Навчання учнів техніки читання англійською мовою у початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: [373. 3. 016: 03 - 028. 31]: 811. 111

НАВЧАННЯ УЧНІВ ТЕХНІКИ ЧИТАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Т.С. Ліщук

Резюме

читання англійський мова навчання

У статті проаналізовано різні методи навчання учнів техніки читання англійською мовою, розглянуто труднощі, що виникають під час навчання техніки читання, визначено послідовність формування навичок техніки читання з урахуванням зазначених труднощів, розглянуто систему вправ для навчання техніки читання молодших школярів.

Ключові слова: методи навчання, труднощі навчання, техніка читання, послідовність формування навичок, система вправ.

Одержано редакцією 10.04.2015 р.

Т.С. ЛИЩУК. ОБУЧЕНИЕ УЧЕНИКОВ ТЕХНИКЕ ЧТЕНИЯ НА АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ

Резюме. В статье проанализировано разные методы обучения учеников технике чтения на английском языке, рассмотрено трудности, которые возникают во время обучения технике чтения, определена последовательность формирования навыков техники чтения с учетом указанных трудностей, рассмотрено систему упражнений для обучения технике чтения учащихся начальных классов.

Ключевые слова: методы обучения, трудности обучения, техника чтения, последовательность формирования навыков, система упражнений.

T.S. LISCHUK. TEACHING READING TECHNICS IN ENGLISH IN ELEMENTARY SCHOOL The summary. The article analyses different methods of teaching pupils reading techniques, studies difficulties appearing in the process of teaching pupils reading techniques, ascertains the order of forming reading skills on account of the above mentioned difficulties, studies the system of exercises to teach reading skills to young pupil.

Key words: teaching methods, difficulties of teaching, reading techniques, order of forming skills, a system of exercises.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Актуальність проблеми навчання читання у початковій школі, як опосередкованої форми іншомовного спілкування, зумовлена низкою чинників. Передусім тим, що у процесі навчання учні більшу частину інформації отримують через друкований текст, по-друге, читання надає більше можливостей для свого реального практичного використання, оскільки друковані видання залишаються основним засобом збереження і передачі інформації, відносно доступним для користування. Читання є одним з найважливіших видів комунікативно-пізнавальної діяльності учнів.

Навчання читання англійською мовою в молодшому шкільному віці є важливим процесом для кожної дитини, незалежно від її стартових здібностей. Адже у дітей цього віку добре розвинений фонематичний слух, точна імітація, схильність до наслідування та потреба в спілкуванні. К.І. Онищенко висловив думку, що уміння читати відкриває великі можливості для подальшого самостійного вивчення мови та вдосконалення мовленнєвих умінь. Також воно надає безперечно позитивний вплив на розвиток психічних функцій дитини: його пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви, також впливає на загальні мовні здібності дитини. Раннє навчання читання англійською мовою дає великий практичний ефект стимуляції пізнання та розкриття творчого потенціалу особистості учня [5, 36].

Таким чином, з перших уроків англійської мови учнів потрібно знайомити з буквами англійського алфавіту і поступово, спираючись на засвоєний ними лексико-граматичний матеріал, вчити читати. Рівень мовленнєвого розвитку молодших школярів у рідній мові дозволяє вже у перший рік навчання англійської мови формувати в них навички техніки читання .

Початком формування навичок техніки читання вважається той момент, коли дитина вперше усвідомила зв'язок голосної та приголосної літер і вимовила перший склад, знаючи конфігурацію літери та її звукову відповідність. Успішність цього процесу на початковому етапі значною мірою залежить від того, як у дитини вже сформувалися вміння усного мовлення англійською мовою. Г.В. Рогова вважає, що учні повинні засвоювати техніку читання виключно на матеріалі, який до того був опрацьований усно. Це значно полегшує процес читання [8, 54]

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що проблема навчання техніки читання протягом тривалого часу є предметом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців. Дослідниками запропоновано навчання техніки читання англійською мовою за методом «ключового слова» (А.П. Старков); розроблено дидактичну модель навчання техніки читання і письма (Р.Ю. Мартинова); визначено труднощі навчання техніки читання, пов'язані з невідповідністю літер і звуків англійської мови (Н.К. Скляренко); запропоновано технологію навчання техніки читання (Г.В. Рогова); обґрунтовано доцільність використання «кольорового» читання англійською мовою в початкових класах (М.В. Денисенко); розглянуто нетрадиційну методику навчання читання англійською мовою (Г.Є. Мальковський); досліджено ефективність ігрового компонента в навчанні техніки читання англійською мовою (К.І. Онищенко). Отже, у вітчизняній методиці навчання техніки читання англійською мовою створено значну науково-методичну базу.

