серія «UTTA Series»).

4. Chomsky N. Aspects of the Theory of Syntax / N. Chomsky. - Cambridge (Mass.) : MIT Press, 1965. - 259 p.

5. Ressurreccio V.M. The Acquisition of Translation Competence through Textual genre / V.M. Ressurreccio, P. E. Piorno, I. G. Izquierdo // Translation Journal. - 2008. - Vol. 12, N 4. - P. 125-134. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.accurapid.com./joumal/46competence.htm.

Размещено на Allbest.ru