Однак, одностайності серед науковців щодо визначення більш раціонального й ефективного методу навчання техніки читання англійською мовою, послідовності формування відповідних навичок читання ще немає.

Метою цієї статті є визначення раціональної послідовності навчання техніки читання залежно від труднощів та ефективних методичних прийомів організації навчального процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для визначення раціональної послідовності навчання техніки читання англійською мовою необхідно враховувати труднощі, які виникають під час читання. Їх можна поділити на чотири групи. До першої відносяться труднощі, пов'язані з розбіжностями між звуковою і графемною системами англійської мови. Ці труднощі виникають під час впізнавання графічних знаків та їхнього озвучування (артикуляції). До них належать:

несумісність кількості букв алфавіту з кількістю фонем, які вони утворюють;

кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним та звуковим образом слова: father [`fa :дз], daughter [` do :ta], autumn [` o :tom];

різночитання однакових букв та буквосполучень: go - do, five - live, game - giraffe, enough - though - through;

наявність "німих" букв у словах: nice, rose, climb, know;

передача одного і того ж звука різними буквами і буквосполученнями: cat - kitten - school;

слова-винятки, які читаються не за правилами читання: theatre, live, have, find, businessman;

читання слів, які пишуться по-різному, а читаються однаково: sun-son, two-too, write-right, sea-see та ін.

До другої групи відносять труднощі, пов'язані з наголосом у різних типах слів під час читання вголос. Основний наголос в англійській мові падає, як правило, на один з складів кореня слова, зазвичай перший. Якщо слово відносно коротке (2-4 склади), то всі інші склади, як правило вимовляються дуже коротко. Якщо в слові багато складів, то деякі склади можуть приймати додатковий наголос.

До третьої - труднощі, що виникають під час інтонування, членування на синтагми та логічного наголосу читання речень. Причина цих труднощів полягає в невідповідності правил словесного наголосу і порядку слів у реченні між рідною та іноземною мовами [6, 176].

До наступної групи доцільно назвати і деякі мовні труднощі текстів, котрі, у свою чергу, можуть спричиняти перешкоди для правильного розуміння змісту. Назвемо деякі з них: наявність складних речень та конструкцій; невідома лексика чи граматичний матеріал; безособові речення та наявність слів- інтернаціоналізмів.

Визначення груп труднощів допомагає побудувати навчальний процес з формування механізму навичок техніки читання в учнів у відповідній логічній послідовності.

Основним принципом організації такого навчання є поступове ускладнення матеріалу (від звука/літери - до слова, від нього - до речення). На першому етапі слід навчити дітей конфігурації букв іншомовного алфавіту в рецептивному (зорове сприймання, розпізнавання та ідентифікація букв) та репродуктивному (називання всіх функціональних варіантів букви, - великої, малої, друкованої, рукописної) планах. Задля цього використовуються вправи з розпізнавання й читання окремих букв і буквосполучень, що охоплюють навчальні операції з алфавітом: озвучити пред'явлені вчителем букви; вибрати названу букву з ряду запропонованих; підібрати до малих букв великі (і навпаки), озвучити їх; знайти і закреслити неправильно написані букви; обвести букву, яка відповідає певному малюнку; з'єднати відповідні друковані та прописні букви; заповнити пропуски букв у логічній послідовності; підкресли всі букви («і») червоним кольором, а всі букви («t») обвести синім; з'єднати літери у такий спосіб, щоб вийшов малюнок. Обов'язковим на цьому етапі є використання карток розрізної азбуки та інших ілюстрованих опор.

Наступним кроком у навчанні є засвоєння буквено-звукових та звуко-буквених зв'язків [3, 19-21]. Дітям слід запропонувати такі вправи, як: визначити кількість букв і звуків у слові; показати/написати букву, що відповідає певному звуку; знайти і показати літеру, що відповідає вимовленому вчителем звуку; прочитати букву в різних позиціях у слові та інші.

Після повного й міцного засвоєння цих зв'язків можна переходити до наступного - другого етапу навчання. Н.К. Скляренко вважає, що він полягає у формуванні автоматизованих навичок здійснювати операцію «аналіз-синтез» ізольованих слів, що сприймаються [9, 117]. Ефективними вправами на цьому етапі вважають такі: з ряду слів вибрати ті, що починаються з даної букви; прочитати слова з літерою ... на початку/кінці слова; скласти слово з окремих літер і прочитати його; підібрати картку зі словом до картинки; скласти вимовлене (чи швидко показане вчителем) слово з карток алфавіту (на дошці, парті); знайти вимовлене вчителем слово серед слів на картках; прослухати слова (з опорою на таблицю чи підручник) і відреагувати (назвати/плескати у долоні) на ті, в яких є певний звук; прослухати слова за вправою в підручнику/на картках і сказати, яке слово пропустив учитель; підібрати пари слів, що римуються; підкреслити слова, які стосуються певної теми; вибрати зайве слово з ряду запропонованих.

Після навчання читання ізольованих слів переходять до читання слів, згрупованих за певними правилами.

В сучасній практиці навчання техніки читання іноземною мовою для навчання читання слів використовується переважно фонетичний (звуковий) аналітико-синтетичний метод, запропонований В.М. Плахотником. Проте в деяких випадках застосовуються й інші відомі методи: за ключовим словом, метод цілих слів, взаємопов'язаного навчання читання і письма, нетрадиційного навчання читання, кольорового читання та ін. Проаналізуємо деякі з них. На взаємопов'язаному навчанні техніки читання і письма наполягає Р.Ю. Мартинова [4]. Цей метод навчання є економним у часі і ефективним, адже з самого початку допомагає учням подолати труднощі, пов'язані з невідповідністю графічного і звукового образів англійських слів і одночасно їх засвоїти.

Автори сучасних підручників для початківців з метою кращого засвоєння особливостей графіки іноземної мови та зняття труднощів навчання техніки читання в основному пропонують прийом «друкування» - написання букв та слів у друкованому варіанті. Цей прийом є дієвим, адже полегшує дитині зорове сприйняття слів, їх упізнання і розуміння під час взаємопов'язаного навчання техніки читання і письма.

Метод цілих слів передбачає запам'ятовування графічного образу слова цілком, без проведення буквено- звукового аналізу. Цей метод використовують під час навчання читання слів з історичним написанням, слів іншомовного походження, слів, що читають не за правилами (наприклад: theater, tourist). Ці слова вважають виключеннями з правил. Їх слід виокремлювати і подавати, можливо, іншим кольором, тренуючи учнів у правильному читанні.

Найпопулярнішим методом навчання читання є метод ключових слів, введений у методику навчання англійської мови А.П. Старковим. Використовується цей метод для читання слів, які були вивчені в курсі усного вступного курсу і які містять правила читання, характерні для багатьох слів. Ключове слово містить графічний образ слова і картинку. Учні, дивлячись на картинку, згадують назву предмета і потім “накладають” звуковий образ на графічний і таким чином прочитують це слово кожний про себе, а тоді вголос. Наприклад: ключове слово «тарілка» -- plate (для слів name, face, date, table, place, make).

Методика нетрадиційного навчання техніки читання, автором якої є Г.Е. Мальковський, зводиться до читання тексту з транскрипцією, що допомагає виробляти навичку правильного читання інтуїтивно; об'єднання в групи взятих з тексту слів за принципом однакового читання тих чи інших буквосполучень; вивчення правил читання зі звичайними поясненнями. Тобто, пропонується навчати читати дітей на певному матеріалі, після чого пояснюються правила (традиційно: спочатку правило, потім - читання) [3, 14].

Автор методики «кольорового» навчання читання М.В. Денисенко саме кольори вважає дієвими зоровими подразниками у встановленні буквено-звукових відповідностей. Сутність цього методу полягає в закріпленні за буквами відповідних кольорів. В одній із систем їх налічується 47. На нашу думку, учням початкових класів по-перше, важко запам'ятати таку кількість кольорів, по-друге, не всі діти взагалі спроможні їх розрізнити [1, 36-37].

Інші прихильники «кольорового» читання пропонують використовувати лише п'ять кольорів. До них належать коричневий (для позначення сполучень приголосних, які передають власні звуки: sh, ch, ph, с перед а, о, и), синій (для інших приголосних: b, f d etc.), червоний (для голосних, які читаються за аналогією з голосними рідної мови: і, е, о etc.), оранжевий (для "проблемних” монофтонгів, дифтонгів і трифтонгів: a, ir, eau etc.) та зелений (для графем, які не читаються, тобто "німих букв '). В такий спосіб можна сконцентрувати увагу учнів на труднощах для того, щоб уникнути помилок під час читання.

Після активної тренувальної роботи з читання окремих слів учням слід запропонувати виконання вправ з читання словосполучень. На цьому етапі можна запропонувати учням виконання таких вправ: прочитайте словосполучення і перекладіть; перестав місцями слова і склади словосполучення; прочитай про себе словосполучення і підбери відповідні малюнки.

Наступний етап - читання речень. Починати треба з простих речень. Від простих речень необхідно переходити до поширених. Під час їх читання учнів потрібно навчати членувати речення на синтагми, правильно озвучувати та осмислювати їх як цілісні інтонаційні блоки. Оволодіння навичками озвучування речень передбачає засвоєння таких операцій, як-от: читання синтагм без пауз, як суцільних комплексів; виокремлення в реченні наголошених і ненаголошених слів, вимови ненаголошених слів редуковано і злито з наголошеними; інтонаційно правильна вимова кінцевих і некінцевих синтагм у реченні [6, 182].

Проте, всі ці операції усвідомлено можуть виконувати лише дорослі учні, керуючись певними правилами. Маленькі учні набувають навичок розподілу поширених речень на синтагми під час читання імітуючи вчителя. Не доречним є пояснення в цьому віці будь-яких складних правил. Отже, для маленьких учнів учитель є взірцем як і що вимовляти, де в реченні має бути наголос і яким чином читати поширене чи складне речення. З метою досягнення успішних результатів, учителю необхідно організувати багаторазове читання (хорове й індивідуальне).

Завершальним етапом у формуванні навичок техніки читання є читання невеликих текстів з поступовим збільшенням їх обсягу. При роботі з текстом необхідно домагатися нормативно-виразного читання. Щоб досягти цього потрібно дотримуватися такої послідовності:

інтонаційна розмітка тексту. Невеликий текст в 3-4 речення подається учням або на екрані, або просто написаним на дошці. Учитель пропонує учням переглянути текст і разом з ними прослухати його, провести розмітку тексту, тобто поставити наголоси; розділити на синтагми, вказати мелодію;

мета такої роботи - підготувати учнів до усвідомленого читання;

колективне читання вголос (хором) розміченого тексту. Воно розглядається як прийом акустичної наочності, оскільки дає можливість привернути увагу до всіх необхідних інтонаційних явищ: наголосу, пауз, мелодиці, так як воно проводиться на основі розмітки і диригування, що сприяє розвитку усвідомленої імітації;

парне звернене читання. Воно спрямоване на розвиток здатності найкращого розуміння змісту та передачі його іншій особі;

індивідуальне шепітне читання. Воно дозволяє зміцнити артикуляційні навички;

індивідуальне контрольне читання вголос. Воно завершує роботу над читанням вголос і показує результати цієї роботи [8, 76].

У завданнях до текстів відбивається також їх мовна складність. При навчанні читання учням пред'являються тексти, різними за складністю труднощами, при цьому головним залишається вирішення смислових завдань. Завдання, що фіксують увагу на мовному матеріалі і знімають мовні труднощі, виконують роль, засіб і носять підлеглий характер. Нижче пропонуються завдання до текстів: завдання, пов'язані з контролем розуміння тексту; завдання, які передбачають цитування з тексту; завдання, пов'язані з питально- відповідними вправами.

Вибір найбільш ефективного методу навчання техніки читання, на нашу думку, залежить від складності матеріалу, що вивчається. Розроблений нами комплекс вправ з навчання учнів техніки читання обов'язково відбувається паралельно і взаємопов'язано із навчанням техніки письма. Вправи комплексу, залежно від їх змісту і складності слів, словосполучень і речень, ґрунтуються на різних методах: фонетичному (звуковому) аналітико- синтетичному, за ключовим словом, методі цілих слів, нетрадиційного навчання читання (коли у текстах зустрічаються нові слова, незнайомі дітям з усного мовлення, ми транскрибуємо не все слово, а лише те місце в ньому, де може бути помилка, таким чином допомагаючи учневі подолати перешкоду), методі кольорового читання.

Експериментальна перевірка в шкільній практиці розробленого нами комплексу вправ з навчання техніки читання (застосування вправ для ефективнішого засвоєння правил читання слів) довела його ефективність у порівнянні із технологіями, запропонованими в сучасних підручниках. Результати учнів експериментальної групи були значно (на 25%) кращими, ніж в учнів контрольних груп.

Висновки

Отже, з огляду на вищевикладене можна зазначити, що суть навчання техніки читання полягає у формуванні навичок миттєвого сприймання і озвучування графічних образів слів, словосполучень, речень, текстів. Показником сформованості навичок техніки читання є швидкість виконання операцій зорового сприймання та ідентифікації графічних образів слів зі звуковими образами, що зберігаються у довготривалій пам'яті читача. Проведений нами детальний аналіз зазначених вище методів навчання надає нам право стверджувати, що всі перелічені методи є дійсно доцільними й ефективними для використання.

Слід також зазначити, що на етапі розвитку навичок техніки читання, враховуючи вікові особливості учнів, значну роль необхідно відводити наочним посібникам (фонограми, картки миттєвого пред'явлення, картки розрізного алфавіту, транскрипційні знаки, різноманітні картки зі словами різних типів складів, картки- блоки для складання речень тощо). Вони інтенсифікують навчальний процес, створюють ефективні опори для вдосконалення організації навчання, сприяють кращому запам'ятовуванню навчального матеріалу.

Перспективи подальших розвідок. У ході дослідження ми звернули увагу на мультимедійні засоби навчання техніки читання. Тому подальші дослідження ми плануємо пов'язати з використанням на практиці зазначених мультимедійних продуктів для навчання техніки читання англійською мовою і визначити їх користь, ефективність та доцільність.

Література

1. Денисенко М.В. Використання «кольорового» читання англійською мовою в початкових класах школи / М.В. Денисенко // Іноземні мови. - 2001. - № 3. - С. 36-37.

2. Мальковський Г.Е. Нетрадиционная методика обучения чтению английского слова / Г.Е. Мальковський // Іноземні мови. - 2001. - №1. - С. 14.

3. Мартинова Р.Ю. Цілісна загально дидактична модель змісту навчання іноземних мов: [монографія] / Р.Ю. Мартинова. - К.: Вища шк., 2004. - 454с.

4. Онищенко К.І. Ігровий компонент у навчанні техніки читання англійською мовою / К.І. Онищенко // Іноземні мови. - 1995. - № 1. - С. 36-37.

5. Панова Л.С. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах: [підручник] / Л.С. Панова, І.Ф. Андрійко, С.В. Тезікова [та ін.]. - К.: ВЦ «Академія», 2010. - 328 с.

6. Плахотник В.М. Обучение орфографии трудных слов в английском языке / В.М. Плахотник // Иностр. яз. в шк. - 1978. - №1. - С. 90-92.

7. Рогова Г.В. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе: [пособия для учителей] / Г.В. Рогова, И.Н. Верещагина. - М.: Просвещение, 1988. - 224 с.

8. Скляренко Н.К. Обучение чтению на английском языке / Н.К. Скляренко. - К., 1989. - С. 104-165.

9. Старков А.П. Обучение английскому языку в средней школе / А.П. Старков. - М., 1978. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru